Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №904/4630/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4630/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

прокурор: Бурлаченко Оксана Леонідівна (в залі суду) - службове посвідчення № 077723 від 01.05.2023р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 у справі № 904/4630/24 (суддя Юзіков С.Г.) (про залишення позовної заяви без розгляду)

за позовом Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області інтересах держави в особі: Кам`янської міської ради

до Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА 20"

за участю Третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронда"

про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20", в якому просив суд: витребувати на користь територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради земельну ділянку площею 0,0300 га по вул. Мурахтова, 2Л у м. Кам`янське (кадастровий номер 1210400000:02:006:0585), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2191463412104; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "НІКА 20" на об`єкт нерухомого майна (Багатофункціональні будівлі) площею 212,4 кв.м, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2Л, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Прожуган М.А. від 13.10.2021 № 60930519 (номер запису про право 444460011) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1953334512104.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка вибула з комунальної форми власності із порушенням земельного законодавства, зокрема без проведення земельних торгів, під неіснуючий об`єкт нерухомого майна, право власності на який було зареєстровано на підставі підробленого договору купівлі-продажу, а спірні багатофункціональні будівлі є самочинним будівництвом, зведеним без дозвільних документів із порушенням правил безпеки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 позовну заяву Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРОНДА", про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності у справі № 904/4630/24 - залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що ухвалою від 26.06.2025 позовну заяву прокурора було залишено без руху з пропозицією усунути недоліки, а саме: надати оцінку спірного нерухомого майна (земельної ділянки), проведену в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», чинну на дату подання позовної заяви, та надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки. Суд першої інстанції зазначив, що добросовісність поведінки відповідача у спорі про витребування майна презюмується відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України допоки протилежне не буде встановлено судом за результатами вирішення спору по суті, а тому на стадії відкриття провадження суд не може встановити обставину недобросовісності відповідача. Суд також послався на ч. 2 ст. 391 ЦК України в редакції Закону України № 4292-IX, зазначивши, що у випадку пред`явлення віндикаційного позову суду необхідно встановити, чи не було таке майно передано у приватну власність за рішенням органу державної влади, що має наслідком застосування приписів ст.ст. 387, 388 ЦК України. Суд вказав на наявність причинно-наслідкового зв`язку між необхідністю внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів (ч. 6 ст. 164 ГПК України) та умовами і порядком їх компенсації (ч. 13 ст. 238 ГПК України), зазначивши, що ці норми мають компенсаційний та забезпечувальний характер. Оскільки прокурор не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений ухвалою від 26.06.2025, суд на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України залишив позовну заяву без розгляду.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 у справі № 904/4630/24 і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Позовну заяву подано Кам`янською окружною прокуратурою до суду 21.10.2024 з дотриманням вимог ст. 164 ГПК України в редакції, чинній на дату звернення, у зв`язку з чим ухвалою від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді діяла редакція ст. 164 ГПК України, яка не передбачала обов`язку додавати до позову документи про внесення коштів на депозитний рахунок суду. Водночас, залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 26.06.2025 та без розгляду ухвалою від 09.07.2025, суд застосував ч. 6 ст. 164 ГПК України, доповнену абзацом другим відповідно до Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12.03.2025, який набрав чинності лише 09.04.2025.

Апелянт наголошує, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У законодавстві України, в тому числі у Законі № 4292-IX, відсутні норми, які вказують на те, що абзац другий ч. 6 ст. 164 ГПК України має зворотну дію в часі. Пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачає зворотну дію лише в частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна (ч. 5 ст. 390 ЦК України) та порядку обчислення і перебігу граничного строку для витребування чи визнання права (ст. 388 ЦК України). Натомість абзац другий ч. 6 ст. 164 ГПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, що лише встановлює вимоги до документів, які додаються до позовної заяви. Ця норма також не могла б мати зворотної дії в часі в силу ст. 58 Конституції України, оскільки погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви.

Апелянт посилається на ч. 3 ст. 3 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Верховний Суд у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/2382/18, від 21.07.2021 у справі № 904/903/20, від 20.01.2021 у справі № 905/2382/18, від 12.11.2020 у справі № 911/956/17 дійшов висновку, що факт подання позовної заяви є процесуальною дією, що зумовлює обов`язок суду розглянути спір із застосуванням процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду. Таким чином, норми ГПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду (21.10.2024), а підстав для подання експертно-грошової оцінки та документів про внесення коштів на депозитний рахунок суду немає.

Апелянт також зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду через невнесення на депозитний рахунок суду грошових коштів є передчасним. Обов`язок внесення коштів передбачено лише у разі подання позовної заяви про витребування нерухомого майна саме від добросовісного набувача. Питання добросовісності чи недобросовісності набувача може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. Прокурор у позовній заяві та у заяві від 01.07.2025 обґрунтовано вказує на недобросовісність відповідача, зокрема: договір купівлі-продажу, на підставі якого вперше зареєстровано право власності на багатофункціональні будівлі, не посвідчувався ТБ «Дніпродзержинська»; ОКП «ДБТІ» не проводило реєстрацію права власності на ці об`єкти; допитаний як свідок ОСОБА_1 зазначив, що ніколи не був власником будівель і жодних правочинів щодо них не вчиняв; земельна ділянка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва не надавалась; дозвільні документи на будівництво та введення в експлуатацію відсутні; станом на липень 2015 року на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. У випадку встановлення обставин недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України, а законодавцем не визначено чіткого часового проміжку чи стадії, на якій має бути здійснено внесення коштів на депозитний рахунок, але однозначно вказано, що такий внесок здійснюється лише у разі витребування майна у добросовісного набувача. В ухвалах суду від 26.06.2025 та від 09.07.2025 відсутні висновки суду щодо добросовісності відповідача.

Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при залишенні позовної заяви без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У даній справі провадження відкрито, Кам`янська міська рада набула статусу позивача. Проте суд фактично зобов`язав саме прокурора надати документ, що підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок суду. Водночас ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачає, що у випадку постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху з підстави невнесення коштів на депозитний рахунок суду, суд зазначає про обов`язок саме позивача внести відповідну грошову суму. Таким чином, суд, в порушення ст. 53 та ч. 2 ст. 174 ГПК України, прирівняв прокурора до позивача та пов`язав підставу залишення позову без розгляду саме з ненаданням прокурором підтвердження внесення коштів, що має виконати позивач - Кам`янська міська рада. Апелянт також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах, а прокурор не є ні позивачем у справі, ні власником земельної ділянки.

Апелянт посилається на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи, та на практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) від 19.06.2001, рішення у справі «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 08.04.2010, рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995, рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28.10.1998, а також на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 та від 18.01.2023 у справі № 170/129/21, зазначаючи, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, які не підлягають застосуванню, фактично обмежило власнику земельної ділянки - державі - доступ до правосуддя.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕРОНДА" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фізична особа-підприємець Федоренко Інна Тихонівна не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Товарна біржа "Дніпродзержинська" не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4630/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 у справі № 904/4630/24 (суддя Юзіков С.Г.) (про залишення позовної заяви без розгляду)

до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

30.07.2025р. матеріали справи № 904/4630/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 у справі № 904/4630/24 (суддя Юзіков С.Г.) (про залишення позовної заяви без розгляду). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.03.2026 об 11:30 годин.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Дарміна М.О. у відпустці, відповідно до п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №1 від 01.04.2025р., розгляд справи № 904/4630/24, призначеної на 17.03.2026 не відбудеться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.03.2026 о 17:20 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026, відкладено розгляд справи до 14.04.2026 на 16:00 год.

14.04.2026 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду з використанням засобів поштового зв`язку, від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

14.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронда" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.06.2026 на 12:00 год.

01.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронда" надійшла заява про вступ у справу в якості представника.

02.06.2026 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду з використанням засобів поштового зв`язку, від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні призначеному на 02.06.2026 був присутній прокурор, інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів розгляднувши подану заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" про відкладення розгляду справи, порадившись на місці залишає дану заяву без розгляду визнаючи причини, наведені заявником підставою для відкладення неповажними в розумінні статті 270 Господарського процесуального кодексу України, зауважуючи, що подібні причини неявки слугували підставою для задоволення заяви про відкладення, поданої суду апеляційної інстанції 14.04.2026.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі “Осман проти Сполученого королівства” та від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

“Розумність” строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі “G. B. проти Франції”), тощо. Отже, поняття “розумний строк” є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі “Цихановський проти України” (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ “Смірнова проти України” (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), “Карнаушенко проти України” (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.

До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.

Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

02.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025, якою позовну заяву Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до ТОВ "НІКА 20" про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності у справі № 904/4630/24 залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України у зв`язку з неусуненням прокурором недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 26.06.2025, а саме: ненаданням оцінки спірної земельної ділянки та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:

Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "НІКА 20" про витребування земельної ділянки площею 0,0300 га з кадастровим номером 1210400000:02:006:0585 по вул. Мурахтова, 2Л у м. Кам`янське та скасування державної реєстрації права власності на багатофункціональні будівлі площею 212,4 кв.м за вказаною адресою. Позовну заяву подано 21.10.2024. Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4630/24. 09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким, зокрема, доповнено ч. 6 ст. 164 ГПК України абзацом другим. Ухвалою суду від 26.06.2025 позовну заяву прокурора залишено без руху із встановленням п`ятиденного строку для усунення недоліків. 01.07.2025 прокурор подав заяву, в якій обґрунтував, що положення ч. 6 ст. 164 ГПК України (в редакції Закону № 4292-IX) не підлягають застосуванню у даній справі. Станом на 09.07.2025 матеріали справи не містили документів про внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в практиці Верховного Суду застосовуються сталі правові висновки, щодо обґрунтованості залишення місцевим господарським судом поданого Прокурором позову без розгляду у зв`язку із не усуненням ним недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження, а саме не наданням документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного нерухомого майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, необхідність внесення яких передбачена Законом № 4292-IX, підтверджені, зокрема в постанові КГС ВС від 14.04.2026 у справі № 904/1675/25.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що названий Закон набрав чинності 09.04.2025.

Абзацом 1 пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 цього Кодексу.

Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину ж другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім, згідно з яким: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму».

Водночас Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою, за змістом якої: « 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Крім того, Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умов попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

У цій справі, залишаючи заявлений Прокурором позов без розгляду, суд першої інстанції, виходив з того, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах не може погодитись із наведеним, з огляду на таке:

Як унормовано у пункті 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Статтею ж 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц констатовано, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

Колегія суддів зауважує, що положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

При цьому у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві. Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Схожі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, на які серед іншого посилається Прокурор у поданій касаційній скарзі.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом і надалі, подаючи апеляційну скаргу у цій справі, Прокурор дотримується послідовної позиції стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" є недобросовісним набувачем спірної нерухомості.

Позаяк Прокурор пред`явив позов про витребування на користь територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради земельної ділянки площею 0,0300 га по вул. Мурахтова, 2Л у м. Кам`янське (кадастровий номер 1210400000:02:006:0585), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2191463412104; скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "НІКА 20" на об`єкт нерухомого майна (Багатофункціональні будівлі) площею 212,4 кв.м, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2Л, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Прожуган М.А. від 13.10.2021 № 60930519 (номер запису про право 444460011) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1953334512104 у недобросовісного набувача, приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164, частини четвертої статті 174 ГПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин суд першої інстанції зробив неправильний висновок про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 у справі № 904/4630/24, відповідно скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 у справі № 904/4630/24 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2025 у справі № 904/4630/24 – скасувати.

Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 11.06.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус