Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №347/1308/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1308/26

Провадження № 1-кп/347/305/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12026091190000140 від 13.05.2026 року стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працевлаштованого, на утриманні нікого немає, раніше судимого вироком Косівського районного суду від 01.08.2024 року за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді 8500 гривень штрафу, який сплачено 06.05.2026 року,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, будучи особою, раніше судимою за злочин передбачений ст. 382 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_5 , будучи засудженим 01.08.2024 Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст.382 КК України до штрафу у розмірі 8500 гривень, який сплачено 06.05.2026, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та під час не непогашеної судимості вчинив нове умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2025 у справі №347/279/25 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та на підставі ч.3 ст.30 КУпАП призначено остаточне стягнення у виді позбавлення керування транспортири засобами на строк 9 років 8 місяців та 20 днів. Вказана постанова суду набрала законної сили 13.05.2025 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Проте, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2025 у справі №347/279/25, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 12.05.2026 близько 18:45 год., рухаючись по вулиці Шевченка в селі Тюдів Косівського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками Косівського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області за порушення Правил дорожнього руху і притягнутий до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно не виконав постанову суду, що набрала законну силу, будучи особою, раніше судимою за злочин передбачений ст. 382 КК України, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.382 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Ствердив, що дійсно був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 9 років, однак сів за кермо, оскільки вирішував побутові питання, потрібно було привезти своїй родині воду, в яких в той час її не було. Шкодує про вчинене. Однак по іншому діяти в той момент не міг. Просив його суворо не карати, та запевнив, що зробив для себе правильні висновки.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 , є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз?яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Отже, своїми умисними діяннями, які виразились вумисному не виконанні постанови суду, що набрала законної сили, будучи особою, раніше судимою за злочин передбачений ст. 382 КК України, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.382 КК України, а дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаною статтею Кримінального кодексу.

Щодо призначення покарання.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції статті у виді чотирьох років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив його суворо не карати, та не позбавляти волі, врахувати, що він є інвалідом ІІІ групи, вдівець, також він втратив сина, який загинув.

Позиція суду щодо призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв?язку з відстрочкою.

Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, ОСОБА_5 характеризується позитивно, з сусідами перебуває в добрих відносинах, скарг на його поведінку до Кутської селищної ради Тюдівського старостинського округу не поступало, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий. Згідно посвідчення серії ДДА №297280 ОСОБА_5 встановлена третя група інвалідності, без переогляду.

Обставинами, що пом?якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, а також бере до уваги, що ОСОБА_5 , є інвалідом ІІІ групи.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст.368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч.3 ст.382 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з застосуванням ст.75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням, та покладенням на обвинуваченого обов?язків відповідно до положень ч.1,3 ст.76 КК України, що найбільше відповідатиме меті призначення покарання відповідно до ст.50 КК України, та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля – звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше судимий, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.

Згідно Висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 06.12.2021р. у справі №243/7758/20, якщо штраф, призначений за попереднім вироком, сплачено до моменту винесення нового вироку, то порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч.1 ст.71, ч.3 ст.72 Кримінального кодексу України не застосовуються.

Враховуючи те, що покарання у виді штрафу за вироком Косівського районного суду від 01.08.2024 року обвинуваченим сплачено, а відтак підстав для застосування вимог ч.1 ст.71 та ч.3 ст.72 КК України немає, оскільки штраф, який вже сплачено за попереднім вироком не враховується при визначенні остаточного покарання.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили у виді домашнього арешту залишити без зміни.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного ст.ст.75, 76 КК України та керуючись ст.ст.100, 349, 373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України та призначити йому покарання виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 , ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили у виді домашнього арешту залишити без зміни.

Речові докази:

- оптичний диск із відеозаписами факту ознайомлення та зупинки ОСОБА_5 , та копію постанови Косівського районного суду від 30.04.2025 року у справі №347/279/25 –залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1