Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №904/2973/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2973/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів Чус О.В., Кощеєв І.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.

Представники сторін:

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Шпак Володимир Іванович (в залі суду) - представник КП “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” адвокат посвідчення №1856 від 14.09.2010р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. (про закриття провадження) у справі № 904/2973/25 (Суддя Дичко В.О.)

за позовом Марганецької міської ради (53407, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул. Єдності, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 35055650),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Дніпровська, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 03340989)

до відповідача 1: Томаківської селищної ради (53500, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт Томаківка, вул. Лесі Українки, буд. 17, код ЄДРПОУ 04339675),

відповідача 2: Комунального підприємства “Томаківське водопровідно-каналізаційне господарство” Томаківської селищної ради (53500, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт Томаківка, вул. Лесі Українки, буд. 17, код ЄДРПОУ 45374078)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Марганецька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Томаківської селищної ради та Комунального підприємства «Томаківське водопровідно-каналізаційне господарство» Томаківської селищної ради, в якій первісно просила суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Томаківської селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VIII «Про визнання окремих рішень селищної ради такими, що втратили чинність»; 2) витребувати у відповідачів на користь позивача майно - водопровідні мережі по вулицях Берегового, Лесі Українки та Українській у смт Томаківка, систему водопостачання в селі Володимирівка (Високе), ділянки водогону Марганець-Томаківка та водогін Марганець-Томаківка Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Томаківської селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VIII є протиправним, оскільки, на думку позивача, рішення селищної ради, визнані такими, що втратили чинність, вичерпали свою дію фактом їх виконання, їх скасування законодавчо не передбачено, тому їх скасування вказаним рішенням не може створювати правових наслідків. Також позивач зазначав, що оскільки рішення від 01.05.2025 є незаконним, незаконним є і перехід права власності на вищеперераховане майно до Томаківської селищної ради та наступна його передача на баланс КП «Томаківське водопровідно-каналізаційне господарство» Томаківської селищної ради.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, а також прийнято до розгляду заяву Марганецької міської ради про зменшення розміру позовних вимог. Ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з позовними вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення Томаківської селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VIII «Про визнання окремих рішень селищної ради такими, що втратили чинність».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 (повний текст складений 12.11.2025):

« 1. У задоволенні заяви Марганецької міської ради (вх. № 46144/25 від 21.10.2025) про відкладення розгляду справи – відмовити.

2. У задоволенні клопотання Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради», викладеного в запереченнях на клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 49448/25 від 11.11.2025), про притягнення Томаківської селищної ради до відповідальності, встановленої ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок зловживання процесуальними правами – відмовити.

3. Клопотання Томаківської селищної ради (вх. № 48889/25 від 06.11.2025) про закриття провадження у справі № 904/2973/25 – задовольнити.

4. Провадження у справі № 904/2973/25 за позовною заявою Марганецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради», до Томаківської селищної ради, Комунального підприємства «Томаківське водопровідно-каналізаційне господарство» Томаківської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення – закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5. Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.»

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом спору у справі є визнання протиправним та скасування рішення Томаківської селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VIII «Про визнання окремих рішень селищної ради такими, що втратили чинність». Оскільки відповідач 1 повідомив суду про прийняття рішення від 04.11.2025 № 1866-47/VIII «Про встановлення нікчемності окремих рішень селищної ради», пунктом 4 якого скасовано рішення селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VIII, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмета спору та закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. При цьому суд першої інстанції також відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про притягнення Томаківської селищної ради до відповідальності за зловживання процесуальними правами, зазначивши, що прийняття селищною радою рішення від 04.11.2025 є способом волевиявлення цієї ради та не є зловживанням процесуальними правами в межах розгляду даної справи.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» (третя особа на стороні позивача) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить gрийняти дану апеляційну скаргу до розгляду, скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 про закриття провадження по справі та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та безпідставною, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що Томаківська селищна рада не мала повноважень скасовувати свої ж рішення індивідуального характеру, які вже були виконані та вичерпали свою дію. Крім того, сторона відповідачів у судовому засіданні 11.11.2025 прямо заперечила обставину протиправності оскаржуваного позивачем рішення, що виключало таку обставину як «відсутність предмету спору». Більш того, новим рішенням відповідача-1 від 04.11.2025 у завуальованій формі було де-факто повторено те ж саме рішення від 01.05.2025, яке оскаржувалося позивачем.

Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” зазначає, що Томаківська селищна рада 06.11.2025 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що 04.11.2025 нею було прийнято рішення № 1866-47/VIII, яким, окрім іншого, скасовано оскаржуване рішення від 01.05.2025 № 1690-42/VIII. Третьою особою було подано заперечення на вказане клопотання, де зазначено, що подання такого клопотання є проявом чергового зловживання процесуальними правами з боку Томаківської селищної ради. Апелянт звертає увагу, що це вже не перше клопотання відповідача-1, які стосувалися як можливого закриття провадження по справі, так і залишення позовної заяви без розгляду. В останньому судовому засіданні всіма учасниками справи було підтверджено, що всі необхідні підготовчі дії виконано і суд може приступати до розгляду справи по суті, а отже подання після цього клопотання про закриття провадження свідчить про незаконний та деструктивний характер дій відповідача-1 з метою штучним чином вплинути на розгляд справи.

Апелянт наголошує, що рішення Томаківської селищної ради від 04.11.2025 № 1866-47/VIII «Про встановлення нікчемності окремих рішень селищної ради» має очевидні ознаки протиправності та незаконності. Зокрема, пунктами 1-2 цього рішення селищна рада «встановила нікчемність» своїх рішень від 2019 року (№ 1798-50/VII, № 1897-53/VII, № 1898-53/VII, № 1899-53/VII) про передачу об`єктів водопровідного господарства з комунальної власності Томаківської громади до комунальної власності територіальної громади м. Марганець, «застосувала наслідки нікчемного правочину» та доручила зарахувати відповідне майно на баланс КП «Томаківське ВКГ» Томаківської селищної ради. Лише пунктом 4 цього рішення було скасовано оскаржуване рішення від 01.05.2025 № 1690-42/VIII.

Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” стверджує, що ані суд, ані орган місцевого самоврядування не мають повноважень встановлювати нікчемність рішень органу місцевого самоврядування, оскільки такі рішення не є правочинами і відповідно не можуть бути визнані нікчемними. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 910/17376/19, в якій зазначено, що положеннями чинного законодавства не передбачено можливість встановлювати нікчемність рішень органів місцевого самоврядування, які є правовими актами індивідуальної дії і не мають ознак правочину в розумінні ст. 202 ЦК України. Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Апелянт зазначає, що з вступної частини рішення від 04.11.2025 вбачається, що воно було прийнято з урахуванням «нецільового використання Марганецькою міською радою майна та відсутності якісного обслуговування та водопостачання населення Томаківської селищної територіальної громади з 11 жовтня 2024 року», однак при цьому вирішувалося питання дійсності рішень, виданих ще у 2019 році, що видається очевидно сумнівним, тим більше що рішення від 04.11.2025 було винесено під час розгляду судової справи щодо надання правової оцінки діям відповідача-1 з тих же питань.

Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” наголошує, що скасування рішення від 01.05.2025 (пункт 4 рішення від 04.11.2025) має похідний характер від пунктів 1-2 рішення від 04.11.2025, які мають очевидно незаконний та протиправний характер, а отже не може враховуватися як визнання відповідачем позову та вказувати на відсутність предмету спору. Крім того, у клопотанні про закриття провадження представником відповідача-1 використано словосполучення про «нібито протиправність рішення від 01 травня 2025 року № 1690-42/VIII», що свідчить про те, що відповідач не вважає своє рішення протиправним та заперечує це, а отже предмет спору наявний.

Порівнянням змісту рішень від 01.05.2025 № 1690-42/VIII та від 04.11.2025 № 1866-47/VIII апелянт доводить, що фактично обидва рішення стосуються одних і тих же питань - в різний спосіб визнання «незаконними» та скасування в односторонньому порядку Томаківською селищною радою своїх же рішень від 2019 року, які стосувалися передачі об`єктів водогону Марганець-Томаківка. Як рішення від 01.05.2025, так і рішення від 04.11.2025 фактично в дещо різний спосіб (або шляхом «скасування», або шляхом «визнання нікчемними») встановлювали відсутність дії рішень від 2019 року та в односторонньому порядку вилучали ділянки водогону з права власності територіальної громади м. Марганець.

Апелянт стверджує, що прийняття чергового рішення Томаківською селищною радою від 04.11.2025 фактично жодним чином не скасовувало та не припиняло предмет спору, спірні об`єкти права власності (ділянки водогону) ніяким чином не поверталися та не передавалися ані до Марганецької міської ради, ані до КП «ВУВКГ Марганецької міської ради», а предмет спору продовжував та продовжує існувати, між сторонами існують та продовжують існувати неврегульовані питання та матеріальний спір.

Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 910/17599/23, в якій зазначено, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції), якому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Також апелянт посилається на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, відповідно до якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, що є «гарантією стабільності суспільних відносин».

Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” зазначає, що хоча рішенням від 04.11.2025 було формально скасоване рішення від 01.05.2025, однак відповідне становище не повернуто, а навпаки іншим рішенням закріплено такі ж самі наслідки, які були визначені в оскаржуваному рішенні від 01.05.2025 і які продовжили існувати. Суди при вирішенні питання про закриття провадження повинні діяти не формально, а в контексті широкого розуміння «спору про право» та дійсно переконуватися, що спір вичерпано та спірні відносини між сторонами припинилися. Якщо слідувати логіці суду першої інстанції, то у випадку прийняття Томаківською селищною радою раз на кілька місяців нових рішень про скасування попередніх, фактично унеможливлюватиме судове оскарження відповідних рішень та порушуватиме право на судовий захист учасників господарських відносин.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Марганецька міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого підтримує апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» та просить її задовольнити.

Марганецька міська рада зазначає, що рішення Томаківської селищної ради № 1866-47/VIII від 04.11.2025, на яке відповідач посилався у клопотанні про закриття провадження, було покладено судом першої інстанції в основу висновку про закриття справи. Хоча зазначене рішення не може розглядатися як самостійний предмет спору у межах справи № 904/2973/25, однак воно має істотне значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття провадження, оскільки безпосередньо пов`язане зі спірними правовідносинами. За своєю формальною природою рішення від 04.11.2025 є новим нормативно-індивідуальним актом, але по суті воно стосується того самого об`єкта та тих самих правовідносин, що були предметом первісного оскарження, та фактично відтворює правові наслідки попереднього рішення в іншій формі.

Позивач наголошує, що формальне скасування оскаржуваного акта шляхом прийняття нового рішення не усуває правових наслідків, які стали підставою для звернення до суду, не відновлює порушених прав позивача та не припиняє спірних правовідносин між сторонами. Збереження аналогічного регулятивного ефекту свідчить про продовження існування предмета спору у матеріальному розумінні. Відповідачем не спростовано того факту, що орган місцевого самоврядування не має повноважень встановлювати нікчемність своїх рішень, оскільки такі рішення не є правочинами (постанова КГС ВС від 28.04.2022 у справі № 910/17376/19).

Позивач посилається на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, а також на постанови об`єднаної палати КГС ВС від 15.03.2024 у справі № 916/1621/22, Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, КАС ВС від 13.03.2018 у справі № 2а-14508/11/2670.

Позивач зазначає, що обидва рішення Томаківської селищної ради (від 01.05.2025 та від 04.11.2025) спрямовані на одностороннє скасування правових наслідків рішень 2019 року, якими об`єкти водопровідного господарства були передані з комунальної власності Томаківської територіальної громади до комунальної власності територіальної громади м. Марганець. Обидва рішення, незалежно від їхньої правової форми («втрата чинності» чи «нікчемність»), створюють ідентичний майновий результат - позбавлення територіальної громади м. Марганець речових прав на конкретне майно та перерозподіл цього майна на користь Томаківської селищної ради в односторонньому порядку. Позивач посилається на постанову КЦС ВС від 07.12.2023 у справі № 278/330/14-ц та Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, згідно з якими органи місцевого самоврядування не можуть самостійно скасовувати або змінювати свої попередні рішення, якщо на їх основі вже виникли правовідносини та реалізовано суб`єктивні права. Формальне «скасування» одного незаконного рішення іншим незаконним рішенням не припиняє спірного матеріального правовідношення і не усуває неврегульованих майнових питань між сторонами. Закриття провадження у справі через «відсутність предмета спору» є передчасним і незаконним, оскільки між сторонами продовжує існувати реальний майновий спір щодо законності втручання у режим права комунальної власності на конкретні об`єкти інфраструктури.

Томаківська селищна рада подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:

Томаківська селищна рада зазначає, що апеляційна скарга не спростовує законності ухвали від 11.11.2025, не містить жодного посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для задоволення такої скарги. Посилання апелянта на необхідність правової оцінки рішення Томаківської селищної ради від 04.11.2025 № 1866-47/VIII на предмет його законності є недоречним з огляду на той факт, що таке рішення не є предметом даної справи. Відповідач-1 повідомляє, що рішення від 04.11.2025 № 1866-47/VIII є предметом розгляду іншої справи - № 904/7078/25 за позовом Марганецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та витребування майна.

Відповідач-1 стверджує, що матеріально-правова вимога в даній справі взагалі була відсутня, оскільки предметом розгляду був спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, оскільки оскаржувалось лише рішення Томаківської селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VIII. Щодо вимог про витребування майна, відповідач-1 зазначає, що позивач відмовився від такої матеріально-правової вимоги, про що свідчить ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025. Обрання позивачем невірного способу захисту не свідчить про незаконність ухвали від 11.11.2025, адже така ухвала постановлена з дотриманням ст. 231 ГПК України з урахуванням усіх обставин та предмету спору.

КП «Томаківське водопровідно-каналізаційне господарство» Томаківської селищної ради не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/2973/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. у справі № 904/2973/25 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

29.12.2025р. матеріали справи № 904/2973/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.12.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. у справі № 904/2973/25 залишено без руху. Надано Комунальному підприємству “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Надати докази, що підтверджують дату отримання цієї ухвали. Усунути недоліки, встановлені в ухвалі суду шляхом подання доказів сплати судового збору, у розмірі 2 422,40 грн. на відповідні реквізити Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. у справі № 904/2973/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.05.2026 об 09:30 годин.

22.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Томаківської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 сторін доведено до відома що розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. у справі № 904/2973/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні №511.

19.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Марганецької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 26.05.2026 був присутній представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача КП “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради”, інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі “Осман проти Сполученого королівства” та від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

“Розумність” строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі “G. B. проти Франції”), тощо. Отже, поняття “розумний строк” є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі “Цихановський проти України” (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ “Смірнова проти України” (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), “Карнаушенко проти України” (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.

До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

26.05.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025, якою закрито провадження у справі № 904/2973/25 у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

«Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Колегія суддів зауважує, що предметом позову у даній справі, окрім визнання протиправним та скасувати рішення Томаківської селищної рада від 01.05.2025 № 1690-42/VIII «Про визнання окремих рішень селищної ради такими, що втратили чинність» є матеріально-правові вимоги про витребовування у відповідачів на користь позивача:

- водопровідних мереж по вулицям Берегового, Лесі Українки та Українській в смт Томаківка Дніпропетровської області ( передані на підставі акту від 05.09.2019);

- системи водопостачання в селі Володимирівка (Високе) Томаківського району ( передане на підставі акту від 09.12. 2019);

- ділянок водогону Марганець - Томаківка Дніпропетровської області ( передане на підставі акту від 09.12. 2019);

- водогону Марганець - Томаківка Дніпропетровської області області ( передане на підставі акту від 05.05.2020).

Позовні вимоги обгрунтовані в тому числі наступним: « … Рішенням Томаківської селищної ради від 18 травня 2017 року № 580-23/VII «Про повторний розгляд питання: підтримання звернення депутатів Марганецької міської ради до голови та депутатів Дніпропетровської обласної ради щодо передачі комунального підприємства «Марганецького виробничого управління водопровідно- каналізаційного господарства» Дніпропетровської обласної ради - на баланс міста Марганець та зарахування до комунальної власності цього міста»»; від 22 травня 2019 року № 1798-50/VII «Про передачу з комунальної власності Томаківської селищної об`єднаної територіальної громади до комунальної власності територіальної громади м.Марганець об`єкта завершеного будівництва введеного в експлуатацію «Реконструкція водопровідної мережі по вулицям Берегового, Лесі Українки та Українській в смт Томаківка Дніпропетровської області»»; від 23 липня 2019 року № 1897-53/VII «Про передачу з комунальної власності Томаківської селищної об`єднаної територіальної громади до комунальної власності територіальної громади м.Марганець об`єкта завершеного будівництва введеного в експлуатацію «Будівництво системи водопостачання в селі Володимирівка (Високе) Томаківського району (коригування)»»; від 23 липня 2019 року № 1898-53/VII «Про передачу з комунальної власності Томаківської селищної об`єднаної територіальної громади до комунальної власності територіальної громади м.Марганець об`єкта завершеного будівництва введеного в експлуатацію «Капітальний ремонт ділянок водогону Марганець - Томаківка Дніпропетровської області»»; від 23 липня 2019 року № 1899¬53/VII «Про передачу з комунальної власності Томаківської селищної об`єднаної територіальної громади до комунальної власності територіальної громади м.Марганець об`єкта завершеного будівництва введеного в експлуатацію «Реконструкція водогону Марганець - Томаківка Дніпропетровської області»» є ненормативними правовими актами.

На виконання вказаних рішень між учасниками цивільних правовідносин було укладено акти приймання передачі, після укладення актів приймання-передачі право власності на спірні об`єкти перейшло до Марганецької міської територіальної громади в особі Марганецької міської ради. Яка в подальшому, реалізуючи свої повноваження як власник майна передало його на баланс Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради".

Отже вищевказані рішення вичерпали свою дію фактом їх виконання. Їх скасування законодавчо не передбачено. Більш того вони втратили чинність в результаті їх повного виконання, а отже їх скасування в травні 2025 року не може створювати правових наслідків…

… Пунктом 3 та 4 рішення Томаківської селищної рада від 01.05.2025 № 1690-42/VIII «Про визнання окремих рішень селищної ради такими, що втратили чинність» визначено що що майно, яке раніше було передано до комунальної власності територіальної громади м.Марганець, наразі вважається комунальною власністю Томаківської селищної територіальної громади та доручено КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ТОМАКІВСЬКЕ ВОДОПРОВІДНО- КАНАЛІЗАЦІЙНЕ ГОСПОДАРСТВО» ТОМАКІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (Івахненко) здійснити заходи щодо зарахування на баланс КП «ТОМАКІВСЬКЕ ВКГ» об`єктів, що зазначені в цьому рішенні.

Згідно довідки КП ВУВКГ ММР залишкова балансова вартість майна становить 6 302 667,41 грн.

Враховуючи що рішення є незаконним, незаконною є і перехід права власності на це майно до Томаківської селищної ради і подальша його передача на баланс КП «ТОМАКІВСЬКЕ ВКГ»…».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом із тим Конституційний Суд України також у цьому Рішенні виснував, що зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, за висновком Конституційного Суду України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74). Отже, за висновком Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці 2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У разі звернення до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, доведенню сторонами та встановленню судом підлягають як обставини, що оспорюваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі висновки Верховного Суду сформульовані в постановах від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 у справі № 924/48/1

Вищенаведене спростовує висновки суду першої інстанції в частині того, що предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення Томаківської селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VІІІ «Про визнання окремих рішень селищної ради такими, що втратили чинність», а відповідач 1 повідомив суду про прийняття рішення від 04.11.2025 № 1866-47/VIII «Про встановлення нікчемності окремих рішень селищної ради», п. 4 якого скасовано рішення селищної ради від 01.05.2025 № 1690-42/VIII «Про визнання окремих рішень селищної ради такими, що втратили чинність», суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до пунтку 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, відповідно до пунтку 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. підлягає скасуванню з поверненням до суду першої інстанції для продовженя розгляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради”, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. у справі № 904/2973/25, відповідно скасувати і направити справу до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Марганецької міської ради” на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. (про закриття провадження) у справі № 904/2973/25 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025р. (про закриття провадження) у справі № 904/2973/25 – скасувати.

Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 10.06.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус