Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №727/2990/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2990/26

Провадження № 2/727/1522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

в складі : головуючого судді Танасійчук Н.М.

за участю:

секретаря судових засідань Кремзелюк О.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Бабинської сільської ради Рівненського району, Рівненської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Бабинської сільської ради Рівненського району, Рівненської області про позбавлення батьківських прав.

Посилається на те, що 05 березня 2014 року між позивачкою - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено шлюб. Від шлюбу з відповідачем мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

11 лютого 2026 року ОСОБА_2 була направлена до Шевченківського районного суду м. Чернівці позовна заява про розірвання шлюбу укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

10 грудня 2018 року було видано Гощанським районним судом Рівненської області у справі №557/1244/17 судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 .

У зв`язку із тим, що відповідач не сплачував та не сплачує аліменти на утримання доньки, 16 лютого 2026 року ОСОБА_2 була направлена до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заява про відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу.

Відповідно до довідки Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Казковий світ» Бабинської сільської ради №04 від 16.02.2026 року у період із 01.09.2017 року по 31.05.2021 року коли ОСОБА_5 була вихованкою вказаного закладу - батько ОСОБА_3 участі у вихованні доньки не брав.

Згідно характеристики ОСОБА_5 учениці 5-6 класу Бабинського ліцею Бабинської сільської ради Рівненської області батько ОСОБА_3 , батьківські збори не відвідує, зв`язок із класним керівником не підтримує та успіхами дитини не цікавиться.

Тобто відповідач повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям, здоров`ям і розвитком дитини, не бере участі у вихованні доньки.

Із 2017 року ОСОБА_3 не змінив свою поведінку та відношення до доньки, не зміг забезпечити їй належні умови життя, участі у вихованні дитини як не приймав так і не приймає. ОСОБА_2 самостійно виховує та забезпечую доньку, цікавиться її успіхами у навчанні, спілкується із класними керівниками та учителями, купує одяг та покриває самостійно всі інші повсякденні потреби для нормального розвитку та комфортного життя доньки, а також повністю віддає свою любов і турботу доньці, піклується про її здоров`я, відвідує разом із донькою лікарів. У декларації ОСОБА_5 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу лише ОСОБА_2 зазначена як довірена особа якій потрібно повідомляти у разі настання екстреного випадку.

Відповідач як не забезпечував та не забезпечує основні потреби доньки ні побутові, ні додаткові; не спілкувався і не спілкується із донькою взагалі; не бере участі в оздоровленні та лікуванні; не цікавиться життям та навчанням доньки. Таким чином свідомо порушує батьківські обов`язки та злісно їх не виконує.

Такі дії та бездіяльність відповідача є прямим порушенням обов`язків батька та суперечать найкращим інтересам дитини, визначеним як національним законодавством, так і міжнародними нормами.

Також зазначає про те, що ОСОБА_3 , неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів:

12 грудня 2014 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/9680/14-к ОСОБА_3 було визнано винним за ст. 190 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі .

22 березня 2016 року вироком апеляційного суду Чернівецької області у справі №727/9680/14-к ОСОБА_3 було визнано винним за ст. 190 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років 6 місяців обмеження волі .

20 січня 2015 року вироком Сторожинецького районного суду Чернівнецької області у справі №723/3262/14-ц ОСОБА_3 було визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень та призначено покарання за ст. 190 ч. 2 КК України - два роки позбавлення волі; за ст. ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2 КК України - один рік позбавлення волі.

04 грудня 2018 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/12628/18 ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.

25 липня 2022 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/4923/20 ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року обмеження волі; за ч. 3 ст. 15, ч. З ст. 185 КК України у вигляді 2- х років позбавлення волі.

20 грудня 2024 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/4923/20 ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного року) позбавлення волі.

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини позивач просить вирішити питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 09.03.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та підтвердила викладені в ньому обставини. Просила позов задовольнити.

Третьою особою органом опіки та піклування Бабинської сільської ради Рівненського району, Рівненської області спрямувано на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника та надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_5 .

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, спрямував на адресу суду із ДУ «Стрижаковської виправної колонії» через службу у справах дітей Бабинської сільської ради Рівненської області заву у якій заперечував, щодо позбавлення його батьківських прав.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 05 березня 2014 року зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_7 (а.с.11)

Із довідки № 04 від 16.02.2026р., наданої закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Казковий світ» Бабинської сільської ради встановлено, що у період із 01.09.2017 року по 31.05.2021 року коли ОСОБА_5 була вихованкою вказаного закладу - батько ОСОБА_3 участі у вихованні доньки не брав (а.с.13)

З характеристики Бабинського ліцею Бабинської сільської ради Рівненської області встановлено, що батько учениці 5-6 класу ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , батьківські збори не відвідує, зв`язок із класним керівником не підтримує та успіхами дитини не цікавиться (а.с.14).

Також встановлено те, що ОСОБА_3 , неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, зокрема: 12 грудня 2014 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/9680/14-к ОСОБА_3 було визнано винним за ст. 190 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі. (а.с.17); 22 березня 2016 року вироком апеляційного суду Чернівецької області у справі №727/9680/14-к ОСОБА_3 було визнано винним за ст. 190 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років 6 місяців обмеження волі.(а.с.18-19); 20 січня 2015 року вироком Сторожинецького районного суду Чернівнецької області у справі №723/3262/14-ц ОСОБА_3 було визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень та призначено покарання за ст. 190 ч. 2 КК України - два роки позбавлення волі; за ст. ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2 КК України - один рік позбавлення волі.(а.с.20-21); 04 грудня 2018 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/12628/18 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.(а.с.23-24); 25 липня 2022 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/4923/20 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року обмеження волі; за ч. З ст. 15, ч. З ст. 185 КК України у вигляді 2- х років позбавлення волі.(26-28); 20 грудня 2024 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці у справі №727/4923/20 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного року) позбавлення волі.(а.с.30-31)

Також встановлено те, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, (а.с.32-40)

Із акту обстеження умов приживання від 02.04.2026 року наданого комісією в складі начальника ССД Бабинської сільської ради Янчук Н.П., секретаря Єхало Г.П., директора КУ «УНСП» Маліванчук Л.М. встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_8 створені належні умови для проживання та розвитку дитини (а.с.97)

Із висновку Бабинської сільської ради Рівненської області від 29.04.2026 року встановлено, що з метою захисту прав та інтересів дитини, орган опіки та піклування Бабинської сільської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.105)

Із довідки № 33743 від 28.04.2026 року наданої першим відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці встановлено, що на примусовому виконані перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 згідно судового наказу № 557/1244/17 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 та станом на 28.04.2026 року існує заборгованість по сплаті аліментів у сумі 124879.00 грн. (а.с.108-109)

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у ст.164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що відповідачу, як батьку в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), що зазначила і позивач у позовній заяві.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з донькою та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно його доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд зважив на те, що відповідач з об"єктивних причин, оскільки перебуває в місцях позбавлення волі, не може безпосередньо прийняти участь у судовому засіданні та подати відзив на позовну заяву. Однак матеріали справи, зокрема документи долучені до висновку служби у справах дітей не містять доказів, що відповідач добросовісно виконував свої батьківські обов"язки коли мав таку змогу. Характеристики та довідки навчальних закладів , в яких виховується дитина сторін, свідчать про те, що відповідач ніколи не цікавився навчальним процесом дитини та не приймав у часті в її шкільному житті. Матеріали справи не містять доказів які б спростовували той факт, що відповідач свідомо знехтував своїми батьківськими обов`язками, взагалі не цікавився здоров`ям дитини, не піклувався про фізичний і духовний її розвиток, підготовку до самостійного життя, не забезпечував необхідного харчування і медичного догляду. Дитина постійно проживає з матір"ю та перебуває на її повному утриманні, про що свідчить також, довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів.

На переконання суду, позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, оскільки дитина проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі матері, якою створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.19, 150, 155, 164, 165, 166, 182, 184 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 25.12.2014 р., видане Виконавчим: комітетом Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 09.06.2026 р.

СУДДЯ : Танасійчук Н.М.