Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №211/5453/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 10 червня 2026 р.

Справа: №211/5453/26

Суддя: Ніколенко Д. М.

Справа № 211/5453/26

Провадження № 2-а/211/136/26

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді – Ніколенко Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття справи, -

встановив:

адвокат Мотрук Василь Іванович від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R510092 від 29.04.2026, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що позивач ОСОБА_1 в період Антитерористичної операції проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав участь в бойових діях захищаючи територіальну цілісність України. Під час проходження військової служби отримав бойове поранення та став інвалідом внаслідок війни з 2015 року, про що відомо відповідачеві, так як він по інвалідності став на облік у відповідача, та його особова справа знаходиться у відповідача. Відповідно до довідки військово- лікарської комісії він визнаний не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Висновки військово-лікарської комісії наявні у відповідача, так як саме відповідач направляв його на останні військово-лікарські комісії. 29.04.2026 року позивач ОСОБА_1 пішов в ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб йому поставили відмітку у військовий квиток, що він виключений з військового обліку. В РТЦК та СП йому заявили, що він знаходиться в розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і тому на нього був накладений штраф, так як він не з`явився по повістці 30.05.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 та що він виставлений в розшук. Його пояснення, що він виключений в військового обліку як інвалід війни 2 групи не стали цікавити працівників відповідача, так як вони не стали виясняти ким була допущена помилка , що його взагалі викликали. Також його пояснення, що 30 травня 2025 року його дійсно не було дома, так як він знаходився на стаціонарному лікуванні, яке йому необхідне періодично в зв`язку з його хворобою та інвалідністю після його поранення підчас проходження військової служби. Фактично працівниками РТЦК було виконано все для того, щоб не встановлювати винних осіб серед своїх колег та це і стало підставою для притягнення невинуватої особи до адміністративної відповідальності. Підсумовуючи, представник робить висновок про те, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 є незаконною та необґрунтованою. Тому сторона позивача вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року адміністративний позов залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2026 року після усунення недоліків прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 скористався правом подання відзиву на позов та представник відповідача Петренко О.О. 26.05.2026 скерував до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, який отримано судом 26.05.2026, та просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити, так як постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. В обгрунтування відзиву зазначено, що відповідно до матеріалів адміністративної справи № 964 від 27.04.2026 року, було встановлено, що позивачу надіслано повістку №3486571 від 20.05.2025 року щодо необхідності прибути 30.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. Повістку було надіслано поштовим зв`язком «Укрпошта», рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення № 0610253542635 через відділення поштового зв`язку №50093 м. Кривий Ріг. 26.05.2025 року представниками відділення № 50093 було здійснено належне оповіщення військовозобов`язаного, що підтверджується відміткою в довідці про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Військовозобов`язаним до винесення постанови не було надано достовірних доказів неналежного вручення рекомендованого повідомлення №0610253542635 представниками поштового відділення №50093. 29.04.2026 року позивач на розгляд справи не прибув, клопотання про перенесення розгляду справи не подавав, тому на підставі наявних матеріалів в адміністративній справі було здійснено розгляд. За результатами розгляду адміністративної справи начальником ТЦК та СП було оголошено рішення в вигляді постанови № 510092 від 29.04.2026 року. Другий примірник постанови позивач отримав власноруч 30.04.2026 року. Позивачем не надано жодного достовірного доказу протиправності винесеної постанови чи порушення вимог статей КУпАП. Доказів неналежного вручення чи недотримання порядку вручення поштового відправлення працівниками АТ «Укрпошта», до позовної заяви не надано. Також не було долучено позивачем доказів про те, що останній не перебував вдома під час вручення рекомендованого повідомлення, а знаходися на стаціонарному лікуванні. Також є безпідставними та необґрунтованими доводи позивача про те, що останній не є військовозобов`язаним та виключений з військового обліку без надання достовірних доказів. В розпорядженні відповідача відсутні Постанови ВЛК, якими встановлено ступінь придатності позивача як: «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» чи «непридатний до військової служби». Наявність у позивача інвалідності ІІ групи не є законними підставами для виключення з військового обліку, звільнення від виконання правил військового обліку чи неприбуття за викликом ТЦК та СП, натомість інвалідність є підставою тільки для отримання права на відстрочку від мобілізації. Датою виявлення відповідачем порушення є 27.04.2026, тобто дата коли позивач прибув до посадової особи ТЦК та СП. При цьому, після виявлення правопорушення 27.04.2026 оскаржувана постанова була винесена 29.04.2026, а отже не сплинули три місяці з моменту його виявлення. Також ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП – не пізніше одного року з дня його вчинення (з 31.05.2025 по 30.05.2026 року). Отже, на момент складання постанови 29.04.2026 не сплив один рік з моменту не прибуття позивача вчасно за повісткою на дату, визначену ТЦК та СП (30.05.2025), а тому строки для накладання адміністративного стягнення не сплили.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, старший солдат у відставці ОСОБА_1 , 1982 року народження, згідно свідоцтва про хворобу №1103-п від 25.06.2015 ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» на підставі ст. 14-а, 75-б графи ІІ Розладу хвороб був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Протоколом Центральної ВЛК № 928 від 22.03.2017 Постанову ВЛК про причинний зв`язок травми по свідоцтву про хворобу №1103-п від 25.06.2015 відмінено.

ОСОБА_1 є особою з інвалідність 2 групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.10.2025, пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 03.12.2025.

19 травня 2025 року засобами поштового зв`язку “Укрпошта” рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення позивачу направлено повістку № 3486571 про необхідність прибуття 30 травня 2025 року о 14.00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних.

26 травня 2025 року на поштовому повідомленні проставлено відмітку про відсутність адресата за вказаною адресою та відправлення повернуто на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У вказаний у повістці день та час, тобто 30 травня 2025 року о 14.00 годині позивач ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних не прибув, причини своєї неявки не повідомив, що не заперечує і сам позивач.

09 червня 2025 року відповідачем було надіслано запит до Відділення поліції № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 з причини не прибуття вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

27.04.2026 відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень солдатом ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_1 складено протокол № 964 про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 27.04.2026 об 11 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_7 було виявлено факт порушення Закону України «Про оборону України» та абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Військовозобов`язаному було надіслано повістку поштовим зв`язком «Укрпошта» за адресою зазначеною в облікових даних військовозобов`язаного. Представниками відділення пошти здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення з повісткою на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних. 26.05.2025 було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Відповідно до пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою. Будучи належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП, останній про поважні причини не повідомив, у встановлений законодавством термін не прибув. Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

27.04.2026 ОСОБА_1 було повідомлено під підпис про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 29.04.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 . Пояснення та зауваження щодо змісту протоколу відсутні.

29.04.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_2 винесено постанову № R510092 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КупАП, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майор ОСОБА_2 постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн. Копія постанови отримана позивачем під підпис 30.04.2026.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У відповідності до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).

Відповідно до п.27, 28 Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п.23-24 Порядку № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно із п.81, 82 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку” рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками “Судова повістка”, “Повістка ТЦК”), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч.1 ст.210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління. Об`єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Суб`єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов`язаний або резервіст.

Позивач, як на підставу задоволення позову посилається на те, що з 2015 року він не є військовозобов`язаним, оскільки визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку, на підтвердження чого надав копію Витягу з протоколу засідання Центральної ВЛК.

Суд, у свою чергу, не вбачає підстав для встановлення вказаного факту, оскільки предметом даного судового провадження є саме неявка позивача за повісткою.

Отже, виходячи з наведених правових норм, у контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою у строк, зазначений у повістці, без поважних на то причин.

Посилання позивача на те, що 30 травня 2025 року його не було вдома, так як він знаходився на стаціонарному лікуванні, є неспроможними, оскільки позначка на поштовому конверті “адресат відсутній за вказаною адресою” була зроблена 26.05.2025, яка в свою чергу проставляється зі спливом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресата (одержувача), якщо останній не з`явився за цей час для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”. А як вбачається з копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 25П14032/715 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27.05.2025 по 05.06.2025.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином викликаний та оповіщений про виклик до ТЦК та СП, оскільки повістка про його виклик була повернута відправнику із відміткою “адресат відсутній за зазначеною адресою”, що не суперечить вимогам Порядку № 560.

Судом також встановлено, що позивач у визначені в повістці дату та час за викликом до ТЦК та СП не з`явився і про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив у визначені законом строки, у зв`язку з чим постановою його правомірно та з дотриманням вимог закону притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно із ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. У свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Таким чином, суд доходить висновку, що саме позиція та докази сторони відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 є більш переконливими та об`єктивними для суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд доходить обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. У зв`язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 132, 139, 159, 241, 243, 244, 246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд-

ухвалив:

у задоволенні адміністративного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття справи - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя Д.М.Ніколенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua