Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №345/3039/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3039/26

Провадження № 2/345/2349/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано – Франківської області

в складі: головуючого – судді Миговича О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

представника позивача Задної Р.Є.

представника відповідача Хемича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Задна Роксолана Євгенівна до Міжнародної комерційної компанії «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК», представника відповідача на території України адвокатське об`єднання «ВІП ЮРКОНСАЛТИНГ» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (повернення дольового внеску) та стягнення штрафу за невиконання договору, суд

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивачки, адвокат Задна Р.Є., звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що 21.12.2021 року між ОСОБА_1 та Міжнародною комерційною компанією «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.» було укладено договір дольової участі в спорудженні нерухомого майна, що буде створено в майбутньому (надалі Договір), відповідно до якого Замовник Міжнародна комерційна компанія «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.» зобов`язалась передати у власність позивачки частину нерухомого майна в Туристичному комплексі, що буде створено ним у майбутньому, а позивачка, як Учасник, зобов`язалась здійснити дольовий внесок в розмірі орієнтовної вартості частини нерухомого майна в туристичному комплексі, прийняти окремо визначене нерухоме майно у відповідності до умов Договору у власність відповідно до чинного законодавства республіки Чорногорія після введення Об`єкта в експлуатацію. За умовами договору позивачкою було передано керівнику Замовника ОСОБА_2 дольовий внесок в розмірі 900 000 (дев`ятисот тисяч) євро, про отримання якого він надав позивачці розписку, але на сьогоднішній день Замовником так і не виконані зобов`язання, передбачені умовами Договору, а саме: «Протягом місяця з дати введення Об`єкта в експлуатацію повідомити Учаснику: фактичну (поштову) адресу Об`єкта, фактичний номер, фактичну загальну площу Апартаментів й інші параметри апартаментів, на підставі даних технічної інвентаризації будинку, в якому знаходяться Апартаменти, наданих відповідним органом інвентаризації; остаточну вартість Апартаментів, уточнену по фактичній загальній площі.» (п.3.1.5Договору) «По завершенню будівництва Об`єкта та здачі його в експлуатацію передати Учаснику по Акту прийому-передачі завершені будівництвом Апартаменти та паркомісця, надати усі необхідні документи на нерухоме майно для реєстрації права власності у відповідності до визначеної законодавством республіки Чорногорія процедури реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.» (п.3.1.6 Договору).

Представниця позивачки зазначає, що Пунктом 6.1 Договору узгоджено Сторонами, що у випадку прострочення більш ніж на 3 (три) місяці терміну введення Об`єкту в експлуатацію та/або не передання частини Об`єкту в загальній площі відповідно до п.2.2 цього Договору, у власність Учасника у відповідності до чинного законодавства республіки Чорногорія, Учасник має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку шляхом направлення уповноваженому представнику Замовника на території України, дані якого зазначені в цьому Договорі, письмового повідомлення про розірвання даного Договору в односторонньому порядку, вимогою про повернення Учаснику дольового внеску, сплаченого Замовнику відповідно до п.4.1, п.5.1 даного Договору. У такому випадку Учасник також має право вимагати від Продавця сплати штрафу в розмірі 400 (чотириста тисяч) євро, зазначивши дану вимогу в письмовому повідомленні про розірвання даного Договору в односторонньому порядку. Сторони погодили, що місцем виконання зобов`язання Замовника щодо повернення дольового внеску Учасника у випадках, передбачених даним пунктом, та сплати зазначеного розміру штрафу на користь Учасника, є місце проживання Учасника на території України. Пунктом 9.3 Договору визначено, що представником Відповідача на території України є адвокатське об`єднання «ВІП ЮРКОНСАЛТИНГ», адреса для листування: АДРЕСА_1 . Дана особа є повноважним представником Відповідача на території України і для представництва інтересів Відповідача за даним Договором не потребує видачі нотаріально посвідченої довіреності. Враховуючи вищенаведене, Позивач направила 18.03.2026 року повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та вимогу в 7 (семи) денний строк з дня отримання даної вимоги повернути їй суму дольового внеску в розмірі 900 000 (дев`ятисот тисяч) євро та сплатити на її користь штраф за невиконання зобов`язання, передбаченого умовами Договору, в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) євро за місцем проживання Позивача на території України: АДРЕСА_2 . Відповідно до повідомлення поштового відправлення R7 601 8004 4366 дана повідомлення-вимога була отримана 20.03.2026 року. Окрім того сторони узгодили, що факт відправлення письмового повідомлення, що передбачено п. 6.2 даного Договору засвідчує поштова квитанція про відправлення поштового відправлення з описом вкладення в цінний лист, здійсненого на адресу уповноваженого представника Замовника, що міститься в даному Договорі, незалежно від одержання представником Замовника такого поштового відправлення з письмовим повідомленням.

Таким чином враховуючи що Позивачем була надіслано повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору дольової участі в спорудженні нерухомого майна, що буде створено в майбутньому, укладеного 21 грудня 2021 року нею та Міжнародною комерційною компанією «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК», даний договір є розірваним в односторонньому порядку та відповідно дольовий внесок (грошові кошти) в розмірі 900 000 (дев`ятисот тисяч) євро є безпідставно набутими, та такими, що підлягають поверненню на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Окрім того Пунктом 6.2. Договору передбачено штраф в розмірі 400 (чотириста тисяч) євро у випадку прострочення більш ніж на 3 (три) місяці терміну введення Об`єкту в експлуатацію та/або не передання частини Об`єкту в загальній площі відповідно до п.2.2 цього Договору, у власність Учасника у відповідності до чинного законодавства республіки Чорногорія. Так, як відповідно до п. 2.8. Договору право власності Позивача на нерухоме майно Апартаменти та паркомісця, мали бути передані за даним Договором, після завершення будівництва (створення майна) та прийняття Об`єкту в експлуатацію, але не пізніше вересня 2025 року, даний термін прострочений більше ніж 3 (три) місяці, тому небезпідставно сторона позивача вважає обґрунтованим стягнення з Відповідача штраф в розмірі 400 (чотириста тисяч) євро за невиконання умов договору.

З огляду на викладене просила стягнути з відповідача Міжнародної комерційної компанії «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.» на користь позивачки ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти (дольовий внесок) в розмірі 900 000 євро, штраф в розмірі 400 000 євро за порушення умов договору та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

01.06.2026 представником відповідача Хемичем В.М. подана заява про визнання позову в повному обсязі (а.с.68).

Ухвалою суду від 02.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представниця Позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі із підстав викладених в позовній заяві. Просила стягнути з відповідача Міжнародної комерційної компанії «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.» на користь позивачки ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти (дольовий внесок) в розмірі 900 000 євро, штраф в розмірі 400 000 євро за порушення умов договору та понесені судові витрати.

Представник Відповідача у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позову, вважає його підставним.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, та відповідні їм правовідносини.

21.12.2021 року між ОСОБА_1 та Міжнародною комерційною компанією «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.» було укладено договір дольової участі в спорудженні нерухомого майна, що буде створено в майбутньому (надалі Договір), відповідно до якого Замовник Міжнародна комерційна компанія «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.» зобов`язалась передати у власність позивачки частину нерухомого майна в Туристичному комплексі, що буде створено ним у майбутньому, а позивачка, як Учасник, зобов`язалась здійснити дольовий внесок в розмірі орієнтовної вартості частини нерухомого майна в туристичному комплексі, прийняти окремо визначене нерухоме майно у відповідності до умов Договору у власність відповідно до чинного законодавства республіки Чорногорія після введення Об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п.2.2 Договору Учасник, має отримати у власність 50 (п`ятдесят)% площі Об`єкту - Туристичного комплексу, що складає не менше 400 (чотириста) кв.м., без врахування площ загального призначення (коридорів, сходів тощо), та 6 (шість) паркомісць в туристичному комплексі.

За умовами Договору Туристичний комплекс це Об`єкт, який мав бути створений Замовником за проектною адресою: к.п.8/1, к.п.8/4, к.п.8/5, республіка Чорногорія, загальною площею не менше 800 кв.м, та 12 паркомісць, який буде споруджений на земельних ділянках к.п. 8/1,8/4,8/5, відповідно до Урбаністичних та технічних умов №№ 03-333/20-14050 від 18 листопада 2020 року, виданих Секретаріатом з питань урбанізму, будівництва та просторового планування муніципалітету Котор відповідно до PUP та GUR муніципалітету Котор (республіка Чорногорія).

Згідно п.2.8 Договору право власності Учасника на нерухоме майно Апартаменти та паркомісця, що мають бути передані за Договором, підлягає реєстрації за чинним законодавством республіки Чорногорія, після завершення будівництва (створення майна) та прийняття Об`єкту в експлуатацію, але не пізніше вересня 2025 року.

Відповідно до п.4.1 Договору дольовий внесок Учасника складає суму в розмірі 900 000 (дев`ятисот тисяч) євро. Сторони погодили, що вартість нерухомого майна, яка має бути передана у власність учаснику відповідно до п.2.2 цього Договору, дорівнює вартості дольового внеску Учасника.

На виконання п.4.1, п.5.1 Договору ОСОБА_1 було передано керівнику Замовника ОСОБА_2 дольовий внесок в розмірі 900 000 (дев`ятисот тисяч) євро, що стверджується копією розписки з перекладом українською мовою (а.с.24).

Пунктом 3.1.5 Умов Договору передбачено, що протягом місяця з дати введення Об`єкта в експлуатацію повідомити Учаснику: фактичну (поштову) адресу Об`єкта, фактичний номер, фактичну загальну площу Апартаментів й інші параметри апартаментів, на підставі даних технічної інвентаризації будинку, в якому знаходяться Апартаменти, наданих відповідним органом інвентаризації; остаточну вартість Апартаментів, уточнену по фактичній загальній площі.

По завершенню будівництва Об`єкта та здачі його в експлуатацію передати Учаснику по Акту прийому-передачі завершені будівництвом Апартаменти та паркомісця, надати усі необхідні документи на нерухоме майно для реєстрації права власності у відповідності до визначеної законодавством республіки Чорногорія процедури реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.» (п.3.1.6 Договору).

Пунктом 6.1 Договору узгоджено Сторонами, що у випадку прострочення більш ніж на 3 (три) місяці терміну введення Об`єкту в експлуатацію та/або непередання частини Об`єкту в загальній площі відповідно до п.2.2 цього Договору, у власність Учасника у відповідності до чинного законодавства республіки Чорногорія, Учасник має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку шляхом направлення уповноваженому представнику Замовника на території України, дані якого зазначені в цьому Договорі, письмового повідомлення про розірвання даного Договору в односторонньому порядку, вимогою про повернення Учаснику дольового внеску, сплаченого Замовнику відповідно до п.4.1, п.5.1 даного Договору. У такому випадку Учасник також має право вимагати від Продавця сплати штрафу в розмірі 400 (чотириста тисяч) євро, зазначивши дану вимогу в письмовому повідомленні про розірвання даного Договору в односторонньому порядку. Сторони погодили, що місцем виконання зобов`язання Замовника щодо повернення дольового внеску Учасника у випадках, передбачених даним пунктом, та сплати зазначеного розміру штрафу на користь Учасника, є місце проживання Учасника на території України.

Окрім того Пунктом 6.2. Договору передбачено штраф в розмірі 400 (чотириста тисяч) євро у випадку прострочення більш ніж на 3 (три) місяці терміну введення Об`єкту в експлуатацію та/або не передання частини Об`єкту в загальній площі відповідно до п.2.2 цього Договору, у власність Учасника у відповідності до чинного законодавства республіки Чорногорія.

П.9.3 Договору визначено, що представником Відповідача на території України є адвокатське об`єднання «ВІП ЮРКОНСАЛТИНГ», адреса для листування: АДРЕСА_1 . Дана особа є повноважним представником Відповідача на території України і для представницта інтересів Відповідача за даним Договором не потребує видачі нотаріально посвідченої довіреності.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 направила 18.03.2026 року повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та вимогу в 7 (семи) денний строк з дня отримання даної вимоги повернути їй суму дольового внеску в розмірі 900 000 (дев`ятисот тисяч) євро та сплатити на її користь штраф за невиконання зобов`язання, передбаченого умовами Договору, в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) євро за місцем проживання Позивача на території України: АДРЕСА_2 (а.с.26).

Відповідно до повідомлення поштового відправлення R7 601 8004 4366 дане повідомлення-вимога була отримана відповідачем 20.03.2026 року (а.с.29,30).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що Сторони погодили, що факт відправлення письмового повідомлення, що передбачено п. 6.2 даного Договору засвідчує поштова квитанція про відправлення поштового відправлення з описом вкладення в цінний лист, здійсненого на адресу уповноваженого представника Замовника, що міститься в даному Договорі, незалежно від одержання представником Замовника такого поштового відправлення з письмовим повідомленням.

Дані правовідносини регулюються наступними нормами права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст.1212 ЦК, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, чч.1, 2 ст.509 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених у ст.11 цього кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У ч.1 ст.202 ЦК встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Вказане підтверджується позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 25.03.2020 (справа №537/4259/15-ц).

Разом з тим, загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підстави ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду ст. 1212 ЦК суб`єктами в кондиційному зобов`язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов`язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, набувач майна, який виступає боржником, але станом на час вирішення по суті кондикційної вимоги може й не володіти майном у натурі, адже ч. 2 ст. 1213 ЦК передбачає обов`язок набувача в разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Особливістю матеріального об`єкта кондикційного зобов`язання є його універсальність таким об`єктом може бути будь-яке майно: як індивідуально-визначене, так і визначене родовими ознаками, у тому числі й грошові кошти.

Таким чином, наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову в порядку ст. 1212 ЦК України. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 23 березня 2016 р. у справі N 6-2978цс15, а також у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 р. у справі № 3-11гс15, від 25 березня 2015 р. у справі № 3-5гс15, від 22.01.2013 р. № 5006/18/13/2012, від 24.09.2014 р. у справі № 6-122цс14, у постановах Вищого господарського суду України від 02 липня 2012 року у справі № 5006/18/13/2012, від 15.03.2017 р. у справі № 910/10308/15.

Відшкодування майнової шкоди є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) позивача в наслідок порушення боржником свого зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки (damnum emergens)) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода (lucrum cessans)).

Так, суд звертає увагу, що при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За таких обставин, оскільки відповідачем набуті грошові кошти позивачу не повернуті, окрім того представником відповідача позовні вимоги визнаються, то суд вважає, що позовна вимога про повернення коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти у розмірі 900 000 (дев`ятисот тисяч) євро.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 6.2. Договору передбачено штраф в розмірі 400 (чотириста тисяч) євро у випадку прострочення більш ніж на 3 (три) місяці терміну введення Об`єкту в експлуатацію та/або непередання частини Об`єкту в загальній площі відповідно до п.2.2 цього Договору, у власність Учасника у відповідності до чинного законодавства республіки Чорногорія.

Так, як відповідно до п. 2.8. Договору право власності Позивача на нерухоме майно Апартаменти та паркомісця, мали бути передані за даним Договором, після завершення будівництва (створення майна) та прийняття Об`єкту в експлуатацію, але не пізніше вересня 2025 року, даний термін прострочений більше ніж 3 (три) місяці, тому позивачка має право на стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 400 (чотириста тисяч) євро за невиконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, при цьому суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності таких обставин або добровільності їх визнання, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки між позивачкою та відповідачем більше не існує договірних зобов`язань, відтак грошові кошти, які були надані відповідачу як дольова участь, підлягають поверненню позивачці ОСОБА_1 на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивачка понесла судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви у сумі 16 640,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ «А-Банк» від 26.03.2026 року (а.с.55), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені витрати по оплаті судового збору у розмірі 16 640,00 гривень

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354ЦПК України, статтями 11, 202, 549, 1212 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути Міжнародної комерційної компанії «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.», (адреса: Беліз м. Беліз, вул. ІВ, 14), реєстр. номер 51,923), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти (дольовий внесок) в розмірі 900 000 (дев`ятсот тисяч) євро (EUR);

Стягнути з Міжнародної комерційної компанії «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.», (адреса: Беліз м. Беліз, вул. ІВ, 14), реєстр. номер 51,923), реєстр. номер 51,923), реєстр. номер 51,923), на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 штраф в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) євро (EUR) за порушення умов договору.

Стягнути з Міжнародної комерційної компанії «ЕМ ЕС ІНВЕСТ ІНК.», (адреса: Беліз м. Беліз, вул. ІВ, 14), реєстр. номер 51,923), реєстр. номер 51,923), на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 16 640,00 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Суддя: