Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №621/3442/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 621/3442/24 Провадження 1-кп/636/691/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_11 ,

представників потерпілої - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

спеціаліста-психолога - ОСОБА_14 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

обвинуваченого ОСОБА_17 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження за обвинувальним актом №1202422126000481 від 21.04.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шестакове Вовчанського району Харківської області, не маючого місця постійної реєстрації, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, із середньою освітою, українця, громадянина України, не одруженого, раніше судимого - 17.07.2012 вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 186 КК України, до 10 років позбавлення волі, звільненого 19.02.2021 в зв`язку із відбуттям покарання, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15 ч. 6 ст. 152 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2024 близько 21:30 год., ОСОБА_17 перебував на вул. Шкільній с. Шелудьківка Чугуївського району Харківської області, де помітив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка самостійно проходила вздовж зазначеної вулиці.

В цей же день та час, у ОСОБА_17 , який достовірно знав вік потерпілої, а саме, що вона є малолітньою особою, повторно виник умисел направлений на задоволення свої статевої пристрасті шляхом вчинення кримінально протиправних дій направлених на зґвалтування останньої.

З метою реалізації свого кримінально протиправного умислу, в цей же день, а саме 20.07.2024 близько 21:30 год., більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду встановити не представилось за можливе, ОСОБА_17 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, помітивши ОСОБА_10 , яка проходила по вул. Шкільній в с. Шелудьківка Чугуївського району Харківської області, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, направлених на порушення статевої недоторканості ОСОБА_10 , завідомо знаючи, що остання є малолітньою і не є носієм статевої свободи, прослідував за нею до вул. Кошового в с. Шелудьківка, де, знаходячись поруч із буд. № 9, переконавшись в тому, що його дії ніким помічені не будуть, наздогнав ОСОБА_10 , та розташувавшись позаду останньої, обома руками, з силою схопив її за обличчя та шию, після чого повалив на землю та ліг поверх потерпілої, тим самим подолав опір малолітньої ОСОБА_10 для досягнення своєї кримінально протиправної мети шляхом фізичного насильства.

Знаходячись поверх тулубу ОСОБА_10 та подавляючи її опір, ОСОБА_17 , продовжуючи однією рукою стискати обличчя останньої, з метою недопущення галасу з боку потерпілої, використовуючи її безпорадній стан, з метою досягнення свого сексуального збудження і виникнення стану ерекції свого статевого полового органу, іншою рукою вчинив насильницькі дії сексуального характеру, стискаючи при цьому груди потерпілої.

ОСОБА_17 не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме зґвалтування малолітньої ОСОБА_10 , так як ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував поруч, почув галасливі крики потерпілої з проханням про допомогу, та, прибігши на місце події, відштовхнув ОСОБА_17 , який, в свою чергу, з місця події втік.

В результаті своїх кримінально протиправних дій ОСОБА_17 заподіяв потерпілій ОСОБА_10 згідно висновку експерта №12-14/153-Зм/24 від 04.09.2024 наступні тілесні ушкодження: синець в лівій підочній області, садно в лівій щічній області, синець на передній поверхні шиї праворуч, синці на передній поверхні лівої половини грудної клітки, множинні садна в проекції лівого ліктевого згину. За ступенем тяжкості ці тілесні ушкодження, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

20.07.2024 о 22:01 год. ОСОБА_19 було госпіталізовано каретою швидкої допомоги до КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_17 свою провину в інкримінованому йому злочині не визнав, кваліфікацію злочину, а також наслідки злочину оспорював та пояснив, що того дня він, коли йшов з роботи, купив пляшку горілки, посиділи трошки. Потім пішов в бар, там купив дві пляшки, потім пішов в парк, там посидів, випив. Побачив там дівчат, вирішив поспілкуватися з ними. Там було три дівчини, вони повідомили, що їм було по 13-14 років. У всіх були мобільні телефони. Він їм про себе трохи розказав. Потім дівчата пішли додому. Через деякий час він побачив ту дівчину, що йшла в ту ж сторону, що й йому треба було, захотів забрати її мобільний телефон. Вона йшла й тримала телефон в руках. Наздогнав її, повалив, сів на її тулуб, за грудь її не брав, рот затикав, за руки хватав, не більше. Телефон в той момент не бачив, він був ймовірно в кишені. Удари дівчині не наносив, лише тримав за руки й затуляв їй рот, щоб вона не кричала. Скільки їй років він в той момент не розумів. Але до цього дівчата сказали, що цій дівчині 13 років. До того він був засуджений за аналогічний обвинуваченню злочин, наслідки таких дій він розумів. Наполягав на тому, що не чіпав її за груди чи ще щось, тільки рота їй закрив, тримав за руки та хотів забрати мобільний телефон, бо його телефон в поганому стані. Телефон у тієї дівчини він так і не забрав. Потім свідок його відтягнув, зупинив, бо почув як дівчина кликала на допомогу. Він упав, потім підвівся й побіг. Потім побачив, що в нього немає тапок та телефону. Коли йшов додому, назустріч їхала машина із тим хлопцем. Він його наздогнав, повалив, приїхала поліція. Вказував, що потерпіла надала свої пояснення, тому що думала, що він мав намір її зґвалтувати. Коли він її повалив, потерпіла кричала, він не вимагав віддати йому телефон, взагалі не пам`ятає, чи казав що-небудь. Значення своїх дій він розумів, коли дівчата повідомили свій вік, він не захотів більше з ними спілкуватись.

В слідчому експерименті приймав участь, давав пояснення в присутності захисника, на нього ніхто не впливав. Під час судового розгляду обвинувачений наполягав на тому, що наміру вчиняти зґвалтування в нього не було, він такого злочину не вчиняв, лише хотів забрати у дівчини телефон. Заявлений законним представником малолітньої потерпілої цивільний позов визнав в повному обсязі.

Так, незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого щодо не визнання вини, суд, провівши судове слідство у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого йому злочину за встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, яка повністю підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів, а саме:

Показаннями неповнолітньої ОСОБА_19 , яка в присутності законного представника та психолога/педагога суду повідомила, що того дня вона гуляла з подругами. До них підійшов чоловік, п`яний, хотів із ними познайомитися. Щось розказував, але вони від нього пішли, щоб він їм не докучав. Був час йти додому, то вони з подругами дійшли до перехрестя попрощалися й пішли по домам. Коли вона пішла далі, то обернулася й побачила того чоловіка. Потім почула, що він позаду прискорився, вона також прискорилась. Потім почула, що він почав бігти. Він її наздогнав, схопив за обличчя і горло, потащив в траву і там повалив на спину та почав торкатися руками її інтимних місць. Вона просила його зупинитися, відпустити, кричала, намагалась відбитися, він казав замовчати. Потім прибіг ОСОБА_20 , скинув того чоловіка з неї, підвів її до своєї машини та відвіз її додому. В той вечір у неї із собою був мобільний телефон, він лежав в кишені, в руках вона його не тримала. Потерпіла вказувала, що обвинувачений не міг бачити її телефон, бо він увесь час був у кишені її джинсів, поверх яких довга футболка. Телефон з кишені вона не виймала. Вказувала також, що коли ОСОБА_17 повалив її на землю, жодних вимог щодо телефона він не висловлював, не намагався його забрати. Його дії вона однозначно розцінювала як спробу зґвалтувати її, бо він намагався подолати її опір, закривав їй рот та торкався інтимних місць.

Показаннями свідка - неповнолітньої ОСОБА_21 , яка в суді пояснила, що вона є подругою потерпілої. Вони гуляли з потерпілою й ще однією подругою, ОСОБА_22 , точну дату не пам`ятає, влітку 2024 року, в липні. Гуляли біля школи, десь о восьмій годині вечора, катались на гойдалках і розмовляли. Коли почало смеркатись, десь о пів на дев`яту, до них підійшов випивший чоловік, виглядав не охайно, від нього був запах алкоголю, віком десь за 30 років. Запропонував познайомитись, вона повідомила, що нікому з них немає ще 16 років, знайомитись вони відмовились. Він не залишав спроб познайомитись, давив на жалість, розказував, що в нього мати померла, жінка від нього пішла. Вони, щоб уникнути з тим чоловіком спілкування пішли від нього, він залишився на місці. Почало смеркатися, то вони пішли додому. Дійшли до перехрестя, хвилин 15 ще порозмовляли, ОСОБА_23 пішла сама додому, а вона з подругою пішли ще гуляти біля школи. ОСОБА_23 самій треба було пройти повз кущі, не дуже далеко. Той чоловік не казав, скільки йому років, але в ході розмови вона йому точно повідомила, кому з них скільки років, що вони неповнолітні. Він пропонував їм алкогольні напої, тримав в руках якусь пляшку. Про те, що сталось з ОСОБА_23 , свідок дізналась від потерпілої, через дві години вона написала, що перебуває в лікарні. Що трапилось, ОСОБА_23 не розповідала, не хоче про це говорити.

Показаннями свідка ОСОБА_24 , який повідомив суду, що 20.07.2024 ввечері дочка попросилась погуляти трохи довше, десь до десятої години. Сказала, що їх буде багато, хотіла погуляти з подругами. Коли вони з дружиною чекали додому дочку, десь о 21:45 год. зателефонував ОСОБА_25 , було чути ОСОБА_23 вона плакала. Вони з дружиною вибігли за двір, побачили біля двору автомобіль, ОСОБА_25 сидів зверху на обвинуваченому. ОСОБА_23 була в машині, плакала. Потім вони зрозуміли, що той хлопець намагався зґвалтувати їх дитину. ОСОБА_25 тримав обвинуваченого, бо той хотів втекти. Дочка була в сльозах перелякана, в неї були тілесні ушкодження, кров на губі була, розтрьопана, було видно, що вона чинила опір. Обвинувачений перебував в якомусь неадекватному стані, намагався втекти. Поліцію викликали скоріш за все сусіди, бо жінка була із дитиною, а він допомагав утримувати обвинуваченого, на вулицю також вибігла сусідка, ОСОБА_26 . Поліція приїхала за 10-15 хвилин. Спочатку той хлопець нічого не казав, коли приїхала поліція, став казати, що то не він, він нікого не чіпав, намагався до когось звернутись за допомогою, хотів щоб його відпустили. Обвинуваченого до того інколи бачив на вулиці, не був знайомий, бачив в нього татуювання на руці, на плечі. Дочка розповідала через час, що вони гуляли з подругами, побачили того хлопця, що він за ними слідкував. Зазвичай дочка приходила додому раніше. Вона розказувала, що обвинувачений напав на неї десь на відстані 200 метрів від їх будинку. Після цього дочка проходила лікування в стаціонарі, десь три дні, пізніше після цього випадку дочка зверталась по допомогу до психолога. Після того випадку дочка стала боятися спати з вимкнутим світлом, боїться ходити сама, має багато страхів різних. Жодних вибачень від обвинуваченого чи його родичів, спроб компенсувати збитки - не було.

Показаннями свідка ОСОБА_18 , який пояснив суду, що 20.07.2024 ввечері, було десь 9-10 година вечора, він вийшов за двір, до машини, прогрівав машину. Почув крики, жіночий голос, кричала дівчина. Він вирішив, що на когось напали собаки. Вийшов з двору, пройшов метрів 150-200, побачив, що на землі лежала дівчина, якийсь хлопець сидів на ній зверху, душив її, ноги були між ногами дівчини, вона пручалась, просила про допомогу. Він схопив того чоловіка, стягнув з дівчини, допоміг їй підвестися, посадив до себе в машину. Чоловік в той момент втік, вронивши свій телефон та загубив шльопки. Телефон він підібрав та віддав поліції пізніше, того ж вечора. Дівчина була дуже перелякана, вчепилася в його руку та просила допомогти. Він запропонував дівчині підвезти її додому. Дівчина показала куди їхати, коли вони майже доїхали до її двору, назустріч йшов той хлопець, дівчина сказала, що це він, свідок також впізнав нападника в світлі фар, вибіг з машини та затримав його, навалившись на нього. Нападник при цьому чинив опір, кричав, що то не він, що він нічого не робив. Чи перебував він в стані сп`яніння, повідомити не може, але від нього був дуже сильний запах ферми, худоби. Свідок ОСОБА_27 сказав дівчині, щоб вона зателефонувала батькам, щоб підійшов її батько та допоміг тримати хлопця до приїзду поліції. Свідок одразу викликав поліцію. Приїхала поліція й того нападника затримали. Нападник був чорнявий, у темній майці, пам`ятає, що в нього на руці було татуювання. Коли приїхала поліція, свідок віддав поліцейським телефон нападника, хоча той спочатку казав, що телефон не його, але пізніше встановили, що телефон таки належав нападнику. Поліцейські поспілкувались із затриманим, потім опитали його, як очевидця, після чого він поїхав додому. Він також показав поліцейським місце, де все трапилось, там знайшли шльопки, було видно прим`яту траву, сліди боротьби.

Показаннями свідка ОСОБА_28 , яка пояснила суду, що є сусідкою родини ОСОБА_29 . Того вечора вона сиділа перед двором. Під`їхала машина, вона почула крики, побачила біля двору двох чоловіків. Один з них тримав другого, заломив. Сказав, що затримав насильника. Свідок спочатку не повірила, але побачила в машині свою сусідку - ОСОБА_30 неї був розбитий ніс, розірвана губа, вона плакала. Затриманого хлопця вона впізнала, як ОСОБА_31 , що працює на фермі. Він був в футболці темних кольорів, босий. ОСОБА_32 його скрутив, і той спочатку виривався й кричав, що він йшов з роботи й нічого не робив, потім сидів та знову казав, що він нічого не робив. ОСОБА_20 попросив викликати поліцію, вона набрала зі свого телефону, але спілкувався з поліцією ОСОБА_33 . Свідок була понятою при тому, як ОСОБА_34 розказував поліції, як все сталось - як він намагався познайомитись із дівчатами, вони не схотіли, потім він розказував, як слідкував за однією з дівчат, переслідував її, показував і розказував, де і як він її наздогнав, як повалив і так далі. Він пояснював, що хотів познайомитись, взяти номер телефону. Під час тих слідчих дій ОСОБА_34 діяв абсолютно добровільно, без будь-якого тиску чи примусу.

Показаннями свідка ОСОБА_35 , який пояснив, що працює лікарем «Швидкої допомоги». Приїхали за викликом, влітку, дату не пам`ятає, приблизно 10 година вечора, в Шелудьківку. Потерпіла - дитина, дівчина близько 14 років, напав невідомий, намагався роздягнути. Були синці на грудній клітині зліва на шиї, подряпини. Коли вони приїхали, дівчина була біля свого будинку, була поліція, люди, які її відбили від того чоловіка. Вона пояснювала що і як трапилось, була брудна, вона казала, що він намагався її роздягнути, валяв по землі, намагався подолати її опір. Її та мати доставили до обласної дитячої лікарні. Дівчина була перелякана, заплакана, розгублена. Пояснювала, що він намагався її роздягнути, потім почала плакати. Нападник також був там, він його бачив, не спілкувався, медичної допомоги той чоловік не потребував.

Показаннями свідка ОСОБА_36 , яка пояснила, що рік тому була знайома з ОСОБА_37 , жила з ним. Він бив її кожного дня, коли вони жили разом. Свідок знала, що ОСОБА_38 був раніше судимий, знала, за що саме. Він пив горілку, а потім бив її постійно, погрожував, що якщо вона кудись заявить - то він її вб`є, бо тюрми він не боявся. Їй відомо, що він певний час жив із іншою жінкою, також її бив, прив`язував та знущався.

Показаннями свідка ОСОБА_39 , яка повідомила, що познайомилась із ОСОБА_37 у вересні 2023 року. Вони мешкали разом, підтримували стосунки більше 4 місяців. Спочатку все було добре, потім він почав її бити, забивав так, що вона падала. Бив, щоб вона від нього не втекла. Бив так, що вона втрачала свідомість, домагався, вчиняв сексуальне насильство, зачиняв вдома, востаннє він її побив і зачинів у якійсь скрині. Він вживав алкогольні напої. Може охарактеризувати ОСОБА_40 , як жорстоку людину. Вона зверталась до поліції, бо він намагався її вбити та викинути в річку, але її врятували. Коли вони жили разом, він часто становився агресивним, бив, а коли вона втрачала свідомість, ґвалтував її.

Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.07.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_11 повідомила про те, що 20.07.2024, приблизно о 21:30 год. невідома особа за адресою с. Шелудьківка, пров. Кошового, намагалася зґвалтувати її рідну дочку, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.2 а.с. 181).

Даними протоколу огляду місця події від 21.07.2024, в ході якого проведено огляд та вилучено речові докази за адресою АДРЕСА_2 (Т.2 а.с. 183-189).

Даними протоколу огляду місця події від 21.07.2024, в ході якого проведено огляд місцевості за адресою АДРЕСА_3 , вилучено мобільний телефон (Т.2 а.с.190-196).

Висновком експерта №12-14/151-Зм/24 від 22.07.2024, згідно якого за результатами проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_10 встановлено, що у потерпілої гр-ки ОСОБА_10 мали місце: множинні садна на обличчі, гематома в області шиї, садна в області лівого передпліччя.

Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару, або по механізму удару-стиснення, а вищевказані садна утворилися по механізму тертя-ковзання, індивідуальні особливості яких своїй травмуючий поверхні не відобразилися, можливо, внаслідок нанесення удари руками (кулаками) нападаючого, і могли бути отримані в строк та при обставинах, вказаних в постанові.

По ступеню тяжкості ці тілесні ушкодження, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Виключена можливість утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падінні гр-ки ОСОБА_10 , з висоти власного росту, або внаслідок самоспричинення, що не характерно для даного виду травми.

Наступні тілесні ушкодження: синець в лівій підочній області, садно в лівій щічній області, синець на передній поверхні шиї праворуч, синці на передній поверхні лівої половини грудної клітки, множинні садна в проекції лівого ліктевого згину. За ступенем тяжкості ці тілесні ушкодження, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.) (Т.2 а.с. 110).

Висновком експерта №12-14/153-Зм/24 від 04.09.2024, складеним за результатами проведення судово-медичної експертизи неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , в ході якої встановлено, що у потерпілої гр-ки ОСОБА_10 , мали місце: синець в лівій підочній області, садно в лівій щічній області, синець на передній поверхні шиї праворуч, синці на передній поверхні лівої половини грудної клітки, множинні садна в проекції лівого ліктевого згину. Вказані вище тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею, по механізму удару або по механізму удару-стиснення, а вищевказані садна утворилися по механізму тертя-ковзання, індивідуальні особливості яких своїй травмуючий поверхні не відобразилися, можливо - внаслідок нанесення ударів руками (кулаками) нападаючого, або внаслідок стиснення фалангами пальців шиї та грудної клітини потерпілої, і могли бути отримані в строк та при обставинах, вказаних потерпілою та як вказано в постанові. За ступенем тяжкості ці тілесні ушкодження, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). Виключена можливість утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падінні потерпілої гр-ки ОСОБА_10 з висоти власного росту або внаслідок самоспричинення, що не характерно для даного виду травм (Т.2 а.с. 216-217).

Даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.07.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_17 було затримано о 22:15 год. 20.07.2024, в порядку ст. 208 КПК України (Т.2, а.с. 221-223).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.07.2026 за участі підозрюваного ОСОБА_17 , в ході якого останній за адресою - АДРЕСА_4 , задля уточнення відомостей розповів про обставини та механізм замаху на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_10 (Т.3 а.с.43-52).

Даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2024, в ході якого неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 впізнала особу нападника на фото 3 (Т.3 а.с. 70,71).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 13.08.2024, в ході якого неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 , з метою уточнення та перевірки відомостей щодо механізму та обставин замаху на зґвалтування, надала пояснення та показала на місцевості де відбувались події ввечері 20 липня 2024 року (Т.3 а.с. 72-78).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03.09.2024, в ході якого свідок ОСОБА_18 з метою уточнення та перевірки відомостей щодо механізму та обставин замаху на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_10 , надав пояснення та показав на місцевості, де відбувались події ввечері 20 липня 2024 року (Т.3 а.с. 91-97).

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №12-14/201-Зм/24 від 12.09.2024, яким встановлено, що у потерпілої ОСОБА_10 мали місце: синець в лівій підочній області, садно в лівій щічній області синець на передній поверхні шиї праворуч, Синці на передній поверхні лівої половини грудної клітки, множинні садна в проекції лівого ліктьового згину. Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупих твердих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею, по механізму удару-стискання, а вищевказані садна утворилися по механізму тертя-ковзання, індивідуальні особливості яких своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо внаслідок нанесення ударів руками (кулаками) нападаючого, або внаслідок стиснення фалангами пальців шиї та грудної клітки потерпілої, і могли бути отримані в строк та при обставинах, вказаних потерпілою. По ступеню тяжкості ці тілесні ушкодження, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995). Виключена можливість утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падінні потерпілої гр-ки ОСОБА_10 з висоти власного росту, або внаслідок самоспричинення, що не характерно для даного виду травми.

Свідчення гр-ки ОСОБА_10 , дані нею в якості потерпілої, в ході проведення слідчого експерименту, в цілому не суперечать судово-медичним даним, як в механізмі нанесення їй тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення, і відповідають об`єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи.

Свідчення гр-на ОСОБА_17 , дані ним в якості підозрюваного, в ході проведення слідчого експерименту, в цілому не суперечать судово-медичним даним як в механізмі нанесення тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення потерпілій ОСОБА_10 , і відповідають об`єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи (Т.3 а.с. 103, 104).

Судом приймається до уваги та обставина, що незважаючи на свій юний вік потерпіла під час судового розгляду змогла відповісти на всі запитання та розповіла конкретно про всі обставини події, щодо дій обвинуваченого ОСОБА_17 . Ці покази надані суду є чіткими, логічними, послідовними та підтверджуються даними слідчих експериментів, проведених під час досудового розслідування та досліджених в ході судового розгляду, а також повністю узгоджуються з показами свідків, допитаних в ході судового розгляду.

Ще більшої ваги показам потерпілої надають досліджені в ході судового розгляду висновки судово-медичної експертизи, проведеної із врахуванням відомостей отриманих в ході проведення слідчих експериментів як за участі потерпілої та свідка, так і за участі обвинуваченого.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікує його дії за ч.3 ст. 15 ч.6 ст. 152 КК України як незакінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої, особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинений повторно.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Суд враховує характер дій обвинуваченого ОСОБА_17 , а саме той факт, що він умисно, усвідомлюючи вік потерпілої, вчинив всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, переслідував потерпілу, подолав її опір у спосіб та за обставин, викладених у вироку, та приходить до висновку, що обвинувачений не міг не розуміти можливі негативні наслідки своїх дій, що фактично могли наступити у випадку доведення його злочинного наміру до логічного завершення, у виді зґвалтування малолітньої особи, внаслідок чого принизив її гідність та спричинив фізичний біль й моральні страждання, і бажав їх настання.

Дотримуючись принципів змагальності та безпосередності, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів встановила в діях ОСОБА_17 умисел на вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Аналізуючи обставини, які були предметом дослідження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_17 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України колегією суддів не встановлено, оскільки всі письмові та речові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази, документи, висновки експертів відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у колегії суддів. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки колегії суддів під час розгляду справи, встановлено не було.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання потерпілої та свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, колегія суддів дійшла висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Малолітня потерпіла була попереджена судом про необхідність говорити правду, свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб колегія суддів не вбачає.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, письмові докази, документи, висновки експертів відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у колегії суддів.

Разом з цим, позицію обвинуваченого під час розгляду справи колегія суддів розцінює як захисну та таку, що має на меті уникнення відповідальності за вчинення інкримінованого злочину та є неправдивою.

Позиція сторони захисту полягала у твердженнях про невинуватість ОСОБА_17 у вчиненні дій, передбачених ст. 15 ч.6 ст. 152 КК України з огляду на те, що докази сторони обвинувачення не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті.

Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, колегія суддів вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, передбаченого ч.3 ст.15, ч.6 ст. 152 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_17 .

Колегія суддів, у відповідності до ст.94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з приписів ст.373 ч.3 КПК України, відповідно до яких, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_17 своєї провини, прийшла до висновку, що обставини обвинувачення ОСОБА_17 , викладені у обвинувальному акті, відповідно до критерію «поза розумними сумнівами» знайшли об`єктивне підтвердження, його винність в інкримінованому злочині повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Твердження обвинуваченого та його захисника про непричетність обвинуваченого до інкримінованого йому злочину і не визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_17 та його свідчення, в яких він вказує, що цей злочин не вчиняв та не мав наміру на зґвалтування, враховуючи, що в той же час просив суд суворо його не карати за вчинене та повністю визнав заявлений законним представником потерпілої цивільний позов, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, і суд розцінює їх як спосіб захисту з метою ввести суд в оману і уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Судова колегія зазначає, що показання обвинуваченого ОСОБА_17 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а навпаки спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, у тому числі відповідними експертизами, показами малолітньої потерпілої, свідків, які є послідовними та узгоджуються між собою.

При цьому жодні докази стороною захисту під час судового розгляду не надавалися, клопотань про дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Згідно роз`яснень, викладених в п.1 абз.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», потерпілою особою від зґвалтування може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, незалежно від її поведінки до вчинення злочину, способу життя, попередніх стосунків із суб`єктом злочину, зокрема перебування з ним у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім`єю тощо.

Колегія суддів виходить також з того, що ст.ст.2,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477 від 23.02.06 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права.

Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст.9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України є обов`язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Згідно зі ст.2 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», право кожного громадянина на життя охороняється законом.

Відповідно до ст.3,27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 (далі - Конвенція), встановлює, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ст.17,19 зазначеної Конвенції, жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.

Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

Законодавець забезпечує охорону та статеву недоторканість особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.

Норма ст.152 КК України забороняє вчиняти будь-які дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло потерпілої особи, яка не досягла 14 років, з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, незалежно від її добровільної згоди.

При постановленні вироку колегія суддів враховує, що зґвалтування та вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку є одними із небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності, оскільки заподіює шкоду здоров`ю неповнолітньої дитини, негативно впливає на її нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток.

Стаття 52 Конституції України зазначає, будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом. Конвенція про права дитини вважає завданням кожної держави надати дитині такий захист і піклування, які необхідні для її гаразду, захистити дитину від усіх форм дискримінації або покарання, фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, недбалого і брутального поводження та експлуатації, забезпечити їй здоровий розвиток тощо.

Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08, «Козинець проти України» та інш. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв`язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Враховуючи вищевикладене, наведені стороною захисту доводи спростовуються доказами, які є належними, допустимими, та які оцінено судом з точки зору достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, та які, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій обвинуваченого, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили суду встановити винуватість ОСОБА_17 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Правові підстави для застосування відносно обвинуваченого положень ст.ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

Дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_17 , встановлено, що він не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий за вчинення аналогічного особливо тяжкого злочину, має постійне місце реєстрації та мешкання, за місцем якого інформація, що характеризує його, відсутня.

Відповідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №590 від 26.08.2024, згідно висновків якої ОСОБА_17 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_17 виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_17 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.3 а.с. 82-84).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_17 передбачених ст. 66 КК України, колегія суддів не встановила.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Призначаючи покарання, колегія суддів керується положеннями ст. 65 КК України, а саме виходить з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, обтяжуючі покарання обставини, особу ОСОБА_17 , його ставлення до скоєного злочину та вважає, що при визначенні покарання для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів необхідно призначити покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства, що на думку суду буде мати виховний вплив на особу обвинуваченого.

При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який має схильність до вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, вік обвинуваченого, його стан здоров`я, сімейний стан, зокрема обвинувачений не одружений, відсутність офіційного працевлаштування, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність двох обставин, що його обтяжують, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, відсутність у обвинуваченого стійкого прагнення компенсувати потерпілій завдану кримінальним правопорушенням моральну та матеріальну шкоду, думку законного представника потерпілої, яка наполягала на призначенні найсуворішого покарання для обвинуваченого.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Стаття 52 Конституції України, передбачає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Згідно ст.6 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Відповідно до ст.10 цього Закону Держава здійснює захист дитини від: усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або інших законних представників дитини.

Отже, колегія суддів ураховує всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який має одну не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість - був засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину, пов`язаного з посяганням на статеву свободу та статеву недоторканість особи, та злочину проти власності, його ставлення до вчиненого, відсутність його щирого каяття у скоєному, обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення та яке за своїм характером відносяться до особливо тяжких злочинів, спосіб та обставини вчинення злочину, наявність у вчиненому діянні лише однієї із альтернативно передбачених диспозицією статті КК ознак відповідного складу злочину.

Тому суд, зважаючи на вищевикладене, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих обставин, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.6 ст. 152 КК України, з урахуванням положень ч.3,4 ст. 68 КК України, оскільки вважає що будь-який інший вид покарання, не забезпечить мету покарання у виді виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Водночас суд зауважує, що призначення такого покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Законним представником потерпілої - ОСОБА_11 до початку судового розгляду заявлено цивільний позов, який вона та її представник під час судового розгляду справи повністю підтримали та просили стягнути з обвинуваченого на користь законного представника (матері) малолітньої потерпілої в рахунок відшкодування матеріальних збитків, пов`язаних із придбанням пошкодженого в ході нападу одягу, витрат на дорогу до м. Зміїв для участі в слідчих діях, прийом психолога, тощо, які орієнтовно складають 722,00 грн, та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_17 вимоги цивільного позову повністю визнав та не заперечував проти його задоволення.

При вирішенні цивільного позову, суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

При вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи, що визнання цивільного позову обвинуваченим не суперечить вимогам закону (ст. ст. 16, ч.1 ст. 1166, ст. 1190, ч. 2 ст. 1192 ЦК України), керуючись ч.4 ст.174 ЦПК України, суд доходить висновку, що цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, - в межах суми, що підтверджується наданими до суду доказами.

Враховуючи положення ст.1201 ЦК України суд дійшов висновку, що з обвинуваченого слід стягнути на користь законного представника потерпілої витрати на проїзд до м. Зміїв у розмірі 125,00 грн., розмір яких підтверджується відповідними чеками (Т. 1 а.с. 117), у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Оцінюючи вимоги законного представника потерпілої про стягнення моральної шкоди, яка оцінена нею в загальній сумі 500 000 гривень, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілої, спричинених діями обвинуваченого тяжких психотравмуючих наслідків для неповнолітньої, порушення її нормального, фізичного та соціального розвитку, виходячи з принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпілій в результаті протиправних дій ОСОБА_17 безумовно завдано суттєвих моральних страждань.

У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Таким чином, колегія суддів визнає доведеними ті обставини, що потерпіла зазнала фізичних та душевних страждань у зв`язку з нападом обвинуваченого та замахом на її зґвалтування, відновлення попереднього стану життя потерпілої потребуватиме значних зусиль та часу.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що малолітній потерпілій ОСОБА_10 з вини ОСОБА_17 була заподіяна моральна шкода, котра полягає у тому, що потерпіла зазнала фізичних та душевних страждань, дії обвинуваченого призвели до настання тривалих психотравмуючих наслідків, змін у емоційному, психологічному та фізичному стані потерпілої. Також наведені обставини свідчать про те, що внаслідок зазначених вище подій, що є предметом даного судового розгляду, суттєво порушений нормальний життєвий ритм потерпілої та її батьків, які змушені вживати додаткових заходів для стабілізації психологічного, емоційного стану дитини, отримання нею психологічної підтримки, тощо. Неправомірні дії обвинуваченого беззаперечно погіршили соціальне благополуччя потерпілої та вимагають від неї та її батьків додаткових зусиль для нормалізації життя дитини та родини в цілому.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпіла, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги законного представника потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, а з обвинуваченого ОСОБА_17 слід стягнути на користь законного представника потерпілої ОСОБА_11 500000,00 грн. моральної шкоди. На підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_17 в строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення, а саме з 20.07.2024 по день постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_17 до набрання цим вироком законної сили колегія суддів вважає за доцільне продовжити та задовольнити відповідне клопотання прокурора.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати у справі відсутні.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4 ст.174 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 23.07.2024 накладено арешт на речові докази по справі, а саме: вилучені під час огляду місця події 21.07.2024, два гумових капці (пара) чорного кольору; мобільний телефон ТМ "Samsung" J5 білого кольору, з видимими ушкодженнями екрану у вигляді тріщин, з встановленою сім-карткою мобільного оператора "Водафон"; вилучені під час проведення затримання ОСОБА_17 , в порядку статті 208 КПК України 21.07.2024, а саме на футболку сірого кольору із ушкодженнями у вигляді розрізів на спині нерівномірної форми; труси із хб тканини синього кольору.

Відповідно до закону України №409-IX від 19 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи», Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку.

До Реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду.

Відповідно до ч.5 ст.6-1 КВК України, інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.

Вимогами п.2 частини четвертої статті 374 КПК України закріплено, що у резолютивній частині вироку, поряд з іншим, зазначається рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Таким чином, колегія суддів враховує вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» від 19 грудня 2019 року №409-IX, яким запроваджено в дію Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, керуючись ст. 374 КПК України, вважає за необхідне включити інформацію про ОСОБА_17 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.100,124,370,371,373,374,376,392-395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.6 ст. 152 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 20 липня 2024 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20.07.2024 по 11.06.2026, тобто по день постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов законного представика потерпілої ОСОБА_11 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рахунок відшкодування матеріальних збитків 125,00 грн (сто двадцять п`ять грн 00 коп.), в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500000,00 грн (п`ятсот тисяч грн 00 коп.).

В задоволенні решти вимог цивільного позову - відмовити.

Скасувати арешт, накладений на речові докази у провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 23.07.2024, який полягав у забороні відчуження, користування та розпорядження наступним майном: вилучені під час огляду місця події 21.07.2024, два гумових капці (пара) чорного кольору; мобільний телефон ТМ "Samsung" J5 білого кольору, з видимими ушкодженнями екрану у вигляді тріщин, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з встановленою сім-карткою мобільного оператора "Водафон" НОМЕР_4 ; вилучені під час проведення затримання ОСОБА_17 , в порядку статті 208 КПК України 21.07.2024, а саме на футболку сірого кольору із ушкодженнями у вигляді розрізів на спині нерівномірної форми; труси із хб тканини синього кольору.

Речові докази: вилучені під час огляду місця події 21.07.2024, два гумових капці (пара) чорного кольору; мобільний телефон ТМ "Samsung" J5 білого кольору, з видимими ушкодженнями екрану у вигляді тріщин, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з встановленою сім-карткою мобільного оператора "Водафон" НОМЕР_4 ; вилучені під час проведення затримання ОСОБА_17 , в порядку статті 208 КПК України 21.07.2024, а саме футболку сірого кольору із ушкодженнями у вигляді розрізів на спині нерівномірної форми; труси із хб тканини синього кольору, - повернути власнику.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, ст.6-1 КВК України, внести інформацію до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, про обвинуваченого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження. Засуджений має право подати клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2