Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №759/10310/23 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/10310/23

пр. № 1-кп/759/284/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2022 року за № 22022060000000039, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Горбаша Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 04 червня 2016 року Новоград-Волинським РС УДМС України в Житомирській області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статей 1, 2 Конституції України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого державного кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договором про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є актом агресії та окупації частини території суверенної держави Україна і суперечить основоположним принципам міжнародного права.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, відповідно до частини четвертої статті 2 якого всі члени Організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Організації Об`єднаних Націй. Аналогічні принципи закріплені у Деклараціях та резолюціях Генеральної Асамблеї ООН щодо неприпустимості втручання у внутрішні справи держав, принципів міжнародного права та визначення агресії.

Преамбулою Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року закріплено державний суверенітет України, її самостійність, повноту влади в межах території та незалежність у зовнішніх відносинах, а територію України визначено неподільною та недоторканною. Незалежність України визнана державами світу, у тому числі Російською Федерацією.

31 травня 1997 року між Україною та Російською Федерацією укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, відповідно до якого Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між державами кордонів та взяла на себе обов`язок утримуватися від застосування сили чи погрози силою, а також будь-яких дій, спрямованих проти суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до статей 5, 68, 73, 132, 134 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, а питання зміни території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України та здійснює свої повноваження в межах, визначених Конституцією України.

Так, починаючи з 20 лютого 2014 року, з метою реалізації вказаного злочинного плану, спрямованого на порушення суверенітету та територіальної цілісності України, блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, Російською Федерацією здійснено вторгнення військових підрозділів на територію України, внаслідок чого окуповано частину території України.

01 березня 2014 року Радою Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації прийнято постанову № 48-СФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України», якою надано згоду Президенту Російської Федерації на використання Збройних Сил Російської Федерації на території України.

06 березня 2014 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», яку Указом Президента України було зупинено, а рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційною. Надалі, 11 березня 2014 року, Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято так звану «Декларацію про незалежність Республіки Крим», яка також була визнана неконституційною.

17 березня 2014 року представниками розпущеної Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнято постанову «Про незалежність Криму», а 18 березня 2014 року між Російською Федерацією та так званою «Республікою Крим» підписано «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів», який у подальшому був ратифікований Федеральними Зборами Російської Федерації.

Після цього Російською Федерацією на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим створено федеральні органи державної влади, правоохоронні органи та органи судової системи, що було спрямовано на встановлення та зміцнення окупаційної влади і недопущення відновлення контролю України над зазначеною територією.

Водночас Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якого територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополя визнана тимчасово окупованою територією України, а перебування на ній підрозділів Збройних Сил Російської Федерації з порушенням Конституції та законів України і норм міжнародного права визначено як тимчасову окупацію частини території України.

Крім того, Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй № 68/262 «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року підтверджено територіальну цілісність України та наголошено, що так званий «референдум», проведений в Автономній Республіці Крим 16 березня 2014 року, не має юридичної сили і не може бути підставою для зміни статусу Автономної Республіки Крим.

З огляду на наведене, судом встановлено, що між Україною та Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року триває міжнародний збройний конфлікт, пов`язаний зі здійсненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та тимчасовою окупацією частини її території. За таких умов кожен громадянин України був обізнаний або повинен був бути обізнаним про зазначені події та їх суспільно небезпечний характер.

За наведених обставин судом встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на території України, будучи громадянином України, достеменно обізнаним про свій конституційно-правовий статус та обов`язки як громадянина України, про наявність між Україною та Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року збройного конфлікту міжнародного характеру, факт повної окупації та анексії Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, її обороноздатності та державній безпеці, прийняв рішення про перехід на бік ворога.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 01 березня 2017 року ОСОБА_4 , використовуючи паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 04 червня 2016 року Новоград-Волинським РС УДМС України в Житомирській області, перебуваючи у Генічеському районі Херсонської області, через контрольний пункт в`їзду-виїзду «Чонгар» виїхав на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, будучи громадянином України та достеменно обізнаним про свій конституційно-правовий статус і обов`язки, про наявність між Україною та Російською Федерацією збройного конфлікту міжнародного характеру, факт повної окупації та анексії території Автономної Республіки Крим ворожою державою, діючи з ідеологічних мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, спрямованих на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності України, її обороноздатності та державній безпеці, отримав 18 січня 2021 року паспорт громадянина Російської Федерації серії № НОМЕР_2 .

Після цього, у точно не встановленому місці та часі, однак не раніше 18 січня 2021 року, ОСОБА_4 добровільно уклав контракт із Збройними Силами Російської Федерації строком на два роки та добровільно вступив на військову службу до НОМЕР_3 окремого артилерійського полку - військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), яка входить до складу 22 армійського корпусу - об`єднання у складі берегових військ військово-морських сил Російської Федерації Чорноморського флоту, чим здійснив перехід на бік ворога у період збройного конфлікту.

24 лютого 2022 року близько 05 години 30 хвилин, за наказом Президента Російської Федерації та вищого військово-політичного керівництва держави-агресора, Збройні Сили Російської Федерації розпочали повномасштабне військове вторгнення на територію України, здійснивши ракетні, авіаційні та артилерійські удари, а також наступ сухопутних військ через державний кордон України, у тому числі з території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.

У зв`язку із зазначеними подіями Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України № 2102-ІХ, на всій території України введено правовий режим воєнного стану, який у подальшому неодноразово продовжувався.

За цих обставин ОСОБА_4 , перебуваючи на військовій службі у складі Збройних Сил Російської Федерації, будучи достеменно обізнаним про здійснення державою-агресором повномасштабного військового вторгнення на територію України та усвідомлюючи, що своїми діями він сприяє реалізації збройної агресії проти України, діючи умисно, добровільно та свідомо, продовжив виконання обов`язків військовослужбовця держави-агресора та реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.

З цією метою у період з 24-25 лютого 2022 року до червня 2022 року ОСОБА_4 у складі військової колони Збройних Сил Російської Федерації незаконно перетнув державний кордон України та прибув на територію Херсонської області, де, перебуваючи у складі військової частини НОМЕР_4 , виконував покладені на нього обов`язки військовослужбовця, забезпечував функціонування військового підрозділу, здійснював підвезення боєприпасів, ніс бойові чергування та виконував інші завдання військового характеру в інтересах держави-агресора.

Виконуючи зазначені дії, ОСОБА_4 діяв добровільно, усвідомлював їх характер та спрямованість, розумів, що бере участь у діяльності збройних сил держави, яка здійснює збройну агресію проти України, та бажав продовження такої діяльності, чим фактично надавав допомогу державі-агресору у проведенні підривної діяльності проти України та діяв на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності й державній безпеці України.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи громадянином України, у період збройного конфлікту добровільно перейшов на бік ворога, вступив на військову службу до Збройних Сил Російської Федерації та в умовах воєнного стану продовжив виконання функцій військовослужбовця держави-агресора, беручи участь у діяльності її військових формувань проти України.

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи повідомленим в порядку передбаченому КПК України, про місце дату і час розгляду справи, в судові засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Зокрема, суд належно повідомляв обвинуваченого ОСОБА_4 про розгляд справи, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в Святошинському районному суді м. Києва в газеті «Урядовий кур`єр» та внесенням інформації на офіційному веб-сайті суду.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України, здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2023 року.

Також відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року, здійснено спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_4 .

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_4 про розпочате кримінальне провадження, здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_4 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 із обвинуваченням не погодився, вважає вину у вчиненні інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 злочину не доведеною, отримані докази ґрунтуються на припущеннях, тому просив виправдати останнього у інкримінованому йому правопорушенні.

Разом із тим, винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 111 КК України, повністю доводиться сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, які були безпосередньо досліджені, проаналізовані та оцінені судом у кримінальному провадженні.

Судом досліджено витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22022060000000039, з яких убачається, що 14 березня 2022 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, а 12 жовтня 2022 року до цього ж кримінального провадження внесено відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Також із зазначених витягів убачається орган досудового розслідування, відомості про особу, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, та інформація про постановлення 06 квітня 2023 року судового рішення щодо здійснення спеціального досудового розслідування.

Оцінюючи зазначені документи, суд виходить із того, що вони є процесуальними документами, які підтверджують факт реєстрації кримінального провадження, внесення та зміни відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а також хронологію процесуальних рішень під час досудового розслідування. Разом із тим самі по собі ці документи не доводять винуватості обвинуваченого, а підлягають оцінці лише у сукупності з іншими дослідженими судом доказами відповідно до вимог статті 94 КПК України.

Судом досліджено рапорт начальника 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Житомирській області, адресований начальнику Управління СБУ в Житомирській області, відповідно до якого під час здійснення оперативно-службової діяльності отримано відомості про участь громадянина України ОСОБА_7 у складі артилерійського підрозділу Збройних Сил Російської Федерації у військовій агресії проти України. У рапорті також зазначено відомості щодо його виїзду на тимчасово окуповану територію АР Крим, набуття громадянства Російської Федерації, проходження військової служби за контрактом та перебування у складі військового підрозділу ЗС РФ на території Херсонської області.

Оцінюючи зазначений документ, суд виходить із того, що рапорт є службовим процесуальним документом, складеним уповноваженою посадовою особою за результатами оперативно-службової діяльності, який став підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень та проведення досудового розслідування. Водночас викладені у ньому відомості самі по собі не є беззаперечним підтвердженням винуватості обвинуваченого, а підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими дослідженими судом доказами відповідно до вимог статті 94 КПК України.

Судом також досліджено довідку Великогорбашівського старостинського округу Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 14.03.2022 № 151/02-20, відповідно до якої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно вибув до Автономної Республіки Крим 22.02.2016 року.

Зазначена довідка є офіційним документом, виданим органом місцевого самоврядування в межах його компетенції, та підтверджує факт вибуття обвинуваченого до Автономної Республіки Крим у зазначений у ній час. Викладені у ній відомості узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами та оцінюються судом у їх сукупності відповідно до вимог статті 94 КПК України.

Судом досліджено акт огляду соціальної сторінки в мережі Інтернет «Однокласники» від 16 березня 2022 року, складений старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Житомирській області, відповідно до якого за результатами пошуку в соціальній мережі за прізвищем « ОСОБА_9 » виявлено персональну сторінку користувача « ОСОБА_10 ». Із зазначеного акта та долучених до нього матеріалів убачається, що на сторінці розміщені анкетні відомості користувача, фотографії особи, яка ідентифікується як ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням місця проживання м. Сімферополь, а також фотозображення, на яких він зображений із паспортом громадянина Російської Федерації. Крім того, в акті зафіксовано розміщення на зазначеній сторінці фотографій особи у військовій формі зі знаками належності до Збройних Сил Російської Федерації, зокрема із нагрудним шевроном із написом «Вооруженные силы РФ», а також інших фотоматеріалів, що були оглянуті та зафіксовані під час проведення огляду.

Судом також досліджено рапорт начальника 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Житомирській області, складений на виконання доручення слідчого у кримінальному провадженні № 22022060000000039, відповідно до якого під час проведення оперативно-службових заходів встановлено, що військовослужбовець Російської Федерації ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовує в особистих інтересах для спілкування з родинними зв`язками, які проживають на території України та Російської Федерації, номер мобільного телефону НОМЕР_5 та мобільний термінал з IMEI НОМЕР_6 . У зазначеному рапорті також містяться відомості про те, що вказаний номер телефону та мобільний термінал були отримані та використовувалися ним під час перебування на території України в ході ведення військових дій у Херсонській області.

Судом досліджено рапорт начальника 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Житомирській області, складений у межах кримінального провадження № 22022060000000039, разом із долученими до нього матеріалами, отриманими в ході проведення оперативно-розшукових заходів. Із зазначеного рапорту та доданих до нього документів убачається, що за результатами проведених заходів органом досудового розслідування встановлено відомості щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема про його виїзд у 2016 році на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим, подальшу зміну прізвища на « ОСОБА_9 », отримання паспортних документів на нове прізвище, а також про наявність даних щодо набуття ним громадянства Російської Федерації та проходження військової служби у складі військового формування Збройних сил Російської Федерації. Крім того, зазначені матеріали містять відомості про можливе виконання ним функцій водія транспортного засобу із забезпечення підвозу боєприпасів для артилерійських систем, використання ним засобів мобільного зв`язку під час перебування на території України, а також інформацію щодо його родинних зв`язків, місця проживання, паспортних даних та контактних номерів телефонів близьких осіб, які, за змістом цих матеріалів, підтримували з ним зв`язок.

Судом досліджено матеріали, складені 2 відділом ГВ ЗНД Управління СБУ в Житомирській області на виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні № 22022060000000039, які містять результати проведених оперативно-розшукових заходів та аналітичного опрацювання інформації щодо ОСОБА_11 . Із зазначених матеріалів убачається, що працівниками оперативного підрозділу встановлювались відомості щодо особи ОСОБА_11 , його анкетних даних, зміни прізвища, отримання паспортних документів громадянина України та паспорта громадянина Російської Федерації, а також можливого місця його реєстрації та проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і на території Російської Федерації. Крім того, у зазначених матеріалах викладено інформацію про те, що ОСОБА_4 , за даними оперативного підрозділу, проходив військову службу у складі артилерійського підрозділу Збройних сил Російської Федерації, а саме НОМЕР_3 окремого артилерійського полку військової частини НОМЕР_4 , що входить до складу 22 армійського корпусу берегових військ військово-морських сил Російської Федерації Чорноморського флоту, та після 25.02.2022 перебував на території Херсонської області України, змінюючи місця дислокації. На підтвердження вказаних відомостей у матеріалах наведено результати аналізу використання засобів мобільного зв`язку, зокрема дані щодо абонентських номерів, ідентифікаторів мобільного обладнання (IMEI), часу з`єднань, місця реєстрації мобільного термінала у мережі оператора зв`язку, а також схематичні карти із зазначенням орієнтовних зон дії базових станцій на території Херсонської області та інших населених пунктів, де, за змістом цих матеріалів, фіксувалось перебування мобільного пристрою, яким користувався обвинувачений. Зокрема, зазначені матеріали містять відомості про фіксацію мобільного термінала у період квітня-травня 2022 року в межах території Херсонської області, у тому числі в районах населених пунктів Кізомис, Музиківка, Наддніпрянське, Зеленівка, Іванівка, а також у місті Херсоні, що за змістом матеріалів співвідноситься з періодом перебування військових формувань Російської Федерації на відповідній території. Також у цих матеріалах зазначено, що ОСОБА_4 міг виконувати функції водія транспортного засобу щодо підвозу боєприпасів для артилерійських систем у складі артилерійського розрахунку, а відповідні відомості про використання засобів мобільного зв`язку та місцезнаходження мобільного термінала були долучені органом досудового розслідування для перевірки його перебування на території України під час ведення бойових дій.

Судом також досліджено лист Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 24.05.2022, наданий на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого за обліками відомчої інформаційної системи ДМС на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Новоград-Волинським РС УДМС України в Житомирській області 04.06.2016 оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 у зв`язку зі зміною прізвища з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_9 » на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого 18.03.2015. У листі також зазначено, що відомостей про визнання зазначеного паспорта недійсним станом на 24.05.2022 не встановлено, інформація про оформлення на його ім`я паспорта громадянина України для виїзду за кордон відсутня, а обліки Управління ДМС у Житомирській області не містять інформації щодо припинення громадянства України ОСОБА_4 .

Судом також досліджено відповідь Державного навчального закладу «Новоград-Волинське вище професійне училище» та долучені до неї належним чином засвідчені копії документів, з яких убачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зарахований до складу учнів зазначеного навчального закладу наказом від 27.08.2014 № 1 для навчання за професією «муляр, штукатур, лицювальник-плиточник», а наказом від 03.03.2017 № 7 відрахований у зв`язку з достроковим випуском після проходження кваліфікаційної атестації та здобуття відповідної професійної кваліфікації. До відповіді також долучено копії свідоцтва про базову загальну середню освіту та додатка до нього, свідоцтва про народження, картки платника податків, довідки про склад сім`ї та копії паспорта громадянина України, оформленого на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначені документи містять узгоджені між собою анкетні дані щодо особи, а саме прізвище, ім`я та по батькові, дату і місце народження, відомості про батьків, місце проживання та реєстрації, а також інші персональні дані, що дають можливість індивідуалізувати особу та співвіднести її з іншими письмовими доказами, дослідженими судом у цьому кримінальному провадженні.

Судом також досліджено протокол огляду предмета від 27 червня 2022 року, відповідно до якого старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Житомирській області у приміщенні службового кабінету Управління СБУ в Житомирській області проведено огляд мобільного телефону марки «Redmi» моделі «7А», добровільно наданого свідком ОСОБА_13 . Із зазначеного протоколу вбачається, що у пам`яті мобільного телефону було виявлено фотозображення, скріншоти листування та матеріали із соціальних мереж, які стосуються особи на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема, у галереї мобільного телефону виявлено скріншоти профілю користувача соціальної мережі Instagram з нікнеймом « ОСОБА_15 », на якому відображені фотографії чоловіка у військовій формі зразка Збройних Сил Російської Федерації, а також зображення із символікою та атрибутикою, пов`язаною з військовими формуваннями Російської Федерації. У протоколі огляду зафіксовано скріншоти листування між користувачем зазначеного облікового запису та іншими особами, зміст якого стосується проходження військової служби, можливого призову, перебування в армії, ставлення до війни, Криму, України та Російської Федерації. У зазначеному листуванні користувач повідомляє про обставини, пов`язані зі службою, зазначає про своє ставлення до подій, що відбуваються, а також реагує на зауваження співрозмовників щодо його перебування на боці Російської Федерації. Крім того, у доданих до протоколу фотозображеннях зафіксовано особу у військовій формі з нагрудними нашивками та шевронами, а також зображення із написами й символікою, що свідчать про належність до військових формувань держави-агресора. Окремі скріншоти містять коментарі родичів та інших осіб, які ідентифікують користувача як ОСОБА_16 / ОСОБА_9 та звертаються до нього у зв`язку з проходженням ним військової служби. Також із протоколу та доданих матеріалів убачається, що огляд проведено із використанням персонального комп`ютера, зміст виявлених у телефоні матеріалів зафіксовано шляхом виготовлення скріншотів і фототаблиці, яка є невід`ємною частиною протоколу огляду предмета.

Судом досліджено протокол огляду від 05.07.2022, складений старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Житомирській області із залученням спеціаліста, відповідно до якого проведено огляд особистого профілю « ОСОБА_17 » у соціальній мережі «Одноклассники». У ході огляду встановлено, що зазначений профіль містить анкетні дані користувача, зокрема дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Новоград-Волинський, а місце проживання - м. Сімферополь, АР Крим. Зміст вебсторінки зафіксовано шляхом виготовлення скріншотів, збереження її у форматах HTML та PDF, архівування за допомогою інтернет-ресурсу «archive.today», а отримані електронні файли записано на оптичний носій DVD-R, долучений до протоколу огляду.

Відповідно до даних висновку комплексної судової портретної та фототехнічної експертизи від 02.08.2022 № КСЕ-19/106-22/7290-ФП, за результатами порівняльного дослідження фотозображень із соціальної мережі «Одноклассники», фотозображень особи у військовій формі та фотозображення з паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_11 встановлено, що на них зображена одна й та сама особа.

Відповідно до даних рапорту, складеного на виконання доручення слідчого, ОСОБА_4 бере участь у військових діях на території Херсонської області у складі НОМЕР_3 окремого артилерійського полку (в/ч НОМЕР_4 ), який входить до складу НОМЕР_8 армійського корпусу берегових військ ВМФ Російської Федерації. У рапорті також наведено відомості щодо озброєння зазначеного військового формування та його організаційної структури.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 28.06.2022 № 15/1/2801, за наявними у ДПСУ відомостями встановлено, що ОСОБА_4 у період з 2015 року тричі у пішому порядку перетинав адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим через КПВВ «Чонгар», використовуючи паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , зокрема 22.07.2016 здійснив виїзд на тимчасово окуповану територію АР Крим, після чого перебував на підконтрольній Україні території у періоди з 29.08.2016 по 31.12.2016 та з 22.01.2017 по 01.03.2017. Одночасно у листі зазначено, що відомості щодо конкретного підрозділу збройних сил РФ, у якому проходить службу вказана особа, відсутні.

Протоколом огляду інтернет-сторінок від 16.06.2022 зафіксовано результати огляду відкритих інформаційних ресурсів мережі Інтернет щодо НОМЕР_9 окремого артилерійського полку Збройних сил Російської Федерації та 22-го армійського корпусу. У ході огляду здійснено фіксацію відомостей про належність 8-го окремого артилерійського полку до складу 22-го армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту РФ, а також збережено відповідні скріншоти вебсторінок та зображень, у тому числі шеврона зазначених військ. Сам по собі цей протокол не підтверджує перебування обвинуваченого у складі відповідного військового формування, однак у сукупності з іншими доказами використовується для підтвердження відомостей про існування, структуру та символіку відповідного військового підрозділу.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за голосом від 27.07.2022 встановлено, що свідку ОСОБА_13 були пред`явлені для прослуховування аудіозаписи зі зразками голосів кількох осіб. Свідок повідомила, що впізнала голос ОСОБА_18 за тембром, інтонацією, специфікою вимови окремих слів, фраз та словосполучень. Під час прослуховування окремих аудіофайлів свідок також відтворила зміст висловлювань, які, за її сприйняттям, були вимовлені зазначеною особою. За результатами проведення слідчої дії складено відповідний протокол.

Відповідно до даних протоколу огляду від 27.01.2023 встановлено, що у соціальній мережі «ВКонтакте» наявний особистий профіль на ім`я « ОСОБА_10 », розміщений за відповідним електронним посиланням, який містить фотозображення та анкетні дані, що співвідносяться з даними обвинуваченого. Під час огляду також зафіксовано зазначений профіль, здійснено його архівування та збереження електронної інформації, що забезпечило належну процесуальну фіксацію відомостей, які оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до даних протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 10 травня 2022 року, дозвіл на проведення якою було дозволено ухвалою слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 16 березня 2022 року, було зафіксовано телефонні з`єднання та розмови за номером, яким користувався ОСОБА_4 . Зміст наведених у протоколі розмов свідчить про те, що обвинувачений перебував на тимчасово окупованій території Херсонської області, підтримував зв`язок із батьком та іншими близькими особами, обговорював своє місцезнаходження, обставини перебування у зоні бойових дій, питання безпеки, зміну засобів зв`язку, а також повідомлення третіх осіб щодо його участі у військових діях на боці збройних формувань РФ. У сукупності з іншими доказами зазначений протокол підтверджує обізнаність обвинуваченого про характер подій, що відбувалися на території України, його перебування на окупованій території та зв`язок із військовими формуваннями держави-агресора.

Відповідно до даних протоколу огляду від 04.02.2023 встановлено, що було здійснено огляд особистого профілю користувача « ОСОБА_19 » у соціальній мережі Instagram, який використовує ОСОБА_4 . Під час огляду зафіксовано наявність на зазначеному акаунті фотоматеріалів та відеозаписів, а також публікацій і «історій», що відображають активне користування цим профілем. Зокрема, серед розміщених матеріалів містяться зображення особи з прапором Російської Федерації, відео та фотографії, які, відповідно до змісту протоколу огляду, свідчать про перебування особи на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та її подальшу активність у зазначеному акаунті. Під час проведення огляду інформацію було належним чином зафіксовано, архівовано та збережено, що забезпечило збереження її змісту для використання як джерела доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до даних рапорту про виконання доручення слідчого від 02.02.2023 встановлено відсутність інформації щодо перетину ОСОБА_4 державного кордону України та його офіційного виїзду з території України протягом останніх п`яти років. До зазначеного рапорту додано скріншоти з інформаційної системи «Аркан», які відображають результати пошуку відомостей щодо ОСОБА_4 та містять повідомлення про відсутність даних за визначеними критеріями пошуку, що узгоджується зі змістом рапорту.

Відповідно до висновку судової експертизи звукозапису № 32/4 від 29.03.2023, проведено ідентифікаційне дослідження голосу та усного мовлення особи, зафіксованих на аудіозаписах, отриманих під час проведення НСРД. За результатами інтегрального технічного дослідження експертом встановлено, що голос та усне мовлення, позначені індексом «Володимир» у досліджуваних файлах, належать одній і тій самій особі. Таким чином, висновок експерта підтверджує, що телефонні розмови, зафіксовані на відповідних носіях інформації та використані під час дослідження, здійснювалися саме обвинуваченим, що забезпечує належну ідентифікацію його як учасника цих переговорів та підтверджує достовірність використаних матеріалів НСРД як доказу у кримінальному провадженні.

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 21.03.2023 та доданих до нього матеріалів УДМС України вбачається, що вилучено документи щодо оформлення паспорта на ім`я обвинуваченого із його анкетними даними та фотозображенням. Наведений доказ підтверджує особу обвинуваченого та його персональні дані, що у сукупності з іншими доказами забезпечує його належну ідентифікацію у межах цього кримінального провадження.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.03.2023 та доданого до нього опису, у ПрАТ «Київстар» вилучено оптичний носій інформації (DVD-R) із матеріалами щодо абонентського номера НОМЕР_5 . Як убачається з протоколу огляду від 03.04.2023, на зазначеному носії містяться відомості про номер абонента, IMSI, IMEI, типи з`єднань, дату, час та тривалість сеансів зв`язку, а також дані про місцезнаходження абонента за параметрами LAC та CID. За результатами огляду встановлено, що у період з 20.03.2022 по 04.05.2022 вказаний номер перебував у зоні дії базових станцій оператора мобільного зв`язку, розташованих на території Херсонської та Миколаївської областей.

Відповідно до висновку комплексної судової портретної та фототехнічної експертизи від 07.04.2023 № КСЕ-19/106-23/3906-ФП, проведено порівняльне дослідження фотозображень особи, зафіксованої на фото- та відеоматеріалах із мережі «Instagram» (акаунт «vladimir_kitt0r0vich»), із фотозображеннями, що містяться у документах на ім`я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами дослідження експерт дійшов висновку, що на зазначених фотозображеннях та у документах зображена одна й та сама особа.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за голосом від 13.04.2023 свідку ОСОБА_21 були послідовно пред`явлені аудіозаписи із зразками голосів різних осіб. Після їх прослуховування свідок неодноразово впізнала голос ОСОБА_4 за тембром, висотою голосу, інтонацією та специфікою вимови окремих слів, фраз і словосполучень, характерних для нього, про що зазначено у відповідному протоколі.

Зі змісту протоколу пред`явлення особи для впізнання за голосом від 13.04.2023 вбачається, що перед проведенням процесуальної дії свідок ОСОБА_22 повідомила про можливість впізнати голос ОСОБА_4 як свого сусіда за його індивідуальними мовленнєвими особливостями. Після прослуховування пред`явлених аудіозаписів свідок неодноразово впізнала голос ОСОБА_4 за тембром, висотою голосу, інтонацією та специфікою вимови окремих слів, фраз і словосполучень.

З листа Оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 16.05.2023 вбачається, що 8 армійський корпус російської федерації бере участь у збройній агресії проти України на Херсонському напрямку, а його підрозділи перебували та здійснювали артилерійську підтримку на визначених територіях Херсонської області. Водночас у листі зазначено, що конкретні дані про військовослужбовця ОСОБА_4 в Оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» відсутні.

Крім того, згідно з листом військової частини НОМЕР_10 Міністерства оборони України, отриманим на запит органу досудового розслідування, за результатами опрацювання наявної інформації встановлено, що ОСОБА_4 брав безпосередню участь у відкритій збройній агресії російської федерації проти України у складі 8 артилерійського полку (в/ч НОМЕР_4 ) берегової оборони НОМЕР_8 АК Чорноморського флоту рф. Також зазначено, що його номер телефону фіксувався на території Херсонської області у населених пунктах Мирне, Чаплинка та Музиківка, а аналіз наявних відомостей дає підстави вважати, що він міг бути причетним до виконання завдань зазначеного військового підрозділу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що обвинувачений ОСОБА_4 є її троюрідним братом, який у 2017 році виїхав до АР Крим, де проживає його батько, та після початку повномасштабного вторгнення вона дізналася про проходження ним служби у збройних силах російської федерації. Свідок також пояснила, що у травні 2022 року обвинувачений розмістив у соціальній мережі «Instagram» публікацію військового характеру за своєю участю, після перегляду якої на її адресу та адресу її родичів надходили погрози від обвинуваченого, а згодом він заблокував її у соціальних мережах. Крім того, зі світлин, які розміщував у соціальних мережах батько обвинуваченого, свідок зробила висновок, що той пишався проходженням сином військової служби у російській федерації.

Суд визнає показання свідка ОСОБА_13 послідовними та такими, що узгоджуються з іншими дослідженими у справі доказами, зокрема висновками експертиз, протоколами пред`явлення для впізнання за голосом, матеріалами оглядів та письмовими документами. Водночас відомості, повідомлені свідком щодо проходження обвинуваченим служби у збройних силах російської федерації, оцінюються судом не ізольовано, а у взаємному зв`язку з усією сукупністю доказів у справі, що в сукупності підтверджує встановлені судом обставини.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази відповідно до вимог статей 84, 85, 86, 89 та 94 КПК України, суд виходить із того, що кожен із них є належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою для встановлення обставин кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого.

Так, показання свідка ОСОБА_13 , висновок комплексної судової портретної та фототехнічної експертизи, протоколи пред`явлення осіб для впізнання за голосом, матеріали оглядів інформації з мережі Інтернет, письмові відповіді компетентних державних органів, а також інші письмові документи не існують ізольовано один від одного, а перебувають у логічному взаємозв`язку та взаємно підтверджують встановлені судом фактичні обставини.

Зокрема, результати судової експертизи підтверджують тотожність особи, зображеної на фото- та відеоматеріалах, із ОСОБА_4 ; протоколи пред`явлення для впізнання за голосом свідчать про впізнання його голосу особами, які були з ним знайомі, за тембром, інтонацією та особливостями мовлення; матеріали оглядів фіксують зміст відповідних інформаційних ресурсів та акаунтів; письмові відповіді компетентних органів містять відомості щодо проходження ним служби у військовому формуванні російської федерації та його перебування на тимчасово окупованій території України; показання свідка ОСОБА_13 узгоджуються із зазначеними доказами та підтверджують відомі їй обставини щодо виїзду обвинуваченого до АР Крим, його подальшої діяльності та поведінки після початку повномасштабної збройної агресії.

Суд враховує, що окремі письмові документи містять інформацію, отриману за результатами опрацювання компетентними органами наявних відомостей, а тому оцінює їх не як самостійне та безумовне підтвердження винуватості обвинуваченого, а у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Саме узгодженість цих доказів між собою, відсутність істотних суперечностей та їх взаємне доповнення створюють єдину, логічну та послідовну систему доказування.

Будь-яких об`єктивних даних, які б спростовували наведені докази або свідчили про їх недопустимість, недостовірність чи штучне створення, судом не встановлено, а тому суд визнає їх такими, що відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності. Сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом.

Отже, дослідивши та оцінивши кожний доказ окремо, а також їх сукупність з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов переконання, що сторона обвинувачення довела винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту про недоведеність участі обвинуваченого у діяльності збройних сил Російської Федерації та про те, що сторона обвинувачення не надала військового квитка, наказів чи інших службових документів.

Кримінальний процесуальний закон не встановлює обов`язку доведення певної обставини виключно визначеним видом доказів. Відповідно до ст.94 КПК України суд оцінює кожний доказ окремо та їх сукупність за критеріями належності, допустимості, достовірності і достатності.

У даному кримінальному провадженні факт перебування обвинуваченого у складі військового формування держави-агресора підтверджується не одним ізольованим доказом, а сукупністю взаємопов`язаних доказів, які узгоджуються між собою щодо часу, місця, способу та обставин його діяльності та взаємно доповнюють один одного.

Відсутність окремих документів військового обліку чи службових наказів сама по собі не спростовує встановлених судом обставин та не свідчить про недоведеність винуватості, якщо відповідні факти підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Суд також відхиляє доводи захисту про те, що після отримання громадянства Російської Федерації обвинувачений перестав бути громадянином України.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про громадянство України» добровільне набуття громадянства іншої держави саме по собі не припиняє громадянства України. Припинення громадянства України здійснюється виключно у порядку, визначеному законом, та оформлюється відповідним рішенням Президента України.

Будь-яких доказів видання такого рішення щодо ОСОБА_4 матеріали кримінального провадження не містять, стороною захисту суду не надано та судом не встановлено.

Суд, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, безпосередньо досліджені докази, які визнав належними, допустимими, достовірними, вважає їх в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111 КК України.

Аналізуючи в сукупності надані суду та досліджені в судовому засіданні наведені докази, суд, вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_4 , будучи громадянином України, у період збройного конфлікту, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив державну зраду, тобто дії, умисно вчинені громадянином України та шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, а також будучи громадянином України, в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив державну зраду, тобто дії, умисно вчинені громадянином України та шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану.

Таким чином, на підставі всебічного, повного та безпосереднього дослідження доказів суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення довела винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Сукупність досліджених доказів є внутрішньо узгодженою, логічною та взаємопов`язаною, а кожний із доказів підтверджує окремі обставини, які у своїй єдності утворюють цілісну систему доказування та виключають інше розумне пояснення встановлених фактів.

Судом не встановлено будь-яких істотних суперечностей між дослідженими доказами, які б ставили під сумнів їх достовірність або свідчили про необхідність іншої оцінки встановлених обставин. Доводи сторони захисту фактично зводяться до переоцінки окремих доказів та не спростовують їх сукупності, а тому не можуть бути підставою для висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини, суд виходить із того, що ОСОБА_4 , будучи громадянином України, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, вступив на військову службу до військового формування Російської Федерації та в умовах воєнного стану продовжив виконання функцій військовослужбовця держави-агресора, здійснюючи діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.

Отже, дослідивши та оцінивши всі докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом. Надані стороною захисту доводи не спростовують встановлених судом фактичних обставин, а фактично зводяться до іншого тлумачення досліджених доказів, яке не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

За встановлених обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, та за ч. 2 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану.

Оскільки судовий розгляд здійснювався в порядку спеціального судового провадження (in absentia), судом перевірено дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а також встановлено, що компетентними органами були вжиті всі передбачені законом заходи щодо його належного повідомлення про кримінальне провадження та судовий розгляд. Проведення спеціального судового провадження у цій справі відповідає вимогам кримінального процесуального закону та не порушує права обвинуваченого на справедливий суд.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд керується положеннями статей 50 та 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду і має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. При цьому покарання повинно бути необхідним і достатнім для досягнення його мети, відповідати принципам законності, справедливості та індивідуалізації, а також перебувати у співмірності зі ступенем тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даними про особу винного та всіма обставинами кримінального провадження.

Призначаючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкі кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, які посягають на суверенітет, територіальну цілісність, недоторканність, обороноздатність та державну безпеку України в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації та воєнного стану. Характер, спосіб та обставини їх вчинення, їх умисний характер, добровільний перехід на бік ворога та подальше проходження служби у складі збройних сил держави-агресора свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчинених діянь.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_4 є громадянином України, який, усвідомлюючи покладений на нього Конституцією України обов`язок бути вірним Українському народові та неухильно додержуватися Конституції і законів України, добровільно обрав шлях співпраці з державою-агресором та переходу на її бік. Така поведінка свідчить про свідоме протиставлення власних дій національним інтересам України, нехтування конституційними цінностями та значний ступінь суспільної небезпечності його особи. При цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність обставин, які б зменшували ступінь його вини чи впливали на можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Обставин, що відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено. Так само судом не встановлено обставин, передбачених статтею 67 КК України, які його обтяжують. Водночас відсутність таких обставин сама по собі не зменшує ступеня суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень та не є підставою для призначення більш м`якого покарання.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, способу їх вчинення, даних про особу обвинуваченого, а також необхідності забезпечення належного захисту основ національної безпеки України, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого та досягнення мети покарання можливі лише шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 та ч. 2 ст. 111 КК України. Саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації і буде необхідним та достатнім для досягнення мети покарання.

Оскільки ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні двох кримінальних правопорушень, остаточне покарання підлягає визначенню відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про застосування додаткового покарання, суд враховує, що санкції ч. 1 та ч. 2 ст. 111 КК України передбачають конфіскацію майна. З огляду на характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, їх спрямованість проти суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності та державної безпеки України, а також особу обвинуваченого та обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна, оскільки саме таке покарання відповідає вимогам закону, є справедливим, співмірним вчиненим кримінальним правопорушенням та необхідним для досягнення мети покарання.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна;

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавленні волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання його у порядку виконання даного вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 11 575,68 на залучення експертів.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід, застосований щодо ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якої судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копія вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручається захиснику, а інформація про вирок суду підлягає опублікуванню у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3