Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №917/1769/24(917/1808/25) — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Харків Справа №917/1769/24(917/1808/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.,

при секретарі Горюшко В.С.,

за участю представника позивача (ліквідатора) – арбітражного керуючого Заріцького Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" (вх. №958 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/1769/24(917/1808/25) (суддя Білоусов С.М., повне судове рішення складено 14.04.2026)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ"

про стягнення заборгованості (в межах справи про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро")

ВСТАНОВИВ:

1. Стисле викладення історії справи

1.1. У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/1769/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" (далі – ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро").

1.2. Постановою Господарського суду Полтавської області від 15.04.2025 ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" визнано банкрутом та призначено ліквідатором Арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.

1.3. ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" 21.09.2025 в межах справи про банкрутство подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (далі – ТОВ "Новоградівська ССФГ "СТЕП") про стягнення заборгованості у розмірі 24 917,00 грн у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).

Позов мотивовано тим, що під час виконання повноважень ліквідатором у справі №917/1769/24 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" було встановлено безпідставне перерахування на користь ТОВ "Новоградівська ССФГ "СТЕП" грошових коштів у розмірі 24 917,00 грн за відсутності будь-яких договірних чи інших правовідносин між зазначеними особами.

1.4. Відповідач ТОВ "Новоградівська ССФГ "СТЕП" не скористався своїм правом на подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву.

1.5. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/1769/24 (917/1808/25) у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з недоведеності факту безпідставного набуття відповідачем грошових коштів.

2. Межі апеляційного перегляду та узагальнені доводи апеляційної скарги

2.1. Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, позивач 27 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, безпідставне відступлення від висновків та правових позицій Верховного Суду, практику Європейського суду з прав людини, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 14 квітня 2026 року по справі №917/1769/24 (917/1808/25) скасувати, та ухвалити нове яким задовольнити позов та судові витрати у справі покласти на відповідача.

2.2. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно покладено тягар доказування на позивача, тоді як саме відповідач зобов`язаний був надати докази існування правовідносин, в рахунок яких здійснювалось перерахування коштів, а також правомірності їх отриманням Відповідачем.

2.3. Ліквідатор зазначав, що матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували реальність господарських відносин між сторонами: відсутні договори, акти, первинні документи бухгалтерського обліку, а дані податкової та фінансової звітності не підтверджують факту поставки сільськогосподарської продукції. Банківська виписка про здійснення операції з перерахування коштів 03 травня 2012 року лише свідчить про здійснення переказу ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" на рахунок ТОВ "Новоградівська ССФГ "СТЕП" грошових коштів в сумі 24 917,00 гривень. Посилання на призначення платежу "повернення попередньої оплати за с/г продукцію, зг. акту звірки від 03.05.12" не є належним доказом існування договірних відносин, не може бути підставою для виникнення грошових зобов`язань у розумінні статті 11 ЦК України, а поставка сільськогосподарської продукції між юридичними особами не може здійснюватися без ПДВ.

З огляду на викладене, на думку апелянта, кошти у розмірі 24 917,00 грн отримані відповідачем безпідставно, а їхнє стягнення в межах ліквідаційної процедури слугує захисту прав як боржника, так і кредиторів.

3. Позиція інших учасників справи

Відповідач у справі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026, в порядку, регламентованому статтею 32 ГПК України, визначено склад суду у справі: головуючий (суддя-доповідач) Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

4.2. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №917/92/26 за апеляційною скаргою ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі № 917/1769/24(917/1808/25). Призначено справу до розгляду на 02.06.2026 о 14:30.

4.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" Заріцького Юрія Миколайовича про участь у судовому засіданні, призначеному на 02.06.2026 о 14:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням ним власних технічних засобів.

4.4. В судовому засіданні 02.06.2026 брав участь представник ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" – арбітражний керуючий Заріцький Ю.М. Представник відповідача в судове засідання 02.06.2026 не з`явився. Східний апеляційний господарський суд розпочав розгляд справи в судовому засіданні 02.06.2026 за відсутності представника відповідача, оскільки ухвалою суду від 01.05.2026 явку учасників справи в судове засідання визнано необов`язковою.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом

5.1. Постановою Господарського суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року у справі №917/1769/24 ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО"" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.

5.2. Під час виконання обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" арбітражним керуючим Заріцьким Ю.М. встановлено збільшення розміру дебіторської та кредиторської заборгованості товариства протягом останніх років, а також те, що грошові кошти товариства, спрямовувалися на перерахування на користь різних осіб без належного документального оформлення, при цьому розрахунки з контрагентами та виконання існуючих грошових зобов`язань належним чином не здійснювалися.

5.3. Ліквідатором ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" отримано банківську виписку по рахунках Боржника, відкритих в АБ "УкргазБанк" в період із 13 квітня 2012 року по 21 серпня 2017 року. За інформацією АБ "Укргазбанк" ця виписка охоплює увесь період обстлуговування відповідача у АБ "Укргазбанк" (а.с. 20) Банківська виписка свідчить про те, що 03 травня 2012 року з банківського рахунку ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" на рахунок контрагента ТОВ "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств „СТЕП“" перераховані грошові кошти у розмірі 24 917,00 грн з призначенням платежу "повернення попередньої оплати за с/г продукцію, зг. акту звірки від 03.05.12" (а.с. 20).

5.4. Наявна в матеріалах справи банківська виписка не містить документального підтвердження надходження позивачу грошових коштів від контрагента ТОВ "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "СТЕП" у період до 03.05.2012.

5.5. Ліквідатор ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" Заріцький Ю.М. 30.06.2025 направив на адресу відповідача вимогу про повернення майна вих. №505/25, в якій навів інформацію про виявлений ним рух коштів у розмірі 24 917,00 грн на користь контрагента та просив не пізніше 10 календарних днів з дня отримання запиту (вимоги) надати відповідні докази (договори, рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт, накладних на поставку/передачу товару, інші документи первинного бухгалтерського обліку) щодо дійсності та реальності господарських відносин між ТОВ "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств „СТЕП“" та ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО", на виконання яких були здійснені перерахування коштів. У випадку відсутності запитуваних документів та/або неможливості підтвердити реальність господарських відносин між контрагентами ліквідатор ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" просив у строк, що не перевищує 10 календарних днів здійснити повернення на користь позивача раніше отриманих грошових коштів у сумі 24 917,00 грн (а.с. 17-19). Поштове відправлення ШКІ 0304000208204 з означеною вимогою, адресоване відповідачу, за інформацією АТ "Укрпошта" було вручено адресату 22.07.2025 (а.с. 19 зворот, 35).

5.6. Позивач 21.09.2025 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором поставки, в якій фактично просить суд про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 24 917,00 грн.

5.7. Позивач стверджує, що відповідь на вимогу вих. №505/25 від 30.06.2025 від відповідача не надходила, грошові кошти на виконання цієї вимоги відповідачем не повернуті. Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався, доказів на підтвердження правових підстав отримання від позивача грошових коштів або добровільного повернення грошових коштів у розмірі 24 917,00 грн за вимогою позивача не надав.

5.8. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань відповідач здійснює такі види економічної діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, інші види діяльності - Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, Допоміжна діяльність у рослинництві, Післяурожайна діяльність, Прісноводне рибальство, Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Юридична адреса відповідача: 27251, Україна, Бобринецький р-н, Кіровоградська обл., село Новоградівка (а.с. 55-58).

6. Позиція Суду

6.1. За змістом позовної заяви ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" підставою позову визначено набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатньої правової підстави. Саме в межах цих доводів суд першої інстанції розглянув спір та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження факту безпідставного набуття відповідачем спірних коштів.

6.2. Згідно з частиною першою та частиною другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

6.3. У кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

6.4. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. При цьому, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 1212 ЦК України підлягають застосуванню лише за відсутності між сторонами належної правової підстави для набуття або збереження майна. Якщо між сторонами існують договірні або інші зобов`язальні правовідносини, які врегульовують спірні майнові відносини, положення глави 83 ЦК України не застосовуються.

Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 1212 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20 та від 17.04.2024 у справі №127/12240/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова КГС ВС від 14.01.2021 у справі №922/2216/18)

Водночас застосування наведених правових висновків у кожній конкретній справі потребує встановлення характеру спірних правовідносин та належної оцінки доказів, які підтверджують або спростовують існування між сторонами відповідної правової підстави для перерахування спірних коштів.

6.5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на засади змагальності та рівності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України. Також суд першої інстанції послався на висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, в силу якого принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

6.6. Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18.

6.7. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача. Проте в контексті спірних правовідносин це означає, що суд першої інстанції помилково поклав на позивача у справі тягар доказування відсутності правової підстави набуття відповідачем спірних грошових коштів, позивач має довести факт вибуття майна (грошових коштів) на користь відповідача, а наявність правової підстави для набуття та збереження цього майна має доводити відповідач, якщо він заперечує проти заявлених позовних вимог за статтею 1212 ЦК України.

6.8. Правові висновки Верховного Суду щодо процесуального обов`язку щодо доказування обставин справи та стандартів доказування викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18 (пункти 61-77) такого змісту.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

6.9. На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд наведених висновків не врахував та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову. Висновок про відсутність підстав для задоволення позову Господарський суд Полтавської області обґрунтував недоведеністю позивачем безпідставності видаткової операції по банківському рахунку позивача з призначенням "повернення попередньої оплати за с/г продукцію, зг. акту звірки від 03.05.12" (пункт 5.3. цієї постанови).

Тобто в основу оскаржуваних рішень судами покладено висновок про недоведеність позивачем заявлених вимог первинними документами у справі, хоча ліквідатор ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" Заріцький Ю.М. вживав заходів щодо отримання документів на підтвердження фактичних підстав набуття грошових коштів, які відповідачем були залишені без відповіді.

Отже такі висновки суду першої інстанції є передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.

6.10. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.11. Суд акцентує увагу на тому, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові від 25 червня 2020 року у справі №924/233/18 (пункти 82-87)

6.12. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів перебування позивача та відповідача у договірних правовідносинах, які опосередковують рух грошових коштів з банківського рахунку позивача на користь відповідача. Банківська виписка у призначенні платежу містить посилання на акт звірки взаємних розрахунків від 03.05.2012. Водночас цей акт в матеріалах справи відсутній, в межах ліквідаційної процедури ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" на запит арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. цей акт або будь-які інші докази на підтвердження правової підстави отримання від позивача грошових коштів у розмірі 24 917,00 грн відповідачем не надано (пункт 5.5 цієї постанови).

Таким чином, встановивши відсутність доказів укладання між сторонами у справі відповідного договору щодо придбання сільськогосподарської продукції, у письмовій формі, суд першої інстанції помилково допустив можливу наявність між сторонами договірних відносин.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 75 ГПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

6.13. Всупереч вищенаведеному, відповідачем будь-яких доказів наявності між сторонами договірних правовідносин не надано, обставин стосовно існування правової підстави для перерахування спірних коштів не доведено, а тому грошові кошти, отримані відповідачем від позивача 03.05.2012, мають бути йому повернуті як безпідставно набуті відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

При цьому суд наголошує на тому, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

6.14. Оцінюючи наявні у справі докази з урахуванням стандарту вірогідності доказів, суд зауважує, що відповідач під час розгляду справи не скористався процесуальними можливостями щодо подання відзиву та заперечень на спростування обставин, наведених у позові. Доказів існування договірних відносин, на виконання яких було здійснено відповідні платежі ТОВ "Новоградівська ССФГ "СТЕП" суду надано не було.

6.15. Згідно з висновками ЄСПЛ [зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

З урахуванням наведених висновків ЄСПЛ суд не надає оцінки іншим доводам апеляційної скарги щодо правового пуризму та неврахування судом першої інстанції загальних засад виконання господарських зобов`язань, оскільки зазначені заперечення безпосередньо не стосуються спірних правовідносин, а тому не потребують детального аналізу суду.

7. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

7.1. Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

7.2. При апеляційному перегляді рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/1769/24(917/1808/25), доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

8. Щодо судових витрат

8.1. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

8.2. Відповідно до вимог частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

8.3. При зверненні до суду з позовом ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн відповідно до платіжної інструкції №0081-1740-7524-3176 від 11.02.2026 (а. с. 53), який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.

8.4. У зв`язку з апеляційним оскарженням судового рішення апелянтом сплачено 3 993,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 25.04.2026 (а. с. 102). Водночас відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, становив 3 633,60 грн (3 028,00 грн х 150% х 0,8).

Отже за результатами розгляду апеляційної скарги суд присуджує стягнення з відповідача на користь позивача 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Проте ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" не позбавлено можливості звернутися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281 – 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/1769/24(917/1808/25) задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.04.2026 у справі №917/1769/24(917/1808/25) скасувати, ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (27251, Кіровоградська область, Бобринецький район, село Новоградівка, ідентифікаційний код 30327666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" (36020, місто Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27, ідентифікаційний код 35796506) 24 917,00 грн заборгованості у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів).

5. Здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (27251, Кіровоградська область, Бобринецький район, село Новоградівка, ідентифікаційний код 30327666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" (36020, місто Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27, ідентифікаційний код 35796506) 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Полтавської області видати накази на примусове виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та у випадках, що передбачені статтями 286 – 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 11.06.2026.

Головуючий суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков