Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №904/6968/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/6968/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 (суддя Дичко В.О., повний текст якого підписаний 26.03.2026) у справі №904/6968/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія "Екоенергія",

про стягнення 232 528,05 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія “Екоенергія” про стягнення 232 528,05 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 228 599,09 грн, 3% річних у сумі 3 043,89 грн та інфляційних втрат у сумі 885,07 гривень. Витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія “Екоенергія” неналежним чином виконало умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, умови якого затверджено наказом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” від 22.12.2023 № 742 (ідентифікатор договору - № 1756-03015-ПД, дата акцептування - 01.01.2024), щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг упродовж січня 2024 року - жовтня 2025 року.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія “Екоенергія” на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” 230 524,38 грн, у тому числі основну заборгованість у сумі 228 599,09 грн, 3% річних у сумі 1 040,22 грн, інфляційні втрати в сумі 885,07 грн , судовий збір у сумі 2 766,30 грн. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 по справі №904/6968/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 002,87 грн 3% річних, нарахованих позивачем на декадні (планові) платежі та в цієї частині прийняти рішення про задоволення вимоги про стягнення 2 002,07 грн 3% річних, нарахованих позивачем на декадні (планові) платежі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ПАТ «НЕК «Укренерго» просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 у справі № 904/6968/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 002,07 грн 3% річних, нарахованих на декадні (планові) платежі, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Скаржник вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до пункту 3.5 укладеного між сторонами договору від 01.01.2024 № 1756-03015-ПД, відповідач зобов`язаний здійснювати поетапну оплату планової вартості послуг за кожну декаду розрахункового періоду (до 18 та 28 числа поточного місяця та до 8 числа наступного місяця). Скаржник наголошує, що вказаний порядок передбачає виконання грошового зобов`язання за вже отримані у відповідній декаді послуги, а не здійснення попередньої оплати чи авансування. Як оплата планової вартості послуг за декаду, так і остаточний розрахунок є за своєю суттю єдиним грошовим зобов`язанням, порушення строків виконання якого тягне за собою відповідальність за статтею 625 Цивільного кодексу України. При цьому невиконане зобов`язання зі сплати декадного платежу не припиняється зі спливом розрахункового місяця, а підлягає виконанню та існує у часі до моменту повного розрахунку.

Також скаржник зауважує, що суд першої інстанції безпідставно послався на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23. На думку апелянта, обставини вказаної справи та справи № 904/6968/25 не є подібними, оскільки у справі Верховного Суду спір виник за старим договором від 2019 року, умови якого передбачали саме часткову попередню (авансову) оплату та не встановлювали конкретних обсягів для її визначення. Натомість чинний договір приєднання від 01.01.2024, який є предметом розгляду у цій справі, чітко регламентує порядок визначення як планового, так і фактичного обсягу послуг (пункт 3.4), а також покроковий механізм та строки проведення проміжних декадних платежів, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм права та релевантної судової практики.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.263 ГПК України, що, в свою чергу, на підставі ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про надання строку для подачі відзиву повідомлявся належним чином.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В, суддів Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 у справі №904/6968/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2024 року між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі – оператор системи передачі, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія “Екоенергія” (далі – користувач системи передачі, користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, умови якого затверджено наказом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” від 22.12.2023 № 742 (ідентифікатор договору - № 1756-03015-ПД, т. 1, а.с. 7-44, 47, далі – договір).

На підставі пункту 1.1 Договору цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі – Договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі – користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

На підставі пункту 1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (далі – КСП), та є однаковими для всіх користувачів.

На підставі пункту 2.1 Договору цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі – послуга).

Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

На підставі пункту 2.2 Договору користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору під час виконання вимог цього Договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про ринок електричної енергії”, Правилами ринку, КСП, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Відповідно до пункту 2.4 Договору цей Договір встановлює права та обов`язки сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

На підставі пункту 3.2 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Згідно з пунктом 3.3 Договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП.

Згідно з пунктом 3.4 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

На підставі пункту 3.5 Договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж – до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж – до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж – до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3.6 Договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі – АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 3.7 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі – Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в “Системі управління ринком”, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Згідно з абзацом 1 пункту 3.8 Договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.

Згідно з абзацом 1 пункту 3.9 Договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.

Відповідно до пункту 3.11 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені в цьому Договорі.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору обов`язок користувача: своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим Договором.

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Договору право ОСП: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу.

Згідно з пунктом 7.8 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

На підставі пункту 11.3 Договору акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Згідно з пунктом 11.5 Договору будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).

Відповідно до пункту 11.6 Договору рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною:

у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником;

у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу “Доставлено” у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Згідно з пунктом 11.7 Договору для забезпечення електронного документообігу сторони зобов`язуються здійснити реєстрацію в Сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування Сервісом, які ним передбачені.

Відповідно до пункту 11.8 Договору при підписанні документів електронним підписом використовується сертифікат, виданий кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 11.9 Договору сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних сторони, вважаються такими, що підписані цією стороною (уповноваженою нею особою).

На підставі пункту 12.2 Договору наявність спору, що виникає у зв`язку з цим Договором, не звільняє сторони від виконання їх зобов`язань відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 12.4 Договору у випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

На підставі пункту 13.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

Згідно з пунктом 13.5 Договору припинення/розірвання дії цього Договору не звільняє сторони від належного виконання обов`язків, що виникли в період дії цього Договору.

Відповідно до абзацу 6 пункту 14.1 Договору цей Договір та додатки до нього вважаються укладеними з дати, зазначеної в листі-повідомленні про приєднання до цього Договору.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу такі рахунки-фактури (т. 1, а.с.53-132, 154-251; т. 2, а.с. 1-17).

На виконання умов Договору Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” надало Товариству з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія “Екоенергія” послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період із січня 2024 року до жовтня 2025 року, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг (т. 1, а.с. 133-153; т. 2, а.с. 18-41).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату планових рахунків упродовж січня 2024 року – липня 2025 року та не здійснив розрахунки за фактично надані в серпні – жовтні 2025 року послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія “Екоенергія” за надані в серпні – жовтні 2025 року послуги рахується заборгованість у сумі 228 599,09 грн, а також нараховані 3% річних у сумі 3 043,89 та інфляційні втрати в сумі 885,07 грн за несвоєчасне здійснення розрахунків за надані в січні 2024 року – жовтні 2025 року послуги (т. 1, а.с. 45-46), що стало причиною виникнення спору та звернення з позовною заявою до господарського суду.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 002,87 грн 3% річних, нарахованих на декадні (планові) платежі, та вимога скасувати судове рішення у цій частині й ухвалити нове рішення про повне задоволення вказаної вимоги.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах заявлених вимог щодо стягнення 2 002,87 грн 3% річних, нарахованих позивачем на декадні (планові) платежі, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 “Послуги. Загальні положення” Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

На підставі ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Укладений між сторонами договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання та розміщений на офіційному сайті позивача.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (далі – КСП), та є однаковими для всіх користувачів (п. 1.2. договору).

На підставі пункту 2.1 договору цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі – послуга). Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

На підставі пункту 2.2 договору користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору під час виконання вимог цього Договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про ринок електричної енергії”, Правилами ринку, КСП, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Відповідно до пункту 2.4 договору цей Договір встановлює права та обов`язки сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

На підставі пункту 3.2 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Згідно з пунктом 3.3 договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП.

Згідно з пунктом 3.4 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

На підставі пункту 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж – до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж – до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж – до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі – АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи умови пунктів 3.5 та 3.6 вказаного договору, колегія суддів зазначає, що передбачені договірними умовами подекадні платежі та визначений пунктом 3.7 договору порядок остаточного розрахунку за місяць на підставі актів надання послуг за своєю правовою природою опосередковують оплату фактично наданого обсягу послуг у межах одного й того ж самого розрахункового періоду (календарного місяця).

Послідовне або одночасне нарахування трьох процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України як на проміжні (декадні) зобов`язання, так і на фінальну суму заборгованості за місячним актом, призвело б до покладення на боржника подвійної відповідальності за порушення, по суті, одного і того самого грошового зобов`язання (оплати вартості послуг за відповідний місяць). Таке нарахування суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо доводів скаржника про зміну правової природи подекадних платежів у редакції договору від 01.01.2024, колегія суддів зазначає таке.

Наполягаючи на правомірності нарахування 3% річних на планові декадні платежі, ПАТ «НЕК «Укренерго» вказує, що такі платежі за своєю суттю є платою за вже надані протягом відповідної декади послуги, а не авансуванням чи попередньою оплатою, як це було передбачено попередніми редакціями аналогічних договорів (до 2024 року).

Колегія суддів відхиляє вказані аргументи як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та умов укладеного правочину, з огляду на наступне.

Згідно з правовою природою договору про надання послуг, обов`язок замовника оплатити послугу виникає за факт її надання. Специфіка послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління полягає в тому, що вона надається ОСП безперервно (пункт 2.1 договору), а її точний, фактичний обсяг та вартість можуть бути остаточно визначені, верифіковані та зафіксовані виключно після завершення розрахункового періоду, яким є один календарний місяць. Це підтверджується пунктом 3.7 договору, який пов`язує обов`язок остаточного розрахунку з даними адміністратора комерційного обліку (АКО) та підписанням відповідних місячних актів надання послуг.

Розрахунок планової вартості за кожну декаду (пункти 3.5, 3.6 договору) є проміжним (тимчасовим) інструментом, спрямованим виключно на забезпечення поточної ліквідності оператора системи передачі та оперативного фінансування ринку електричної енергії. Назва цих платежів у новій редакції договору («планові платежі за декаду» замість «авансові») не змінює їхньої економічної та юридичної суті. Вони залишаються проміжними етапами розрахунків у межах єдиного і неподільного розрахункового періоду (місяця).

Остаточний обсяг грошового зобов`язання боржника за відповідний місяць формується лише наприкінці такого місяця на підставі фактичних даних комерційного обліку. Будь-які проміжні (декадні) зобов`язання, у разі їхньої несплати, зі спливом розрахункового місяця повністю поглинаються фінальним грошовим зобов`язанням за місяць, що фіксується у щомісячному Акті надання послуг.

Таким чином, після закінчення розрахункового місяця та виставлення остаточного рахунку (акта), планові декадні зобов`язання припиняють існувати як самостійні заборгованості, оскільки вони трансформуються у загальний фактичний борг за місяць.

Нарахування передбачених статтею 625 ЦК України 3% річних на такі проміжні суми поза межами відповідного місяця (паралельно або послідовно з нарахуванням на загальну суму місячного акта) є безпідставним, оскільки призводить до подвійної відповідальності за порушення одного і того самого грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості нарахування штрафних санкцій та передбачених статтею 625 ЦК України сум одночасно на планові (декадні) платежі та на суму фактичного виставленого боргу за місяць викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 905/772/25.

Посилання скаржника на неподібність правовідносин у цій справі та у справі № 914/3621/23 постанова КГС ВС від 15.07.2025 колегією суддів відхиляються.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію, викладену в зазначеній постанові Верховного Суду, оскільки ключовий правовий висновок касаційної інстанції зводиться до того, що нарахування трьох процентів річних на суми коштів, які за своєю природою є проміжними або плановими платежами в межах одного розрахункового періоду, є безпідставним. Відтак, зміна редакції чи форми договору приєднання з 01.01.2024 не змінює суті самого грошового зобов`язання та не спростовує висновків суду про неможливість подвійного нарахування санкцій за один і той самий обсяг послуг.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість нарахування позивачем 3% річних на планові декадні платежі у розмірі 2 002,87 грн та законно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Разом з тим, через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія “Екоенергія” надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначає, що ним після ухвалення рішення суду першої інстанції було добровільно та повністю сплачено на користь позивача суму заборгованості в розмірі 307 593,09 грн згідно з платіжною інструкцією № 50 від 27.03.2026.

Розглянувши вказане клопотання та заперечення позивача на нього, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та відомості про взаємні розрахунки сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми на стадії апеляційного перегляду можливе виключно у разі, якщо встановлено наявність підстав, за яких судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконне і необґрунтоване. У тому ж разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухвалено 23.03.2026.

Добровільне виконання грошового зобов`язання та сплата коштів у сумі 307 593,09 грн здійснена відповідачем 27.03.2026, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення предмет спору існував у повному обсязі, а первинні висновки суду першої інстанції про наявність заборгованості на дату 23.03.2026 були законними та обґрунтованими.

Окрім того, дослідивши надані позивачем відомості про взаємні розрахунки сторін, колегія суддів встановила, що здійснений відповідачем платіж у розмірі 307 593,09 грн за платіжною інструкцією № 50 від 27.03.2026 спрямований виключно на погашення чистого тіла основного боргу за надані послуги спірного періоду. Натомість матеріали справи не містять доказів добровільної сплати відповідачем нарахованих трьох процентів річних, інфляційних втрат та судового збору.

Таким чином, предмет спору в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій та процесуальних витрат є чинним, що унеможливлює закриття провадження у справі в цій частині.

Зважаючи на викладене, клопотання ТОВ “Генеруюча компанія “Екоенергія” про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору задоволенню не підлягає. Факт здійснення добровільної оплати тіла боргу після ухвалення рішення суду першої інстанції є підставою для врахування вказаних сум на стадії виконання судового рішення у порядку, передбаченому статтею 328 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що висновки суду першої інстанції є правильними, а тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення в частині відмови у 3% річних, нарахованих позивачем на декадні (планові) платежі у розмірі 2 002,87 грн підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 по справі № 904/6968/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 11.06.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина