Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №760/36577/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/11140/26

провадження 2/760/15142/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за відсутності учасників справи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розірвання шлюбного договору,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад обставин справи

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 30 червня 2021 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 753.

Подружнє життя між сторонами не склалося, сімейні відносини фактично припинені, сторони тривалий час не проживають однією сім`єю, спільного господарства не ведуть, спільний бюджет відсутній, взаєморозуміння втрачено, примирення неможливе.

У подальшому представником позивачки подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій остання просила також розірвати шлюбний договір від 07 липня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С. та зареєстрований в реєстрі за №№ 421, 422.

Позивачка вважає, що подальше існування як шлюбу, так і шлюбного договору не відповідає фактичним правовідносинам сторін та суперечить її інтересам.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви учасників справи

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року прийнято заяву представника позивачки про збільшення позовних вимог, постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням вимоги про розірвання шлюбного договору та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився.

Судом встановлено, що відповідач є громадянином Ісламської Республіки Іран.

Судові повістки направлялись відповідачу за останнім відомим місцем його проживання на території України.

Крім того, відповідач неодноразово викликався до суду шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, відсутність відзиву та повторну неявку відповідача до суду без повідомлення причин, а також відсутність заперечень позивачки щодо такого порядку розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 280-281 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 30 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 753, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, наявним у матеріалах справи.

Від спільного шлюбу сторони дітей не мають.

07 липня 2021 року між сторонами укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С. та зареєстрований у реєстрі за №№ 421, 422.

Відповідно до пункту 15 шлюбного договору сторони погодили, що на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду.

Судом також встановлено, що сторони фактично припинили сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, сім`я фактично розпалася та існує лише формально.

ІV. Застосовані судом норми права

Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором.

Згідно зі статтями 75, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України вправі розглядати справи з іноземним елементом, якщо відповідач мав місце проживання на території України або якщо правовідносини виникли на території України.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за рішенням суду.

Згідно зі статтею 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до статті 103 СК України шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу одного з подружжя з підстав, що мають істотне значення.

V. Мотивована оцінка суду та висновки

Насамперед суд вважає за необхідне надати оцінку питанням юрисдикції та належного повідомлення відповідача, оскільки справа містить іноземний елемент.

Судом встановлено, що відповідач є громадянином Ісламської Республіки Іран.

Разом з тим, на момент відкриття провадження у справі відповідач мав зареєстроване місце проживання на території України у Солом`янському районі міста Києва.

Крім того, шлюб між сторонами укладено на території України, шлюбний договір посвідчено українським нотаріусом, а спірні правовідносини виникли та існували на території України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що справа належить до юрисдикції судів України та підсудна Солом`янському районному суду міста Києва.

Судом також перевірено дотримання права відповідача на участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що місце фактичного перебування відповідача на території Ісламської Республіки Іран встановити не вдалося.

Судом вживалися всі доступні та розумно можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Суд враховує, що Ісламська Республіка Іран не є учасником Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, а відомості про адресу проживання відповідача на території Ірану відсутні.

За таких обставин направлення судового доручення до компетентних органів Ісламської Республіки Іран було об`єктивно неможливим, оскільки міжнародне доручення не може бути виконане без відомостей про місце перебування особи.

Водночас суд забезпечив відповідачу реальну можливість взяти участь у розгляді справи шляхом направлення процесуальних документів за останнім відомим місцем проживання та здійснення його виклику через офіційний веб-портал «Судова влада України».

Будь-яких заяв про неможливість участі у справі або порушення права на захист від відповідача не надходило.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що учасник справи зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, а невикористання таких прав є наслідком власної процесуальної поведінки особи та не може перешкоджати здійсненню правосуддя.

Суд враховує, що відповідач протягом усього часу розгляду справи жодного разу не скористався належними йому процесуальними правами, не подав відзиву, доказів чи заперечень, не повідомив суд про причини неявки та не виявив зацікавленості у захисті власної правової позиції.

При цьому суд не розцінює таку поведінку як визнання позову, однак оцінює її як реалізацію відповідачем власного процесуального вибору та прийняття ризику процесуальних наслідків такої поведінки.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони фактично припинили сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, сім`я фактично розпалася та існує лише формально.

Позивачка наполягає на розірванні шлюбу та прямо зазначає про відсутність наміру на примирення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, а тому позовна вимога про його розірвання підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про розірвання шлюбного договору від 07 липня 2021 року суд зазначає наступне.

Шлюбний договір є різновидом цивільно-правового договору сімейно-правової природи, який покликаний врегулювати майнові права та обов`язки подружжя під час існування сімейних правовідносин.

Пунктом 15 шлюбного договору від 07 липня 2021 року сторони прямо погодили, що на вимогу одного з подружжя такий договір може бути розірваний за рішенням суду.

Отже, ще на момент укладення договору сторони узгодили можливість його припинення у судовому порядку за ініціативою одного з подружжя.

Судом встановлено, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені, шлюб підлягає розірванню, сторони не проживають однією сім`єю та не ведуть спільного господарства.

Будь-яких доказів того, що збереження шлюбного договору від 07 липня 2021 року є необхідним для захисту прав відповідача, забезпечення виконання невиконаних майнових зобов`язань або захисту прав третіх осіб, матеріали справи не містять.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, будь-яких заперечень щодо заявленої вимоги також не подав.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що фактичне припинення сімейних відносин між сторонами, розірвання шлюбу, а також безпосередньо погоджена сторонами у пункті 15 шлюбного договору від 07 липня 2021 року можливість його судового розірвання є достатніми та такими, що мають істотне значення у розумінні статті 103 СК України підставами для розірвання шлюбного договору.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі статей 24, 56, 103, 105, 110-112 Сімейного кодексу України, статей 12, 13, 76-81, 128, 141, 223, 247, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, статей 75, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Ісламської Республіки Іран, РНОКПП НОМЕР_2 , про розірвання шлюбу та розірвання шлюбного договору - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Ісламської Республіки Іран, зареєстрований 30 червня 2021 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 753, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Розірвати шлюбний договір від 07 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко Оленою Сергіївною та зареєстрований у реєстрі за №№ 421, 422.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Заочне рішення може бути переглянуте Солом`янським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення заочного рішення є дата складення його повного тексту.

Повне заочне рішення складене 10 червня 2026 року.

Позивачка:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивачки:

адвокат Субора Надія Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_4 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Ісламської Республіки Іран, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_2 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_5 , видана 08 серпня 2022 року.

Головуюча суддя Наталія СЕРДЮК