Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №163/571/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/571/26 Провадження №33/802/514/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О.С.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

з участю

представника митниці – Федчишиної С.Ф.,

захисника – Крючкова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Крючкова В.О. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «ЕКС АВТО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ – 44751476), РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 585 136 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч сто тридцять шість) гривень 81 копійка.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) судового збору.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він перебуваючи на посаді директора ТОВ «ЕКС АВТО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ – 44751476), під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ UA205140/2023/3551 від 17.01.23, UA205140/2023/3572 від 17.01.23, UA205140/2023/3577 від 17.01.23, UA205140/2023/3801 від 18.01.23, UA205170/2023/705 від 13.01.23, UA205170/2023/988 від 17.01.23, UA205170/2023/991 від 17.01.23, UA205170/2023/1080 від 17.01.23, UA205170/2023/1104 від 17.01.23, UA205170/2023/1224 від 19.01.23 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в загальній сумі 585 136,81 гривень шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR 0596097 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596115 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596086 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596116 від 18.01.23, PL/MF/AR 0596099 від 13.01.23, PL/MF/AR 0596108 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596093 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596118 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596786 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596098 від 19.01.23, які не були видані та легалізовані зазначеним у них уповноваженим митним органом Республіки Польща, містять неправдиві відомості щодо країни походження товару та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого в митних деклараціях типу ІМ40ДЕ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 485 МК України.

Не погодившись із таким судовим рішенням адвокат Крючков В.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та провадження у справі закрити. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом не встановлено наявності умислу в діях ОСОБА_1 , а лише зроблено припущення про економічну зацікавленість та відсутність претензій до продавця після складення протоколу. При цьому судом справу розглянуто формально, оскільки не перевірено належним чином чи здійснено митним органом базові перевірочні дії на підтвердження автентичності спірних сертифікатів чи з`ясовано усі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підозра у підробці сертифікатів – це не висновок, а лише початковий ступінь встановлення факту, який потребує подальшого підтвердження.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, будь яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не подавав.

Разом з тим, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 526 МК України та участь у судовому засіданні представника ОСОБА_1 – адвоката Крючкова В.О., апеляційний суд вважає, що справу можливо розглядати у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріалів справи, заслухавши представника митниці Федчишину С.Ф., яка апеляційну скаргу заперечила, захисника, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно із вимогами ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, яка вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції при розгляді справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за ст. 485 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме: протокол про порушення митних правил №0184/20500/24; митні декларації типу ІМ40ДЕ № UA205140/2023/3551 від 17.01.23, UA205140/2023/3572 від 17.01.23, UA205140/2023/3577 від 17.01.23, UA205140/2023/3801 від 18.01.23, UA205170/2023/705 від 13.01.23, UA205170/2023/988 від 17.01.23, UA205170/2023/991 від 17.01.23, UA205170/2023/1080 від 17.01.23, UA205170/2023/1104 від 17.01.23, UA205170/2023/1224 від 19.01.23; сертифікати з перевезення товару EUR.1 №№ PL/MF/AR 0596097 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596115 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596086 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596116 від 18.01.23, PL/MF/AR 0596099 від 13.01.23, PL/MF/AR 0596108 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596093 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596118 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596786 від 17.01.23, PL/MF/AR 0596098 від 19.01.23; відповідь Регіонального управління податкової адміністрації у м. Катовіце від 14.03.2024 №2401-ІОА.4331.13.2024.КК; доповідна записка №15/15-03/3506 від 11.04.2024; акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЕКС АВТО ПЛЮС» від 14.10.2024 № 41/24/7.3-19/44751476 та іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.

За змістом ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частина восьма статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (далі – КУпАП) визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Матеріалами справи стверджується, що в адресу ТОВ «ЕКС АВТО ПЛЮС» ввезено на митну територію України товар «транспортні засоби» в кількості 10 штук і випущено у вільний обіг, що підтверджується копіями приєднаних до протоколу митних декларацій типу ІМ40ДЕ № UA205140/2023/3551 від 17.01.23, UA205140/2023/3572 від 17.01.23, UA205140/2023/3577 від 17.01.23, UA205140/2023/3801 від 18.01.23, UA205170/2023/705 від 13.01.23, UA205170/2023/988 від 17.01.23, UA205170/2023/991 від 17.01.23, UA205170/2023/1080 від 17.01.23, UA205170/2023/1104 від 17.01.23, UA205170/2023/1224 від 19.01.23.

Відповідно до копій документів, які були надані Волинській митниці, товар який імпортувався за вказанами вище деклараціями, був придбаний у естонської компанії «Star Systems OU» та зазначене не заперечується апелянтом.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 41 МК України).

Преференція зі сплати мита за кодом «410» застосовується до товарів, відповідно до «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».

Так, серед вимог для використання митної преференції згідно п. (а) ст. 16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII є те, що товари, які походять з Європейського Союзу, і товари, які походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови надання сертифікату з перевезення товару EUR.1.

В ході проведення перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення товарів, зокрема, за вказаними вище митними деклараціями типу ІМ40ДЕ……, які поставлені на адресу ТОВ «ЕКС АВТО ПЛЮС», посадовими особами Волинської митниці отримано відповідь Регіонального управління податкової адміністрації у м. Катовіце. У листі від 14.03.2024 №2401-ІОА.4331.13.2024.КК повідомлено, що вищевказані 10 сертифікатів з перевезення EUR.1 не були видані та легалізовані Польською Податковою Адміністрацією – Митно-податковою інспекцією в Катовіце (Митне відділення Славкув). У зв`язку з цим, товари/продукція на які поширюється дія вищезазначених сертифікатів з перевезення EUR.1, не підпадають під преференційний режим, відповідно до положень (правил) Додатку I «Визначення поняття «походження товарів» та методи адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

На переконання апеляційного суду судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги інформацію, надану уповноваженим митним органом Республіки Польща щодо сертифікатів з перевезення товару EUR.1., оскільки надана інформація чітко вказує про не автентичність сертифікатів, які слугували підставою для застосування преференційного режиму.

У Протоколі І Угода про асоціацію наведений зразок Сертифіката з перевезення товару, у якому: в пункті 11 зазначається «митний дозвіл» із наведенням митного підрозділу, країни або території видачі, що завіряється підписом уповноваженої посадової особи та засвідчується відтиском печатки; пункт 12 передбачає «декларацію від експортера», у якій особа, яка звернулась за видачею сертифіката заявляє, що описане в сертифікаті майно відповідає умовам, необхідним для його видачі, та таке запевнення засвідчує власноручним підписом.

У цій справі у сертифікатах з перевезення EUR.1 в пункті 11 митним органом, який їх видав, указано митницю в Катовіце Республіки Польща та проставлено відтиск печатки цього митного органу.

Проте, Регіональне управління податкової адміністрації у м.Катовіце листом від 14.03.2024 №2401-ІОА.4331.13.2024.КК спростувало видачу указаних сертифікатів, тому отриманої інформації цілком достатньо для висновку, що переміщення в адресу ТОВ «ЕКС АВТО ПЛЮС» і випуск у вільний обіг товару за аналізованими по справі митними деклараціями типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1, видача яких за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Польща підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митних деклараціях преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Разом з тим голослівними є твердження захисника, що висновок суду першої інстанції базується виключно на відповіді митних органів Республіки Польща, оскільки наявні у справі докази узгоджуються між собою, доповнюють одне одного для можливості відтворити обставини вчинення порушення митних правил і загалом оцінюються судом у своїй сукупності. Водночас у відповіді уповноваженого польського митного органу надана інформація є конкретною та однозначною, підтверджує юридично значимі факти та будь-яких посилань на необхідність проведення додаткових перевірочних заходів на підтвердження існування цих фактів не містить. При цьому, відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща є інформацією наданою від імені державного органу, який жодним чином не заінтересований в результаті розгляду справи, що додатково свідчить про достовірність та належність такого доказу.

В межах даної справи підлягає доведенню саме факт заявлення в митній декларації недостовірних відомостей шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, які не були видані та легалізовані уповноваженим митним органом Республіки Польща, тобто фактчино є підробленими. Проте встановлення обставин підробки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 не є предметом дослідження в межах цієї справи.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов оґрунтованого висновку, що саме отримувач товару є особою, яка отримує вигоду від застосування тарифної преференції, а відтак на нього покладається обов`язок діяти добросовісно та з належною обачністю при поданні документів, що підтверджують преференційне походження товару, зокрема перевіряти їх достовірність, оскільки саме він є вигодонабувачем застосування пільгового митного режиму.

Таким чином апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність наведених доказів є внутрішньо узгодженою, взаємопов`язаною та такою, що виключає випадковий характер подання недостовірних сертифікатів походження товару, а відтак підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

А тому, беручи до уваги встановлені вище обставини справи та враховуючи норми митного законодавства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржену постанову слід залишити без змін.

Керуючись положеннями статті 294 КУпАП та ст.ст. 458, 485 Митного кодексу України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Крючкова Віталія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 30 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.В. Гапончук