Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №904/1100/24 (212/14086/25) — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 Справа № 904/1100/24 (212/14086/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М., за участю секретаря судового засідання Бакаєвої А.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'', м.Київ

до Медяника Ростислава Андрійовича, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3948772 від 02.09.2023 у загальному розмірі 43 129,59 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' (далі - позивач) звернулось до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Медяника Ростислава Андрійовича (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3948772 від 02.09.2023 у загальному розмірі 43 129,59 грн., яка складається з наступних сум: 7 199,94 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 32 905,68 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 3 023,9748 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'';

- стягнути з Медяника Ростислава Андрійовича (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.;

- в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з Медяника Ростислава Андрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції''. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 30.03.2026 цивільну справу № 212/14086/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' до Медяника Ростислава Андрійовича про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3948772 від 02.09.2023 у загальному розмірі 43 129,59 грн. передано до Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває господарська справа № 904/1100/24 про банкрутство фізичної особи Медяника Ростислава Андрійовича.

13.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла справа №212/14086/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' до Медяника Ростислава Андрійовича про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3948772 від 02.09.2023 у загальному розмірі 43 129,59 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2026 справу № 212/14086/25 передано на розгляд судді Камші Н.М.

Судом було відзначено, що відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, суд вважав за необхідне розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 постановлено наступне:

- прийнято справу № 212/14086/25 до провадження в межах справи № 904/1100/24 про неплатоспроможність Медяника Ростислава Андрійовича;

- вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 10.06.2026 о 10:00 год.;

- запропоновано відповідачу: подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;

- запропоновано позивачу: протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу;

- запропоновано відповідачу: протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.

У судове засідання 10.06.2026 представники позивача та відповідача не з`явились, причини неявки суду не повідомили, при цьому останні про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, оскільки згідно з довідками Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' (позивач) отримало ухвалу суду від 18.05.2026 - 18.05.2026 о 20:00 год. (а.с. 220 у томі 2), а Медяник Ростислав Андрійович (відповідач) отримав ухвалу суду від 18.05.2026 - 18.05.2026 о 19:54 год. (а.с. 219 у томі 2).

Суд відзначає, що за змістом п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.05.2026 вважається врученою, зокрема, відповідачу - 19.05.2026, проте станом на 10.06.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом також враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи, що неявка позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом 10.06.2026 ухвалено рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт, відповідач) був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3948772 (далі - кредитний договір, а.с. 21-30 у томі 1), умовами пункту 1.1. якого передбачено, що укладення даного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок "Credit7". Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС товариства.

Згідно з пунктом 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов`язки, передбачені договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7 200,00 гривень.

Пунктом 1.2.1. договору визначено, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до Графіку платежів (п. 1.3 договору).

Відповідно до пункт 1.3. договору сторони погодили наступне:

- строк кредиту 350 днів;

- періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів;

- детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі;

- строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта (пункт 1.3.1. договору);

- у клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства із зазначеною датою в електронній формі з застосуванням одноразового ідентифікатора (пункт 1.3.2. договору);

- рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів, друга колонка - "Дата видачі кредиту/дата платежу" (пункт 1.3.3. договору).

Згідно з пунктами 1.4, 1.4.1. договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

- стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору (пункт 1.4.1. договору);

- знижена процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується на таких умовах:

- якщо клієнт до 27.09.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою;

- у випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (пункт 1.4.2. договору);

- розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії договору, може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах визначених в пп. 1.4.2. договору, зокрема у випадку отримання клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до Програми лояльності, цей підпункт договору до клієнта не застосовується (пункт 1.4.3. договору).

Умовами пунктів 1.8., 1.9. договору визначено, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.

Крім того, згідно з положеннями пункту 1.13. договору перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в Особистий кабінет, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" та з метою надання фінансових послуг клієнту товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника Ідентифікаційного документа;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразового ідентифікатора (otp-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;

- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.

У розділі 2 договору визначені порядок та умови надання кредиту, а саме:

- товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (пункт 2.1. договору);

- суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 02.09.2023 або 03.09.2023. У випадку, якщо товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредитування (кількість днів), зазначений в п. 1.3 договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу клієнта (пункт 2.2. договору);

- товариство надає клієнту консультації з питань виконання договору, здійснює інформування, направляє різного роду повідомлення, в тому числі шляхом надання інформації та документів через Особистий кабінет. Інформування клієнта про зміни надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, здійснюється через Особистий кабінет та/або Вебсайт товариства (пункт 2.3. догоовру);

- кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. договору (пункт 2.4. договору);

- кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (пункт 2.5. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 5.4.1. договору передбачено, що клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

У пункті 9.7.1 договору визначено, що договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами), в Особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікована електронна печатка товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Відповідно до реквізитів кредитного договору, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису Р209 (а.с. 30 тому 1, відповідно кредитний договір є таким, що укладений в електронній формі.

Як зазначається позивачем у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" належним чином та у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором, зокрема у встановлений договором строк та в передбаченому обсязі надало відповідачу грошові кошти. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується відповідним листом, наданим позивачем, який залучений до матеріалів справи (а.с. 47 у томі 1).

Водночас позивач зазначає, що відповідач, усупереч вимогам статей 509, 526 та 1054 Цивільного кодексу України, належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, зокрема припинив здійснювати платежі з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, унаслідок чого утворилася заборгованість за договором.

26.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' (далі - фактор, позивач), відповідно до положень глави 47 Цивільного кодексу України, був укладений договір факторингу № 26/07/2024 (далі - договір факторингу, а.с. 93-97 у томі 1), на підставі якого, згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України, до позивача перейшло право грошової вимоги боржників ТОВ "Лінеура Україна", у тому числі до Медяника Ростислава Андрійовича за кредитним договором № 3948772 від 02.09.2023.

Оскільки визначений кредитним договором строк повернення кредиту настав, однак відповідач заборгованість у добровільному порядку не погасив, новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' звернувся до суду з даним позовом з метою захисту та поновлення своїх порушених прав.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка складається із суми основного боргу (тіла кредиту), процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов`язань.

Так, станом на дату подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 43 129,59 грн., яка складається з наступних сум: 7 199,94 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 32 905,68 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 3 023,9748 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції''.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, водночас судом враховано, що матеріали справи містять заяву відповідача про перегляд заочного рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу (а.с. 146-152 у томі 1), з якої вбачається його незгода з позовними вимогами.

Зокрема, відповідач зазначає, що стосовно нього було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, яке на даний час завершено, проте позивач станом на дату закриття провадження у справі № 904/1100/24 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача у даній справі), не скористався своїм правом на пред`явлення вимог до боржника, як конкурсний кредитор. На думку відповідача, позивач повинен був звернутися до суду із заявою про грошові вимоги кредитора у межах справи про неплатоспроможність боржника, а не пред`являти відповідні вимоги у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Згідно зі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містить і ст. 4 ГПК України, згідної якої право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 рудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17(пункт 56), від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 33.2), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З огляду на межі судового розгляду, визначені статтею 14 ГПК України, та з урахуванням заявлених сторонами вимог і наведених ними доводів, для вирішення спору по суті суд вважає за необхідне звернутися до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини п`ятої ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, варто зазначити, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, та на підставі договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024, до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" перейшло право вимоги до Медяника Ростислава Андрійовича за кредитним договором № 3948772 від 02.09.2023.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за зазначеним кредитним договором та з метою захисту порушених прав та законних інтересів, ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' звернулося до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовною заявою до Медяника Ростислава Андрійовича за кредитним договором № 3948772 від 02.09.2023 у загальному розмірі 43 129,59 грн., яка складається з наступних сум: 7 199,94 грн. - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 32 905,68 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 3 023,9748 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції''.

У той же час, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 постановлено, зокрема, про відкриття провадження у справі № 904/1100/24 про неплатоспроможність Медяника Ростислава Андрійовича, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну, визначено дату, час і місце попереднього засідання у справі № 904/1100/24, вирішено інші питання підготовчого засідання.

Також, 07.05.2024 в установленому порядку на офіційному вебпорталі Судової влади України було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

В свою чергу, Покровський районний суд міста Кривого Рогу, після встановлення обставин щодо наявності провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ухвалою від 30.03.2026 матеріали позовної заяви у справі № 212/14086/25 направив до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

13.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла наведена справа, яку, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2026 було передано на розгляд судді Камші Н.М., присвоївши справі № 904/1100/24 (212/14086/25).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 прийнято справу № 212/14086/25 до провадження в межах справи № 904/1100/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи № 904/1100/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' заяву з грошовими вимогами до Медяника Ростислава Андрійовича у справі № 904/1100/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в порядку, передбаченому 122 Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), до Господарського суду Дніпропетровської області не подавало.

Слід зауважити, що саме по собі провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.

Кодекс України з процедур банкрутства за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.

Така специфіка Кодексу України з процедур банкрутства як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають у межах такої справи.

Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).

Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.2021 у справі "Шкіря проти України").

Аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності у тому числі фізичної особи - боржника, дає підстави для висновку, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про неплатоспроможність він перебуває в особливому правовому режимі, що змінює, зокрема строк виконання грошових зобов`язань.

Так, згідно з частиною першою ст. 113, частиною першою ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

За змістом ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

В силу положень частини першої ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина перша ст. 1 КУзПБ термін офіційне оприлюднення визначає як оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України.

В свою чергу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Як вже зазначалось судом, з метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 07.05.2024 було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Крім того, примірник ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було надіслано особам, які відповідно до наявних у матеріалах справи документів можуть бути кредиторами ОСОБА_1 , зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" як попередньому кредитору боржника, за його офіційною юридичною адресою.

При цьому суд звертає увагу, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 07.05.2024, а договір відступлення права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до нового (позивача у справі) було укладено 26.07.2024.

Разом з тим, первісний кредитор у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" належним чином не відреагував на оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та на зазначену ухвалу суду. Жодних заяв про грошові вимоги до суду від кредиторів подано не було.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 921/39/21 "зауважує, що зазначеними нормами КУзПБ встановлено саме обов`язок конкурсних кредиторів подати до господарського суду відповідні письмові заяви з вимогами до боржника у визначений законом строк.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі про неплатоспроможність від 23.07.2024 постановлено наступне:

- задоволено клопотання боржника про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, з урахуванням письмової позиції керуючого реструктуризацією Белінської Н.О.;

- припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ;

- скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024;

- скасовано заборону ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) відчужувати майно, введену ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024;

- вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню;

- припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни;

- закрите провадження у справі № 904/1100/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі про неплатоспроможність від 23.07.2024 у справі № 904/1100/24 не оскаржувалась, набрала законної сили і наразі є чинною.

Судом встановлено, що вимога до Медяника Ростислава Андрійовича за кредитним договором № 3948772 від 02.09.2023 виникла до відкриття провадження у справі №904/1100/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та не забезпечена заставою майна боржника, тобто вимоги за цим договором є конкурсними.

Суд враховує, що відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' відбулося вже після закриття провадження у справі про неплатоспроможність - 26.07.2024.

Таким чином, первісним кредитором відступлено новому кредитору право вимоги, яке згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі про неплатоспроможність від 23.07.2024, було вже погашеним.

Згідно з практикою Верховного Суду, відсутність провадження у справі про банкрутство боржника унеможливлює розгляд та задоволення заяви окремого кредитора поза межами провадження у справі про банкрутство такого боржника, оскільки визнання судом вимог кредитора призведе до наділення кредитора певним обсягом прав, які можуть бути реалізовані виключно в межах провадження у справі про банкрутство.

При цьому чинним законодавством України не передбачено можливості розгляду господарським судом заяви з грошовими вимогами до боржника в порядку ст. 45 КУзПБ поза межами провадження у справі про банкрутство. Норми ГПК України також не передбачають можливості розгляду заяв з грошовими вимогами в господарській справі з вимогами до боржника після закриття провадження у справі про банкрутство.

Задоволення заяви про визнання грошових вимог до боржника після завершення щодо нього процедур, передбачених КУзПБ, за відсутності чинного провадження у справі про банкрутство, порушує принцип правової визначеності щодо обсягу прав і обов`язків боржника та інших кредиторів. У такій ситуації вимоги кредитора вважаються погашеними (постанова КГС ВС від 01.06.2023 у справі № 908/73/22).

За викладеного для ТОВ ''Українські Фінансові Операції'' настали правові наслідки, передбачені частиною четвертою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, які також зазначені в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області про закриття провадження у справі про неплатоспроможність від 23.07.2024 у справі №904/1100/24 про те, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними. Зазначена правова обставина має імперативний характер, не залежить від волевиявлення сторін та не може бути змінена шляхом звернення до суду з окремим позовом, у зв`язку з чим вона є самостійною, достатньою та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких правових умов суд звертає увагу, що задоволення заявлених позовних вимог фактично призвело б до відновлення вже погашеної вимоги, що, у свою чергу, спричинило б порушення принципу правової визначеності, нівелювало б правові наслідки завершеної процедури неплатоспроможності та суперечило б завданню інституту банкрутства остаточному врегулюванню зобов`язань боржника перед усіма його кредиторами у встановленому законом порядку.

Крім того, допущення можливості такого судового захисту суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, добросовісності та розумності, які відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України є фундаментальними орієнтирами правозастосування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що право вимоги позивача до Медяника Ростислава Андрійовича припинилося в силу прямої норми закону, а відтак відсутні правові підстави для його судового захисту в межах окремого позовного провадження, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат суд вказує наступне.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача.

Крім того, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. відсутні.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції'' до Медяника Ростислава Андрійовича про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3948772 від 02.09.2023 у загальному розмірі 43 129,59 грн. - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції''.

Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.

Повне рішення складено - 11.06.2026.

Суддя Н.М. Камша