Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №185/8232/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8232/25

Провадження № 2/185/8708/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком та вселення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком та вселення.

Позивач посилається на те, що рішенням суду за ним визнано право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 . На теперішній час в будинку проживає його колишня дружина ОСОБА_2 , вона змінила замки, не пускає його до будинку та господарських споруд, відмовляється встановити порядок спільного користування зазначеним майном.

Позивач просить:

-зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні 1/2 часткою житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 ,

-вселити його в 1/2 частку зазначеного житлового будинку.

За змістом поданого відзиву ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що рішенням суду за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку будинку без виділу в натурі. Відповідач не згодна проживати з позивачем в одному будинку, тому що позивач поводить себе агресивно. Крім того рішенням суду не визнавалося право власності позивача на 1/2 частку господарських споруд.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2023 року у справі № 185/6869/22 визнано житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення набрало законної сили 01 серпня 2023 року.

Отже будинок АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ідеальна частка кожного співвласника становить 1/2.

Як визначено статтею 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом позовної заяви та відзиву між сторонами не досягнуто згоди щодо володіння та користування будинком. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, сімейні відносини припинені. Судом визначено ідеальні частки кожного з подружжя у спільному сумісному майні (будинку). У цьому випадку згідно з положеннями статті 358 ЦК України позивач як співвласник будинку має право на володіння та користування тією частиною спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Отже зверненню до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та вселення обов`язково має передувати виділ позивачу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України із визначенням тих приміщень, які відповідають розміру належної йому ідеальної частки.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

На теперішній час позивачу належить на праві власності 1/2 частка будинку, яка не виділена в натурі, більш того, невідомо, чи такий виділ взагалі можливий. Отже зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні ідеальною часткою будинку та вселення позивача в цю ідеальну частку наразі неможливе. Тому суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права і позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як визначено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп (а.с.1).

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком та вселення.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя У.М. Болдирєва