Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №127/9803/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9803/26

Провадження № 2/127/2881/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, мотивуючи позовну заяву тим, що 16.11.2010 року сторони зареєстрували шлюб, у якому народилися діти. Позивач вказує, що спільне життя та збереження сім`ї стали неможливими, протягом останнього року сімейне життя з Відповідачем не склалось, ведення спільного господарства припинено, з 25 квітня 2025 року сторони проживають окремо, а тому позивач просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, а також визначити місце проживання неповнолітніх дітей з позивачкою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, відповідач ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, своїм правом на продовження строків на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами СК України щодо припинення шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 16.11.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 2946 (а.с.22).

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10-11).

Сторони не підтримують подружніх відносин, шлюб фактично розпався.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

У частинах 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З огляду на встановлені обставини не підтримання сімейних стосунків, формального існування шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу між сторонами суперечило б інтересам позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині розірвання шлюбу між сторонами.

Щодо позовних вимог про встановлення місця проживання дітей з позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Між тим, висновок органу опіку та піклування щодо розв`язання спору про встановлення місця проживання дитини суду надано не було.

Для залучення відповідного органу опіки та піклування до участі у даній справі за ініціативою суду в порядку ч.6 ст.56 ЦПК України, останнім підстав не встановлено, оскільки позивачем не наведено у позові будь-яких доводів щодо визначення місця проживання дітей, як не наведено і відповідних доказів. Позивачем не надано доказів щодо теперішнього місця проживання дітей. Матеріали справи також не містять доказів створення перешкод відповідачем у проживанні дитини із матір`ю до дати подання позову, і позивач таких доказів не надала.

У відповідності до ст.. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Суд звертає увагу, що за змістом статті 161 СК України судове вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини є способом врегулювання саме спору між батьками, які проживають окремо та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина.

Натомість у даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність між сторонами реального спору щодо місця проживання дітей або про невизнання чи оспорювання відповідачем прав позивача. Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що стороною позивача не доведено наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу, який потребує судового захисту.

Такий висновок повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зроблених у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24) та від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24).

Зважаючи на недотримання позивачем вказаної процедури та на те, що судом не встановлено спору між сторонами щодо того, з ким з батьків будуть проживати діти сторін після розірвання шлюбу, то суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Поряд з цим, суд роз`яснює позивачу, що незважаючи на відмову у задоволенні даної вимоги вона має право звернутися до суду із окремим належно оформленим цивільним позовом для її вирішення у встановленому законом порядку, адже в даній позовній заяві позивачем не заявлялись будь-які підстави для задоволення вимог та відповідно вони не досліджувалися.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. 104, 105, 112, 161 СК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.11.2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 2946.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя: