Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №146/169/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Ю.А.,

представника позивача Берової О.А.,

представника відповідачки Панасюка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 – адвоката Берової Ольги Василівни до ОСОБА_2 , третя особа: Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів.-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Берова О.В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що рішенням Томашпільського районного суду від 06 липня 2017 року стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 . На даний час позивачем щомісячно сплачуються аліменти згідно у сумі визначеної судовим рішенням. Заборгованість відсутня. Однак, на даний час матеріальний стан позивача суттєво змінився, а саме він самостійно виховує двох синів ОСОБА_3 , 2020 року народження та ОСОБА_4 , 2020 року народження. З 2022 року позивач проживає разом з дітьми у Польщі в м. Сосновець, самостійно їх виховує, піклується про них Мати покинула дітей та наразі йому її місцезнаходження невідоме. Позивач просить суд зменшити аліменти, визначені рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 06 липня 2017 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінивши їх на частини усіх видів заробітку (доходів), щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а після досягнення найстаршою дитиною повноліття у розмірі 1/6 частини усіх видів доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 2 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Панасюка І.І. подала відзив на позовну заяву в якому просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що в позовній заяві позивач зазначає, що його матеріальний стан суттєво змінився, а саме він самостійно виховує ще двох синів. Однак будь-яких доказів, на обгрунтованість ст. 182, 192 СК України, які враховуються при визначенні розміру аліментів чи зменшенню розміру аліментів, позивач ні в позові, а ні до позовної заяви не долучив. Щодо лише наявності інших дітей у позивача, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки ключовим фактором є загальний майновий та матеріальний стан позивача. Їх спільні діти, які проживають разом з відповідачкою ОСОБА_2 , знаходяться в скрутному матеріальному положенні, стан здоров`я дітей незадовільний. Син ОСОБА_6 часто хворіє. Згідно медичних виписок призначень лікувань, ОСОБА_2 були оплачені послуги лікарів та придбані медичні ліки. Відповідно до договору про навчання у закладі вищої освіти від 09 серпня 2025 року укладеного між Вінницьким національним аграрним ніверситетом та законним представником ОСОБА_2 , студента ОСОБА_5 зараховано на 1 курс денної форми здобуття освіти за спеціальністю «агроінженерія». Оплата щорічної освітньої послуги та порядків розрахунку становить 50000,00 грн за період навчання з 2025 по 2029. В задоволенні позовної заяви просить відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Берова О.В. надала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що нею як доказ подано до суду рішення Покровського міського суду, яким визнано батьківство ОСОБА_1 щодо дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також до позовної заяви додано договір оренди житла, де вказано що ОСОБА_1 орендує житло разом з синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також на підтвердження вказаного до матеріалів справи долучено довідка дитячого садочку. В довідці зазначено, що всі фінансові питання вирішуються батьком дітей. Мати в садочку жодного разу не бачили. Також надає квитанції до відповіді на відзив квитанції про сплату за харчування у садочку. У позивача є підстави для зменшення аліментів.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Панасюк І.І. надав заперечення на відповідь відзив, в яких зазначив, що позивач ні в позові, а ні в відповіді на відзив не зазначає про свій матеріальний стан (відсутні докази) на обгрунтування ст. 182,192 СК України. Щодо скріншоту оплати за поїздку до Польщі зазначив, що позивач сплатив суму коштів в розмірі 2375,05 грн за поїздку сина на поїзді до Польщі від 02 травня 2025 повідомивши відповідачку ОСОБА_2 , що ці кошти він врахує їх як оплату за аліменти на утримання дітей .Їх спільний син не поїхав до батька на все літо, а поїхав на тижлень з друзями відвідати концерт у Польщі. На скріншотах за оплату за харчування, які позивач вважає мають відношення до справи не міститься будь-яких реквізитів, які мають бути в квитанції про сплату, тому не можуть бути належними та допустимим доказами. .

Ухвалою суду від 20 травня 2025 року по справі закрито підготовче провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Берова О.В. суду пояснила, що рішенням Томашпільського районного суду від 06 липня 2017 було вирішено стягувати з ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частини доходу ОСОБА_1 . За даним рішенням позивач справно сплачує аліменти. Однак, на даний час матеріальний стан позивача суттєво змінився. Він самостійно виховує ще двох синів близнюків Платона та Ігната. З 2022 позивач разом з дітьми проживає у Польщі. Він здійснює всі платежі, в Польщі позивач не отримує соціальної допомоги. Про старших дітей він також піклується. Старший син на даний час зараз поїхав до батька в Польщу.

.Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Панасюк І.І. в судовому засіданні вважає позов необгрунтованим, не підтверджений доказами. В позові позивач зазначає, що його матеріальний стан змінився, оскільки виховує ще двоє дітей. Однак будь-яких доказів, які враховуються при визначенні розміру аліментів чи зменшення розміру аліментів позивач ненадав. Не може бути підставою для зменшення розміру аліментів народження дітей, оскільки ключовим фактором є загальний майновий та матеріальний стан позивача, який змінився в порівняні з минулими роками. Позивач не вказує які отримує доходи в Польщі. Відповідачка ОСОБА_2 здійснює утримання, догляд витрачає кошти на лікування та оздоровлення синів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Неповнолітній ОСОБА_5 навчається у закладі вищої освіти. На сьогоднішній день у відповідача не має у праві власності нерухомого майна де вона може проживати разом із неповнолітніми дітьми. Оскільки позивачем не доведено факту істотного погіршення його матеріального становища, як платника аліментів, виходячи з пріоритету інтересів всіх дітей та їхніх потреб просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що рішенням Томашпільського районного суду від 06 липня 2017 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , 2008 року народження та ОСОБА_6 , 2011 року народження в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду, а саме з 8 червня 2017 року.

Крім того, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.19, 20).

Також позивачем надано копію заочного рішення Покровського міського суду Дніпропетровсьокї області від 08 жовтня 2025, яким позов про визнання батьківства задоволено; договір оренди житлового приміщення зареєстрованого у держанвому реєстрі речових прав на нерухоме майно, характеристику на Платона, ОСОБА_9 (а.с.23-24,26).

В судовому засіданні оглянуто документи, які надані представником відповідачки, а саме рішення Томашпільського районного суду від 06 липня 2017 про розірвання шлюбу, актові записи про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , довідка Комунального закладу «Вінницький ліцей № 34», в якій зазначено, що ОСОБА_6 дійсно навчається у 9 - А класі комунального закладу «Вінницький ліцей № 34». Мати ОСОБА_2 регулярно цікавиться навчанням сина, відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок із класним керівником; копії медичних висновків від 20 лютого 2024, 27 лютого 2024, 06 березня 2024, копії квитанції про сплату медичних послуг, копія договорів від 09 серпня 2025 про навчання ОСОБА_5 , копія форми ОК-3, ОК-7 ОСОБА_2 , копія інфрормаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно; копія медичного висновку УЗД від 07 березня 2026 року ОСОБА_2 , копія медичного висновку від 21 березня 2026 року ОСОБА_2 ; копія квитанцій про оплату медичних послуг (а.с.69 -96).

Так, за змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпним.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів.

У п. 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У розумінні ст. 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України, саме ініціатор позову має доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що в нього народились ще двоє дітей, які він самостійно виховує, отже, на думку позивача, в нього є підстави для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів, до 1/4 частини доходів позивача.

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання синів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Також позивачем не надано відомості про його доходи.

Крім того, як зазначено стороною відповідача та що не заперечується представником позивача – ОСОБА_10 є рішення суду на користь ОСОБА_1 про стягнення аліментів щодо утримання дітей, які перебувають з батьком у Польщі.

Та обставина, що в позивача народилась ще діти, сама по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача та не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення матеріального стану позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітніх дітей та суперечитиме їх інтересам.

Скріншоти про сплату за харчування, суд до уваги не бере, оскільки відсутній належний засвідчений переклад.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої - другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 712/6313/21.

Посилання позивача що в нього є ще діти, без підтвердження належними та допустимими доказами погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

З огляду на викладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Що стосується витрат відповідача на правничу допомогу, то суд зважає, що відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з врахуванням чинників по фактичним обставинам, визначеним частиною четвертою вказаної статті.

На підтвердження обставин понесення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правової допомоги по справі, розрахунок № 15 вартості послуг за надання правової допомого, квитанція до прибуткового касового ордера №15 від 27 березня 2025 року про оплату 12000,00 грн ОСОБА_2 .

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, а також складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 12000 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 180 - 182, 192 СК України, ст. 12, 81-82, 137,263-265, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – адвоката Берової Ольги Василівни до ОСОБА_2 , третя особа: Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру, відмовити.

Сгянути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмрі 12000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя: І. В. Скаковська

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2026 .