Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №726/292/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/292/26

Провадження № 1-кп/726/87/26

Категорія 227

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

законного представника

потерпілого ОСОБА_9 ,

психолога ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025262020003828 від 24.11.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Так, 24.11.2025 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись із швидкістю близько 60-62 км/год, яка є перевищена в межах населеного пункту, по вул. Галицький Шлях, в м. Чернівці, Чернівецького району, Чернівецької області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу неподалік будинку № 46-В, вищезазначеної вулиці, не врахувавши в повній мірі дорожню обстановку з тим, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявивши самовпевненість у своїх діях, перед нерегульованим пішохідним переходом не зменшив швидкість та не зупинив транспортний засіб щоб дати дорогу пішоходам, внаслідок чого допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював перехід проїзної частини дороги по пішохідному переході з права на ліво відносно напрямку руху водія. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пішохід ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель м. Чернівці, отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна в ділянках пальців обох кистей, в проекції лівого колінного суглобу, в ділянці задньої поверхні лівого вуха, гематоми в лівій тім`яній ділянці, забійно-рвані рани в лівій тім`яній ділянці, в ділянці задньої поверхні лівого вуха, в лобній ділянці по центру, в проекції лівої частини чола з переходом на ліву скроневу ділянку вушної раковини справа, лінійного перелому тім`яної кістки зліва, епідуральної гематоми в тім`яній ділянці зліва, які згідно висновку експерта Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 912 мд від 26.12.2025 відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя. Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_5 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 18.1 та 12.4 встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія: - п. 1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб неповинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; - п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; - п. 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. - п. 12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

За вказане кримінальне правопорушення передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на спрощений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сувору міру кримінального покарання з позбавленням водійського посвідчення, так як він працює екскаваторником і позбавлення водійського посвідчення фактично позбавить його можливості заробляти кошти.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні також зазначив, що ОСОБА_5 свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, щиро кається та просив суд не застосовувати до обвинуваченого сувору міру кримінального покарання з позбавленням водійського посвідчення, так як обвинувачений ОСОБА_5 працює екскаваторником.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні надав пояснення , що узгоджуються повністю з обвинуваченням.

11.05.2026 р. надійшла заява законного представника потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_9 про врахування позиції потерпілого при призначенні покарання, в якому остання просила суд не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_5 надмірно суворий захід кримінально-правового впливу та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Представник потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений шкоду потерпілому відшкодував в повному обсязі, від цивільного позову відмовляється.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 , повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винуватості у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Таким чином,суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, є повністю доведеною.

Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує також і те, що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, його вік, стан здоров`я, по місцю проживання характеризується виключно позитивно, виховує сина 2020 р.н., визнав свою винність у судовому засіданні, враховує обставини, які пом`якшують його покарання: щире каяття, відшкодування шкоди, і відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також приймаючи до уваги думку неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 та законного представника потерпілого ОСОБА_12 , представника потерпілого ОСОБА_8 , які не мають до обвинуваченого претензій, суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи винуватого, вважає, що йому слід призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України не в максимальних межах, встановлених у санкції статті за якою ОСОБА_5 , притягується до відповідальності.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення (з необережності) та на особу обвинуваченого, який веде спосіб життя, що позитивно характеризується у суспільстві, його ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що ОСОБА_5 усвідомив неправомірність своїх дій, щиро шкодує через те, що сталося, приходить до висновку за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.

Відтак, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, раніше не судимого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, зокрема вину визнав повністю та щиро кається у вчиненому, відшкодував шкоду, позицію законного представника потерпілого та самого потерпілого, прокурора щодо виду та міри покарання, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Законний представник потерпілого ОСОБА_9 11.05.2026 р. надала суду письмове клопотання про відмову у попередньо заявленому нею цивільному позові.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту залишити незмінним до набрання вироком законної сили.

Витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні на загальну суму 12 406 грн. 42 коп. слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки передбачені п.1, п. 2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 вартість витрат на залучення експертів на користь держави в розмірі 12 406 грн 42 коп.

Речові докази:

ДВД диск (а.с.61) з камери зовнішнього відео нагляду залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд міста Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяОСОБА_1