Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №133/4291/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/4291/25

11.06.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючої судді Дем`янової Ж.М.

за участі секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.

позивача ОСОБА_1

її представника, адвоката Загребельної М.В.

представника відповідача, адвоката Сєчко В.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 133/4291/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів на її утримання.

Позов обґрунтований тим, що судовим наказом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.08.2023 у справі № 133/1524/23 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дружини у твердій грошовій сумі 2700 грн щомісячно, починаючи з 11.05.2023 і до досягнення сином трирічного віку.

На підставі зазначеного судового наказу 25.12.2023 відкрито виконавче провадження №73672095.

Позивачка зазначає, що відповідач сплачував аліменти не в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 14.10.2025 утворилася заборгованість. Згідно з розрахунком державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів за період з травня 2023 року по жовтень 2025 року становила 66 918,34 грн.

Розмір пені за прострочення сплати аліментів, за розрахунком позивачки, склав 171 807,53 грн. Посилаючись на положення сімейного законодавства, позивачка просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 66 918,34 грн.

В судовому засіданні позовні вимоги позивач та її представник, адвокат Загребельна М.В., підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Сєчко В.Л., в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що від сплати аліментів відповідач не ухилявся. На підтвердження своєї позиції надано документи, відповідно до яких розмір заборгованості у виконавчому провадженні № 73672095 станом на 12.03.2026 становив 10 181,98 грн, а згідно з іншим розрахунком державного виконавця заборгованість за період з травня 2023 року по жовтень 2025 року складала 44 357,30 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

12.03.2026 представником відповідача подано письмові докази для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.05.2026 витребувано від Козятинського відділу державної виконавчої служби матеріали виконавчого провадження № 73672095, зокрема розрахунок заборгованості станом на жовтень 2025 року, а також викликано державного виконавця для надання пояснень щодо здійсненого розрахунку.

Інших заяв, клопотань чи заперечень від учасників справи до суду не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що судовим наказом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.08.2023 у справі № 133/1524/23 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дружини у твердій грошовій сумі 2700 грн щомісячно, починаючи з 11.05.2023 і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

22.12.2023 судом видано виконавчий лист, а 25.12.2023 Козятинським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 73672095.

26.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, яку направлено до філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця». Постановою визначено здійснювати відрахування у розмірі 50 % доходу боржника до погашення заборгованості, яка станом на 31.12.2023 становила 20 729 грн, а надалі – утримувати аліменти у розмірі 2700 грн щомісячно.

Судом також встановлено, що щодо боржника перебувало на виконанні виконавче провадження № 73672254 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу.

06.11.2025 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 73672095 винесено нову постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, відповідно до якої визначено здійснювати відрахування у розмірі 50 % доходу до погашення заборгованості, яка станом на 14.10.2025 становила 73 610,17 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок державного виконавця у виконавчому провадженні № 73672095 за період з травня 2023 року по жовтень 2025 року, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів на утримання позивачки становила 66 918,34 грн.

Водночас відповідачем надано інший розрахунок державного виконавця за той самий період, відповідно до якого заборгованість становила 44 357,30 грн. Такий самий розрахунок міститься у матеріалах виконавчого провадження № 73672095, витребуваних судом.

Допитаний у судовому засіданні державний виконавець ОСОБА_4 пояснив, що правильним є розрахунок заборгованості у розмірі 44 357,30 грн.

За його поясненнями, розбіжність між розрахунками виникла внаслідок неправильного здійснення відрахувань роботодавцем боржника – філією «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» – у двох виконавчих провадженнях: № 73672095 про стягнення аліментів на утримання матері дитини та № НОМЕР_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Також державний виконавець зазначив, що заборгованість, яка утворилася після відкриття виконавчого провадження, виникла не з вини боржника, а внаслідок помилок при здійсненні бухгалтерських відрахувань за місцем його роботи.

Відповідно до довідки виробничого підрозділу «Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» з доходів ОСОБА_2 на підставі судового наказу у справі № 133/1521/23 та виконавчого провадження № 73672254, а також судового наказу у справі № 133/1524/23 та виконавчого провадження № 73672095 здійснювалися відрахування аліментів у розмірі 50 % усіх видів його доходу. Із зазначеної суми 1/4 частина доходу утримувалася на користь сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також здійснювалася щомісячна виплата аліментів на користь ОСОБА_1 у розмірі 2700 грн та погашення заборгованості у сумі 20 729 грн.

Згідно зі звітами про здійснення відрахувань та виплат виробничого підрозділу «Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» відрахування за вказаними виконавчими провадженнями фактично здійснювалися починаючи із січня 2024 року.

За період з січня 2024 року по січень 2026 року включно із доходів ОСОБА_2 за виконавчими документами було утримано та перераховано кошти на загальну суму 141 494,03 грн.

Зміст спірних правовідносин складає вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дружини, а також встановлення наявності вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів як необхідної умови для застосування відповідальності, передбаченої статтею 196 Сімейного кодексу України.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінивши подані докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частково задоволенню з таких підстав.

За своєю правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Тобто, дана норма спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати.

Частиною 3 ст. 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21, Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, наявність вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у платника аліментів презюмується.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але небільше 100 відсотків заборгованості.

Судом встановлено, що 26.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, яку направлено до філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця». Вказаною постановою визначено здійснювати відрахування у розмірі 50 % доходу боржника до погашення заборгованості, яка станом на 31.12.2023 становила 20 729 грн, а надалі утримувати аліменти у розмірі 2700 грн щомісячно.

Згідно зі звітами про здійснення відрахувань та виплат виробничого підрозділу «Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» відрахування за вказаними виконавчими провадженнями фактично здійснювалися починаючи із січня 2024 року.

Отже, ОСОБА_2 фактично не сплачував аліменти за судовим наказом Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.08.2023 у справі № 133/1524/23 у сумі 2700 грн за 8 місяців.

Допитаний у судовому засіданні державний виконавець ОСОБА_4 пояснив, що розбіжності у розрахунках заборгованості виникли внаслідок неправильного здійснення роботодавцем відрахувань за двома виконавчими провадженнями щодо відповідача. Також державний виконавець зазначив, що заборгованість, яка утворилася після відкриття виконавчого провадження та направлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника, виникла не з вини відповідача, а внаслідок помилок при здійсненні бухгалтерських відрахувань за місцем його роботи.

Доказів того, що після відкриття виконавчого провадження відповідач ухилявся від сплати аліментів, перешкоджав виконанню рішення суду або іншим чином сприяв виникненню заборгованості, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що вина відповідача наявна лише щодо заборгованості, яка утворилася до відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішення суду, а саме у розмірі 20 729 грн. Натомість заборгованість, яка виникла після відкриття виконавчого провадження, не може бути поставлена відповідачу у вину, оскільки її утворення пов`язане з неналежним виконанням постанов державного виконавця роботодавцем боржника.

Методика нарахування пені на існуючу заборгованість за аліментами наведена в Постанові ВП ВС від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц.

Відповідно правової позиції, висловленої в цій постанові, Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

Так, розрахунок пені з суми заборгованості 20 729 грн. становить:

1-й місяць 2700 240 6480

2-й місяць 2700 210 5670

3-й місяць 2700 180 4860

4-й місяць 2700 150 4050

5-й місяць 2700 120 3240

6-й місяць 2700 90 2430

7-й місяць 2700 60 1620

8-й місяць 1829 30 549

Разом пеня ? 28 899 грн.

Враховуючи положення статті 196 СК України та те, що розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення пені лише в межах заборгованості, яка виникла з вини відповідача, тобто у розмірі 20 729 грн.

Судові витрати у справі.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимог пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в силу приписів частини 6 статті 141 ЦПК України та роз`ярень, викладених в абзаці 3 пункту 35 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах» підлягає стягненню в дохід держави пропорційно до задоволених позовних вимог: 375,23 гривень (30,98 % від 1 211,20 грн), як компенсація суми судового збору, що мав бути сплаченим за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 180, 195, 196 СК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дружини у розмірі 20 729 (двадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 375,23 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,;

Відповідач: ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , наявність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС невідома, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судове рішення складено 11.06.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА