Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №754/215/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1192/26

Справа №754/215/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Головач О.О.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - ОСОБА_2 ,

представниці відповідачки - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивачки

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 13 500,00 грн, та моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 22.04.2025 уклала з ОСОБА_4 , якій допомагав та приймав безпосередню участь в укладанні договору ФОП ОСОБА_5 , договір найму (оренди) нерухомого майна, 3-х кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Умовами договору передбачена щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості - орендна плата 11000,00 грн (п. 3.1. договору).

Нарахування орендної плати починається з моменту фактичного використання об`єкта нерухомості (п. 3.1.3. договору).

Розрахунок по орендній платі за об`єкт нерухомості здійснюється між наймодавцем і наймачем не пізніше 20-го числа кожного місяця, що підлягає оплаті (п. 3.2. договору).

Термін дії договору встановлений з 22.04.2025 по 22.10.2025 (п. 4.1. договору).

Моментом фактичного використання об`єкта нерухомості за даним договором є підписання сторонами Акту прийому-передачі житлового приміщення (п. 4.1.1. договору).

Моментом закінчення фактичного використання об`єкта нерухомості за даним договором є підписання сторонами Акту здачі житлового приміщення (п. 4.1.2. договору).

22.04.2025 позивачкою було сплачено 11000,00 грн орендної плати за перший місяць та 11000,00 грн страховий платіж, що підтверджується підписами сторін у додатку № 2 до договору найму (оренди) нерухомого майна.

У другій декаді жовтня 2025 року позивачкою було сплачено черговий платіж з орендної плати за листопад 2025 року у сумі 11000,00 грн.

29.10.2025 відповідачка-1 повідомила, що приїхала до м. Києва і бажає подивитись стан квартири.

30.10.2025 в кінці дня відповідачка-1 прийшла разом з дочкою і повідомила про необхідність звільнити квартиру у 10-ти денний термін у зв`язку з тим, що термін дії договору закінчився.

Але вже 06.11.2025 відповідачка-1 повідомила, що квартиру треба звільнити негайно і повернути ключі.

У позивачки вже була замовлена машина для переїзду на 09.11.2025, але вона була змушена скасувати замовлення і шукати перевізника на 07.11.2025.

З ранку 07.11.2025 сім`я позивачки виїхала і забрала речі, а у неділю 09.11.2025 - вивезла меблі у присутності брата відповідачки-1.

07.11.2025 з відповідачкою-1 була домовленість, що вона розрахує суму коштів, яку має повернути за оплачені, але не прожиті дні, комунальні платежі і страхову суму, після повернення суми позивачка мала повернути ключі.

Але до теперішнього часу відповідачка-1 повернула лише 3000,00 грн, в той час як була винна 16500,00 грн.

Суму неповернутих коштів позивачка визначає у розмірі 13500,00 грн та рахує таким чином: 11000,00 грн сплачено за листопад, прожили 15 днів, тож 11000,00 грн / 2=5500,00 грн + 11000,00 грн страховий платіж = 16500,00 грн - 3000,00 грн = 13500,00 грн.

Окрім того, позивачка просить стягнути моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн, вказуючи, що у найманій квартирі вона проживала не сама, з нею проживали мама і дочка. Мама, ОСОБА_6 , 1946 року народження, є літньою людино, має безліч хвороб, спричинених віком та пережитими хвилюваннями.

Внаслідок ситуації, яку створила відповідачка-1 з негайним звільненням житла, мама пережила стрес, в результаті якого 15.12.2025 опинилась у лікарні. Лікування потребувало моральних сил та матеріальних витрат.

Таким чином, позивачка зазнала моральних страждань, по-перше, коли мала негайно звільнити житлове приміщення; по-друге, коли не змогла своєчасно вирішити питання з поверненням коштів; по-третє, коли змушена була звернутися за правничою допомогою, витратити свій час та ще раз пережити негативні емоції, пов`язані з негайним звільненням житла та неотриманням коштів, коли госпіталізували маму і позивачка хвилювалась за долю рідної людини.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачка у відзиві на позовну заяву зазначила, що позивачка зумисно зазначила в позовній заяві розрахунок, який частково (на її користь) відповідає дійсності, а саме: фактичне проживання позивачки в квартирі до її виселення зайняло 19 днів від дня останнього платежу за оренду (враховуючи час вивезення нею своїх габаритних меблів), що порушило спроможність користування житловим приміщенням відповідачки-1.

Враховуючи це, розрахунок за час використання житлового приміщення виглядає так:

11000,00 грн (вартість оренди) / 30 = 366,66 грн (за один день користуванням житлового приміщення) *19 днів = 6966,66 грн.

Позивачка оплатила 17.10.2025; 18.10.2025; 19.10.2025 за оренду, що в сумі складає 11000,00 грн - 6966,66 грн (за використання приміщення) = 4033,34 грн (залишок орендної плати, яка не була використана позивачкою).

Позивачки навмисно не включила до розрахунку витрати за користування комунальними послугами на момент користування квартирою за жовтень 2025 року у розмірі 2237,99 грн (що включає також борг в розмірі 240 грн на 1-е листопада 2025 р. ТОВ «Домофон Інтеграл Сервіс»).

Розрахунок щодо нарахувань комунальних платежів станом на 01.12.2025 має такий вигляд: 969,05 + 47,52 + 97,89 + 1791,06 + 29,30 + 42,44 + 45,83 + 26,10 + 1,30 = 3050,49 грн / 30 днів = 101,68 грн (за день) * 19 днів = 1931,97 грн + 101,68 грн + 121,54 + 14,22 = 2169,26 грн.

Разом сума комунальних послуг впродовж терміну використання житлового приміщення позивачкою становить: 2237,99 грн (станом на 01.11.2025) + 2169,26 грн (станом на 01.12.2025) = 4407,25 грн.

У відповідачки-1 була домовленість з позивачкою, згідно з якою, всі розрахунки будуть проведені лише після отримання квитанцій щодо фактичного користування комунальних послуг впродовж користування житловим приміщенням, проте позивачка утримувала ключі від житлового приміщення відповідачки-1, з метою контролю та керуванням процесами розрахунків, що завдавало морального тиску та унеможливило користування власністю. Під цим тиском відповідачці-1 довелось зробити розрахунки, базуючись лише на приблизно можливому використанні комунальних послуг, оскільки вона не мала інформації для підрахунків.

Відповідачка-1 з урахуванням фактичного використання позивачкою житлового приміщення та нарахувань від отриманих квитанцій за цей період наводить такі розрахунки:

11000,00 грн (вартість оренди) - 6,966,66 грн (період користування житловим приміщенням) - 4407,25 грн (вартість комунальних послуг за період користування житловим приміщенням) = - 373,91 грн.

11000,00 грн (страхова сума, сплачена позивачкою 22.04.2025 при укладанні договору оренди) - 4200,00 грн (переказ від відповідачки-1 на користь позивачки) = 6,800 грн (залишок коштів отриманих від страхової суми).

6800 грн - 373,91 грн (різниця від оплаченої оренди та фактичного використання комунальних послуг) = 6426,09 грн.

Відповідачка-1 повідомила суд про те, що готова добровільно повернути позивачці грошові кошти в розмірі 6426,09 грн за умови подання нею заяви про відкликання позову та припинення провадження у справі.

Повідомлення учасників справи та позиція у судовому засіданні

Всі учасники справи повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні позивачка та її представниця підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представниця відповідачки повідомила, що сторона відповідача згодна повернути відповідачці-1 кошти, вирахувавши за користування житлом не за 19 днів, а за 16 днів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

22.04.2025 між ОСОБА_4 (наймодавцем), від імені якої діяв ФОП ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 (наймачем) укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості - орендна плата становить 11000,00 грн (п. 3.1. договору).

Термін дії договору встановлений з 22.04.2025 по 22.10.2025 (п. 4.1. договору).

22.04.2025 позивачка сплатила 11 000,00 грн орендної плати за перший місяць та 11000,00 грн страховий платіж, що підтверджується додаток № 2 до договору найму (оренди) нерухомого майна.

Відповідно до п. 4.1.1 договору моментом фактичного використання Об`єкта нерухомості за даним Договором є підписання сторонами Акта прийому-передачі житлового приміщення (Додаток №1 до Договору).

Згідно з п. 4.1.2 договору моментом закінчення фактичного використання Об`єкта нерухомості за даним Договором є підписання Сторонами Акта здачі житлового приміщення (Додаток №2 до Договору).

Сторони підтверджують, що на вимогу відповідачки 07.11.2025 позивачка залишила спірну квартиру, а з 09.11.2025 вивезла свої габаритні речі.

За оренду з 23.10.2025 по 22.11.2025 (за 31 день) позивачка оплатила: 17.10.2025 - 4900,00 грн; 18.10.2025 - 4500,00 грн; 19.10.2025 - 1600,00 грн, що разом складає: 11000,00 грн.

Фактично позивачка користувалася майном до 07.11.2025, тобто 16 днів.

Відповідно, орендна плата за період з 23.10.2025 до 07.11.2025 становить 11000,00/31*16 = 5 677,41 грн.

Позивачка не сплачувала комунальні послуги наперед. У 27 жовтня 2025 року відповідачка повідомила, що комунальні послуги складають 2190,46 грн (що є сплатою комунальних послуг за вересень 2025 року), а також просила оплатити за домофон 150,00 грн. Позивачка ці суми сплатила.

Водночас, доказів сплати за комунальні послуги за жовтень 2025 року та частину листопада 2025 року позивачкою не надано.

Згідно з рахунком-повідомленням (станом на 01.11.2025), рахунком за спожитий газ, та світло (а.с. 67-69), випискою з банківського рахунку (а.с. 70) комунальні послуги за жовтень 2025 року складають: 969,05+151,92+47,52+170,40+29,30+42,44+45,83+32,63+507,60+240,00 + 1,30 = 2 237,99 грн.

Згідно з рахунком-повідомленням (станом на 01.12.2025), рахунком за спожитий газ, та світло (а.с. 69, 72, 73) комунальні послуги за листопад 2025 року складають:

969,05+121,54+14,22+47,52+97,89+1791,06+29,30+42,44+45,83+32,63+101,52= 3293,00 грн.

Відповідно, частка, яку має відшкодувати позивачка, становить: 3293,00/31*16= 1 699,61 грн.

Отже, позивачка повинна були сплатити на користь відповідачки :

-5 677,41 грн - орендну плату за період з 23.10.2025 до 07.11.2025;

-2 237,99 грн комунальні платежі за жовтень 2025 року;

-1 699,61 грн (комунальні платежі за листопад 2025 року),

що разом становить 9 615,01 грн.

Натомість, позивачка сплатила 11000,00*2= 22 000,00 грн.

Відповідачка добровільно повернула кошти у сумі 4200,00 грн.

Таким чином, сума неповернутих коштів становить: 22000,00 - 9615,01 - 4200,00 = 8184,99 грн.

Норми права та мотиви суду

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2024 у справі №628/1203/19).

Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, тобто отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст.1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості користуватися його майном за призначенням, шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 382/1097/17).

Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01.04.2019 у справі N904/2444/18, від 23.04.2019 у справі N918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Оскільки кошти у сумі 8184,99 грн є безпідставно набутими відповідачкою-1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 8184,99 грн підлягають задоволенню.

Решта заявлених вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є неналежним відповідачем у цій справі, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів суд відмовляє.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 199/6521/19 Верховний Суд зауважує, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Суд встановив, що відповідачка-1 з власної ініціативи достроково припинила орендні відносини з позивачкою, яка змушена була негайно звільнити житлове приміщення, а в подальшому також змушена була вживати заходів щодо повернення своїх коштів, що завдало їй негативних емоцій та моральної шкоди.

Виходячи з критеріїв розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що відшкодування спричиненої моральної шкоди у сумі 2000,00 грн є обґрунтованим та достатнім, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, тому з відповідачки-1 слід стягнути на користь кожного позивачки відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 404,72 грн, виходячи з такого розрахунку: (8184,99 + 2000) * 1331,20 / 33500,00 = 404,72 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 8184,99 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 404,72 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2026.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК