Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №203/4519/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/4519/26

Провадження № 3/0203/786/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

20 травня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, студентки 3 курсу ДФКБ МТА, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №955458 від 30.04.2026 року, ОСОБА_1 , 30.04.2026 року о 12 год. 10 хв., перебуваючи за адресою: м.Дніпро, вул. Старокозацька, 8, курила електронну сигарету (вейп) в забороненому для куріння місці, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи належним чином сповіщеною про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, до суду не з`явилась.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка є неповнолітньою, має право представляти законний представник (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Згідно з вимогами п.7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника в незалежності від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Разом з тим, як встановлено з протоколу відносно ОСОБА_1 його було складено без врахування вказаних особливостей провадження у справах щодо неповнолітніх. Жодних відомостей про присутність законного представника під час процесуального оформлення інкримінованого неповнолітній особі правопорушення матеріали справи не містять.

Крім того, з матеріалів про адміністративне правопорушення слідує, що посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, взагалі не ознайомлювала неповнолітнього зі спеціальним правом, визначеним у ст. 270 КУпАП.

Наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальнім документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимим доказом, що з урахуванням концепції «плодів отруєного дерева» тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх очевидну протиправність .

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що «формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».

Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП, не є доведеною, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного і керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 270, 283, 284 КУпАП України, суддя –

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.175-1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.М. Черваньова