Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №931/994/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 931/994/25 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О.

Провадження № 22-ц/802/670/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» на додаткове рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 03.03.2026 у цій справі позов задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 7839720425 від 16.04.2025 у розмірі 25 177 грн, що складається з основного боргу в сумі 10 000 грн, процентів в сумі 15 177 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позивач ТОВ «Іннова-Нова» 05.03.2026 подав заяву про ухвалення додаткового рішення в цій справі. Просив стягнути з відповідача 5000 грн судових витрат за надання професійної правничої допомоги.

Додатковим рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 16.03.2026 в задоволенні заяви відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу на вищевказану додаткову постанову. Вважає висновки суду помилковими. Зазначив, що у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме 2422.40 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У позові було попереджено про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду вподовж 5 днів з моменту винесення судом рішення в справі. У зв`язку з цим, відповідач знала про очікувані позивачем судові витрати і могла надіслати свої заперечення щодо них. Послуги, що надаються за Договором, підлягають подальшій оплаті за результатами звітного періоду, тому причини не подання таких доказів до ухвалення вважає є поважними. Просив скасувати додаткове рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16.03.2026 і ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 в його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Суд першої інстанції, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення виходив з підстав ненаправлення позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення з приєднаними до неї додатками відповідачу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Андрущенко М.В., договір про надання правничої допомоги від 06.05.2025 № 06-05/2025, укладений ТОВ «Іннова Фінанс» із адвокатом Андрущенко М. В., заявку № 3629009541 від 26.05.2025, де обумовлено обсяг робіт та визначена вартість правничої допомоги, а саме: складання позовної заяви, інших заяв та клопотань - 5000 грн, акт приймання передачі наданих послуг від 05.03.2026 та платіжну інструкцію від 05.03.2026 № 10 в підтвердження оплати ТОВ «Іннова-Нова» послуг по договору про надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн згідно з заявкою № 3629009541 від 26.05.2025, а також рішення № 05-09/2025 від 05.09.2025 в підтвердження зміни назви ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова».

Докази направлення відповідачу цих документів не надано, як і відсутні докази ознайомлення з ними сторони відповідача в іншій спосіб.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подаючи до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 5000 грн, стороною позивача не було дотримано установленого процесуальним законом порядку подачі таких доказів, а саме порядку їх надсилання (надання) їх іншим учасникам справи (стороні відповідача).

Ураховуючи зазначене, а також положення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України, апеляційний суд не має правових підстав для прийняття зазначених доказів та стягнення на їх підставі витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 546/338/20.

Крім того, апеляційний суд в складі колегії суддів зауважує наступне.

Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Статтею 141 ЦПК України врегульовано порядок розподілу судових витрат. Так, за частинами першою, другою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві було зазначено, що очікувані витрати на професійну правничу допомогу в цій справі складають 5000 грн, однак таке зазначення не можна вважати попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат на професійну правничу допомогу в розумінні статті 134 ЦПК України, оскільки у позові не міститься деталізації типу правничих послуг, їх орієнтовної вартості та витрати часу представника, а Договір № 06-05/2025 від 06.05.2025 не передбачає фіксованої суми гонорару представника за виконання послуг у справі № 931/994/25.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно із цим, а ні разом із першою заявою по суті (позовом), а ні з дня укладення договору про надання професійної правничої допомоги, позивач не подавав попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, а також подальше ненадання такого розрахунку (зокрема в акті приймання-передачі наданих послуг) унеможливлює оцінку таких витрат за критерієм співмірності з обсягом наданих послуг.

Крім того, ні заява про ухвалення додаткового рішення, а ні сам акт приймання-передачі наданих послуг від 05.03.2026, а ні заявка № 3629009541 від 26.05.2026 не містить розрахунку витрат позивача на професійні правничі послуги з урахуванням обумовленої в договорі ціни послуг, строків їх надання та деталізації кожної з послуг (п. 2.2 Договору). Сторони договору не узгоджували фіксований розмір гонорару, додаткової угоди до договору про таке не укладали. Заявка та акт не містять даних, які б ідентифікували надання послуг представником позивачу саме щодо судового стягнення кредитної заборгованості за договором № 7839720425 від 16.04.2025, платіжна інструкція № 10 від 05 березня 2026 року не містить у призначенні платежу посилання на дану справу, що виключає можливість встановлення факту надання позивачу правничих послуг саме в цій справі.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц зазначено, що «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності, суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.».

У позові хоч і наявна заява позивача про подання ним доказів понесення судових витрат упродовж п`яти днів після ухвалення рішення в цій справі, однак будь-яких обґрунтувань причин, що обумовили неможливість подання таких доказів до закінчення судових дебатів, ні у позові, а ні в заяві про ухвалення додаткового рішення не вказано.

З огляду на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, підстав для скасування додаткового рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Локачинського районного суду Волинської області від 16 березня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 червня 2026 року.

Головуючий - суддя

Судді