Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №910/16325/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Справа№ 910/16325/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Спаських Н.М.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 (повний текст складено 13.04.2026)

у справі № 910/16325/25 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок електронасос»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»

про стягнення 175 411, 63 грн.

та

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок електронасос»

про стягнення 175 411, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок електронасос» (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (далі - відповідач) про стягнення 175 441,63 грн. заборгованості за Договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № УЗ/ЦБМЕС-25167/Ю від 04.06.2025.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачем на виконання умов Договору здійснено поставку товару, яка відповідачем оплачена не в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Окрім цього, до Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов, в якому відповідач просить суд стягнути з позивача пеню та 15% штрафу за порушення строків поставки товару за Договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № УЗ/ЦБМЕС-25167/Ю від 04.06.2025.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом, відповідач стверджує, що позивачем поставлено товар за Договором з порушенням строку, тобто поза межами 70-ти календарних днів, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду із зустрічним позовом.

В заявах по суті спору позивач зазначив наступне:

- відповідно до п. 4.2. Договору строк поставки товару за Договором - протягом 70 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, але не пізніше ніж до 31.12.2025;

- на підставі рознарядки № ФБМЕС-01/452 від 18.06.2025 позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними;

- оплата за партію товару, який був поставлений позивачем на користь відповідача згідно до видаткової накладної № 25305 від 10.10.2025 на суму 909 024,00 грн. мала відбутися 10.11.2025, проте відповідач сплатив за товар, поставлений згідно до видаткової накладної № 25305 від 10.10.2025 лише 28.11.2025 і не в повному обсязі, а частково - у сумі 733 582,37 грн., а отже, заборгованість за отриманий відповідачем товар на підставі вищезазначеної видаткової накладної складає 175 441,63 грн. (909 024,00 грн. - 733 582,37 грн.);

- відповідач порушив зобов`язання щодо оплати поставленого Товару в строки, встановлені п. 7.2 Договору, що беззаперечно призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на отримання у повному обсязі оплати за товар;

- сторони Договору чітко узгодили можливі строки поставки товару у п. 4.2 Договору і вказані строки почали свій перебіг з дати надання письмової рознарядки покупцем, при цьому тривали протягом 70 календарних днів і аж до 31.12.2025, а ні як помилково вказує відповідач до 28.08.2025;

- всі поставки товару, які здійснювалися позивачем на виконання умов Договору, відбулися з чітким дотриманням узгодженого сторонами строку поставки товару, а отже, позивач жодного разу не порушував строків поставки товару, бо остання поставка товару відбулася 10.10.2025 згідно до видаткової накладної № 25305;

- умова щодо поставки товару у строк не пізніше 31.12.2025 є погодженою сторонами Договору, і вказана умова не змінювалася сторонами Договору;

- у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти тієї обставини, що не здійснив оплати за отриманий товар у розмірі 175 441,63 грн., при цьому зазначає, що сума у розмірі 175 441,63 грн. є сумою розрахованих штрафу і пені відповідно до п. 9.3.1 Договору за несвоєчасну поставку товару;

- сторони Договору передбачили порядок здійснення оплати за товар у разі, якщо поставка товару постачальником здійснюється з порушенням строків, вказаних у Договорі (п.п. 8.1.1 п. 8.1 Договору), тобто, в даному випадку, якщо б товар був би поставлений пізніше, ніж 31.12.2025;

- навіть, якщо, відбулася поставка товару пізніше ніж 31.12.2025, відповідач не звільняється від обов`язку здійснення оплати за отриманий товар, а лише набуває право здійснити оплату отриманого товару від постачальника пізніше (п. 7.7 Договору);

- посилання відповідача на п. 7.7 Договору є необґрунтованим, оскільки вказаний пункт Договору може бути застосовано виключно у тому випадку, коли відбулося прострочення постачальником строків поставки товару, тобто, у разі, якщо товар був би поставлений на користь відповідача пізніше ніж 31.12.2025, проте прострочення товару не відбулось;

- умовами Договору взагалі не передбачена можливість покупця не здійснювати оплату за вже отриманий товар, у разі, якщо такий товар був поставлений з порушенням строків;

- передумовою для розрахунку штрафу та пені, які передбачені п. п. 9.3.1 Договору є наявність (вчинення) самого факту порушення, в даному випадку - порушення строків поставки товару, але ж, позивач не порушував строків поставки товару, передбачених п. 4.2 Договору, а поставив товар своєчасно - не пізніше 31.12.2025;

- в даному випадку строк поставки товару обмежується двома періодами: 1) 70 календарних днів з дати письмової рознарядки (тобто не раніше дати отримання письмової рознарядки) та 2) не пізніше 31.12.2025 - це кінцевий строк поставки товару, і лише у разі порушення цього кінцевого строку, настає відповідальність, передбачена п. п. 9.3.1 п. 9.3 Договору;

- твердження відповідача про те, що застереження в абз. 2 п. 4.2 Договору про те, що товар має бути поставлений не пізніше 31.12.2025 пов`язане з тим, що товар не може бути поставлений поза межами строку дії Договору є безпідставним, враховуючи умови п. 17.2 Договору, якими чітко передбачено, що закінчення строку його дії не звільняє сторони від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання;

- в даному випадку позивач забезпечив здійснення поставки товару до граничного строку його поставки, встановленого абз. 2 п. 4.2 Договору (не пізніше 31.12.2025), та, водночас, здійснив поставку товару в межах строку дії самого Договору, що визначений у п. 17.1 Договору (до 30.12.2025), а отже, не допустив порушення строків поставки товару, що виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої п. п. 9.3.1 п. 9.3 Договору;

- сторони Договору домовилися про строки поставки товару, і такі строки поставки закінчуються до 31.12.2025, а відповідач, підписуючи зазначений Договір, погодився з такою умовою, яка викладена у п. 4.2 Договору, проте фактично наполягає про застосування умов п. 4.2 Договору частково, а саме - абзац 2 п. 4.2 Договору застосовує без його закінчення - «…, але не пізніше ніж до 31.12.2025 року»;

- розрахована штрафна санкція за порушення строків поставки товару не може бути застосована стороною правочину самостійно у спосіб зменшення оплати вартості за поставлений та прийнятий товар;

- за результатами розгляду претензії відповідача, враховуючи необґрунтованість вимог, за відсутністю факту вчинення порушення щодо строків поставки товару, у її задоволенні було відмовлено, про що в адресу АТ «Українська залізниця» була відправлена відповідь на претензію від 23.12.2025 № 23/12-1.

На обґрунтування своєї позиції в заявах по суті спору відповідач вказав, що:

- строк поставки товару за Договором - протягом 70 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, але не пізніше ніж до 31.12.2025; 19.06.2025 на адресу постачальника надіслано рознарядку № ФБМЕС-01/452 від 18.06.2025, відповідно до якої було зазначено, що постачальник повинен поставити насосне обладнання загальною кількістю 94 одиниці на загальну суму 6 355 301,88 грн. Таким чином, позивач був зобов`язаний поставити товар у строк до 28.08.2025;

- позивач поставив товар на загальну суму 6 355 301,88 грн., проте частково з порушенням строків, зокрема, 10.10.2025 до ВСП «Київська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 909 024,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25305 від 10.10.2025 та часткова оплата підтверджена платіжним дорученням №983 від 28.11.2025;

- отже, поставка товару на загальну суму 909 024,00 грн. відбулася з порушенням установлених Договором строків;

- відповідач вважає свої зобов`язання щодо повідомлення про готовність до приймання товару виконаними, відповідно до умов Договору, а обов`язок поставки товару позивачем, відповідно до умов Договору, виконаним з порушенням умов Договору;

- враховуючи, що позивачем допущено прострочення поставки товару за Договором і це прострочення перевищує 15 днів, відповідно відповідач вправі нарахувати пеню у розмірі 0,1 % від вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на підставі п. 9.3.1. Договору;

- відповідач направляв позивачу претензії №БМЕСД-1-02/2103н від 01.10.2025 та №БМЕСД-1-02/2954н від 25.11.2025, які були залишені без задоволення;

- відповідач не заперечує проти суми нарахованої заборгованості у розмірі 175 441,63 грн., але зазначає, що на дату подачі позову строк оплати не настав, враховуючи, що за видатковою накладною №25305 від 10.10.2025 остання дата оплати - 09.11.2025, кількість днів прострочення поставки товару - 43 дня (з 29.08.2025 по 10.10.2025), а відповідно до п. 7.7. розділу 7. Договору - у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 (один) робочий день відповідно. Отже, остання дати оплати - 07.01.2026;

- застереження в абз. 2 п. 4.2. Договору про те, що товар має бути поставлений не пізніше 31.12.2025, пов`язане з тим, що товар не може бути поставлений поза межами строку дії Договору, що обумовлено затвердженим річним планом закупівель. Тобто, якщо згідно дати письмової рознарядки термін 70 календарних днів буде виходити за межі 31.12.2025, то товар поставляється у строк менший ніж 70 календарних днів, або укладається додаткова угода на продовження строку виконання зобов`язань відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Особливостей;

- позивач не звертався до замовника за роз`ясненнями щодо тендерної документації в частині вказаних строків поставки;

- поставка насосного агрегату НР80-4/4-R до виробничого структурного підрозділу «Київська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з простроченням на 43 дні - 10.10.2025 замість з 29.08.2025 спричинила виробничий збій в господарській діяльності підприємства, заплановані роботи були виконані невчасно, відтак, відповідачу спричинено збитки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 у справі № 910/16325/25:

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок електронасос» - задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок електронасос» заборгованості - 175 411,63 грн. та судовий збір - 3 028,00 грн.;

- у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» - відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:

- на підставі рознарядки від 18.06.2025 № ФБМЕС-01/452 позивачем здійснено поставку товару на користь AT «Українська залізниця», на підтвердження чого до матеріалів справи надано видаткові накладні;

- спір у сторін виник з огляду на несплату в повному обсязі, поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної № 25305 від 10.10.2025 на суму 909 024,00 грн., яка підписана сторонами без зауважень та претензій;

- між сторонами підписано Акт приймання-передачі товару від 10.10.2025 за видатковою накладною № 25305 від 10.10.2025 року на суму 909 024,00 грн.;

- строк оплати поставленого товару встановлено сторонам у Договорі (пункт 7.2) - 30 календарних днів з дати підписання Акта прийому - передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару;

- оскільки відповідачем оплата товару за видатковою накладною № 25305 від 10.10.2025 на суму 909 024,00 грн. здійснена частково згідно до платіжної інструкції № 983 від 28.11.2025, відповідачем фактично визнано існування умов для оплати та виникнення підстав для її здійснення;

- відповідач мав здійснити повну оплату у строк до 10.11.2025 - 30-ий календарний день з дати підписання видаткової накладної, враховуючи, що реєстрація податкової накладної № 1 від 10.10.2025 відбулася 27.10.2025, що не заперечується та не спростовується відповідачем.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати станом на 10.11.2025 суми 909 024,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення залишку боргу в розмірі суми 175 441,63 грн. підлягають задоволенню.

Окрім цього, суд першої інстанції, розглянувши зустрічні позовні вимоги, вказав, що:

- строки поставки товару визначено пунктом 4.2 Договору - 70 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, але не пізніше ніж до 31.12.2025;

- поставка товару здійснена позивачем в межах граничного строку, зокрема, видатковою накладною № 25305 від 10.10.2025, строк поставки товару за Договором позивачем не порушено, в силу чого відсутні підстави для застосування положень пункту 9.3.1 Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимогу відповідача про стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 175 411, 63 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 30.04.2026 відповідач через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 по справі № 910/16325/25 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця»;

- ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» в повному обсязі - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок електронасос» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» пеню за порушення строків поставки за Договором №УЗ/ЦБМЕС-25167/Ю від 04.06.2025 у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару у розмірі 39 088,03 грн. та штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару у розмірі 136 353,60 грн., судовий збір 3 028,00 грн. за подачу зустрічного позову, судовий збір 3 933,60 грн. за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, зауваживши про те, що позивач, беручи участь у публічній закупівлі та подаючи тендерну пропозицію, а також укладаючи Договір, погодив строки його виконання, а відтак, мав можливість враховувати та усвідомлювати його умови, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. При цьому, позивач прийняв рішення укласти договір на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 справа № 910/16325/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 по справі № 910/16325/25;

- розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- справу призначено до розгляду на 10.06.2026 о 10 год. 20 хв.;

- витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16325/25.

07.05.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він обґрунтував свою позицію тими ж доводами, що й в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що апелянт, за відсутності факту вчинення порушення позивачем умов Договору в частині несвоєчасної поставки товару, трактуючи умови Договору на власний розсуд, безпідставно застосував до позивача штрафну санкцію, та, відповідно, безпідставно звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення такої суми штрафної санкції з позивача.

07.05.2026 представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 910/16325/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 вказану заяву задоволено.

07.05.2026 представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 910/16325/25 в режимі відеоконференції, яке просить забезпечити в приміщенні Центрального районного суду міста Дніпра або Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 вказану заяву задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1).

21.05.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Станом на 10.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.

04.06.2025 між відповідачем (покупець) та позивачем (постачальник) укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № УЗ/ЦБМЕС-25167/Ю від 04.06.2025 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого визначено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, відповідно до Специфікації № 1, що є невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах договору (том 1, а.с.10-28).

Пунктом 1.2 Договору визначене найменування Товару: Насосне обладнання (Насоси для централізованого водопостачання) (код за ДК 021:2015 код за ДК 021:2015 - 42120000-6 «Насоси та компресори»).

Відповідно до п. 1.3 Договору кількість, асортимент, марка, рік/дата виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1(додаток № 1) до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року.

Відповідно до пункту 4.2 Договору узгоджено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, але не пізніше ніж до 31.12.2025.

Місце поставки товару: м. Київ, м. Козятин, м. Львів, м. Харків, м. Одеса, м. Дніпро (згідно рознарядки покупця).

Згідно пункту 4.6 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно пункту 6.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1) до цього Договору.

Згідно пункту 7.1 Договору оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 7.2 Договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться покупцем на 30 (тридцятий) календарний день з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару.

Згідно з пунктом 7.7 Договору у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 (один) робочий день відповідно.

Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього Договору та датою фактичної поставки товару.

Відповідно до п. п. 8.1.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно, в повному обсязі, на умовах цього Договору здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та ассортимент якого відповідає умовам цього Договору.

Згідно з п. п. 9.3.1. Договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Згідно пункту 17.1 Договору строк його дії встановлюється з дати його підписання сторонами до 30.12.2025, а закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих сторонами зобов`язань.

В специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) сторони узгодили перелік насосного обладнання, номенклатуру, кількість, вартість, яке має бути поставлене постачальником у загальній кількості 94 одиниці на загальну суму 6 355 301,88 грн. (том 1, а.с.29-41).

19.06.2025 на адресу постачальника надіслано рознарядку № ФБМЕС-01/452 від 18.06.2025, відповідно до якої було зазначено, що постачальник повинен поставити насосне обладнання загальною кількістю 94 одиниці на загальну суму 6 355 301,88 грн. (том 1, а.с.42-45).

На підставі вказаної рознарядки позивачем здійснено поставку товару відповідачу, зокрема:

- 14.07.2025 до ВСП «Київська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 455 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25191 від 14.07.2025 (том 1, а.с.46) (з урахуванням коригуючої накладної № 2 від 01.09.2025 на суму 29 920,00 грн. (том 1, а.с.47)) та оплата підтверджена платіжним дорученням №874 від 27.10.2025 (том 1, а.с.98) та платіжним дорученням №875 від 27.10.2025 (том 1, а.с.99);

- 15.07.2025 до ВСП «Харківська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товару на загальну суму 208 518,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25193 від 15.07.2025 (том 1, а.с.48) та оплата підтверджена платіжним дорученням №733 від 30.10.2025 (том 1, а.с.100);

- 16.07.2025 до ВСП «Одеська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 308 904,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25192 від 16.07.2025 (том 1, а.с.48) та оплата підтверджена платіжним дорученням №762 від 30.09.2025 (том 1, а.с.101);

- 22.07.2025 до ВСП «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 190 244,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25210 від 25.07.2025 (том 1, а.с.53) та оплата підтверджена платіжним дорученням №757 від 30.09.2025 (том 1, а.с.105);

- 23.07.2025 до ВСП «Київська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 405 570,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25200 від 23.07.2025 (том 1, а.с.51) та оплата підтверджена платіжним дорученням №873 від 27.10.2025 (том 1, а.с.103);

- 23.07.2025 до ВСП «Харківська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 87 900,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25205 від 23.07.2025 (том 1, а.с.50) та оплата підтверджена платіжним дорученням №732 від 30.09.2025 (том 1, а.с.102);

- 23.07.2025 до ВСП «Львівська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 434 700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25206 від 23.07.2025 (том 1, а.с.52) та оплата підтверджена платіжним дорученням №741 від 30.10.2025 (том 1, а.с.104);

- 04.08.2025 до ВСП «Львівська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 740 100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25218 від 04.08.2025 (том 1, а.с.57) та оплата підтверджена платіжним дорученням №744 від 30.09.2025 (том 1, а.с.109);

- 04.08.2025 до ВСП «Одеська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 72 204,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25221 від 04.08.2025 (том 1, а.с.56) та оплата підтверджена платіжним дорученням №753 від 30.09.2025 (том 1, а.с.108);

- 04.08.2025 до ВСП «Харківська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 225 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25222 від 04.08.2025 (том 1, а.с.54) та оплата підтверджена платіжним дорученням №734 від 30.10.2025 (том 1, а.с.106);

- 04.08.2025 ВСП «Київська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 1 283 355,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25224 від 04.08.2025 (том 1, а.с.55) та оплата підтверджена платіжним дорученням №871 від 27.10.2025 (том 1, а.с.107);

- 07.08.2025 до ВСП «Львівська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 614 538,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25234 від 12.08.2025 (том 1, а.с.61) та оплата підтверджена платіжним дорученням №743 від 30.10.2025 (том 1, а.с.113);

- 11.08.2025 до ВСП «Одеська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 75 120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25235 від 11.08.2025 (том 1, а.с.59) та оплата підтверджена платіжним дорученням №754 від 30.09.2025 видатковою накладною №25234 від 12.08.2025 (том 1, а.с.111);

- 11.08.2025 до ВСП «Харківська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 153 075,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25236 від 11.08.2025 (том 1, а.с.60) та оплата підтверджена платіжним дорученням №735 від 30.10.2025 (том 1, а.с.112);

- 11.08.2025 до ВСП «Дніпровська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 38 700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25237 від 11.08.2025 (том 1, а.с.58) та оплата підтверджена платіжним дорученням №759 від 30.09.2025 (том 1, а.с.110);

- 13.08.2025 до ВСП «Київська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товару на загальну суму 105 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25238 від 13.08.2025 (том 1, а.с.62) та оплата підтверджена платіжним дорученням №872 від 27.10.2025 (том 1, а.с.114);

- 10.10.2025 до ВСП «Київська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 909 024,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25305 від 10.10.2025 (том 1, а.с.63) та часткова оплата підтверджена платіжним дорученням №983 від 28.11.2025 (том 1, а.с.115).

Спір у сторін виник з огляду на несплату в повному обсязі, поставленого позивачем товару згідно видаткової накладної № 25305 від 10.10.2025 на суму 909 024,00 грн.

Вказана видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та претензій. Також між сторонами підписано Акт приймання-передачі товару від 10.10.2025 за видатковою накладною № 25305 від 10.10.2025 на суму 909 024,00 грн. (том 1, а.с.80).

Відповідач направляв позивачу претензії №БМЕСД-1-02/2103н від 01.10.2025 (том 2, а.с.38-40) та №БМЕСД-1-02/2954н від 25.11.2025 (том 2, а.с.40зворот-41) з вимогою про сплату штрафу та пені.

За результатами розгляду претензії відповідача, враховуючи необґрунтованість вимог, за відсутністю факту вчинення порушення щодо строків поставки товару, у її задоволенні було відмовлено, про що в адресу АТ «Українська залізниця» була відправлена відповідь на претензію від 23.12.2025 № 23/12-1 (том 2, а.с.202-203).

За твердженням позивача, відповідач мав провести оплату товару з врахуванням вимог пункту 7.2 Договору - 10.11.2025 (30-ий календарний день з дати підписання видаткової накладної, враховуючи, що реєстрація податкової накладної № 1 від 10.10.2025 відбулася 27.10.2025), проте здійснив оплату - 28.11.2025 частково на суму 733 582, 37 грн., згідно до платіжної інструкції № 983, відтак несплаченою залишається сума 175 441, 63 грн., що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

За твердження відповідача поставка товару на загальну суму 6 355 301,88 грн. за рознарядкою від 18.06.2025 № ФБМЕС-01/452 мала бути здійснена позивачем у строк до 28.08.2025 (70 календарних днів з дати надання письмової рознарядки), однак товар на суму 909 024,00 грн. за видатковою накладною № 25305 від 10.10.2025 поставлено з порушенням встановлених Договором строків, що стало підставою для нарахування відповідачем на підставі пункту 9.3.1 Договору штрафу і пені на загальну суму 175 441,63 грн. та звернення до суду із зустрічним позовом щодо стягнення вказаної суми.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 175 411,63 грн. в повному обсязі, відмовивши в задоволенні зустрічних позовних вимог, що колегія суддів вважає правильним, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача на користь відповідача штрафних санкцій за порушення строків поставки товару на загальну суму 175 441,63 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 175 411,63 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 175 411,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено, для визнання боржника таким, що прострочив виконання зобов`язання, потрібно встановити, що він не виконав його в строк, обумовлений договором.

Відповідач стверджує, що позивачем поставлено товар за Договором за видатковою накладною №25305 від 10.10.2025 з порушенням строк, тобто поза межами 70-ти календарних днів, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду із зустрічним позовом, зокрема:

- 19.06.2025 на адресу постачальника надіслано рознарядку № ФБМЕС-01/452 від 18.06.2025, відповідно до якої було зазначено, що постачальник повинен поставити насосне обладнання загальною кількістю 94 одиниці на загальну суму 6 355 301,88 грн.;

- строк поставки товару - протягом 70 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, але не пізніше ніж до 31.12.2025;

- постачальник був зобов`язаний поставити товар у строк до 28.08.2025, проте частково порушив строк, зокрема, поставка товару на загальну суму 909 024,00 грн. відбулася порушенням установлених Договором строків.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.10.2025 до ВСП «Київська дирекція» філії «БМЕС» було поставлено товар на загальну суму 909 024,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25305 від 10.10.2025 (том 1, а.с.63).

Водночас, позивач стверджує, що згідно пункту 4.2 Договору строк поставки сторонами погоджено до 31.12.2025 в силу чого в цій частині договірне зобов`язання позивачем не порушено.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.04.2021 у справі №922/2056/20 зазначив наступне:

« 6.6. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (частини друга, четверта статті 267 ГК України).

6.7. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частини перша та четверта статті 251 ЦК України).

6.8. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша татті 252 ЦК України).

6.9. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

6.10. Наведені норми закону дають підстави для висновку, що у господарських правовідносинах поставка товару здійснюється на підставі договору, у якому сторони встановлюють таку істотну для цього виду договорів умову як строк поставки, який може ними погоджуватись у формі графіку, у якому строк може визначатись днями, а перебіг строку починається з наступного дня після, зокрема, відповідної календарної дати, з якою пов`язано його початок.»

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23 зазначено, що:

« 5.13.З аналізу статті 254 ЦК вбачається, що вказана норма, зокрема частини перша-четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п`ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.

5.14.Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.»

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов Договору в даному випадку строк поставки товару обмежується двома періодами: 70 календарних днів з дати письмової рознарядки та не пізніше 31.12.2025.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що для притягнення постачальника до відповідальності за порушення строку поставки, яка передбачена п. п. 9.3.1 п. 9.3 Договору, необхідною умовою є здійснення поставки після 31.12.2025, оскільки погоджений сторонами кінцевий строк для поставки товару обмежується саме вказівкою на конкретну дату - 31.12.2025.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив всі поставки товару в строк до 31.12.2025, зокрема, і спірну поставку за видатковою накладною №25305 від 10.10.2025, тобто з дотриманням узгодженого сторонами строку поставки товару, а отже, позивач не порушив строків поставки товару.

Колегія суддів зауважує апелянту, що його доводи про те, що застереження в абзаці 2 пункту 4.2. Договору про те, що товар має бути поставлений не пізніше 31.12.2025, пов`язане з тим, що товар не може бути поставлений поза межами строку дії Договору, що обумовлено затвердженим річним планом закупівель, є лише його тлумаченням умов Договору на власний розсуд, яке не підкріплено іншими умовами Договору.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 та частиною першою статті 627 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Наведені положення закону визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 № 910/14180/18.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 (провадження No 61-8829сво21):

«Contra proferentem (лат chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)].»

Враховуючи вищевикладене, а також те, що поставка товару здійснена позивачем в межах граничного строку, строк поставки товару за Договором позивачем не порушено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень пункту 9.3.1 Договору, з огляду на що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 по справі № 910/16325/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 по справі № 910/16325/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 по справі № 910/16325/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 11.06.2026

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді С.А. Гончаров

Н.М. Спаських