Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №761/39178/21 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39178/21

Провадження № 2/761/377/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року позивач, інтереси якого представлені адвокатом, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 2 000,00 грн. та судові витрати. (дві тисячі) гривень.

Позов обгрунтовує тим, що 04.06.2019 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №7368497-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 . У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 15.05.2020 в м. Києві по просп. Перемоги мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень. Відповідно до Європротоколу від 15.05.2020, відповідач 15.05.2020 в м. Києві по просп. Перемоги, керуючи автомобілем «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі, допустив зіткнення із задньою частиною транспортного засобу «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до Європротоколу від 15.05.2020 відповідач свою вину у даному ДТП визнав. Зазначає, що потерпіла особа ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування. Вказує, що 15.05.2020 співробітниками ПрАТ «ВУСО» було здійснено огляд автомобіля «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , та складено акт (протокол) огляду транспортного засобу - заява на виплату, фото таблицю пошкоджень. Згідно рахунку №УККЗ016463/0000039701 від 15.01.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 18 632,24 грн. Зазначає, що факт ДТП 15.05.2020 визнаний ПрАТ «ВУСО» страховим випадком. ПрАТ «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в сумі 18 632,24 грн., яка була перерахована на рахунок СТО, де проводився ремонт пошкодженого автомобіля «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 - ФОП ОСОБА_5 . Крім того, транспортний засіб, яким керував відповідач, був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №АО/3162208 на момент ДТП 15.05.2020 в ПрАТ «УАСК АСКА». Зазначає, що ПрАТ «УАСК АСКА» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу №АО/3162208 розрахованого з вирахуванням розміру франшизи 2 000,00 грн. 16.11.2020 між ПрАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №16/11/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до Договору. У тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №7368497-02-10-01 від 04.06.2019. Отже, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача суми виплаченого страховиком страхового відшкодування, проте відповідач як завдавач шкоди не повертає позивачу вказані грошові кошти, останній звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 27.06.2022 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В., у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_6 , на підставі розпорядження № 01-08-908 від 16.03.2026.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Сповіщався належним чином проте повідомлення не було вручено та повернулось до суду за закінченням терміну зберігання.

У постановах від 14.08.2020 від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 04.06.2019 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено Договір страхування наземного транспорту №7368497-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 .

15.05.2020 о 12 год. 35 хв. в м. Києві по просп. Перемоги, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .

За наслідками ДТП її учасниками складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), з якого вбачається, що ДТП відбулась під час зіткнення автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 із задньою частиною транспортного засобу «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

За п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Таким чином, при оформленні Європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим та станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг від 29.12.2015 року № 3471, такий ліміт складав 50 000,00 грн.

Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол», що доступна за посиланням https://dtp.mtsbu.ua.

Бланк Європротоколу видається страхувальнику (автовласнику) при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності

У разі втрати або використання бланка Європротоколу страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов`язаний безоплатно видати йому новий бланк.

Інструкція щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) затверджена протоколом Президії Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 11.08.2011 року №274/2011, погоджена начальником управління державної автомобільної інспекції МВС України 31.08.2011 року і загальнодоступна.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), воно складено обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені її обставини, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному повідомленні.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин участі у ній.

При цьому, із наявної в Європротоколі схеми вбачається, що ДТП відбулась під час зіткнення автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача із задньою частиною транспортного засобу «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

.

В даному випадку внесені до Євопротоколу обставини не викликають жодних обґрунтованих сумнівів та не потребують спеціальних знань для проведення експертизи з метою з`ясування причин скоєння дорожньої транспортної пригоди.

Виходячи з даних викладених в Європротоколі, аналізуючи та оцінюючи обставини і докази по справі в їх сукупності, враховуючи об`єктивні дані про рух транспортного засобу «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається порушення ПДР, які перебували в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.

З огляду на вищевказане, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування за Договором №7368497-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту.

Так, на підставі страхового акту №2030888-1 від 22.05.2020 ПрАТ «СК «ВУСО» було перераховано страхове відшкодування в розмірі: 18 632,24 грн. на рахунок СТО, де проводився ремонт пошкодженого транспортного засобу «Fiat 500», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним доручення №13857 від 22.05.2020 року.

Таким чином, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав 18 632,24 грн.

Транспортний засіб «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував відповідач, на момент ДТП був забезпечений Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АО/3162208 в ПрАТ «УАСК АСКА».

ПрАТ «УАСК АСКА» визнало подію від 15.05.2020 страховою та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АО/3162208 розрахованою з вирахуванням розміру франшизи 2 000,00 грн.

16.11.2020 між ПрАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №16/11/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до Договору. У тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №7368497-02-10-01 від 04.06.2019.

У тому числі, Новий кредитор отримав право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 000,00 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

А тому вказане право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача вказаної суми на користь позивача.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.979ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17.08.2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Разом з тим, ст.38Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Регресом (з лат. «regressus» - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду.

При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 559 та 1191 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 року в справі №910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Оскільки передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, то такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду, зокрема із позовною заявою про відшкодування збитків у порядку регресу.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Оскільки передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, то такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду, зокрема із позовною заявою про відшкодування збитків у порядку регресу.

16.11.2020 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 16/11/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування №7368497-02-10-01 від 04.06.2019 року.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 в порядку регресу підлягає сума грошових коштів у загальному розмірі 2 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 27.11.2020 відповідачу було направлено Повідомлення про відступлення права вимоги та Акт (Вимога) № 2030888-1 про відшкодування збитків в порядку регресу, але відповідач не проводив ніяких платежів.

Зазначена сума заборгованості відповідачем на користь позивача у добровільному порядку на час розгляду цієї справи у суді не сплачена. Крім того, вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався, у встановленому законом порядку не спростовано.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вказані у позові обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 48 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За надану правничу допомогу позивач сплатив 8 348,60 грн., що підтверджується Додатковою угодою № 1 Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги №08 від 02.02.2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 02.02.2021.

Отже, на підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 8 348,60 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , завдані збитки в порядку регресу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 348 (вісім тисяч триста сорок вісім) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н.В. Сіромашенко