Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №398/4185/19 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2026 року

м. Київ

справа № 398/4185/19

провадження № 51 - 114 км 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 7 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120070002335за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Олександрія селища Пантаївка Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Частково задоволено цивільний позов потерпілої та стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 26 126, 95 грн, у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 500 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн, а всього 533 126,95 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_9 разом з особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження (надалі Особа), знаходячись біля автомобіля «Chery Amulet» (д.н.з. НОМЕР_1 ), який стояв біля кафе «Black&White», діючи умисно та цілеспрямовано, наніс два цілеспрямованих удари правою рукою в область обличчя ОСОБА_10 , який перебував поруч із вказаним автомобілем, після чого ОСОБА_10 сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля «Chery Amulet», а Особа підійшовши до відчиненої передньої пасажирської двері автомобіля наніс сидячому ОСОБА_10 не менше чотирьох ударів кулаком в область голови. Потім до сидячого в автомобілі ОСОБА_10 підійшов ОСОБА_9 та наніс два удари ногою в область тулуба та голови ОСОБА_10 , після чого до останнього підійшла вищезгадана Особа та нанесла ще два удари рукою в область обличчя та два удари ногою в область обличчя ОСОБА_10 . В подальшому, ОСОБА_9 та Особа відійшли в бік від автомобіля «Chery Amulet» та ОСОБА_10 , скориставшись нагодою, переліз на місце водія вказаного автомобіля, запустив двигун та почав рух, однак помітивши вказані дії, ОСОБА_9 та Особа, наздогнали автомобіль та ОСОБА_9 , відкривши передні водійські двері автомобіля, наніс не менше трьох ударів рукою в область голови ОСОБА_10 .

Діями, в тому числі ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_10 було спричинено легкі та тяжкі тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_10 наступила внаслідок здавлення головного мозку як результат закритої черепно-мозкової травми, що ускладнилась набряком головного мозку.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника. Задовольнив апеляційну скаргу прокурора, змінив вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2025 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК в частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та виключив з мотивувальної частини вироку міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2025 року з формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним посилання на прізвище особи, яка зазначена, як особа, що вчинила злочин в співучасті - групою осіб, вказавши у фактичних обставинах справи про вчинення дій «з особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження».

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що сторона захисту не оспорює факт заподіяння ОСОБА_9 потерпілому тілесних ушкоджень, проте з урахуванням зібраних у справі доказів, зокрема пояснень ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_11 , відеозаписів з камер зовнішнього спостереження у кафе «Black & White», вважає, що дії обвинуваченого підпадають під диспозицію ч. 1 ст. 125 КК. Зазначає, що в ході експертного дослідження не було з`ясовано, які саме тілесні ушкодження перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю потерпілого, та чи були вони заподіяні саме ОСОБА_9 . Вважає сумнівним твердження експерта стосовно наявності у потерпілого вираженої субдуральної гематоми головного мозку в об`ємі до 1000 мл. Вказує, що відповідно до наявних в матеріалах кримінального провадження відеозаписів, а також показів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 ,тілесні ушкодження були отримані ОСОБА_10 також від ударів, завданих особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, при падінні у кювет, при випадінні з автомобіля під час руху та від удару вищезазначеної особи ногою в область скроні у той момент, коли потерпілий намагався підвестись після випадіння з автомобіля, а тому вважає, що дії ОСОБА_9 не могли призвести до смерті потерпілого. Зазначає, що з метою встановлення причинно-наслідкового зв`язку між заподіяними ОСОБА_10 тілесними ушкодженнями та його смертю, стороною захисту як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду неодноразово заявлялось клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, яке як слідчим, так і судом було залишене без задоволення. Не погоджується також із вирішенням судами попередніх інстанцій цивільного позову потерпілої, оскільки вважає, що з урахуванням встановленої судами протиправної поведінки ОСОБА_9 , достатнім і розумним відшкодуванням моральної шкоди буде 30 000 грн.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Потерпіла, її представник та прокурор заперечували проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.

Як убачається з вироку суду, засуджений ОСОБА_9 вину визнав частково, не оспорював факту заподіяння ним потерпілому біля кафе «Black&White» тілесних ушкодження, однак вони, на його переконання, не могли призвести до смерті останнього. На його думку, після того, як потерпілий на швидкості випав із автомобіля, саме удар особи, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, ногою по голові потерпілого став фатальним для ОСОБА_10 .. Він весь час до приїзду швидкої тримав голову ОСОБА_10 , у якого були розбиті ніс, губа, брова. Інших тілесних ушкоджень він не бачив. Крові на голові у нього не було. У скоєному він розкаявся. Не зміг пояснити чому і навіщо він бив ОСОБА_10 .

Таку версію ОСОБА_9 щодо розвитку подій за вищезазначених обставин суд розцінив як спосіб уникнення відповідальності за даним кримінальним правопорушенням, оскільки вона не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду на основі змагальності, диспозитивності тощо.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема, показання:

- потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_10 2 серпня 2019 року приблизно о 7:00 їй з телефону чоловіка зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що чолові знаходиться в реанімації. Про обставини та деталі отримання чоловіком тілесних ушкоджень їй розповів ОСОБА_11 ;

- свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_11 .. Син їй розповідав, що 31 липня 2019 року чи 1 серпня 2019 року він був в компанії ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та особи, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, та між останніми виник конфлікт та бійка. Після бійки син умивав ОСОБА_10 , а потім його відвезли до лікарні. Наступного дня син возив дружину потерпілого до лікарні. Більше їй нічого не відомо.

Також за клопотанням прокурора місцевим судом було досліджено показання свідка ОСОБА_11 та експерта ОСОБА_13 , які надавалися ними у судових засіданнях під час минулого судового розгляду цього кримінального провадження Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області під головуванням судді ОСОБА_14 .

Відповідно до досліджених судом відеозаписів допиту у судових засіданнях 7 серпня 2020 року та 10 серпня 2020 року свідка ОСОБА_11 , останній детально розповів про обставини виникнення конфлікту між потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, в результаті якого вищезазначеними особами потерпілому були спричинені тілесні ушкодження. Зазначив, що він ніяким чином не втручався в конфлікт. Вважає, що потерпілий випадав з автомобіля, оскільки намагався втекти від побиття.

Згідно дослідженого відеозапису допиту у судовому засіданні експерта ОСОБА_13 , останній у судовому засіданні 18 березня 2021 року пояснив, що у потерпілого, окрім інших тілесних ушкоджень, виявлено субдуральна субарахноїдальна гематома, яка внаслідок набряку головного мозку призвела до його здавлення. Витік крові в об`ємі 1000 мл. можливий, оскільки під час розтину розрізаються тканини та в ході видалення надходить кров. Вказав, що при зазначених обставин, в результаті падіння з автомобіля, могли утворитися рани та садна, проте вони не могли б призвести до набряку мозку, оскільки були утворені зліва, а під час експертизи було встановлено, що розриви судин було в тім`яній скроні справа. Зазначив, що від падіння з автомобіля конвертація чи ротація головного мозку утворитися не могли, враховуючи що людина падала з автомобіля з положення сидячи. Зазначив, що комплекс утворених ушкоджень на тілі потерпілого не могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту на площину. Вплив якого ушкодження та на яку ділянку призвели до смерті потерпілого неможливо сказати, оскільки вони являються комплексними. І як кожний травматичний вплив, відобразився на утворення та формування черепно-мозкової травми і крововилив судово-медичних даних не має. Черепно-мозкова травма виникла внаслідок усіх травматичних впливів ділянки голови. Вони утворилися внаслідок нанесення ушкоджень руками, ногами, падінь, але не могли одномоментно утворитися внаслідок лише одного падіння. Ушкодження на губі утворилися внаслідок травматичного удару, в результаті якого відбувається відкидання голови, внаслідок чого мозок б`ється об стінки черепу та виникає черепно-мозкова травма. Такі ушкодження могли утворитися не менше, ніж від восьми травматичних впливів.

Так, показання учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у:

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 4 листопада 2019 року, а саме до кримінального провадження №12019120070001836, та до нього опису речей і документів;

- протоколі огляду місця події від 3 серпня 2019 року, згідно якого було оглянуто приміщення моргу де виявлено труп ОСОБА_10 ;

- протоколі огляду місця події від 3 серпня 2019 року з фото таблицею до нього, згідно якого під час огляду житлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_15 добровільно видала одяг чоловіка;

- протоколі огляду трупа ОСОБА_10 від 5 серпня 2019 року;

- копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_10 №1770/268 від 5 серпня 2019 року;

- протоколі огляду місця події від 5 серпня 2019 року з фото таблицею до нього, згідно якого біля гаражу виявлено автомобіль Chery Amulet (д.н.з знак НОМЕР_1 ),

- протоколі огляду предметів від 29 серпня 2019 року з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто автомобіль Chery Amulet (д.н.з знак НОМЕР_1 );

- протоколі огляду місця події від 6 серпня 2019 року з відеозаписом до нього, згідно якого в службовому кабінеті №305 Олександрійського ВП ОСОБА_16 добровільно видав диск;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 серпня 2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_17 на фото №3 впізнав особу, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, як такого, що 2 серпня 2019 року з біля кафе «Black&White» конфліктували на пару з іншим хлопцем з третім чоловіком;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 12 серпня 2019 року за участю ОСОБА_11 , з відеозаписом до нього, згідно якого останній детально розповів про обставини виникнення конфлікту 2 серпня 2019 року між потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, та про факт нанесення вищезазначеним особами потерпілому тілесних ушкоджень;

- висновку експерта №268 від 25 жовтня 2019 року, згідно якого під час дослідження трупа ОСОБА_10 було виявлено ряд легких та тяжких тілесних ушкоджень. Встановлено, що смерть ОСОБА_10 наступила внаслідок здавлення головного мозку, як результат закритої черепно-мозкової травми, що ускладнилась набряком головного мозку, що підтверджується дослідженням тіла у секційній залі та висновком судово-медичної гістологічної експертизи. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень можна казати, що вони у своїй сукупності не могли утворитися внаслідок падіння з салону легкового автомобіля;

- висновку експерта №140 від 5 серпня 2019 року щодо встановлення ушкодження, виявленого на клапті шкіри лобової ділянки голови трупа ОСОБА_10 ;

- висновку експерта №532 від 13 серпня 2019 року щодо належності крові, виявленої на частинах автомобіля Chery Amulet ОСОБА_10 ;

- висновку експерта №592 від 10 серпня 2019 року щодо встановлення групи крові ОСОБА_10 ;

- висновку експерта №131 від 13 серпня 2019 року щодо встановлення належності крові, виявленої в піднігтьовому вмісті з правої руки трупа ОСОБА_10 ;

- висновку експерта №574 від 14 серпня 2019 року щодо встановлення належності крові, виявленої на чоловічих черевиках;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 8 листопада 2019 року за участю ОСОБА_9 з відеозаписом до нього, згідно якого останній детально розповів про події, що відбувалися 2 серпня 2019 року за його участю, участю ОСОБА_11 , особи, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження та потерпілого ОСОБА_10 , а також показав механізм нанесення ним та особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, потерпілому тілесних ушкоджень;

- висновку експерта №268/1 від 14 листопада 2019 року, згідно якого виявлені на тілі ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли бути спричинені за різних обставин, у тому числі і за обставин, на які вказують свідок ОСОБА_11 та підозрюваний ОСОБА_9 під час слідчих експериментів за їх участю.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що ці дані в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_9 у умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, встановивши факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що вчинення тяжкого тілесного ушкодження групою осіб згідно з ч. 1 ст. 28 КК має місце у випадках, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Взаємодія учасників виникає у момент початку скоєння злочину або під час його вчинення. При цьому необов`язково, щоб тілесні ушкодження були заподіяні кожним із них. У цих випадках, як правило, співучасник приєднується до виконавця, що вже почав виконувати об`єктивну сторону злочину. Їхні дії мають бути погоджені щодо об`єкта та об`єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Кваліфікація дія ОСОБА_9 є правильною.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК, та у порядку, встановленому ст. 405 КПК, дійшов висновку, що зазначені в апеляційній скарзі захисника доводи, які є аналогічними доводам зазначеним у їх касаційних скаргах, є необґрунтованими, а висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, за яке його засуджено, ґрунтується на зібраних у справі й безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку відповідно до ст. 94 КПК.

Вирішуючи питання про умисел ОСОБА_9 колегія суддів виходила з того, що згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_9 з особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, завдали численних ударів в область голови та тулуба потерпілого, заподіявши закриту черепно-мозкову травму, що ускладнилась набряком головного мозку і між їхніми діями, які були активними та їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, існував прямий причинний зв`язок. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_9 з Особою розуміючи, що потерпілий ОСОБА_10 не може нанести належну відповідь двом нападникам, умисно завдаючи з великою силою удари в життєво важливі органи, розраховували на такі можливі наслідки, як спричинення тяжкої шкоди потерпілому.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що обвинувачений ОСОБА_9 з Особою під час нанесення ударів потерпілому не обмежували себе у силі, діяли свідомо узгоджено та цілеспрямовано з метою нанесення численних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Про це свідчить характер нанесення ударів (ногами по тілу ОСОБА_10 ), що узгоджується з поясненнями самого ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , наданих в ході проведення слідчого експерименту, при цьому ОСОБА_9 з Особою після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, не вжили будь-яких заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги.

При цьому колегія суддів обґрунтовано відхилила твердження сторони захисту про те, що заподіяні тяжкі тілесні ушкодження потерпілому були не діями безпосередньо ОСОБА_9 , з тих підстав, що тривала узгоджена та злагоджена поведінка обвинуваченого та одночасне нанесення ним ударів з особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження в різні частини тіла потерпілого свідчить, що ОСОБА_9 був об`єднаним з іншим співвиконавцем єдиним умислом, спрямованим на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, що було повністю узгоджено шляхом їхніх конклюдентних дій.

На переконання суду апеляційної інстанції, дії обвинуваченого та Особи були об`єднані єдиним умислом, спрямованим на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , тому незалежно від вчинюваних кожним з них дій, вони повинні нести кримінальну відповідальність за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб і такі дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК.

З приводу клопотання захисника про призначення повторної судово-медичної експертизи суд апеляційної інстанції зазначив, що з врахуванням наявності в матеріалах кримінального провадження двох висновків судових експертиз, а також з врахуванням того, що в ході розгляду справи допитувався експерт ОСОБА_13 який відповів на усі запитання сторони захисту та за відсутності у матеріалах справи кількох висновків експертів, які суперечать один одному, відсутні підстави для призначення повторної експертизи.

Апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про відсутність підстав вважати сумнівним висновок експерта №268 від 25 жовтня 2019 року, а також про відсутність додаткових обставин, що мають значення для кримінального провадження, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що в судово-медичний експертизі чітко зазначено, що смерть потерпілого настала від сукупності (комплексу) нанесених ударів та заподіяних тілесних ушкоджень, що повністю підтвердив судово-медичний експерт, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Переконливих аргументів, які би спростовували правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, наведених в оскаржуваних судових рішеннях, та ставили під сумнів їх законність, захисник у своїй касаційній скарзі не навів, і таких даних зі змісту цих рішень не вбачається.

Доводи касаційної скарги захисника про необхідність зменшення визначеного ОСОБА_9 місцевим судом розміру моральної шкоди завданої потерпілій, є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною третьою цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, установлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходив з того, що з врахуванням обставини справи, наявність у померлого двох малолітніх дітей, поведінку обвинуваченого, який не намагався налагодити контакт з потерпілою, свою вину не визнав, ухилявся від досудового розслідування, перебував у розшуку, що призвело до додаткових моральних страждань потерпілої, а також сьогоденні реалії у економічній ситуації країни, заявлений розмір моральної шкоди у сумі 500 000 грн буде співмірним із тривалістю порушень прав потерпілої та характером завданої їй з боку обвинуваченого немайнової шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за отриману нею моральної шкоди.

Рішення суду в частині вирішення цивільного позову прийнято з дотриманням положень статей 128,129 КПК та статей 1167, 1194 ЦК.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника та мотиви незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення було постановлено з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів його законність.

Призначене ОСОБА_9 покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги статей 50, 65 КК, узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі сторони захисту, у кримінальному провадженні при його перегляді в порядку касаційної процедури не встановлено, а відтак касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 серпня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 7 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника-без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3