Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №755/5749/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5749/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100040000327 від 29.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, із вищою освітою, розлученої, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченої: ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому, на підставі відповідних Указів Президента України неодноразово продовжувався та станом на 29.03.2026 являється діючим.

Так, ОСОБА_3 29 березня 2026 року, приблизно о 14 год. 14 хв. перебувала на касовій зоні в приміщенні магазину «Сільпо», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15., де побачила, як потерпілий ОСОБА_5 , здійснивши розрахунок за придбаний товар через власну неуважність, залишив належний йому мобільний телефон марки «Tecno Camon 19 Pro 8/128 Gb» на поверхні касового столу та покинув приміщення магазину, після чого у неї виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, обравши об`єктом свого злочинного посягання вказаний мобільний телефон.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, та діючи таємно для оточуючих і потерпілого, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що вказане майно їй не належить, таємно викрала зі столу касової зони мобільний телефон марки «Tecno Camon 19 Pro 8/128 Gb», вартістю 3850 гривень, який належить ОСОБА_5 .

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3850 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю, підтвердила обставини кримінального правопорушення та показала, що дійсно 29.03.2026 року перебувала у приміщенні магазину «Сільпо», що за адресою м. Київ, вул. Райдужна, 15, побачила як на касовій зоні чоловік залишив мобільний телефон, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла мобільний телефон який належить потерпілому та вийшла з магазину. Зокрема, показала, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, розуміє, що її дії були умисними та незаконними, у скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, крім того зазначила, що мобільний телефон повернула власнику.

Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням письмових документів, а саме: постанови про визнання речових доказів від 23.03.2026 року, 29.03.2026 року, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченої ОСОБА_3 повністю підтверджується її показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що вона своїми умисними діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тому, знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч. 4 ст. 185 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про її особу, зокрема, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаялася, вину визнала повністю, раніше не судима, цивільний позов не заявлено.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченої (щиро каялася, вину визнала повністю, раніше не судима), наявності пом`якшуючих обставин, потерпілий будь-яких претензій до останньої не має, про що надав до суду відповідну заяву, зокрема, прокурор прохав призначити обвинуваченій покарання, не пов`язане із позбавленням волі, суд дійшов висновку, що її перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї обов`язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 550/26 від 29.03.2026 року в розмірі 400 гривень 00 копійок.

Речові докази у справі, а саме: мобільний телефон марки "Tecno Camon 19 Pro 8/128 GB, який переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 - залишити у його власності; відеозапис з камер спостереження з будинку АДРЕСА_2 де розташований магазин «Сільпо» з зображенням ОСОБА_3 , залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя