Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №905/8/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків Справа № 905/8/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.,

та представників сторін

від позивача: Грачов Є.О.- представник;

від відповідача: Жукова Л.А. - представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.04.2026 у справі № 905/8/26

за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго”, м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 2530503,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго”(далі- Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго” (далі- Відповідач) про стягнення 2530503,59 грн, з яких: 1737776,52 грн – інфляційні втрати, 792727, 07грн – 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.04.2026 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго” до Відповідача Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго” про стягнення 2530503,59 грн, задоволені у повному обсязі.

До господарського суду Донецької області 03.04.2026 від Відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців.

Означена заява мотивована існуванням виняткових обставин, які істотно ускладнюють та роблять неможливим негайне виконання рішення у справі №905/8/26, зокрема:

-перебування єдиного на сьогодні виробничого активу боржника Слов`янської ТЕС, що забезпечує виконання договору та виробляє 99% товарної продукції, в м.Миколаївка Краматорського району Донецької області на території ведення бойових дій;

-пошкодження залізничних шляхів та зупинення поставок вугілля на Слов`янську ТЕС ПАТ Донбасенерго з початком збройної агресії РФ, неможливість використання Слов`янською ТЕС в якості основного технологічного палива вугілля, переведення станції в режим роботи на природному газі на умовах, встановлених Урядом та у завідомо збитковому режимі;

-покладення державою на Слов`янську ТЕС ПАТ Донбасенерго, яка є об`єктом критичної інфраструктури, виконання обов`язку із забезпечення загальносуспільних інтересів в умовах воєнного стану;

- пошкодження Слов`янської ТЕС протягом 2022 - 2025 років ворожими обстрілами з боку РФ, зупиненням основного генеруючого обладнання станції з 25.12.2024, зупиненням допоміжного генеруючого обладнання з 13.11.2025;

-необхідністю відновлення пошкодженого внаслідок обстрілів обладнання та забезпечення сталої роботи Слов`янської ТЕС;

-періодичним пошкодженням ліній електропередачі у зв`язку з проведенням воєнних дій;

-скрутного фінансового становища ПАТ Донбасенерго і загроза припинення його господарської діяльності (банкрутства), а також критично низького рівня оплати споживачами за електричну і теплову енергію по місту Миколаївка Донецької області у зв`язку з воєнним станом та багатомільйонними боргами державних підприємств перед Відповідачем.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.04.2026 у справі №905/8/26 частково задоволено заяву Відповідача, відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 03.03.2026 у даній справі строком на 6 ( шість) місяців до 02.10.2026.

Задовольняючи заяву Відповідача, суд першої інстанції визнав його доводи про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим - обґрунтованими, враховував незадовільний фінансовий стан Відповідача, його розташування та стратегічне значення для забезпечення енергопостачання на території ведення бойових дій, існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введенням у зв`язку з цим воєнного стану, специфічну діяльність стягувача та боржника, ступінь вини боржника у виникненні спору, а також заперечення стягувача проти відстрочення рішення суду.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати та відмовити у відстроченні виконання рішення суду.

Зокрема, скаржник вважав, що суд першої інстанції при розгляді даного питання дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про відстрочення рішення суду, оскільки :

-висновки суду щодо наявності правових підстав для задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення на 6 (шість) місяців є передчасними, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, а лише відображають поточну господарську діяльність Відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини на які посилається Відповідач, лише вказують на несприятливість виконання судового рішення для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим;

-суд не врахував, що фінансове становище Відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої він мав планувати свої видатки;

- Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що роблять виконання рішення неможливим, оскільки сам по собі факт введення воєнного стану та перебування підприємства в зоні бойових дій не звільняє від обов`язку виконання грошового зобов`язання та не є автоматичною підставою для відстрочення;

-суд не врахував, що сторони спору є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами), тому стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта є набагато вищим порівняно зі стандартом пересічної людини, а ризики господарської діяльності, включаючи збитковість, покладаються на самого суб`єкта господарювання (ст. 42 ГК України);

-задоволення місцевим господарським судом заяви про відстрочення виконання рішення призвело до порушення балансу інтересів сторін, оскільки Позивач також є критично важливим підприємством і несплата Відповідачем заборгованості, унеможливить розрахунки Позивача його контрагентами та призведе до застосування до Позивача штрафних санкцій.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 01.06.2026р. о 12:30.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач вважав доводи апеляційної скарги не обґрунтованими та погоджувався з висновками суду першої інстанції про задоволення його заяви про відстрочення виконання рішення, вважаючи, що судом було детально досліджено та враховано виключні обставини, які негативно відобразились на діяльності Відповідача, він перебуває у критичному режимі функціонування і відсутність коштів не є наслідком власних комерційних прорахунків, а спричинена об`єктивними причинами надзвичайного характеру.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.06.2026року представник Позивача просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Згідно до вимог ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Так, в обґрунтування поданої заяви Відповідач посилався на обставини, що пов`язані із перебуванням його підприємства на території активної фази бойових дій, віднесення його основного виробничого активу- Слов`янської ТЕС - до об`єктів критичної інфраструктури як в галузі виробництва електричної енергії, так і в галузі виробництва тепла (наказ Міненерго України №4-ДСК від 16.12.2022 ), нанесення значних пошкоджень основним засобам підприємства внаслідок обстрілів з боку країни - агресора, що призвело до неодноразового зупинення генерації електричної енергії та значних витрат на відновлення об`єктів, наявності збитків в сумі 1 730 071 тис. грн. лише в 2025 році.

Також Відповідач повідомляв про звернення 02.07.2025 з листом №01-1.3/00853 до Міністерства енергетики України щодо закупівлі трансформатора для Слов`янської ТЕС ПАТ «Донбасенерго», за результатами розгляду якого було встановлено, що у зв`язку із розташуванням ТЕС на території можливих бойових дій, неодноразових прицільних обстрілів трансформатора, виконання ремонтних робіт під відкритим небом чи транспортування великогабаритного вантажу залізничними коліями є небезпечним.

Відповідач повідомив, що внаслідок перемовин із заводом-виробником блочного трансформатора компанією опрацьовується можливість отримання трансформатора в оренду та паралельного замовлення нового на заводі, для транспортування та монтажу якого необхідно близько трьох місяців, а для виготовлення нового трансформатора ПрАТ «Запоріжтрансформатор» - від восьмі місяців.

Також Відповідач зазначає, що акти Регулятора відображають тенденцію поступового підвищення ціни на продукт, що також позначатиметься на підвищенні фінансово-економічних можливостей ПАТ «Донбасенерго» у разі відновлення роботи Слов`янської ТЕС.

Відповідач вказує, що у 2026 році - на початку 2027 року ПАТ «Донбасенерго» розраховує встановити на Слов`янській ТЕС новий трансформатор, відновити процес виробництва електричної енергії та отримувати дохід від господарської діяльності, що дозволить покращити фінансове становище підприємства відповідача і дозволить йому виконати рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/8/26.

Суд першої інстанції, врахувавши вищенаведені об`єктивні обставини, дійшов висновку, що негайне виконання рішення суду у справі №905/8/26 створює додаткову загрозу банкрутства Відповідача та загрозу залишення населення у м. Миколаївки без світла.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наведені Відповідачем обставини та надані ним докази беззаперечно свідчать про наявність обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність відстрочення виконання рішення суду .

За висновками колегії суддів, відстрочка виконання рішення для Відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування об`єктивних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації Відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі при наданні відстрочки судом першої інстанції дотриманий, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та відповідно до ініціювання процедури банкрутства Відповідача.

Судом враховано розташування виробничих потужностей Відповідача на території бойових дій, віднесення Відповідача до об`єктів критичної інфраструктури як в галузі виробництва електричної енергії, так і в галузі виробництва тепла, загальновідомий факт енергетичної залежності населення та суб`єктів господарської діяльності в Донецької області від стабільної роботи підприємства Відповідача, з урахуванням чого зупинення або збій у роботі станції через фінансові обмеження може викликати негативні наслідки як побутового, так і економічного, соціального, техногенного характеру.

Місцевий господарський суд цілком обґрунтовано врахував чинники, які сприятимуть відновленню платоспроможності підприємства ПАТ «Донбасенерго» у найближчому майбутньому, а саме укладення Відповідачем договорів на виготовлення та поставку трансформатора для енергоблоку № 7 Слов`янської ТЕС, що з високою ймовірністю може призвести до відновлення роботи Слов`янської ТЕС та, як наслідок, позначатиметься на підвищенні фінансово-економічних можливостей Відповідача у 2026 році та дозволить виконати рішення суду ухвалене в межах даної справи.

Крім того, зазначена Відповідачем наявність судової справи №910/7954/25 в провадженні Північного апеляційного господарського суду про стягнення на користь Відповідача коштів 886 311,49 грн свідчить про ймовірність погашення заборгованості в даній справі у разі залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Отже, наведені обставини сприятимуть покращенню фінансово-господарського стану підприємства Відповідача, а також забезпечать можливість виконати перед кредитором свої грошові зобов`язання.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом власної господарської діяльності, як самостійного суб`єкта господарювання, оскільки наведені Відповідачем обставини мають об`єктивний характер, а його самого не можна вважати у повному обсязі самостійним суб`єктом господарювання, бо його підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.

Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об`єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов`язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних обставин, які наразі виникли через війну.

Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись обставини, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-IX, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

З 27.07.2023 дія мораторію згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.

Відповідач застосовує тарифи з урахуванням вказаного законодавчого обмеження.

Судова колегія відхиляє доводи Позивача, що місцевим господарським судом не було враховано баланс інтересів, оскільки посилання апелянта на те, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, не може вважати обґрунтованими.

Дійсно, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору, однак, ступінь цього впливу є різним, оскільки враховуючи місцерозташування Відповідача у Краматорському районі Донецької області та Позивача у м.Київ, є підстави говорити про нерівнозначний вплив військових дій на території України на діяльність сторін у цій справі.

До того ж є очевидним факт перебування Позивача у більш вигіднішому економічному положенні ніж Відповідач через наявність споживачів по всій країні, в той час, як Відповідач обмежений наданням послуг в певному регіоні.

Відповідач в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності Краматорського району Донецької області, забезпечуючи життєво необхідними послугами з вироблення теплової енергії та з середини травня 2022 забезпечення питною водою об`єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров`я, житлові будинки, суб`єктів господарювання.

Поряд з цим, Відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні активних бойових дій та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування об`єктів інфраструктури та необхідність їх відновлення для забезпечення життєдіяльності мешканців Краматорського району.

Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.

При цьому Позивачем не надано жодного доказу та не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості виконання боржником рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2026 у справі №905/8/26, як і не надано доказів того, що у випадку надання відстрочки він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності, а часткове задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суду, свідчить про дотримання господарським судом балансу інтересів сторін.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі, що спростовує твердження апелянта про зворотнє.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 21.04.2026р. у справі № 905/8/26 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.04.2026 у справі № 905/8/26 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.04.2026 у справі № 905/8/26 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 10.06.2026.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков