Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №752/23193/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23193/25

Провадження №: 1-кп/752/1448/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Київ Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження за № 12025100010002651 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, сироти, із середньою освітою, працюючого неофіційно, раніше судимого: 20.05.2025 Печерським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком Печерського районного суду міста Києва від 20.05.2025 (справа №757/16222/25-к) за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, маючи не зняту та не погашену у встановленому Законом України судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення у сфері обігу психотропних речовин на території Голосіївського району міста Києва за наступних обставин.

Так, 09.09.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але не пізніше 12 год. 56 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Теремківська, ОСОБА_3 знайшов кристалоподібну речовину, що знаходилась у полімерному пакеті з пазовим замком.

У подальшому, усвідомлюючи, що в середині вказаного полімерного пакету з пазовим замком міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, а її придбання та зберігання є незаконним, ОСОБА_3 помістив зазначений пакет з пазовим замком у праву кишеню своєї куртки та пішов по вул. Теремківській у місті Києві у своїх справах, тим самим незаконно придбав та почав зберігати особливо небезпечну психотропну речовину для власного вживання без мети збуту.

В подальшому, а саме 09.09.2025 року о 12 год. 56 хв., коли він перебував за адресою: м. Київ, вул. Теремківська, неподалік будинку № 3, ОСОБА_3 був зупинений працівниками поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, якими, під час поверхневого огляду, виявлено вище вказаний полімерний пакет з пазовим замком, в середині з кристалоподібною речовиною, у зв`язку з чим викликано слідчо-оперативну групу. Надалі, в період часу з 14:35 год. до 15:16 год. Зазначений полімерний пакет з пазовим замком, в середині з кристалоподібною речовиною у нього вилучено під час затримання на підставі ст. 208 КПК України.

Відповідно до висновку експерта від 10.09.2025, кристалоподібна речовина, що містилася у середині полімерного пакету з пазовим замком у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (таблиця I список № 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 №770), загальною масою PVP 0,645 г.

При цьому, відповідно до таблиці 2 наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» невеликі розміри особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) становлять до 0,15 г, великі розміри - від 1,5 до 15,0 г.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив обставини, вказані в обвинувальному акті, та пояснив суду, що 09.09.2025 знайшов закладку й забрав собі для власного вживання, поклав у карман, після чого його зупинили працівники поліції. Щиро шкодує про вчинене, зробив для себе висновки.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

У зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, та кваліфікує такі його дії за ч. 2 ст. 309 КК України.

3. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом`якшують покарання - його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Водночас суд зазначає, що обставина, що обтяжує обвинувачення, зазначена в обвинувальному акті, а саме рецидив злочинів, судом не береться до уваги, оскільки дана ознака злочину врахована при кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 309 КК України, а тому не може бути ще раз врахована при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує.

4. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, працює неофіційно, є сиротою, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, а також молодий вік обвинуваченого.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Згідно з ч. 2 ст. 309 КК України, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинене за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, - караються штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, і відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення і обставин, що безпосередньо пов`язані із його вчиненням, та характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а також враховує дані про особу обвинуваченого, те що він працює неофіційно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, а тому, на переконання суду, необхідним для виправлення та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у межах санкції, у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі.

Разом з тим, враховуючи молодий вік обвинуваченого, те що він є сиротою, його відношення до вчиненого та щире бажання стати на шлях виправлення, ряд обставин що пом`якшують покарання й відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попереджати вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того суд ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, ОСОБА_3 20.05.2025 засуджено Печерським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, штраф сплачено не було.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах про те, що положення ч. 3 ст. 72 КК прямо вказують на необхідність застосування вимог статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків, оскільки передбачають не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань під час призначення їх за сукупністю кримінальних правопорушень або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Таким чином на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання слід приєднати покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 20.05.2025 у виді штрафу, яке, згідно з ч. 3 ст. 72 КК України, - виконувати самостійно.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання про долю речових доказів підлягають вирішенню у порядку статті 100 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експерта (№СЕ-19/111-25/55979 НЗПРАП від 10.09.2025, вартість якої складає 1782, 80 гривень) необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 11.06.2026.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднати покарання за вироком Печерського районного суду міста Києва від 20.05.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, яке на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Речові докази:

- PVP, масою 0,645 г., здану на зберігання в камеру зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №223474) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати в сумі 1782, 80 гривень на залучення експерта (висновок експерта №СЕ- 19/111- 25/55979 НЗПРАП від 10.09.2025).

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - направити не пізніше наступного дня.

Суддя ОСОБА_1