Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №722/749/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/749/26

Номер провадження 1-кп/722/106/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

та обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни кримінальне провадження, внесене 09.04.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026262140000064, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сокиряни Чернівецької області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти громадського порядку та моральності на території Дністровського району Чернівецької області за наступних обставин.

Так, близько 16:00 год. 09.04.2026 року у ОСОБА_4 , який знаходився на території власного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , виник прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень безпритульній собаці чорної масті, безпородній, кобелю, яка забігла на територію вказаного домогосподарства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи на подвір`ї власного домогосподарства за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, спрямованих на жорстоке поводження з твариною, що відноситься до хребетних, діючи умисно, з мотивів зневаги до загальноприйнятих в суспільстві норм моралі щодо поводження з тваринами, в порушення вимог ст.4, п.3 ч.1 та п.6 ч.2 ст.18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якими передбачено, що при поводженні з тваринами не допускається нанесення побоїв травм, отруєння тварин, та забороняються інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, бажаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, які вчиняються болючим способом та завдають тварині фізичного болю і страждань, та призвели до подальшої загибелі вищевказаної тварини, діючи умисно активним способом, взяв у руки дерев`яну палицю та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс не менше п`яти ударів в область голови собаці чорної масті, безпородній, кобелю, котра застрягла у паркані домогосподарства ОСОБА_4 .

У результаті протиправних дій ОСОБА_4 зазначеному собаці за результатами проведення клінічного огляду було встановлено спричинення тілесних ушкоджень у вигляді забою м`яких тканин голови, забою та струсу головного мозку, які в подальшому призвели до смерті тварини, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу патологоанатомічного розтину трупів тварин №7 від 17.04.2026 тварина загинула внаслідок множинних геморагічних уражень (крововиливів, гематом) м`яких тканин голови та шиї.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному об`ємі та підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ним злочину, щиро кається у вчиненому.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину в ході судового розгляду кримінального провадження доведена в повному об`ємі, у зв`язку з чим суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.299 КК України, тобто у жорсткому поводженні з твариною, що належить до хребетних, у тому числі з безпритульною твариною, що призвело до загибелі тварини.

Згідно ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч.2 ст.65 КК України).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ним діяння, наслідки його вчинення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ч.4 ст.12 КК України, є нетяжким злочином.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що він раніше не судимий, свою винуватість у вчиненні злочину визнав в повному об`ємі, щиро розкаявся, не працевлаштований, по місцю проживання характеризується негативно, на «Д» обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, страждає важким захворюванням легенів.

Обставини щодо визнання винуватості у вчиненні злочину та щирого каяття суд, у відповідності до ст.66 КК України, визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обставин, які б відповідно до ст.67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Суд враховує також висновки досудової доповіді, складеної органом пробації щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якої, як ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, так і ризик небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) оцінені як середні.

Крім цього, як вбачається із висновків, викладених у досудовій доповіді, орган пробації, враховуючи інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства є можливим.

Враховуючи в сукупності всі обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, суд приходить до висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.299 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

При цьому, суд вважає, що при призначенні обвинуваченому основного покарання за вчинення злочину, передбаченого за ч.1 ст.299 КК України, застосування додаткового покарання у виді конфіскації тварини є недоцільним, оскільки за правилами ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. З огляду на ту обставину, що безпритульна тварина не належить на праві власності обвинуваченому, а його дії потягли за собою загибель тварини, суд вважає, що відсутні підстави для застосування додаткового виду покарання у виді конфіскації тварини.

З огляду на вищевикладені встановлені судом обставини, а також із урахуванням особи винного, стану здоров`я та майнового стану, а також висновків досудової доповіді, складеної органом пробації, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому приходить до висновку про можливість застосування відносно нього ст.ст.75, 76 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Суд вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст.373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України, і за його вчинення призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік без конфіскації тварини.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Суддя ОСОБА_1