Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №338/1095/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1095/25

10 червня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Шишко О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (селище Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого машиністом тепловоза виробничого підрозділу «Локомотвне депо Чернівці» філії «Локомотивна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 415778 від 07 серпня 2025 року, ОСОБА_1 07 серпня 2025 року о 21 годині 20 хвилин на автодорозі Р-38, поблизу с. Глибівка Богородчанської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, керував автомобілем марки «Opel Zafira», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме порушення координації рухів, сповільнення мови та почервоніння обличчя, та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що дійсно у вказаній у протоколі дату й час він керував автомобілем й був зупинений працівниками поліції, які здійснювали патрулювання території обслуговування спільно з працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після перевірки посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб, будь-яких зауважень у його сторону працівники поліції не висловлювали.

У цей час працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки висловили вимогу надати їм військово-облікові документи. Він намагався відкрити застосунок «Резерв+» та показати наявність бронювання та відстрочки від призову під час мобілізації. Однак, у зв`язку з технічними проблемами застосунок не завантажувався, а тому він не міг одразу підтвердити свій статус. Працівники ТЦК повідомили, що у них відсутня інформація щодо нього та запропонували поїхати з ними для вияснення цих обставин. Він почав телефонувати до себе на роботу, де йому відповідальні за військовий облік працівники повідомили про вчасність направлення усіх документів про його бронювання. Побоюючись можливого примусового його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для з`ясування зазначених обставин, він залишався в автомобілі та намагався отримати доступ до відповідної інформації. У цей час працівники поліції повідомили, що у нього є ознаки наркотичного сп`яніння й запропонували пройти для цього медичний огляд. Він намагався пояснити, що ані спиртне, ані наркотичні засоби він не вживає, не відмовляється від огляду, однак хоче завершити завантаження інформації про бронювання. Разом з тим, працівники поліції повідомили, що спілкування з ним зайняло багато часу, й незважаючи на його пояснення, склали відповідний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.

Не вважає себе винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому просить справу щодо нього закрити.

Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно зі статтями 251, 252 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до статті 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, направлення особи на огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння можливе за наявності достатніх підстав вважати, що вона перебуває у стані сп`яніння, а факт відмови від проходження такого огляду повинен бути належним чином зафіксований.

Судом установлено, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується матеріалами справи та ним самим не заперечується.

Із досліджених у судовому засіданні відеозаписів видно та чути спілкування працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_1 . До автомобіля також підходять чоловіки у військовій формі, які вимагають пред`явлення військово-облікових документів. Приблизно через 30 хвилин від початку спілкування, працівники поліції повідомляють про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та висловлюють вимогу про неохідність проходження медичного огляду у лікувальному закладі. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечує щодо проходження медичного огляду. Також зафіксовано, як під час оформлення адміністративних матеріалів поліцейський ОСОБА_4 запитує у поліцейського ОСОБА_3 , які саме ознаки наркотичного сп`яніння необхідно зазначити у протоколі, на що останній повідомляє про необхідність вказати загальні ознаки наркотичного сп`яніння.

Суд зазначає, що наведені вище обставини ставлять під сумнів достовірність та об`єктивність зазначених у протоколі ознак наркотичного сп`яніння, оскільки свідчать про відсутність їх належної індивідуальної фіксації щодо конкретної особи.

Крім того, зазначені в протоколі ознаки, а саме порушення координації рухів, сповільнення мови та почервоніння обличчя, мають загальний характер та самі по собі не можуть беззаперечно свідчити про перебування особи саме у стані наркотичного сп`яніння.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 працює машиністом тепловоза, що підтверджується наданим посвідченням від 17.02.2017 року № НОМЕР_2 (а.с.26). Крім того, із маршрутного листа локомотивної бригади за 07 серпня 2025 року (а.с.24) вбачається, що він пройшов обов`язкові передрейсовий та післярейсовий медичні огляди відповідно о 07 годині 40 хвилин та о 20 годині 10 хвилин. Будь-яких ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння під час проведення зазначених медичних оглядів виявлено не було.

Суду також надано витяг із застосунку «Резерв+» (а.с.25), яким підтверджується чинне бронювання та відстрочка ОСОБА_1 від призову під час мобілізації.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими пояснення ОСОБА_1 про те, що його поведінка була зумовлена необхідністю підтвердження свого статусу заброньованого працівника та наявності відстрочки від призову, а не небажанням пройти медичний огляд.

Суд також зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити наявність чіткої, однозначної та безумовної відмови особи від проходження такого огляду, яка не допускає подвійного тлумачення.

Однак, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 свідомо та категорично відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Суд також зазначає, що із досліджених відеозаписів видно тривале спілкування працівників поліції, представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки та ОСОБА_1 , яке було пов`язане насамперед із перевіркою його військово-облікових документів та неможливістю підтвердження через застосунок «Резерв+» наявності бронювання і відстрочки від призову під час мобілізації. При цьому на початковому етапі спілкування працівники поліції перевірили документи водія та не висловлювали зауважень щодо його стану чи наявності ознак наркотичного сп`яніння.

Лише після тривалого розвитку конфліктної ситуації, спричиненої очікуванням підтвердження відомостей про бронювання, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП. За таких обставин суд не може виключити, що саме тривалість спілкування та небажання особи залишити транспортний засіб до підтвердження свого правового статусу, стали фактичною причиною складення адміністративних матеріалів, а не об`єктивно встановлені ознаки наркотичного сп`яніння чи наявність безумовної відмови від проходження медичного огляду.

Наведене в сукупності з іншими встановленими судом обставинами породжує обґрунтований сумнів щодо доведеності вини ОСОБА_1 , який відповідно до статті 62 Конституції України підлягає тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, тому на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 247, 251, 252, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О. А. Шишко