Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №477/933/26 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/933/26

Провадження №3/477/439/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року місто Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого — судді Козаченка Р.В.,

розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця Збройних сил України в званні молодший сержант, який займає посаду командира відділення 2-го реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 96/26 від 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 , згідно з ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2026 року № 381/993/26, повинен був з`явитися на військову службу у військову частину НОМЕР_1 20 березня 2026 року, але всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 17, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», прибув до розташування підрозділу військової частини в АДРЕСА_1 23 березня 2026 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Серед матеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, мається заява ОСОБА_1 про можливість розгляду справи без його участі.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного.

За змістом частини 3 статті 172-11 КУпАП адміністративна відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків; документами та речовими доказами тощо.

Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оборону України” особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом в.о. Президента України від 17 березня 2014 року “Про часткову мобілізацію” № 303/2014 затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” та ст.ст. 4, 11 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року на території України було оголошено про часткову мобілізацію.

Крім того, Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію” затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 “Про загальну мобілізацію”, відповідно до якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України на території України оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 днів, яка в подальшому була продовжена на такий же термін Законами України 2264-ІХ, 2501-ІХ, 2739-ІХ і триває до тепер.

При цьому, Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року було затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року “Про введення воєнного стану в Україні” в період з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який потім був продовжений на 90 діб до 23 серпня 2022 року відповідними Законами України № 2119-ІХ від 15 березня, № 212-ІХ від 21 квітня, № 2263-ІХ від 22 травня, № 2500-ІХ від 15 серпня 2022 року, № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 рок і триває до нині.

Відповідно до п. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24 березня 1999 року (далі — Статут) військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

В п. 11 Статуту передбачено які на військовослужбовців покладено обов`язки для необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Пунктом 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Також, пунктом 127 Статуту визначено, що солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

В пункті 128 Статуту закріплено, що солдат зобов`язаний зокрема: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки; додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

При цьому в ст. 26 Статуту закріплено, що військовослужбовець залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби при перебуванні на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Відповідно до ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і цією ж ухвалою його зобов`язано на протязі 72 годин після набрання ухвали законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби. Проте копія ухвали, додана до протоколу про адміністративне правопорушення, не має відмітки часу набрання законної сили.

Також, до протоколу про адміністративне правопорушення, окрім документів щодо особи військовослужбовця, додано матеріали службового розслідування за вказаним фактом, відповідно до яких під час з`ясування обставин було встановлено, що він прибув до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 23 березня 2926 року, а повинен був прибути 20 березня 2026 року.

В той же час, ні в матеріалах службового розслідування, ні в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення відсутні пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином під час службового розслідування об`єктивні та суб`єктивні причини вчасної неявки не з`ясовані, а лише констатований факт вчасного неприбуття. При цьому у висновках при причини записано, що це стало внаслідок його особистої недисциплінованості та безвідповідальності, нехтування ним виконання своїх службових обов`язків, низьке усвідомлення необхідності виконання ним конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, нерозуміння сутності ведення воєнного стану та загрози національній безпеці та територіальної цілісності України. В той же час, з яких підстав такий зроблений висновок не зрозуміло, оскільки пояснення у ОСОБА_1 відібрані не були, й в інших матеріалах таких причини не зазначено.

Достовірно не з`ясована обізнаність військовослужбовця про строки прибуття до військової частини та інші обставини, необхідні для об`єктивного встановлення всіх обставин події.

За встановлених обставин суд не знаходить доведеними достатніми та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-11 КУпАП, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 280, 283, 284, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Р.В. Козаченко