Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 09 червня 2026 р.
Справа: №349/1866/14-ц
Суддя: Коротенко Євген Васильович
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2026 року
м. Київ
справа № 349/1866/14
провадження № 61-15408св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», яке є правонаступником Публічного акціонерноготовариства«Комерційний Банк «Надра»,
відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
Рішенням Рогатинського районного судуІвано-Франківської області від 21 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерноготовариства«Комерційний Банк «Надра»(далі - ПАТ «КБ «Надра») 14 317,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 жовтня 2014 року становить 185 405, 74 грн, заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2006 року № 400/2006, з яких: 11 939,45 доларів США (що еквівалентно 154 616,15 грн) - кредитна заборгованість; 542,02 долари США (що еквівалентно 7 019,17 грн) - заборгованість за відсотками; 255,55 доларів США (що еквівалентно 3 309,38 грн) - заборгованість зі сплати комісії; 1 580,00 доларів США (що еквівалентно 20 461,04 грн) - штраф за порушення умов кредитного договору та 1 094,28 грн- заборгованість по пені за порушення термінів повернення кредиту.
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (далі - ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН») звернулось до суду із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року заяву ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про заміну стягувача його правонаступником задоволено. Замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» у справі № 349/1866/14-ц на ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН».
У травні 2021 року ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строкудля пред'явлення його до виконання
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2021 року заяву ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 349/1866/14-ц та поновлення пропущеного строкудля пред'явлення його до виконання задоволено. Видано дублікат виконавчого листа у справі № 349/1866/14-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» 14 317,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 жовтня 2014 року становило 185 405,74 грн, заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2006 року № 400/2006, з яких: 11 939,45 доларів США (що еквівалентно 154 616,15 грн) - кредитна заборгованість; 542,02 долари США (що еквівалентно 7 019,17 грн) - заборгованість за відсотками; 255,55 доларів США (що еквівалентно 3 309,38 грн) - заборгованість зі сплати комісії; 1 580,00 доларів США (що еквівалентно 20 461,04 грн) - штраф за порушення умов кредитного договору та 1 094,28 грн - заборгованість по пені за порушення термінів повернення кредиту. Поновлено ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа № 349/1866/14-ц до виконання.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Виконання рішення Рогатинського районного суду від 21 травня 2015 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» станом на 10 жовтня 2014 року 185 405,74 грн заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2006 року № 400/2006, у якому згідно з ухвалою Рогатинського районного суду від 18 лютого 2021 року, проведено заміну стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», а згідно з ухвалою Рогатинського районного суду від 11 червня 2021 року видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк для пред'явлення його до виконання, заборгованість в сумі 85 880,68 грн станом на 09 серпня 2021 року розстрочено на 8 (вісім) місяців шляхом сплати по 10 735,09 грн щомісячно.
20 жовтня 2025 року ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН»подало апеляційну скаргуна ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2021 року.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН»на ухвалуРогатинського районного судуІвано-Франківської області від 01 жовтня 2021 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», яке було повідомлено про розгляд справи, подало апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції після спливу п`яти років з дня складення повного тексту судового рішення, та не вказало будь-якихобставин непереборної сили, які б об`єктивно перешкоджали вжити заходів щодо оскарження ухвали суду, а тому, на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
02 грудня 2025 року ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено апеляційним судом з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявник, зокрема, посилається на те, що йому про розгляд Рогатинським районним судом Івано-Франківської області заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, а також про ухвалення судового рішення за результатом розгляду вказаної заяви стало відомо лише в жовтні 2025 року. Вважає, що наявні підстави для поновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано справу.
02 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду- керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Катерини Ільків від 27 травня 2026 року № 574/0/226-26 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. справу № 349/1866/14-ц (провадження № 61-15408св25) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., у складі колегії суддів: Воробйова І. А., Зайцев А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ: від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» та інші).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах для усіх учасників процесу, а не лише для відповідача, передбачених вимогами законодавства, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.
ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ вказує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно із частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
У справі, що переглядається, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» на ухвалу Рогатинського районного суду від 01 жовтня 2021 рокупро розстрочення виконання судового рішення з тих підстав, що вказана апеляційна скарга подана заявником, який був повідомлений про розгляд справи, після спливу п`яти років з дня складення повного тексту судового рішення, а тому наявні підстави для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Проте, такі висновки апеляційного суду є передчасними з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), досліджуючи питання про можливість поновлення строку апеляційного оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення,дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження усправі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи.
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.
У цій справі ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» не є особою, яка ініціювала розгляд судового провадження про розстрочення виконання рішення Рогатинського районного суду від 21 травня 2015 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором, оскільки із відповідною заявою до суду у вересні 2021 року звернулася ОСОБА_1 .
При цьому слід приймати до уваги, що вказана заява була подана відповідачкою до суду за власною ініціативою після набрання рішенням Рогатинського районного суду від 21 травня 2015 року законної сили, а тому той факт, що ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» має статус позивача у справі, не може прийматися до уваги.
У відповідності до частини другої статті 435 ЦПК України (в редакції, чинній на час судового розгляду заяви про розстрочення виконання рішення Рогатинського районного суду від 21 травня 2015 року) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Рогатинського районного суду від 01 жовтня 2021 року, ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» посилалось на те, що не було належним чином повідомлене районним судом про розгляд заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення та про ухвалене за результатом розгляду заяви судове рішення.
Відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд виходив із того, що ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» було належним чином повідомлене про розгляд справи, оскільки суд першої інстанції надсилав йому на електронну поштусудову повістку та копію ухваленого у справі судового рішення - ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2021 року.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з наступних підстав.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (частини перша, третя статті 128 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час вирішення заяви про розстрочення виконання рішення суду)).
Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи(абзац перший частини шостої статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам- відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки (частина перша статті 130 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику(частина дев`ята статті 128 ЦПК України).
Верховний Суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.
Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) сформульовано подібний правовий висновок щодо надсилання судової кореспонденції, де зазначено, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У матеріалах справи відсутні відомості про направлення ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» судової повістки про виклик у судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення та про направлення ухвали Рогатинського районного судуІвано-Франківської області від 01 жовтня 2021 року в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як і відсутні докази доставки їх до електронного кабінету Товариства та/або йогопредставника.
Вказану судову повістку та копію ухвали від 01 жовтня 2021 року Рогатинський районний суд Івано-Франківської області надсилав лише на зазначену ОСОБА_1 в процесуальних заявах електронну пошту позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що ця електронна адреса є офіційною електронною адресою ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», тому надсилання процесуальних документів у такий спосіб не може вважатися належним повідомленням позивача за первісним позовом про розгляд справи та належним врученням йому судового рішення.
Водночас, як зазначено вище,будь-яких інших доказів надсилання судової повістки та копії ухвали від 01 жовтня 2021 року ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», а також їх отриманняТовариством матеріали справи не містять.
Отже, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не дослідив та не надав правової оцінки доводам ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», викладенимв апеляційній скарзі, про причини подання ним апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, не врахував того, що частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційнеоскарженняможе бути поновлено у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У порушення вимог частини першої статті 382 ЦПК України, апеляційний суд не навів в оскаржуваній ухвалі мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН».
За таких обставин, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд неправильно застосував вимоги частини другої статті 358 ЦПК України, питання щодо наявності / відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційнеоскарження не дослідив.
Враховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не може вважатися законною та обґрунтованою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскільки ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua