Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №278/3987/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року

м. Київ

справа № 278/3987/23

провадження № 51-1491км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2026 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецька, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (надалі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення й встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 06 березня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що стиановить 68 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження і процесуальних витрат.

Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку, 03 лютого 2023 року близько 07:55 хвилин ОСОБА_7 у світлу пору доби в задовільних умовах дорожнього руху та в умовах достатньої видимості керував технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », та рухався ним по автомобільній дорозі М-06 сполученням Київ-Чоп поза межами населеного пункту с.Оліївка Житомирського району зі сторони м. Києва в напрямку м. Рівне.

Рухаючись у вказаний день, час та місці вказаним транспортним засобом на ділянці 139 км + 800 м автодороги М-06 «Київ-Чоп», проїзна частина якої має по одній смузі руху в кожному напрямку та розділена горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), та на яку поширюється дія дорожнього знаку 3.25 ПДР «Обгін заборонено», водій ОСОБА_7 в порушення вимог пунктів 2.3. б), 14.6 г), 12.3, 34.1(1.1) ПДР проявив безпечність та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в даних дорожніх умовах не врахував дорожню обстановку та під час виконання маневру обгону автомобіля марки «Man TGX 18.440», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », який у складі з напівпричепом марки «Crone SDS 27», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », рухався попереду в межах шляхопроводу, тобто на ділянці дороги, де згідно п. 14.6 г) ПДР обгін заборонено, в порушення вимог дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» та горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР, виїхав на смугу зустрічного руху та при виникненні небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого передньою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення із лівою боковою частиною автомобіля марки «Man TGX 18.440», реєстраційний номер « НОМЕР_4 », який у складі з напівпричепом марки «BODEX KIS 3WA», реєстраційний номер « НОМЕР_5 », під керуванням водія ОСОБА_10 рухався у попутному напрямку попереду автомобіля «Man TGX 18.440», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », у складі з напівпричепом марки «Crone SDS 27», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », та здійснював маневр повороту ліворуч.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) пасажир автомобіля марки «Volkswagen Jetta» ОСОБА_9 отримала тілесне ушкодження у вигляді травми правої нижньої кінцівки у вигляді перелому стегна, яка відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості як таке, що не є небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 б), 14.6 г), 12.3, 34.1 (1.1) ПДР перебувають у причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної ДТП та її наслідками.

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 22 січня 2026 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, захисник детально наводить мотиви про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження й неповноту судового розгляду, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 , зокрема через те, що було неправильно встановлено місце ДТП та залишено поза увагою розмітку і дорожні знаки на місці події.

Зауважує на тому, що апеляційний суд не здійснив повної та всебічної перевірки доводів апеляційної скарги, які стосувалися неправильної оцінки доказів, а саме показань свідка ОСОБА_11 , даних протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 і потерпілої ОСОБА_9 , які, на переконання захисника, сфальсифіковані.

Окремо акцентує на суперечностях, які містяться у даних висновків експертів й уважає, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони захисту про проведення автотехнічної експертизи, адже, на думку захисника, у справі наявні протилежні за змістом висновки експертів.

Підсумовуючи аргументи, які наведені у касаційній скарзі, адвокат зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (надалі- КПК) повторно не дослідив і не з`ясував фактичних обставин кримінального провадження, залишив поза увагою доводи, які стосуються суперечностей в частині встановлення обставин ДТП, а отже, сторона захисту стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції і її невідповідність приписам ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , зауджений ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_8 підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Оспорювання захисником установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, за обставин, викладених у вироку, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК та не викликають сумнівів.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла думки, що місцевий суд з достатньою повнотою перевірив усі доводи сторін в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, доводи сторін, під час судового розгляду отримали об`єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погодився апеляційний суд.

Отже, апеляційний суд встановив, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд виходив з такого.

Так, цей суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про недостовірність показань обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_12 у тій частині, де вони стверджували, що до моменту зіткнення з автопоїздом «MAN» під керуванням ОСОБА_7 автомобіль «Volkswagen» рухався у межах попутної смуги руху та здійснював випередження автопоїзда, який рухався правою смугою руху, а водій автопоїзда раптово розпочав маневр повороту ліворуч у момент, коли відстань між транспортними засобами складала близько 17 метрів, унаслідок чого зіткнення відбулося на лінії дорожньої розмітки 1.1, після чого автопоїзд «протягнув» автомобіль «Volkswagen» через усю смугу зустрічного руху до з`їзду вниз.

Апеляційний суд дійшов думки, що зазначені показання суперечать усім дослідженим у судовому засіданні доказам, зокрема об`єктивним даним протоколу огляду місця ДТП, схемі ДТП, фототаблицям, висновкам судових експертиз, а також відомостям слідчих експериментів, проведених за участі як самого обвинуваченого, так і потерпілої.

Пунктом 1.9 ПДР визначено, що смуга руху - це поздовжня смуга на проїзній частині завширшки не менше 2,75 метра, яка позначена або не позначена дорожньою розміткою та призначена для руху нерейкових транспортних засобів. Водночас, у разі наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку, межі таких смуг відповідно до вимог Правил дорожнього руху мають бути позначені дорожньою розміткою 1.5. Однак, як правильно зазначив місцевий суд, жоден із досліджених у судовому засіданні доказів не містить відомостей про наявність на момент ДТП дорожньої розмітки 1.5, яка б розмежовувала дві смуги руху в одному напрямку.

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди судами встановлено, що ділянка шляхопроводу, на якій сталася ДТП, має по одній смузі руху в кожному напрямку, що повністю узгоджується з наявною дорожньою розміткою. Посилання сторони захисту на те, що ширина проїзної частини в напрямку руху транспортних засобів становить 7,3 метра і фактично передбачає дві смуги руху в одному напрямку, обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції, та на переконання колегії суддів апеляційного суду ґрунтуються на довільному тлумаченні норм.

Крім цього, апеляційний суд взяв до уваги, що матеріали справи містять офіційну відповідь Служби автомобільних доріг у Житомирській області, згідно з якою на ділянці автомобільної дороги, де сталася ДТП, наявна горизонтальна дорожня розмітка 1.1 (вісь) жовтого кольору, а праворуч та ліворуч на узбіччі встановлено металеве однобічне бар`єрне огородження, що об`єктивно унеможливлює наявність додаткової смуги руху. Також відповідно до відомостей, наданих Службою автомобільних доріг у Житомирській області, станом на 24 лютого 2023 року на ділянці дороги км 139+675 у напрямку м. Чоп були встановлені дорожні знаки 1.39, 3.25, 3.29 (50) та 7.2.1 (2 км), тоді як дорожній знак 5.20.1 «Початок додаткової смуги руху» на зазначеній ділянці дороги відсутній, що додатково спростовує доводи сторони захисту та підтверджує правильність висновків суду першої інстанції.

У зв`язку з цим колегія суддів апеляційного суду критично поставилась до тверджень сторони захисту про те, що на вказаній ділянці дороги наявна додаткова смуга руху в одному напрямку і водій ОСОБА_7 виконував випередження автопоїзда у межах попутної смуги руху.

Також апеляційний суд зважив на дані протоколів слідчих експериментів, проведених за участі, на той час, свідка ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 , а також свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за якими місце зіткнення транспортних засобів чітко локалізовано на смузі зустрічного руху. Під час проведення зазначених слідчих дій учасники безпосередньо на місці події вказували розташування транспортних засобів до моменту зіткнення та після нього, що дало змогу відтворити механізм дорожньо-транспортної пригоди та встановити первинну точку контакту автомобілів.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що ці слідчі експерименти проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, оформлені належними протоколами, які містять усі необхідні реквізити, підписи учасників слідчих дій, а також підтверджені фототаблицями, на яких зафіксовано перебіг слідчих експериментів та вказівки їх учасників. Указані протоколи і фототаблиці були безпосередньо досліджені судом першої інстанції та, як вказав апеляційний суд, обґрунтовано покладені в основу висновків про доведеність винуватості ОСОБА_7 .

У ході перевірки доводів апеляційної скарги щодо неправильності встановлення місця зіткнення транспортних засобів та механізму дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів апеляційного суду погодилась з думкою місцевого суду, який, аналізуючи докази у своїй сукупності, поклав в основу обвинувального вироку результати автотехнічної експертизи та експертизи щодо механізму й обставин ДТП і дійшов висновку про недостовірність вказаного ОСОБА_7 під час слідчого експерименту місця зіткнення транспортних засобів на відстані 0,7 м від лінії дорожньої розмітки 1.1, а також версії про подальше «протягування» його автомобіля автопоїздом.

Між тим апеляційний суд погодився з думкою районного суду про те, що у разі реалізації такої версії безпосередньо в момент первинного контакту транспортних засобів мали б неминуче утворитися відповідні матеріальні сліди, на що прямо вказували експерти, однак під час огляду місця події жодних таких слідів зафіксовано не було. Водночас наявний осип уламків транспортних засобів виявлено виключно біля лівої частини кабіни автопоїзда, що у сукупності з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обґрунтовано свідчить про те, що зіткнення відбулося саме на смузі зустрічного руху.

Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок районного суду про те, що ОСОБА_7 здійснював не випередження, а обгін двох автопоїздів, оскільки цей висновок сформовано на підставі дослідження сукупності наданих доказів.

Доводи в частині наявності суперечливих висновків експертизи спростовані апеляційним судом, який дійшов думки про те, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги як недостовірний висновок експерта ОСОБА_13 14 серпня 2023 року №152/23, наданий стороною захисту, адже на думку суду, цей висновок побудований виключно на вихідних даних, які були визначені ініціатором експертизи - обвинуваченим ОСОБА_7 - довільно та з істотним викривленням фактичних обставин події. Зокрема, у вихідних даних експерту було надано лише окремі показання свідка ОСОБА_10 та самого обвинуваченого, при цьому, повністю проігноровано показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , а також результати слідчих експериментів, проведених за їх участі, які суд визнав належними та достовірними доказами.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу на те, що у висновку експерта сторони захисту допущено технічно та математично необґрунтовані розрахунки, зокрема шляхом сумування відстані між транспортними засобами та відстані, яку подолав автомобіль «MAN» у відповідному напрямку, без урахування різних траєкторій руху автомобілів. Такий підхід є помилковим, оскільки автомобіль «Volkswagen Jetta» рухався прямолінійно, тоді як автомобіль «MAN» здійснював рух по дузі під час повороту, а відтак пройдена вантажним автомобілем відстань не має прямого відношення до визначення відстані автомобіля обвинуваченого до місця зіткнення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про нібито неусунуті розбіжності між висновками експертних досліджень, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що такі твердження є безпідставними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів кримінального провадження, наявні відмінності між висновками експертів сторони обвинувачення та сторони захисту зумовлені виключно використанням різних, а в даному випадку - недостовірних вихідних даних, покладених стороною захисту в основу експертного дослідження, а не наявністю істотних суперечностей у висновках експертів сторони обвинувачення чи їхньою непослідовністю, які б об`єктивно зумовлювали необхідність призначення додаткових експертних досліджень. Водночас апеляційний суд не встановив наявності суперечностей між висновками експертів сторони обвинувачення, які могли б вплинути на правильність висновків суду щодо винуватості обвинуваченого та встановлення причинного зв`язку між його діями і настанням дорожньо-транспортної пригоди, що додатково виключає необхідність призначення додаткових експертних досліджень.

У ході оцінки доводів про недопустимість даних огляду місця події апеляційний суд вказав, що неправильне зазначення кілометражу у протоколі є формальним і не впливає на допустимість та доказове значення цього доказу.

Ураховуючи наведене вище, за наслідками апеляційного розгляду, під час перевірки законності і обґрунтованості вироку районного суду, апеляційний суд установив, що суд першої інстанції проаналізував висновки наданих судових автотехнічних експертиз та експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП, оцінив їх комплексно та системно з іншими доказами даного кримінального провадження та дійшов до об`єктивного висновку про те, що суспільно небезпечні наслідки настали через порушення пункту 12.3 ПДР виключно водієм ОСОБА_7 , оскільки він мав можливість уникнути ДТП, а порушення водієм «MAN» ОСОБА_14 правил дорожнього руху, про які наголошує захисник у своїй апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції визнав такими, що не перебувають у причинному зв`язку із настанням ДТП.

Колегія суддів погоджується з указаними висновками суду апеляційної інстанції, адже вони зроблені шляхом детальної перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту.

Із оскаржуваного судового рішення убачається, що твердження про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження були детально проаналізовані й спростовані апеляційним судом.

Колегія суддів наголошує, що сама по собі незгода з оцінкою доказів не є безумовною підставою для скасування судового рішення і не вказує на його незаконність.

Більше того, доводи касаційної скарги зводяться до питань, визначених у статтях 410, 411 КПК, які перебувають поза межами перевірки суду касаційної інстанції, як про це зазначалось вище.

На переконання колегії суддів, апеляційний суд повною мірою вказав, чому не убачає суперечностей між висновками експертиз, чому вважає правильним врахування місцевим судом одних доказів і неприйняття інших, детально дав відповіді на доводи в частині, яка стосувалася дорожньої обстановки, причин і обставин ДТП, а тому апеляційний розгляд не можна вважати формальним.

Щодо порушень правил ч. 3 ст. 404 КПК колегія суддів звертає увагу на таке.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК).

Незгода з оцінкою доказів не є безумовною підставою для повторного дослідження доказів, обов`язок апеляційного суду про повторне дослідження доказів виникає у випадку, коли докази досліджені неповністю або з порушеннями.

Згідно із журналом та аудіозаписом судового засідання від 16 грудня 2025 року сторона захисту не заявляла про необхідність повторного дослідження доказів, а лише підтримала клопотання про проведення повторної судової автотехнічної експертизи, яке ухвалою апеляційного суду від 30 грудня 2025 було залишено без задоволення (т. 3, а. п. 41, 42)

Також колегія суддів звертає увагу, що самі собою покликання, в тому числі і в касаційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неповноту судового розгляду не є імперативною вимогою апеляційного суду повторно досліджувати докази, враховуючи, що цей суд погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і навів вичерпні мотиви свого рішення.

Понад те, згідно з аудіозаписом судового засідання від 22 січня 2026 року сторони апеляційного провадження не висловлювали жодних зауважень та/або застережень щодо можливості переходу до стадії судових дебатів (т. 3, а. п. 69-74).

За таких обставин, Суд дійшов переконання, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК є безпідставним.

На думку колегії суддів, аргументи захисника про відсутність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_7 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення зводяться до тлумачень досліджених судом доказів на свій лад, вибірково і відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

З огляду на наведене вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому, касаційну скаргу захисника засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3