Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №212/5518/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/5518/26

2-др/212/39/26

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі

головуючого судді Рибкіної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко К.І.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг заяву представника позивача Зарівної Світлани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2026 року рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на його утримання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 20 квітня 2026 року на період навчання до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, а також витрати по сплаті судового збору в дохід держави в сумі 1331,20 грн.

25 травня 2026 року через “Електронний суд” на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн. Посилається на те, що у позовній заяві ОСОБА_3 на виконання вимог ч. 8 ст.141 ЦПК України зазначив орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести внаслідок розгляду справи, який складав на момент подачі позову 4000 грн, та очікував понести додаткові витрати на участь представника в судовому засіданні. Отже, оскільки при ухваленні судом рішення не було вирішено питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь понесені витрати на професійну допомогу адвоката у розмірі 6000 грн.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 28.05.2026 року заяву прийнято до провадження, судове засідання призначено на 10 червня 2026 року.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 на поданій заяві наполягала, просила її задовольнити, стягнути з відповідача 6000 гривень витрат на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вважала, що 6000 гривень за надання правової допомоги забагато та для неї є великою сумою, згодна на стягнення суми в розмірі 3000 гривень.

Вислухавши представника позивача та відповідача , вивчивши матеріали справи судом встановлено, що рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 25.05.2026 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволено частково, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на його утримання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 20 квітня 2026 року на період навчання до 30.06.2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, а також витрати по сплаті судового збору в дохід держави в сумі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 123, ч.6 ст. 124 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, перебіг процесуального строку подання заяви про ухвалення додаткового рішення почався 26.05.2026 року, останнім днем подачі цієї заяви було 30.05.2026 року. Вказана заява 25.05.2026 року в день ухвалення рішення суду представником заявника була сформована та подана через “Електроний суд” з дотриманням процесуального строку, встановленого абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Процесуальним законодавством встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат (п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З рішення суду вбачається, що суд, частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 питання розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу не вирішував.

Із поданої позовної заяви встановлено, що розрахунок витрат, які поніс відповідач на правову допомогу та докази цих витрат будуть подані відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України (а.с.3).

Заява представника позивача про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат під час розгляду справи була направлена на адресу суду через “Електронний суд” 25.05.2026 (в строк, встановлений нормами ч.8 ст.141 ЦПК України), містить перелік документів, які додані до заяви, зокрема суду надано Договір про надання правничої допомоги від 20.04.2026, укладеного між адвокатом Зарівной С.В. та ОСОБА_3 , додаткова угода № 1 від 20.04.2026 року, в якому зазначена вартість послуг адвоката, зокрема складання позовної заяви — 4000,00 грн, участь в одному судовому засіданні — 2000,00 гривень, ордер, Акт прийому-здачі наданих послуг від 20.05.2026 року ( а.с. 24. 44-47)

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд встановив, що понесені ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн. підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги від 20.04.2026, укладеного між адвокатом Зарівной С.В. та ОСОБА_3 , додатковою угодою № 1 від 20.04.2026 року, в якому зазначена вартість послуг адвоката, зокрема складання позовної заяви — 4000,00 грн, участь в одному судовому засіданні — 2000,00 гривень, Актом прийому-здачі наданих послуг від 20.05.2026 року, ордером.

Сторона відповідача на заяву сторони позивача про ухвалення додаткового рішення по витратам на правничу допомогу заперечувала, згодна на оплату витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи, що позов задоволено судом частково, з урахуванням всіх вищенаведених обставин, на підставі поданих позивачем доказів, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем понесених судових витрат позивачу за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 137,141, 258,264, 270,352-353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 ( п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації; АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 11 червня 2026 року.

Суддя: Н. М. Рибкіна