Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №753/39/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/39/26

провадження № 1-кп/753/1263/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_6 ,

потерпіла ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002434 від 19.06.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вугледар Донецької області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, яке пред?явлене ОСОБА_6 та визнане судом доведеним

[1] 18.06.2025, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 перебувала за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 13д, у стані алкогольного сп?яніння, де біля магазину «АТБ» зустріла ОСОБА_8 , з яким виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті.

[2] Під час цього конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виникла обопільна штовханина, під час якої ОСОБА_6 повалила ОСОБА_8 на тротуар. Після чого, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, стала наносити взутими ногами численні хаотичні удари в область голови та тулубу потерпілого, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забоїв головного мозку, масивної субдуральної гематоми і субархноїдального крововиливу, що призвело до набряку-набухання головного мозку. Садна, поверхневі рани та чисельні синці на обличчі з вираженим набряком м`яких тканин, крововиливи м`яких тканин голови.

[3] Після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 був доставлений до лікарні ШМД у відділення реанімації, де ІНФОРМАЦІЯ_2 останній помер від отриманих тілесних ушкоджень.

[4] Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

ІІ. Позиції сторін у судових дебатах

[5] Сторона обвинувачення під час судового розгляду підтримала висунуте обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України у межах, викладених в обвинувальному акті, та на підтвердження його обґрунтованості надала суду відповідні матеріали, які досліджені судом і викладені у розділі IV цього вироку. Прокурор у судових дебатах наполягав на доведеності вини обвинуваченої поза розумним сумнівом та просив суд призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 09 років. Також просив до набрання вироком законної сили залишити без змін обраний щодо неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

[6] Захисник ОСОБА_5 вважав, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 . У своєму виступі він ставив під сумнів достовірність показань свідків, звертаючи увагу на те, що вони не змогли вказати точну кількість завданих ударів, а також висловлював сумнів щодо можливості одного зі свідків спостерігати за подіями з вікна квартири, розташованої на сьомому поверсі. Посилаючись на те, що винуватість обвинуваченої не доведена поза розумним сумнівом, просив суд виправдати його підзахисну у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

[7] Обвинувачена ОСОБА_6 під час свого виступу просила суд врахувати її доводи про те, що ОСОБА_8 ще до події мав тілесні ушкодження, а також обставини його способу життя. Вважала, що її винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не доведена, у зв`язку з чим просила ухвалити виправдувальний вирок.

ІІІ. Показання допитаних осіб

3.1 Показання обвинуваченої ОСОБА_6

[8] Обвинувачена у своїй вільній розповіді показала суду, що вважає висунуте їй обвинувачення несправедливим. Вказала, що померлий ОСОБА_8 був її зросту, але більш фактурної статури, і того дня він її переслідував, чіплявся та приставав до неї як до жінки. Наполягала на тому, що він ударив її першим, а вона у відповідь вирішила також його вдарити. Також звертала увагу на те, що до її ударів ОСОБА_8 уже був побитий.

[9] На запитання прокурора вказала, що події відбувалися 18 червня 2025 року влітку. Вона ввечері прийшла до свого помешкання та пізніше вирішила піти до магазину АТБ, щоб придбати джин-тонік об`ємом 330 мл та чвертку горілки. Після придбання зазначених напоїв вирішила піти до річки, де протягом пів години їх вживала, а надалі поверталася додому та ще раз зайшла до цього магазину, щоб придбати ще один джин-тонік. Коли вона підійшла до входу, то побачила незнайомого їй ОСОБА_8 , який попередньо її переслідував та обзивав.

[9] Конфлікт біля магазину виник через те, що ОСОБА_8 почав кричати у її бік, на що вона звернулася до нього, щоб з`ясувати причини такого грубого поводження. Коли він її штовхнув, то вона не впала, а лише зробила крок назад. Після цього вона двічі вдарила його в голову, а він почав падати. Коли ОСОБА_8 стояв навкарачки, то вона, будучи взутою у кросівки, завдала йому ще кілька ударів ногами в голову, а також по тулубу. Після цього вона відійшла від нього, оскільки думала викликати швидку медичну допомогу, а він лежав на землі та нецензурно висловлювався в її бік.

[10] Потім вона пішла додому, але менш ніж через пів години вирішила повернутися на місце події та продовжила наносити йому удари, один із яких був у голову, однак заперечила, що наносила удари протягом кількох десятків хвилин. Вказала, що якісь люди намагалися відтягнути її від ОСОБА_8 , проте вона не хотіла їх слухати.

[11] На запитання прокурора щодо основного мотиву таких дій ствердно вказала, що хотіла дати здачі, але була й інша причина, адже він погрожував здати її брата до ТЦК.

[12] Вона визнає вину в тому, що наносила удари, утім категорично заперечує, що від її ударів могли бути спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а тим паче настати смерть.

[13] На запитання захисника щодо дій ОСОБА_9 вказала, що він застосовував до неї фізичне насильство, адже того дня він наніс їй один удар по руці.

3.2 Показання потерпілої ОСОБА_7

[14] Потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що померлий ОСОБА_8 був її двоюрідним братом. Він проживав окремо у приватному будинку.

[15] З приводу обставин події вказала, що про неї їй стало відомо після того, як повідомили, що її брата внаслідок завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 було госпіталізовано бригадою швидкої медичної допомоги.

[16] Стосовно конфліктів між її братом ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пояснила, що їй лише зі слів інших осіб відомо про їхнє попереднє знайомство та товариські відносини, однак яким саме чином розгорталися події 18 червня 2025 року, їй не відомо.

[17] На запитання прокурора висловилася щодо міри покарання та вказала, що ОСОБА_6 має понести суворе покарання.

[18] Також зазначила, що її покійний брат допомагав їй доглядати за лежачим чоловіком, а вона зі свого боку надавала йому матеріальну допомогу за це.

3.3 Показання свідка ОСОБА_10

[19] Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а вікна її квартири виходять на магазин АТБ.

[20] 18 червня 2025 року ввечері вона, перебуваючи вдома на сьомому поверсі та маючи відчинене вікно, почула сильний крик на всю вулицю. Коли виглянула у вікно, то побачила, як жінка дуже жорстоко б`є чоловіка. Спочатку вона штовхнула його до стіни та била руками, а надалі стягнула з нього штани, повалила на землю та топталася по ньому ногами.

[21] Свідок вказала, що будучи свідомою громадянкою, вирішила викликати працівників поліції, які приїхали приблизно через 20 хвилин. Протягом зазначеного проміжку часу обвинувачена продовжувала наносити удари, а потім кудись втекла. Коли працівники поліції виходили зі службового автомобіля, обвинувачена вже знову перебувала на місці події та продовжувала наносити удари.

[22] На запитання прокурора вказала, що обвинувачена була одягнена у кепку, а чоловік був у червоній кофті. Коли удари наносилися біля стіни, вона не бачила, щоб чоловік завдавав ударів у відповідь. Надалі, у той момент, коли чоловік лежав на животі зі спущеними штанами, обвинувачена наносила йому удари як руками, так і ногами, не використовуючи будь-яких предметів. Від обвинуваченої під час нанесення ударів вона чула лише нецензурну лайку.

[23] Також вказала, що після прибуття працівників поліції обвинувачена намагалася втекти з місця події, однак їй це не вдалося.

[24] На запитання захисника повідомила, що події відбувалися з 23 години до опівночі. Вона ствердила, що із сьомого поверху бачила, як і куди наносилися удари, однак не змогла назвати їх точну кількість, оскільки спостерігала лише, як жінка жорстоко б`є чоловіка.

[25] На запитання обвинуваченої вказала, що удари наносилися близько 30-40 хвилин із перервами.

[26] На запитання головуючого судді уточнила, що подія відбувалася лише між чоловіком та жінкою, а інші особи до цієї ситуації залучені не були. Свідок впізнала обвинувачену як особу, яка наносила удари 18 червня 2025 року.

3.4 Показання свідка ОСОБА_11

[27] Свідок ОСОБА_11 суду показав, що 18 червня 2025 року він перебував на чергуванні в охороні магазину. До закриття магазину залишалося близько 30 хвилин, і один із відвідувачів повідомив йому, що на вулиці б`ють людину. Він вийшов надвір та побачив, як жінка ногами била чоловіка, який лежав на землі.

[28] Він намагався заспокоїти цю жінку, однак вона перебувала у збудженому стані. Коли він звернувся до неї, то почув у відповідь, щоб він відійшов, інакше отримає, після чого вона продовжила наносити удари чоловікові. Вказав, що поки він стояв і спостерігав за цими подіями, жінка нанесла щонайменше 10 ударів по голові чоловіка та почала стрибати на ній. Коли на місце події прибули працівники поліції, вони також бачили ці обставини, після чого він передав їм цю жінку, залишив місце події та повернувся до магазину.

[29] На запитання прокурора вказав, що жінка була одягнена у чорний одяг та була в кепці. Коли вона наносила удари, то дуже голосно кричала на цього чоловіка. Раніше він бачив цього чоловіка у їхньому магазині, а жінку того дня побачив вперше. Також пригадав, що коли працівники поліції прибули на місце події, то намагалися затримати жінку, однак вона відштовхнула працівників поліції та мала намір знову наносити удари.

[30] На запитання захисника вказав, що чоловік, якого били, не міг нічого говорити, а лише кричав. Свідок не бачив, щоб удари наносилися руками, загалом вони завдавалися ногами по чоловікові, який лежав на землі.

[31] На запитання обвинуваченої вказав, що бачив, як вона стрибала на голові чоловіка, який лежав на землі. За цими подіями він спостерігав близько 5-10 хвилин. Також свідок заперечив, що обвинувачена залишала місце події в той момент, коли він перебував поруч.

IV. Документи, речові докази, висновки експертиз

[32] Витяг за № 12025100020002434 від 19 червня 2025 року про внесення відомостей до ЄРДР за фактом спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що спричинили його смерть, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

[33] Постанова заступника начальника управління начальника слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 19 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025100020002434 від 19.06.2025 про призначення групи слідчих.

[34] Постанова заступника керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 19 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025100020002434 від 19.06.2025 про визначення групи прокурорів.

[35] Постанова заступника начальника управління начальника слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 21 червня 2025 року про внесення змін до складу групи слідчих у кримінальному провадженні № 12025100020002434 від 19.06.2025.

[36] Постанова начальника слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 18 грудня 2025 року про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 12025100020002434 від 19.06.2025.

[37] Протокол огляду місця події від 19 червня 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 13-Д, яким встановлено обстановку місця вчинення кримінального правопорушення поблизу магазину АТБ. Під час огляду виявлено та вилучено змив речовини бурого кольору з поверхні тротуарного покриття. До протоколу долучено ілюстративну таблицею, якою зафіксовано загальний вигляд магазину АТБ, прилеглої території, місця виявлення слідів речовини бурого кольору на тротуарному покритті.

[38] Висновок експерта № 081-457-2025 від 21 серпня 2025 року за результатами судово-медичної імунологічної експертизи досліджено змив речовини бурого кольору, вилучений під час огляду місця події, та зразок крові ОСОБА_8 . Згідно з висновком експерта у наданому на дослідження змиві речовини бурого кольору виявлено кров людини, а при визначенні її групової належності встановлено антигени А та В, що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_8 , кров якого належить до групи АВ (IV).

[39] Постанова старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 19 червня 2025 року, якою змив речовини бурого кольору, вилучений під час огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 13-Д, визнано речовим доказом.

[40] Квитанція № 150294 про отримання на зберігання речового доказу змиву речовини бурого кольору.

[41] Довідка Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги № 4626 від 19 червня 2025 року, якою підтверджується перебування ОСОБА_8 у відділенні реанімації, а також встановлення попереднього діагнозу у вигляді важкої закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субдуральної гематоми правої півкулі головного мозку та набряку головного мозку.

[42] Протокол огляду місця події (трупа) від 21 червня 2025 року, проведеного у приміщенні патологоанатомічного відділення КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», за участю понятих та спеціаліста-криміналіста. Зафіксовано огляд трупа ОСОБА_8 після його смерті. Згідно з протоколом огляду трупа встановлено, що на момент проведення огляду тіло мало тілесні ушкодження в ділянці голови та обличчя. До протоколу долучено ілюстративну таблицю до протоколу огляду трупа, де зафіксовано загальний вигляд тіла, його розташування у приміщенні моргу, а також наявні тілесні ушкодження.

[43] Лист Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про витребування медичних документів щодо стану здоров`я та діагнозу ОСОБА_8

[44] Медична карта стаціонарного хворого про госпіталізація ОСОБА_8 19 червня 2025 року до КНП «КМКЛ ШМД» із діагнозом закритої черепно-мозкової травми.

[45] Карта виїзду бригади екстреної медичної допомоги про здійснення 19 червня 2025 року виїзду за викликом щодо ОСОБА_8 , його огляд та подальше транспортування до закладу для надання спеціалізованої медичної допомоги.

[46] Висновок експерта № 021-1503-2025 від 25.07.2025, яким встановлено, що судово-медична експертиза проведена щодо трупа ОСОБА_8 . Відповідно до висновку експерта, смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, масивної субдуральної гематоми та субарахноїдального крововиливу, що призвели до набряку-набухання головного мозку. Експертом встановлено, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження, у тому числі ті, що перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю, утворилися від неодноразової дії твердих тупих предметів та за своїм характером належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння. Згідно з висновком експерта, виявлені тілесні ушкодження могли бути спричинені сторонньою людиною шляхом нанесення неодноразових ударів взутою ногою в ділянку голови потерпілого, який перебував у положенні лежачи, а давність їх утворення відповідає обставинам події 18 червня 2025 року, близько 23 години. Висновком експерта також встановлено, що смерть ОСОБА_8 була констатована 21 червня 2025 року, о 08 годині 30 хвилин.

[47] Висновок експертного дослідження № 061-1292-2025 від 23.07.2025, за результатами гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів та тканин трупа ОСОБА_8 , встановлено наявність дифузного субарахноїдального крововиливу в півкулі мозку з перифокальною клітинною реакцією, дрібновогнищевих крововиливів на ділянках деструкції підлеглої кори мозку, набряку-набухання головного мозку з вторинними крововиливами у білій речовині мозку та гематоми на поверхні твердої мозкової оболонки. Крім того, виявлено розповсюджену серозно-гнійну бронхопневмонію, дифузний жировий гепатоз та стромогенний кардіосклероз з гіпоксичною дистрофією міокарду.

[48] Висновок експертного дослідження № 082-556-2025 від 27.06.2025, за результатами дослідження зразка крові трупа ОСОБА_8 встановлено його групову належність до групи крові АВ (IV).

[49] Супровідний лист начальника відділення СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві до Управління патрульної поліції у м. Києві, яким витребувано копії відеозаписів з бодікамер працівників патрульної поліції, які 18.06.2025 здійснювали виїзд за адресою м. Київ, вул. Центральна, 21-А, де відбулося затримання ОСОБА_6

[50] Супровідний лист Управління патрульної поліції у м. Києві від 15.07.2025, яким направлено відеозаписи з портативних відеореєстраторів екіпажу «Рубін-0209», працівники якого 18.06.2025 здійснювали реагування на виклик адресою м. Київ, вул. Центральна, 21-А. Як додатки до листа надано два DVD-диски із відповідними відеозаписами.

[51] Протокол огляду документів (відеозаписів) від 21.07.2025, відповідно до якого слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві проведено огляд двох оптичних дисків, на яких виявлено відеозаписи «export-pehof» тривалістю 2 години 15 хвилин 28 секунд та «export-vgmpy» тривалістю 28 хвилин 03 секунди. Під час відтворення відеозапису з бодікамери працівника патрульної поліції встановлено, що після прибуття за викликом до магазину «АТБ» за адресою м. Київ, вул. Центральна, 13-Д, працівники поліції спілкувалися із ОСОБА_6 , яка перебувала поруч із чоловіком, що лежав на асфальтованій поверхні без руху. До протоколу огляду долучено окремі скріншоти зафіксовані з відеозапису з бодікамери працівника патрульної поліції.

[52] Протокол затримання ОСОБА_6 від 19.06.2025, яким зафіксовано затримання останньої в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Згідно з протоколом затримання ОСОБА_6 було повідомлено підстави затримання, роз`яснено її процесуальні права та забезпечено повідомлення центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

[53] Супровідний лист слідчого до КНП «Київська міська клінічна лікарня №10», яким витребувано відомості щодо перебування ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра. Згідно з відповіддю КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» ОСОБА_6 під наглядом лікаря-психіатра та на психіатричному обліку не перебуває.

[54] Довідка КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» № 515767 від 27.06.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та обліком не перебуває.

[55] Висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-25/38376-БД від 24.07.2025, яким встановлені генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_6 за низкою STR-локусів.

[56] Постанова про оголошення підозрюваної у розшук від 29.07.2025, якою ОСОБА_6 оголошено у розшук у зв`язку з невстановленням її місцезнаходження та порушенням покладених на неї процесуальних обов`язків.

[57] Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу від 29.07.2025, яким порушено питання про надання дозволу на затримання ОСОБА_6 з метою її приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

[58] Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_6 з метою її приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

[59] Постанова про зупинення досудового розслідування від 31.07.2025, якою досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100020002434 від 19.06.2026 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зупинено у зв`язку з оголошенням підозрюваної в розшук.

[60] Постанова про відновлення досудового розслідування від 04.09.2025, якою відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100020002434 від 19.06.2026 у зв`язку з необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій.

[61] Постанова про зупинення досудового розслідування від 04.09.2025, якою досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100020002434 повторно зупинено у зв`язку з перебуванням підозрюваної ОСОБА_6 у розшуку.

[62] Рапорт оперуповноваженого ВКП Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 18.12.2025, відповідно до якого місцезнаходження ОСОБА_6 було встановлено, її затримано у м. Херсон на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва та організовано доставлення до суду для розгляду питання про застосування запобіжного заходу.

[63] Постанова про відновлення досудового розслідування від 18.12.2025, якою відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100020002434 від 19.06.2025 у зв`язку із встановленням місцезнаходження та затриманням підозрюваної ОСОБА_6

[64] Протокол затримання від 18.12.2025, яким зафіксовано затримання ОСОБА_6 у м. Херсон на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва про дозвіл на її затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

[65] Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2025, якою стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.01.2026 без визначення розміру застави.

[66] Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 02.01.2026, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 22.01.2026 без визначення розміру застави.

[67] Копія паспорта громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

[68] Довідка про взяття на облік ОСОБА_6 як внутрішньо переміщеної особи.

[69] Довідка з інформаційно-аналітичної системи МВС, відповідно до якої ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась. Перебувала у державному розшуку як особа, що переховується від органу досудового розслідування.

[70] Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.12.2025, згідно з яким підозрюваній ОСОБА_6 надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

[71] Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.12.2025, відповідно до якого захиснику ОСОБА_5 надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

V. Мотиви суду

[72] У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст.ст. 91, 92 КПК України).

[73] Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

[74] Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).

[75] Відповідно до вимог ст. 85 КПК України належним є доказ, який прямо чи не прямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

[76] Згідно з вимогами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

[77] Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні (ст. 94 КПК України).

[78] Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

[79] У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 інкримінується вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

[80] Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів.

[81] З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням.

[82] Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). Водночас винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

[83] Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

У випадках, коли винний діє із невизначеним умислом, він має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.

[84] Суд насамперед зазначає, що обвинувачена ОСОБА_6 не заперечувала факту конфлікту з ОСОБА_8 та застосування до нього фізичної сили, однак заперечувала свою причетність до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у причинному зв`язку з його смертю. На обґрунтування своєї позиції обвинувачена також посилалась на те, що померлий ОСОБА_8 ще до події мав тілесні ушкодження.

[85] Таким чином, питанням, яке підлягає вирішенню судом у цьому кримінальному провадженні, є встановлення того, чи доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що саме дії ОСОБА_6 спричинили ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, а також чи підтверджується зібраними доказами наявність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

[86] З урахуванням показань обвинуваченої, свідків та переглянутого в судовому засіданні відеозапису з бодікамер працівників поліції, судом встановлено, що події, які є предметом судового розгляду, відбувалися 18 червня 2025 року, у період з 23 години до опівночі, поблизу входу до магазину АТБ, за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 13-Д.

[87] Конфлікт відбувся між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . При цьому суд зазначає, що участь у зазначених подіях інших осіб ані з показань свідків сторони обвинувачення, ані з показань самої обвинуваченої судом не встановлено.

[88] Пояснюючи причини конфлікту, ОСОБА_6 зазначала, що ОСОБА_8 чіплявся до неї, ображав її, відштовхував, а також, відповідаючи на запитання захисника, вказала, що він ударив її по руці.

[89] У цьому випадку для суду важливим є те, що саме наведені обставини обвинувачена називала причиною своїх подальших дій щодо ОСОБА_8

[90] При цьому навіть за версією самої ОСОБА_6 вона не змогла чітко пояснити, яка саме конкретна дія ОСОБА_8 безпосередньо передувала нанесенню нею ударів та стала підставою для такого розвитку подій.

[91] Більше того, обвинувачена зазначала, що до вказаного дня особисто не була знайома з ОСОБА_8 , хоча потерпіла ОСОБА_7 і посилалася з розповіді інших людей на наявність між ними попереднього знайомства.

[92] Отже, навіть виходячи з версії самої ОСОБА_6 , підґрунтям для застосування нею фізичного насильства стали дії раніше незнайомої їй особи, які, за наведеним нею описом, носили побутовий та словесний характер і не вказували навіть про наявність будь-якої реальної загрози її життю чи здоров`ю.

[93] Після зазначених подій ОСОБА_6 почала наносити ОСОБА_8 удари. При цьому сама обвинувачена наполягала на тому, що завдала йому лише два удари рукою в ділянку голови, а після того, як він опинився навпочіпки, нанесла ще декілька ударів ногами в ту саму ділянку. Також вона пояснила, що на певний час відходила з місця події, а після повернення завдала потерпілому ще кілька ударів.

[94] Але разом із тим, суд критично оцінює твердження ОСОБА_6 щодо незначної кількості нанесених ударів та їх нетривалості з огляду на таке.

[95] Так, свідок ОСОБА_10 показала суду, що перебуваючи на сьомому поверсі житлового будинку, спостерігала конфлікт з моменту його початку, тобто ще до падіння ОСОБА_8 на землю. Свідок бачила, як ОСОБА_6 штовхнула його до стіни, наносила йому удари руками, а в подальшому повалила на землю та неодноразово завдавала ударів ногами та в якусь мить розпочала пригати по голові. Саме після цього свідок викликала працівників поліції, які прибули приблизно через двадцять хвилин. При цьому ОСОБА_10 зазначила, що протягом всього часу до прибуття поліції, за винятком короткого проміжку, коли обвинувачена відходила з місця події, ОСОБА_6 продовжувала наносити удари ногами в ділянку голови.

[96] Показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 , який працював охоронцем магазину АТБ та повідомив, що приблизно за тридцять хвилин до опівночі вийшов на вулицю, оскільки йому повідомили як ОСОБА_6 наносила удари чоловікові, який уже лежав на землі. Свідок зазначив, що лише за той проміжок часу, протягом якого він безпосередньо спостерігав за подією, обвинувачена завдала потерпілому щонайменше десять ударів. Крім того, він також як і свідок ОСОБА_10 , вказав як ОСОБА_6 пригала на голову ОСОБА_8

[97] Наведені показання підтверджуються і дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з бодікамери працівників поліції № 473541, на якому зафіксовано, що о 23 годині 57 хвилин працівники поліції прибули на місце події. При цьому на відеозаписі видно, що навіть у момент їх прибуття ОСОБА_6 , перебуваючи поруч із ОСОБА_8 , який лежав на землі, продовжувала інтенсивно наносити йому удари по голові.

[98] Таким чином, твердження ОСОБА_6 про завдання ОСОБА_8 лише декількох ударів протягом нетривалого проміжку часу спростовуються наведеним вище показаннями свідків та фрагментів відеозапису, оскільки свідок ОСОБА_10 спостерігала за подіями від початку конфлікту та вказала на значну кількість ударів, свідок ОСОБА_11 , який бачив лише окремий епізод конфлікту, повідомив про нанесення щонайменше десяти ударів, а відеозапис з бодікамери підтверджує, що навіть безпосередньо перед прибуттям працівників поліції ОСОБА_6 продовжувала завдавати ударів ОСОБА_8

[99] Суд відхиляє доводи сторони захисту про неможливість свідка ОСОБА_10 спостерігати за обставинами події з вікна квартири, розташованої на сьомому поверсі будинку.

[100] Як встановлено в судовому засіданні, вікна квартири свідка виходять безпосередньо на місце події, а тому перебування свідка на сьомому поверсі не вказує про неможливість сприйняття нею обставин цього конфлікту.

[101] Навіть попри це, показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються не лише з показаннями свідка ОСОБА_11 , а й частково з показаннями самої обвинуваченої, позаяк свідок ОСОБА_10 відтворила загальну хронологію конфлікту, падіння ОСОБА_8 на землю, подальше нанесення йому ударів та повернення ОСОБА_6 до місця події після нетривалої відсутності, про що повідомляла і сама обвинувачена.

[102] Суд не встановив будь-яких суперечностей у показаннях свідків сторони обвинувачення. Водночас сторона захисту, ставлячи під сумнів достовірність цих показань, не навела конкретних обставин чи розбіжностей, які б могли вказувати про їх непослідовність та/або недостовірність.

[103] Отже, суд дійшов до переконання, що кількість нанесених обвинуваченою ударів була значно більшою, ніж вона зазначала у своїх показаннях, а саме насильство мало тривалий, активний, раптовий для ОСОБА_8 та досить інтенсивний характер, та що важливо, такі удари не були рефлекторними.

[104] Внаслідок такий дії ОСОБА_6 експертом у ОСОБА_8 діагностовано закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку, масивної субдуральної гематоми та субарахноїдального крововиливу, що призвели до набряку-набухання головного мозку, що спричинило його смерть 21 червня 2025 року. Ці тілесні ушкодження, у тому числі ті, що перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю, як зазначено експертом, утворилися від неодноразової дії твердих тупих предметів та за своїм характером належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

[105] Обвинувачена ОСОБА_6 стверджувала, що тілесні ушкодження у ОСОБА_9 були наявні ще до конфлікту з нею та до застосування нею фізичної сили стосовно останнього.

[106] Перевіряючи зазначену версію, суд насамперед звертає увагу на те, що ОСОБА_6 не змогла конкретизувати, які саме тілесні ушкодження, що були виявлені у ОСОБА_9 та надалі зафіксовані медиками й експертами, нібито існували до початку конфлікту.

[107] Обвинувачена не вказала ані характер таких ушкоджень, ані їх локалізацію, а її твердження зводилися лише до загального про те, що ОСОБА_8 вже був кимось побитий.

[108] Натомість суд враховує, що навіть за версією самої ОСОБА_6 до початку конфлікту ОСОБА_8 пересувався самостійно, розмовляв, чіплявся до неї, ображав її, штовхнув та, як вона стверджувала, навіть ударив по руці.

[109] Але після застосування до нього фізичного насильства з боку обвинуваченої ОСОБА_8 вже перебував у лежачому стані та був позбавлений можливості нормально пересуватися.

[110] Більше того, як вбачається з показань свідків, відеозапису з бодікамер працівників поліції, а також медичної документації, того ж вечора 18 червня ОСОБА_8 було госпіталізовано у вкрай тяжкому стані із черепно-мозковою травмою, після чого він безперервно перебував під наглядом лікарів до моменту констатації його смерті 21 червня 2025 року.

[111] А отже, суд не знаходить підтвердження доводам обвинуваченої про те, що тілесні ушкодження, які перебувають у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , були отримані ним за інших обставин або до конфлікту із ОСОБА_6 , оскільки погіршення стану ОСОБА_8 настало саме після фізичного насильства, застосованого до нього обвинуваченою.

[112] За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що обвинувачена ОСОБА_6 за відсутності будь-яких активних та агресивних дій з боку ОСОБА_8 завдала йому численних ударів у ділянку голови, щонайменше десять, у той час, коли ОСОБА_8 перебував у лежачому стані та не чинив жодного опору.

[113] Про умисел на заподіяння тілесного ушкодження свідчать дії ОСОБА_6 , яка, маючи реальну можливість уникнути конфлікту з ОСОБА_8 , продовжила протягом десяток хвилин з`ясування стосунків і нанесла кілька цілеспрямованих ударів ногами в життєво важливий орган - голову.

[114] Встановлені судом обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень, вказують про те, що обвинувачена, умисно, завдаючи ногами удари ОСОБА_8 в область голови, тобто в життєво-важливий орган, розраховувала на силу удару та на такі можливі наслідки, як тілесні ушкодження, від чого його здоров`ю буде спричинено шкоду.

[115] До того ж обвинувачена усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, хоча й не конкретизувала у своїй свідомості, якою саме буде заподіяна нею шкода.

[116] Результатом дій ОСОБА_6 було отримання ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

VI. Підсумок

[117] Правозастосування - це здійснювана у процесуальному порядку діяльність суду, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб`єктів і конкретних випадків в акті застосування норм права.

[118] Суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України. Сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

[119] Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).

[120] Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції про захист людських прав та засадничих свобод, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.

[121] Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

[122] Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, оголосила й прокоментувала надані письмові матеріали та продемонстувала суду й відтворила під час засідання електронні докази, зібрані у провадженні, отже подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

[123] Підсумовуючи, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

[124] Суд остаточно визначає кримінально-правову кваліфікацію дій, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

[125] Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть ОСОБА_8 , тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

[126] З урахуванням викладеного, суд переходить до вирішення питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_6 .

VII. Призначення покарання

[127] Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

[128] Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

[129] Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

[130] Життя людини є найвищою соціальною цінністю, яку охороняє Конституція України. Воно є незворотним і унікальним, і жодне суспільство не може залишити без адекватної правової реакції на його протиправне позбавлення.

[131] Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

[132] Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину проти життя, конкретні обставини кримінального провадження, її ставлення до вчиненого (вину заперечила), особу обвинувачену, а саме: середнього віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодружена, має дітей 2007 та 2018 року народження, є внутрішньо-переміщеної особою, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

[133] Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, за матеріалами провадження та з урахуванням позиції сторін відсутні.

[134] За санкцією ч. 2 ст. 121 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

[135] Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, наслідком якого стала смерть ОСОБА_8 , дані про особу обвинуваченої, позиції потерпілої - двоюрідної сестри померлого, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

[136] З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років буде справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

VIIІ. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

[137] Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 20 червня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Разом із тим, 29 липня 2025 року вона порушила покладені на неї обов`язки, у зв`язку з чим була оголошена в розшук.

[138] Надалі 18 грудня 2025 року ОСОБА_6 було затримано, а 19 грудня 2025 року ухвалою слідчого судді до неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом. Востаннє строк тримання під вартою було продовжено ухвалою суду від 16 квітня до 14 червня 2026 року включно без визначення розміру застави.

[139] Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховується строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

[140] У цьому кримінальному провадженні строк попереднього ув`язнення підлягає обчисленню за період затримання ОСОБА_6 з 19 до 20 червня 2025 року включно, а також за період її затримання 18 грудня 2025 року та подальшого тримання під вартою з 19 грудня 2025 року до 10 червня 2026 року включно.

[141] Таким чином, у строк покарання підлягає зарахуванню 178 днів попереднього ув`язнення, з яких 3 дні становить строк затримання, а 175 днів строк тримання під вартою.

[142] Також згідно з ч. 7 ст. 72 КК України строк перебування особи під цілодобовим домашнім арештом також зараховується у строк покарання з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

[143] Отже, у строк відбування покарання ОСОБА_6 на підставі ч. 7 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 21 червня до 29 липня 2025 року включно, що становить 39 днів. Відповідно до встановленого законом співвідношення цей строк підлягає зарахуванню як 13 днів позбавлення волі.

[144] Відтак, у строк відбування покарання ОСОБА_6 підлягає зарахуванню загалом 191 день, з яких 178 днів попереднього ув`язнення та 13 днів, зарахованих за час перебування під цілодобовим домашнім арештом.

[145] Відповідно до абзацу 8 п. 2 ч. 3 та абзацу 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

[146] Враховуючи обставини кримінального провадження та постановлення судом обвинувального вироку, а також ту обставину, що ухвалою суду від 16 квітня 2026 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили вказаний запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 , залишити без змін.

[147] З урахуванням постановлення судом обвинувального вироку, процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_6

[148] Цивільний позов потерпілою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не заявлено.

[149] Питання щодо долі речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

[150] Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Строк відбування покарання рахувати з дня прогошення цього вироку, тобто з 11 червня 2026 року.

У строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення з 19 до 20 червня 2025 року включно, 18 грудня 2025 року, а також строк тримання під вартою з 19 грудня 2025 року до 10 червня 20026 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

У строк відбування покарання на підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 21 червня до 29 липня 2025 року включно, із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Загалом у строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати 191 день.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити ОСОБА_6 без зміни до набрання вироком законної сили.

2. Цивільний позов потерпілою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не заявлено.

3. Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь держави витрати, здійснені під час досудового розслідування, за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (висновок № CE-19/111-25/38376-БД від 24.07.2025) в розмірі 966,84 грн.

4. Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме: змив речовини бурого кольору, вилучений під час огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 13-Д (квитанція № 150294), знищити.

5. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

6. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_12