Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №904/5863/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 м.Дніпро Справа №904/5863/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Чуб Т.В., Сметаненко Р.В.

від відповідача: Караканова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Буд-Кран»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 (суддя Манько Г.В., повний текст рішення складено 17.03.2026) у справі №904/5863/25

за позовом Державної установи «Держгідрографія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Буд-Кран»

про стягнення 2442778,76 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Буд-Кран»

до Державної установи «Держгідрографія»

про стягнення та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Державна установа «Держгідрографія» (далі – ДУ «Держгідрографія») звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Буд-Кран» (далі – ТОВ «Строй-Буд-Кран») суми збитків понесених зі сплатою попередньої оплати (авансового платежу) у розмірі 678441,28 грн, суми штрафних санкцій (неустойку, штраф, пеню, інфляційні витрати, 3% річних) у розмірі 1764337,48 грн та судових витрат у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов Договору №48/22ДЗ від 01.02.2022, оскільки роботи з будівництва об`єкту останнім завершені не були. Вважає, що оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати (авансу), правомірним є нарахування на це зобов`язання матеріальних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

ТОВ «Строй-Буд-Кран» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою, згідно якої просило стягнути з ДУ «Держгідрографія» на користь ТОВ «Строй-Буд-Кран» збитки у розмірі 172645,90 грн (вартість придбаних для будівництва матеріалів, яка перевищує суму отриманого авансу), розірвати договір №48/22ДЗ від 01.02.2022, укладений між ДУ «Держгідрографія» та ТОВ «Строй-Буд-Кран»; судові витрати покласти на ДУ «Держгідрографія».

Відповідач за зустрічним позовом наполягав на тому, що саме замовник допустив істотне порушення умов спірного договору, оскільки не уклав Договір на здійснення авторського нагляду, не подав повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, не повідомив про початок виконання будівельних робіт, що є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку. Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає, що з ДУ «Держгідрографія» необхідно стягнути на користь ТОВ «Строй-Буд-Кран» збитки за придбані виконавцем, але не оплачені замовником, матеріали для виконання обумовлених договором будівельних робіт.

Стислий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі №904/5863/25 первісний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача збитки 678441,28 грн, інфляційні втрати 28917,54 грн, 3% річних 11933,13 грн, штраф 7% 348600,00 грн, пеню 1359540,00 грн, судовий збір 29129,18 грн.; в решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову рішенням суду відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю первісних позовних вимог в частині стягнення суми передплати, пені та штрафу. Первісні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат були задоволені судом частково.

Щодо зустрічних позовних вимог, то суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність останніх, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні позову ТОВ «Строй-Буд-Кран». Зокрема, місцевий господарський суд встановив, що роботи, визначені п. 1.1 Договору, не були виконані відповідно до проектної документації та технічних вимог, тому відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову в частині стягнення грошових коштів - вартості придбаних матеріалів. Щодо вимоги про розірвання спірного договору, суд зауважив про те, що чинні приписи Цивільного кодексу України не передбачають право учасника господарських відносин на розірвання договору, термін дії якого сплив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, через систему «Електронний суд», ТОВ «Строй-Буд-Кран» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі №904/5863/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних вимог відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов - задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Ключові аргументи відповідача за первісним позовом зводяться до наступного:

- умовами договору не передбачено право замовника на повернення попередньої оплати, не визначено підстави та порядок такого повернення. Більш того, аванс був використаний Виконавцем, шляхом закупівлі матеріалів та виконання робіт, що підтверджується відповідними видатковими накладними та рахунками на оплату;

- замовник жодного разу не перевіряв виконання роботи. У позові відсутні посилання на неналежне виконання будівельних робіт виконавцем, наявність недоліків у виконаних роботах тощо. Матеріали справи не містять доказів відмови замовника від прийняття робіт з посиланням на їх невідповідність вимогам проектної документації;

- висновок суду першої інстанції про відсутність реквізитів спірного Договору у долучених до матеріалів справи Довідки про вартість виконання робіт та втрат та Акту приймання – виконання будівельних робіт є помилковим, оскільки в даних документах зазначено повне найменування об`єкта будівництва та його адреса;

- місцевий господарський суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №910/21315/21, щодо можливості розірвання договору після закінчення строку його дії, у разі, якщо зобов`язання за ним залишаються невиконаними обома сторонами;

- саме замовник допустив істотне порушення умов спірного договору, оскільки не уклав Договір на здійснення авторського нагляду, не подав повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, не повідомив про початок виконання будівельних робіт, що є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку;

- виконавцем доведено, що неможливість виконання умов спірного Договору у встановлений строк пов`язана виключно з обставинами непереборної сили (військовою агресією Російської Федерації проти України та бойовими діями у с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області);

- замовником не було передано виконавцю проектну документацію на виконання робіт, що свідчить про відсутність вини відповідача за первісним позовом у невиконанні договірних зобов`язань та унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від ДУ «Держгідрографія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Зокрема, позивач за первісним позовом наполягав на тому, що надані виконавцем акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 678441,31 грн та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на цю ж суму не відповідають умовам Договору та нормам діючого законодавства у сфері будівництва, а тому не можуть бути належним доказами здійснених відповідачем витрат за Договором.

Окремо, представник звертав увагу на те, що виконавець мав усвідомлювати свій обов`язок виконання п. 14 Технічного завдання, а саме укладання договору на ведення авторського нагляду.

Доводи відповідача про те, що замовник не надав виконавцю проектну документацію у зв`язку з чим виконавець з 04.12.2022 року призупинив виконання Договору, на думку позивача, є проявом суперечливої поведінки товариства.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Строй-Буд-Кран» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду належних доказів, що посвідчують повноваження адвоката Караканової Тетяни Володимирівни на представництво ТОВ «Строй-Буд-Кран» у Центральному апеляційному господарському суді, а також доказів сплати 51237,23 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

10.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію №M6S3-3A72-D7TE від 09.04.2026 на суму 51237,23 грн та ордер серії СА №1141226 на підтвердження повноважень адвоката Караканової Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Буд-Кран» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі №904/5863/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.05.2026 о 16:00 год.

22.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів, за змістом якого останній просив апеляційний суд поновити процесуальний строк для подання доказу та долучити до матеріалів справи адвокатський запит представника ТОВ «Строй-Буд-Кран» від 13.11.2025 та відповідь Миколаївської обласної військової адміністрації від 20.05.2026 №05-67/831/05-26.

В засідання суду 26.05.2026 з`явився представник скаржника, представники позивача за первісним позовом брали участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою апеляційний господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10.06.2026 до 11:20 год.

В засідання суду 10.06.2026 з`явився представник скаржника, представники позивача за первісним позовом брали участь в розгляді справи в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справи 10.06.2026 представник відповідача заявив усне клопотання про долучення сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення дії форс-мажорних обставин. В обґрунтування заявленого клопотання представник наголосив на тому, що не мав можливості раніше представити суду відповідний доказ, оскільки отримав його перед початком судового засідання.

Розглянувши клопотання скаржника про долучення доказів від 22.05.2026 та заслухавши усне клопотання представника відповідача, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 2, 3 статті 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Водночас така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18).

З обставин даної справи вбачається, що представник відповідача звертався з адвокатським запитом від 13.11.2025 до Миколаївської обласної військової адміністрації. Відповідь на вказаний запит було отримано лише 20.05.2026. З урахуванням наведеного, скаржник просить апеляційний суд поновити процесуальний строк для подання доказів та долучити вказані документи до матеріалів справи.

Оцінивши доводи скаржника, апеляційний суд виходить, перш за все, з того, що з наявних матеріалів справи вбачається відсутність будь-яких повідомлень відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції про намагання останнього отримати від органу державної влади необхідний на його думку доказ. Відтак, не отримавши протягом встановленого законом строку відповіді на адвокатський запит останній жодним чином не ініціював отримання вказаного доказу в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, наразі вказаний лист Миколаївської обласної військової адміністрації від 20.05.2026 №05-67/831/05-26 є фактично новим доказом, який був відсутній на момент розгляду спору судом першої інстанції, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання заявника про долучення вказаного документу до матеріалів справи, не приймає та не надає йому оцінки.

З цих же підстав не підлягає задоволенню і усне клопотання представник скаржника про долучення сертифікату Торгово-промислової палати.

З урахуванням наведеного, колегія суддів встановила відсутніми підстави для відкладення розгляду справи та надала можливість сторонам представити апеляційному суду заключне слово.

У судовому засіданні 10.06.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.02.2022 між ДУ «Держгідрографія» (Замовник) та ТОВ «Строй-Буд-Кран» (Виконавець) укладено Договір №48/22ДЗ (далі – Договір).

Виконавець за Договором зобов`язується виконати Замовнику роботи з будівництва об`єкту: Нове будівництво будівлі для дизель-генератора та вахтової служби на території маяка Вікторівський Передній по пул. Приморська, 97/1, с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області, Код за ДК 021:2015: 45210000-2 Будівництво будівель, далі - Роботи, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Склад та обсяг закупівлі визначається Технічними вимогами, Кошторисною документацією (Додатки Ж№ 1-2, відповідно, що є невід`ємними частинами Договору) та Проектною документацією: Нове будівництво будівлі для дизель-генератора та вахтової служби на території маяка Вікторівський Передній по вул. Приморська, 97/1, с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області. Проектна документація надається Замовником (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору вартість Робіт за Договором без ПДВ становить 4150000,00 грн, крім того ПДВ - 830000,00 грн. Ціна Договору становить 4980000,00 грн разом з ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата за Договором здійснюється наступним чином: протягом п`ятнадцяти банківських днів після підписання Сторонами Акту про початок виконання робіт, на підставі виставленого Виконавцем рахунку, здійснюється попередня оплата в розмірі до 25 відсотків від вартості матеріальних ресурсів відповідно до Кошторисної документації (Додаток №2 до Договору). Наступні розрахунки здійснюються протягом 15 банківських днів після затвердження Замовником Проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт за Договором або Акта приймання-передачі виконання робіт за Договором (з оформленням форм КБ- 2, КБ-3) за умови виконання пп. 5.6, 6.3.7-6.3.9 Договору та закриття коштів попередньої оплати на підставі виставлених рахунків.

Виконання робіт здійснюється на підставі поданої Замовником заявки. Про початок виконання робіт Сторони підписують двосторонній Акт про початок виконання робіт (п. 5.1 Договору).

Замовник за актом надає Виконавцю будівельний майданчик (фронт робіт) та проектну документацію протягом 3 днів з дня виконання Сторонами п.5.1 Договору. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва до його прийняття замовником несе підрядник, крім випадків виникнення ризику внаслідок обставин, що залежали від замовника (п. 5.1.1 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору строк виконання робіт: по 30.11.2022.

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що після виконання робіт, в тому числі за Проміжними актами приймання-передачі виконаних робіт, Виконавець зобов`язаний надати Замовнику фото-відео матеріали виконання основних етапів та прихованих робіт, підписаний зі свого боку Акт приймання-передачі виконаних робіт та документи відповідно до п.9, п.12, п.13 Технічних вимог (Додаток № 1).

Виконавець зобов`язаний: забезпечити надання Замовнику документи, що підтверджують якість матеріалів та обладнання, що використовуються, фото-відео матеріали та документів відповідно до п.9, п.12, п.13 Технічних вимогам (Додаток № 1). Виконавець гарантує відповідність якості матеріалів і обладнання, що використовуються ним для виконання робіт (п. 6.3, 6.3.4 Договору).

Виконавець зобов`язаний: забезпечити здійснення технічного та авторського нагляду протягом усього періоду будівництва об`єкта в порядку, встановленому законодавством (п. 6.3, 6.3.13 Договору).

У випадку прострочення виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості Робіт з надання яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості (п. 7.2 Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (регіональною торгово-промисловою палатою) або іншим уповноваженим органом (п. 8.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє по 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 11.1 Договору).

Будь-які зміни і доповнення до цього Договору матимуть юридичну силу лише після підписання обома Сторонами додаткової угоди та скріплення печатками (в разі їх наявності) (п. 13.1 Договору).

Державною установою «Держгідрографія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Буд-Кран» укладено Додаток №1 до Договору (Технічні вимоги). За текстом Технічних вимог предмет закупівлі: Нове будівництво будівлі для дизель-генератора та вахтової служби на території маяка Вікторівський Передній по вул. Приморська, 97/1, с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області. Будівля для дизель-генератора та вахтової служби згідно проекту, відповідно до якого виконується будівництво, має в плані прямокутну форму, двоповерхова, габаритні розміри 9,68x12,68 м. В будівлі розташовано приміщення для дизель-генераторів, вахтове приміщення, кімната для відпочинку чергового персоналу та службові приміщення. Місце надання робіт: 57515, вул. Приморська 97/1, с. Чорноморка, Очаківського району Миколаївської області. Перевезення обладнання, інструменту, матеріалів тощо до місця виконання будівництва здійснюється силами і за рахунок Виконавця. Строк виконання робіт по 30.11.2022. Надання робіт здійснюється після подання заявки Замовником. Про початок надання робіт Сторони підписують двосторонній Акт про початок виконання робіт. Гарантійний строк експлуатації об`єкта будівництва становить 10 років.

В подальшому сторони уклали ряд Додаткових угод до Договору, а саме:

- Додаткову угоду №1 від 20.12.2022, за текстом якої, відповідно до листа Виконавця від 10.10.2022 №11 щодо неможливості надання послуг в зв`язку із проведенням бойових дій на території України, згідно п.5.3, 5.4, 12.5.6, 13.1, Договору, Сторони домовились: Викласти п. 5.2 Договору у наступній редакції: «Строк виконання робіт: по 01.07.2023 року»; Викласти п. 11.1 Договору у наступній редакції: «Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє по 31.12.2023, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором»;

- Додаткову угоду №2 від 30.03.2023, за текстом якої викладено пункт 5.2 Договору в наступній редакції: «5.2 Строк виконання робіт: по 31.12.2023.» Викладено пункт 11.1 Договору в наступній редакції: « 11.1 Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє по 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.». Перше речення п. 3 Додатку №2 до Договору викладено у новій редакції: « 3. Строк виконання робіт: по 31.12.2023»;

- Додаткову угоду №3 від 28.12.2023, за текстом якої викладено пункт 5.2 Договору в наступній редакції: «5.2 Строк виконання робіт: по 31.12.2024». Викладено пункт 11.1 Договору в наступній редакції: « 11.1 Договір набуває чинності з моменту підписання Його обома Сторонами і діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.». Перше речення п. 3 Додатку №2 до Договору викладено у новій редакції: « 3. Строк виконання робіт: по 31.12.2024».

Сторонами на виконання п. 5.1 Договору підписано Акт від 01.12.2022 про початок виконання робіт з будівництва об`єкту: нове будівництво будівлі для дизель-генератора та вахтової служби на території маяка Вікторівській Передній по вул. Приморська 97/1, с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області відповідно до Договору від 01.02.2022 №48/22ДЗ. За текстом Акту виконавцем розпочато виконання робіт з будівництва.

На виконання п. 4.3 Договору первісним позивачем згідно платіжної інструкції №1133 від 07.12.2022 перераховано виконавцю передплату в сумі 678441,28 грн.

Посилаючись на відсутність виконання з боку відповідача робіт за Договором, ДУ «Держгідрографія» звернулась до ТОВ «Строй-Буд-Кран» з претензією від 12.02.2025 №116/10/25 про повернення суми попередньої оплати та сплату штрафних санкцій.

У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав позивачу лист №200325 від 20.03.2025, за змістом якого товариство послалось на дію форс-мажорних обставин. Водночас, виконавець повідомив про те, що останній попри небезпеку вчиняв низку дій, спрямованих на виконання умов договору, а саме: здійснив закупівлю матеріалів в строк після здійснення авансу, приступив до виконання роботи, направляв замовнику фото, відео та документи в підтвердження виконання робіт. У зв`язку з наведеним, виконавець просив замовника підписати Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати і акт приймання-виконання будівельних робіт. Крім того, виконавець просив замовника надати дозвіл на виконання будівельних робіт, направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю та копію договору з відповідною організацією щодо проведення авторського та технічного нагляду.

Відтак, факт відсутності повернення виконавцем суми попередньої оплати та сплати штрафних санкції став підставою для звернення ДУ «Держгідрографія» з позовом до ТОВ «Строй-Буд-Кран» про стягнення вказаних сум в судовому порядку.

В свою чергу, відповідач подав зустрічний позов, який обґрунтовував тим, що заявлена позивачем до стягнення сума попередньої оплати є такою, що не підлягає поверненню. Натомість, замовник має обов`язок з відшкодування збитків у розмірі 172645,90 грн за придбані ТОВ «Строй-Буд-Кран» по Договору матеріали, що перевищує суми попередньої оплати, яка була сплачена замовником на виконання п.4.3.1 спірного Договору, оскільки виконавцем придбано матеріали, що підтверджується видатковими накладними №RAO-003075 від 30.03.2023 на суму 135907,21 грн, №RAO-002940 від 17.04.2023 на суму 7806,02 грн, №RAO-003116 від 17.04.2023 на суму 71557,21 грн, №RAO-003947 від 19.04.2023 на суму 140655,00 грн, №40 від 20.04.2023 на суму 15429,12 грн, №429 від 15.09.2023 на суму 36707,86 грн, №33 від 21.06.2023 на суму 201425,59 грн, №11 від 12.06.2023 на суму 107973,17 грн, №НЗ-01894 від 27.07.2023 на суму 133626,00 грн, всього на суму 851087,18 грн, які були оплачені ТОВ «Строй-Буд-Кран».

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з нормами ч.1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами Договір №48/22ДЗ від 01.02.2022 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Договори будівельного підряду є одними із різновидів підрядних договорів, які регулюються главою 61 ЦК України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У розумінні наведених норм чинного законодавства основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу.

Як встановлено обставинами вище, умовами п. 1.1 договору сторони узгодили, що Виконавець зобов`язується виконати Замовнику роботи з будівництва об`єкту: Нове будівництво будівлі для дизель-генератора та вахтової служби на території маяка Вікторівський Передній по пул. Приморська, 97/1, с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області, Код за ДК 021:2015: 45210000-2 Будівництво будівель, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що кінцевий результат будівельних робіт у вигляді будівлі для дизель-генератора та вахтової служби в ході виконання договору досягнутий не був.

Натомість виконавець наполягає на тому, що останнім все ж таки було здійснено виконання певного обсягу будівельних робіт, в тому числі закуплені матеріали, на підтвердження чого ним було надіслано замовнику акт приймання-виконання будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

В свою чергу, замовник заперечує проти відшкодування виконавцю вказаної суми коштів та наполягає на повному поверненні йому суми попередньої оплати.

Відтак, апеляційному суду необхідно надати належну оцінку представленим виконавцем доказам на підтвердження факту часткового виконання робіт за договором та на підставі цього встановити наявність / відсутність у замовника супутнього обов`язку з їх оплати.

В контексті наведених обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що норми ст. 837, ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи. Необхідність здійснення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє перевірити відповідність виконаних робіт умовам договору та виявити можливі недоліки виконаної роботи.

Частинами 1, 4, 6 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до наведених норм закону замовник зобов`язаний негайно розпочати прийняття робіт, і такий обов`язок у нього виникає з моменту одержання письмовою повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором.

Отже, складанню акта передання/прийняття робіт передує отримання письмового повідомлення підрядника про готовність до передання виконаних за договором будівельного підряду робіт замовником та здійснення прийняття роботи. Саме передання - прийняття робіт оформляється актом, який підписується обома сторонами, або підписується однією стороною із зазначенням, що друга сторона відмовилась його підписати. Підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості мотивів відмови замовника підписати акт.

Звідси висновок, що у наведеній нормі не унормовано того, що підрядник може довести факт виконання підрядних робіт посиланням лише на складання та на підписання ним в односторонньому порядку акта, який він в подальшому направляв замовнику для підпису, втім останній його не підписав, якщо не буде встановлено обставин направлення підрядником замовнику письмового повідомлення про безумовну готовність до передання роботи, прибуття замовника для огляду та прийняття роботи а також обставин відмови від прийняття робіт та підписання акта оглянутих робіт.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття фактично виконаних і оглянутих робіт у строк, визначений договором.

Порядок прийняття робіт також регламентований Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668.

Пунктом 88 Загальних умов визначено, що приймання передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду.

Відповідно до пункті 89, 91, 96 Загальних умов лише після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання. Передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 98, 99 Загальних умов передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Аналіз положень умов укладеного між сторонами Договору №48/22ДЗ від 01.02.2022 свідчить, що замовник взяв на себе зобов`язання з оплати затверджених проміжних актів приймання-передачі виконаних робіт за умови виконання п.п. 5.6, 6.3.7-6.3.9 Договору.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що після виконання робіт, в тому числі за Проміжними актами приймання-передачі виконаних робіт, Виконавець зобов`язаний надати Замовнику фото-відео матеріали виконання основних етапів та прихованих робіт, підписаний зі свого боку Акт приймання-передачі виконаних робіт та документи відповідно до п.9, п.12, п.13 Технічних вимог (Додаток № 1).

Пунктом 6.3.6 Договору сторони погодили обов`язок Виконавця оформити необхідні документи передбачені умовами Договору, Акт про початок виконання робіт, Проміжні акти приймання-передачі виконаних робіт, Акт приймання-передачі виконаних робіт та документи відповідно до п.9, п.12, п.13 Технічних вимогам (Додаток № 1).

Умовами пунктів 9, 12, 13 Технічних вимог (Додаток № 1) встановлено наступне:

9. При складанні договірної ціни включати кошти на покриття інших витрат, які визначаються обґрунтованими розрахунками на підставі положень чинного законодавства за вимогами «Настанови з визначення вартості будівництва»

12. Під час виконання робіт Виконавець дотримується вимог ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», надає оформлені належним чином проміжні акти та наступну документацію Замовнику:

- комплект робочих креслень, на основ яких здійснювався монтаж, з усіма узгодженими змінами, що виникали при будівництві об`єкта за необхідністю;

- технічні паспорти, сертифікати або інші документи, що засвідчують якість матеріалів та виробів, які використовувались під час будівельних робіт, детальну інформацію по обладнанню - інструкцію з монтажу та експлуатацію, інформацію по викидам тощо;

- копії загального журналу будівельних робіт, спеціального журналу з окремих видів робіт, узгоджених з Замовником та технаглядом (додаток А, додаток Б ДБН А.3.1-5:2016), які зазначені в проміжному акті;

- проміжні акти (КБ-2, КБ-3) узгоджений з технаглядом;

- акти на закриття прихованих робіт узгоджені з технаглядом (додаток В);

- виконати документацію згідно ПУЕ;

- розрахунки інших витрат;

- копію журналу авторського нагляду відповідно до робіт зазначених в проміжному акті;

- інші документи згідно діючих норм та правил, за вимогою Замовника, у разі необхідності.

13. Під час здачі виконаних робіт Виконавець дотримується вимог ДБН А.3.1 5:2016 «Організація будівельного виробництва», надає Замовнику оформлені належним чином:

- комплект робочих креслень, на основ яких здійснювався монтаж, з усіма узгодженими змінами, що виникали при будівництві об`єкта за необхідністю;

- технічні паспорти, сертифікати або інші документи, що засвідчують якість матеріалів та виробів, які використовувались під час будівельних робіт, детальну інформацію по обладнанню - інструкцію з монтажу та експлуатацію, інформацію по викидам тощо;

- копії загального журналу будівельних робіт, спеціального журналу з окремих видів робіт, узгоджених з Замовником та технаглядом (додаток А, додаток Б ДБН А.3.1-5:2016), які зазначені в проміжному акті;

- акт виконаних робіт (КБ-2, КБ-3) узгоджений з технаглядом;

- акти на закриття прихованих робіт (додаток В) узгоджені з технаглядом;

- виконати документацію згідно ПУЕ;

- розрахунки інших витрат;

- копію журналу авторського нагляду відповідно до робіт зазначених в акті;

- інші документи згідно діючих норм та правил, за вимогою Замовника, у разі необхідності.

Посилаючись на вищенаведені умови Договору та Технічних вимог до нього, позивач за первісним позовом, доводи якого підтримав суд першої інстанції, наполягає на тому, що наданий виконавцем акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт не відповідають ані договірним умовам, ані нормам діючого законодавства у сфері будівництва.

Апеляційний суд також критично оцінює наявний в матеріалах справи акт приймання виконаних робіт, оскільки останній не містить ані посилання на укладений договір, ані дати його складання, ані періоду виконання зазначених робіт. Будь-яких інших, погоджених сторонами у Договорі та Технічних умовах, необхідних документів виконавцем представлено замовнику не було. Відтак, не підписання замовником вказаного акту носить правомірний характер та не породжує в останнього обов`язку з оплати вказаних в цьому документі робіт.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на помилковості позиції відповідача за первісним позовом стосовно того, що замовник жодного разу не висловлював своїх заперечень з приводу зазначених вище акту та довідки, оскільки такі доводи спростовуються наявним в матеріалах справи листом ДУ «Держгідрографія», за змістом якого замовник як раз таки просив надати йому повний пакет необхідних документів (т. 1, а.с. 76).

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами дійсний обсяг виконаних за договором робіт. Не підтверджують цей факт і долучені скаржником до матеріалів апеляційної скарги фотоматеріали неідентифікованого об`єкту будівництва, які апеляційний суд взагалі вважає поданими з порушенням процесуальних норм та за відсутності будь-якого обґрунтуванням підстав їх долучення до справи на етапі апеляційного перегляду.

Що стосується вимоги позивача за зустрічним позовом про відшкодування замовником витрат, понесених виконавцем на закупівлю матеріалів, то апеляційний суд виходить з такого.

Як було зазначено позивачем за зустрічним позов в якості доказів на підтвердження закупівлі матеріалів для виконання робіт за спірним Договором було долучено до матеріалів справи копії наступних видаткових накладних: №RAO-003075 від 30.03.2023 на суму 135907,21 грн, №RAO-002940 від 17.04.2023 на суму 7806,02 грн, №RAO-003116 від 17.04.2023 на суму 71557,21 грн, №RAO-003947 від 19.04.2023 на суму 140655,00 грн, №40 від 20.04.2023 на суму 15429,12 грн, №429 від 15.09.2023 на суму 36707,86 грн, №33 від 21.06.2023 на суму 201425,59 грн, №11 від 12.06.2023 на суму 107973,17 грн, №НЗ-01894 від 27.07.2023 на суму 133626,00 грн, всього на суму 851087,18 грн.

Доказами оплати товару за вказаними видатковими накладними є платіжні інструкції: №98 від 17.03.2023 на суму 2074646,42 грн (за товар згідно рах. №RAO-П00317 від 14.03.2022); №99 від 17.03.2023 на суму 7806,02 грн (за товар згідно рах. №RAO-П00319 від 14.03.2022); №132 від 13.04.2023 на суму 140655,00 грн (за товар згідно рах. №RAO-П0589 від 12.04.2023); №137 від 21.04.2023 на суму 15429,12 грн (за товар згідно рах. №41 від 19.04.2023); №144 від 04.05.2023 на суму 133626,00 грн (за товар згідно рах. Н3-0000323 від 21.04.2023); №162 від 09.06.2023 на суму 309398,75 грн (за товар згідно рах. 10 від 07.06.2023); №205 від 15.09.2023 на суму 36707,86 грн (за товар згідно рах. 358 від 13.09.2023).

Проаналізувавши вказані документи, колегія суддів зауважує про те, що останні підтверджують факт здійснення ТОВ «Строй-Буд-Кран» закупівлі певних будівельних матеріалів, однак із них не вбачається, що товариство використовувало їх саме на виконання умов спірного Договору.

З моменту придбання такі матеріали фактично були у власності товариства, а відтак могли бути використані ним не лише для здійснення будівництва будівлі для дизель-генератора та вахтової служби для ДУ «Держгідрографія», однак і для виконання інших замовлень, що не пов`язані зі спірним Договором, або могли бути відчужені.

За таких обставин, апеляційний суд висновує про те, що отримання відповідачем будь-яких товарно-матеріальних цінностей від третіх осіб за видатковими накладними прямо не доводить виконання ним своїх зобов`язань за укладеним Договором.

Більш того, слушними є доводи представника замовника про те, що зазначені у платіжних інструкціях номери, дати та суми рахунків не відповідають номерам, датам та сумам видаткових накладних. Крім того, у платіжних інструкціях №98 на суму 207464,42 грн та №99 на суму 7806,02 дати рахунків зазначені 14.03.2022, тобто до підписання сторонами Договору акту про початок виконання робіт.

В свою чергу, Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, на які також посилався скаржник, дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Втім, як вже було встановлено апеляційним судом, складені виконавцем акт приймання-виконання будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) не були підписані замовником через невідповідність вказаних документів умовам укладеного Договору. Отже, наразі в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження використання авансу, в тому числі для придбання виконавцем будівельних матеріалів на виконання умов спірного Договору

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ «Строй-Буд-Кран» про стягнення з ДУ «Держгідрографія» збитків у розмірі 172645,90 грн, що фактично складає вартість придбаних для будівництва матеріалів, яка перевищує суму отриманого авансу.

Щодо посилань скаржника на дію форс-мажорних обставин.

Як слідує з матеріалів апеляційної скарги, ТОВ «Строй-Буд-Кран» наполягає на тому, що неможливість виконання умов спірного Договору у встановлений строк пов`язана виключно з обставинами непереборної сили (військовою агресією Російської Федерації проти України та бойовими діями у с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області).

Аналізуючи вказані доводи, апеляційний суд виходить з того, що обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

У довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Натомість сертифікат, який видається ТПП України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, має засвідчувати не лише наявність форс-мажорної обставини, а і її вплив на конкретне зобов`язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Крім того, апеляційний суд детально розглянув погоджені сторонами умови розділу 8 «Обставини непереборної сили» спірного договору, з яких слідує, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі з наданням доказів виникнення обставин непереборної сили.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (регіональною торгово-промисловою палатою) або іншим уповноваженим органом.

Неповідомлення, неналежне або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань.

У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 робочих днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне дослідити хронологію певних обставин та звернути увагу на те, що спірний договір було укладено 01.02.2022, до початку військової агресії Російської Федерації проти України.

Втім, Акт про початок виконання робіт з будівництва за Договором було складено та підписано сторонами 01.12.2022. Вказаним Актом сторони засвідчили, що з 01.12.2022 року Виконавцем розпочато виконання робіт з будівництва об`єкту: нове будівництво будівлі для дизель-генератора та вахтової служби на території маяка Вікторівський Передній по пул. Приморська, 97/1, с. Черноморка Очаківського району Миколаївської області.

07.12.2022 виконавець отримав передплату за договором, а вже 20.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду №1, за текстом якої, відповідно до листа Виконавця від 10.10.2022 №11 щодо неможливості надання послуг в зв`язку із проведенням бойових дій на території України, домовились продовжити строк виконання робіт.

Подальші Додаткові угоди від 30.03.2023 та 28.12.2023 про продовження строку виконання робіт та дії договору сторони укладали у зв`язку із знаходженням об`єкту будівництва в зоні ведення бойових дій.

Доказів звернення виконавця до замовника з сертифікатом торгово-промислової палати, який би засвідчував наявність форс-мажорних обставин та унеможливлення через їх дію виконання зобов`язання саме за спірним договором та у погоджений сторонами строк матеріали справи не містять.

Натомість, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем за первісним позовом було долучено лист №05-67/2763/5-23 від 24.10.2023 Миколаївської обласної військової адміністрації, яка повідомила, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до Переліку Чорноморська сільська територіальна громада Миколаївського району Миколаївської області (зокрема с. Чорноморка) включена до території активних бойових дій з 15.12.2022 по 31.12.2022.

Також відповідно до Переліку с. Чорноморка Чорноморської сільської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області включено до території можливих бойових дій з 01.01.2023, дата завершення яких на цей час не визначена (т. 1, а.с. 163).

Наведені обставини в сукупності ставлять під розумний сумнів поведінку виконавця, який усвідомлюючи безпекову ситуацію в регіоні, все ж таки вважав за можливе приступити до виконання робіт та отримати попередню оплату за договором, але в подальшому за цих же обставин наголосив на неможливості виконання цих робіт. В той же час, колегія суддів підкреслює, що сам по собі факт воєнного стану не звільняє від відповідальності за зобов`язаннями, які сторона взяла на себе та підтвердила в період дії цього ж воєнного стану. Належних доказів виникнення нових, непередбачуваних перешкод з січня 2023 року, які б унеможливили будівництво, апелянтом під час розгляду справи в суді першої інстанції представлено не було.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем за первісним позовом не було належними та допустимим доказами підтверджено неможливість виконання свого зобов`язання протягом усього строку договору саме у зв`язку з настанням та безперервною дією форс-мажорних обставин.

Оцінюючи доводи апелянта про порушення замовником істотних умов договору, колегія суддів встановила наступне.

Як вже було зазначено, апелянт наполягає на тому, що саме замовник допустив істотне порушення умов спірного договору, оскільки не уклав Договір на здійснення авторського нагляду, не подав повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, не повідомив про початок виконання будівельних робіт, а також не надав виконавцю технічну документацію, що є достатньою правовою підставою для розірвання Договору №48/22ДЗ від 01.02.2022 в судовому порядку.

Поряд із цим, як обґрунтовано зауважив позивач за первісним позовом, умови спірного договору покладають обов`язок з укладення договору авторського нагляду саме на виконавця. Також виконавець має організовувати проведення технічного нагляду та отримувати всі необхідні документи для початку робіт та документи необхідні для введення об`єкту в експлуатацію з незначним наслідком (СС1) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (п.п. 14, 15, 18 Технічних умов до Договору).

Як встановлюють чинні норми матеріального права сторони є вільні в укладенні договору і при виборі контрагента. Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору підряду, а також загальні положення щодо зобов`язань визначених Цивільним кодексом України, ДУ «Держгідрографія» та ТОВ «Строй-Буд-Кран» погодили певний порядок виконання зобов`язань і відповідно повинні були дотримуватись такого порядку.

Разом з тим, виконавець не був позбавлений права на звернення до замовника або до суду з відповідною вимогою про укладання додаткової угоди з метою зміни погоджених раніше умов, якщо такі умови, як зазначає останній, дійсно носять протиправний характер та унеможливлюють виконання зобов`язань за договором.

Натомість, сам же виконавець вже неодноразово зазначав про те, що останній все ж таки приступив до виконання будівельних робіт та використав суму попередньої оплати. Втім, яким саме чином останній міг здійснювати будівельні роботи за відсутності наданої замовником технічної документації представник товариства обґрунтувати не зміг.

Відтак, апеляційний суд не може залишити поза увагою такий прояв суперечливої поведінки виконавця.

У зв`язку з цим колегія суддів зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц (провадження №14-175 цс 20) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Сутність застосування цієї доктрини не ставиться в залежність відповідних заяв чи поведінці сторони в межах судового провадження чи поза межами судового провадження, адже висновок Великої палати Верховного Суду містить абсолютний характер.

Апеляційним судом встановлено, що виконавець не представив належних доказів на підтвердження факту порушення замовником істотних умов договору, адже сторони самостійно узгодили порядок виконання зобов`язання, відповідні умови протягом дії договору не змінювались та не визнавались недійсними в судовому порядку. Теза відповідача про ненадання замовником технічної документації є проявом суперечливої поведінки товариства, адже не узгоджується з раніше заявленими доводами виконавця про здійснення частини будівельних робіт за кошти внесеної попередньої оплати.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги ТОВ «Стой-Буд-Кран» до ДУ «Держгідрографія» про розірвання Договору №48/22ДЗ від 01.02.2022.

Крім того, колегія суддів встановила, що Додатковою угодою №3 від 28.12.2023 сторони виклали п. 11.1 Договору в наступній редакції: « 11.1 Договір набуває чинності з моменту підписання Його обома Сторонами і діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.». Перше речення п. 3 Додатку №2 до Договору викладено у новій редакції: « 3. Строк виконання робіт: по 31.12.2024».

На думку апелянта станом на дату звернення до суду із зустрічним позовом вказаний Договір є діючим, тому останній заявив вимогу про його розірвання в судовому порядку, посилаючись на висновки Верховного суду, викладені у справі №910/21315/21.

Апеляційний суд звернувся до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 03.04.2024 по справі №910/21315/21 та встановив, що колегія суддів касаційного господарського суду виснувала про таке:

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання».

Отже, «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Погоджена сторона умова до «повного виконання сторонами своїх зобов`язань» у розумінні приписів статті 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов`язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.

Ураховуючи вказане, з огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору до 31.08.2021, а вказівка на «повне виконання сторонами своїх зобов`язань» не є у розумінні статті 252 ЦК України строком договору, колегія суддів погодилась з висновками суду апеляційної інстанції, що строк дії Договору закінчився ще 31.08.2021.

Поряд із цим, касаційний суд наголосив на тому, що навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором.

Як свідчать обставини цієї справи, станом на 07.02.2025 умови Договору виконавцем виконані не були, роботи з будівництва об`єкту не завершені, акт приймання-передачі виконаних робіт не підписаний. Керуючись цими обставинами, втративши інтерес до виконання обумовлених будівельних робіт, замовник вирішив припинити будь-які взаємні зобов`язання за цим договором і тому скерував виконавцю претензію №116/10/25 від 12.02.2025 про повернення суми попередньої оплати та сплату штрафних санкцій.

Несплата цих коштів в добровільному порядку і стала підставою для звернення ДУ «Держгідрографія» із позовом до ТОВ «Строй-Буд-Кран». При цьому, позивач правомірно кваліфікував стягнення коштів попередньої оплати саме в якості збитків.

Як вже було встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, матеріали справи не доведено, що невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань за договором підряду виникло не з вини самого виконавця, у зв`язку з форс-мажорними обставинами або через дії або бездіяльність замовника.

Отже, сплачені ДУ «Держгідрографія» за договором підряду кошти як попередня оплата (аванс) за роботи, які не були виконані у строк, встановлений договором підряду, свідчать про неотримання замовником очікуваного результату внаслідок неналежного виконання договору, а тому підлягають стягненню з підрядника як збитки.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16 (п. 112-113 постанови).

Згідно приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Апеляційний суд вважає за необхідне керуватись саме визначеною нормою матеріального права, оскільки умови п. 6.3.11 Договору регулюють строк повернення коштів попередньої оплати саме у випадку дострокового розірвання договору.

Втім, станом на дату звернення позивача з претензією №116/10/25 від 12.02.2025 строк дії спірного Договору скінчився 31.12.2024 (згідно положень Додаткової угоди №3 від 28.12.2023).

З урахуванням наведеного, відповідач за первісним позовом мав повернути вказані кошти у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

За змістом відповіді ТОВ «Строй-Буд-Кран» на претензію замовника вбачається, що виконавець отримав вказану претензію – 20.02.2025 (т. 1, а.с. 74). Отже, останній день сплати вказаних коштів припадав на 27.02.2025. Оскільки докази повернення суми попередньої оплати в матеріалах справи відсутні, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача за первісним позовом збитків понесених зі сплатою попередньої оплати (авансового платежу) у розмірі 678441,28 грн.

Щодо заявлених первісних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 цього кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у т. ч. у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 виснувала, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків).

У зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду виснувала, що стягнення інфляційних втрат і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Одночасно було зазначено, що інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Таким чином, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, тобто додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов`язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника інфляційних втрат та 3 % річних закріплено у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин щодо неповернення виконавцем коштів попередньої оплати на вимогу замовника, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо частково задоволення вимог первісного позову про стягнення інфляційні втрат в сумі 28917,54 грн та 3% річних в сумі 11933,13 грн.

Одночасно, апеляційний суд зауважує про те, що скаржник належних заперечень проти стягнення вказаних сум не надав, власний контррозрахунок не представив.

Крім того, колегія суддів враховує, що за змістом ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Апеляційним судом було вже встановлено, що умови спірного Договору, а саме п. 7.2, передбачали, що у випадку прострочення виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості Робіт з надання яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості.

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції констатує, що місцевий господарський суд обґрунтовано встановив порушення відповідачем строку виконання робіт за договором, а тому правомірно задовольнив вимоги ДУ «Держгідрографія» до ТОВ «Строй-Буд-Кран» про стягнення пені в сумі 1359540,00 грн та штрафу в сумі 348600,00 грн.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Місцевий господарський суд в цілому дійшов правильних висновків про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Натомість доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом відповідно до норм чинного законодавства, та не спростовують вказаних вище висновків суду, які безпосередньо випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі №904/5863/25 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Буд-Кран» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі №904/5863/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2026 у справі №904/5863/25 залишити без змін.

Справу №904/5863/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 10.06.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков