Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №910/15418/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Справа№ 910/15418/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 (повний текст складено 23.02.2026)

у справі № 910/15418/25 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення 44 634,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 44 634,58 грн., яке становить різницю між сумою, виплаченою позивачем як страховою організацією в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , за укладеним з ОСОБА_1 договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 51226Га2д від 02.08.2022, внаслідок ДПТ, що сталася з вини ОСОБА_2 - водія транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 з причепом «Eurolohr 1.21E1», д.н.з. НОМЕР_3 , цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують вказаними транспортними засобами, застрахована у відповідача згідно з полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 21199094 та ЕР №212421957 (126 614,40 грн.), та сумою, яка відповідачем була виплачена позивачу внаслідок спірної ДТП (81 979,82 грн.).

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, проте відповідачем здійснено частину виплати страхового відшкодування у розмірі 81 979,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 104941 від 06.11.2023.

Розглядаючи спір по суті суд першої інстанції зазначив, що ч. 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, проте, оскільки відповідач не довів факт того, що шкоду транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, ліміту відповідальності, за вирахуванням суми франшизи встановленої полісом (0,00 грн.), та ліміту відповідальності (160 000,00 грн.) встановленої полісом, а також часткової сплати відповідачем страхового відшкодування позивачеві, сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача складає 44 634,58 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25 скасувати та ухвалити в нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалено без з`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, що оскаржується, обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- на замовлення відповідача було здійснення дослідження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Honda Jazz, д.р.н. НОМЕР_4 ., за результатами якого складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №4-D/13/54, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda Jazz, д.р.н. НОМЕР_4 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 94 293,78 грн. (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали);

- відповідач, як страховик, не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником податку на додану вартість;

- відповідно над до копії наданого Позивачем в Рахунку №4026 від 07.08.2023 СТО ТОВ «САТЕЛІТ МОТОР» не є платником ПДВ;

- на підставі результатів проведеного дослідження, викладених в Звіті №4- D/13/54, та керуючись положеннями Закону України 1961-IV, відповідач визначив страхове відшкодування за шкоду завдану власнику автомобіля Honda Jazz, д.р.н. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП за вирахуванням ПДВ. Таким чином, розмір страхового відшкодування, яке підлягає сплаті становить 81 979,82 грн. (94 293,78 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Jazz, д.р.н. НОМЕР_4 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ на запасні частини)- 12 313,96 грн. (розмір ПДВ). Вказану суду відповідачем позивачу було виплачено;

- згідно вимог ст. 29 Закону України №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, проте позивачем не надано жодних доказів того, що сума позовних вимог розрахована з врахуванням вимог ст. 29 Закону України №1961-IV, а саме відповідає вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.

У апеляційній скарзі відповідач просив визнати причини неподання копій Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №4-D/13/54, а також копії Страхового акту №33172/1 від 02.11.2023 поважними та приєднати до матеріалів справи.

До апеляційної скарги відповідачем додано копії Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №4-D/13/54 від 09.08.2023, Страхового акту № 33172/1, Розпорядження на виплату страхового відшкодування № 33172/1/1.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 справа № 910/15418/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

17.03.2026 до суду від скаржника надійшла заява про доручення до матеріалів справи платіжної інструкції № 160270 від 17.03.2026 про сплату 3 633,60 грн., як доказу сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про поновлення строку на подачу апеляційної скарги задоволено та поновлено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ Україна» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25 до закінчення апеляційного розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15418/25.

23.03.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Крім того позивач заперечив проти залучення до матеріалів справи доданого відповідачем до апеляційної скарги звіту №04-D/13/54 про визначення вартості матеріального збитку, пославшись на те, що останнім не доведено наявності об`єктивних причин неподання доказу до суду першої інстанції, оскільки, відповідач обґрунтовує неподання доказу зміною представника, однак така підстава є юридично неспроможною, так як: зміна представника є виключно внутрішньою організаційною дією сторони; не є об`єктивною та непереборною обставиною; не позбавляла відповідача можливості належно реалізувати свої процесуальні права.

30.03.2026 матеріали цієї справи надішли до Північного апеляційного господарського суду.

Щодо наявності підстав для долучення до матеріалів справи додатних наданих відповідачем до апеляційної скарги доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У обґрунтування наявності поважних причин для неподання до суду першої інстанції доказів відповідач послався на те, що під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва та винесення рішення відбулася зміна представника відповідача, а новий представник не мав можливості своєчасно ознайомитися зі усіма документами, які містяться в матеріалах судової справи та надати документи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що наведена відповідачем причина не може бути визнана такою, яка об`єктивно не залежить від нього, оскільки вибір представника є правом учасника судового процесу та повністю залежить від його волі.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги копії Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №4-D/13/54 від 09.08.2023, Страхового акту № 33172/1, Розпорядження на виплату страхового відшкодування № 33172/1/1 як додаткові докази колегією суддів не приймаються, а розгляд апеляційної скарги здійснюється без урахування вказаних доказів.

Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні або скасуванню, з наступних підстав.

28.07.2023 в місті Дніпро по вулиці І. Езау, 17 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 з причепом «Eurolohr 1.21E1», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» за укладеним з ОСОБА_1 договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 51226Га2д від 02.08.2022 (а.с. 36-43) транспортний засіб «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить страхувальнику на праві приватної власності, страховим випадком за вказаним Договором є настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування (а.с. 12) та умов Договору страхування № 51226ГА2Д від 02.08.2022 склала 126 614,40 грн.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт № ARX3782165 від 17.08.2023 (а.с. 11) та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 126 614,40 грн., які були сплачено в якості страхового відшкодування ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією № 994203 від 21.08.2023 на суму 126 614,40 грн. (а.с. 9).

Постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.10.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 204/11838/23 (а.с. 10) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 з причепом «Eurolohr 1.21E1», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , якого було визнано винуватцем в ДТП, станом на дату такої ДТП, згідно полісів серії ЕР № 211990934 та серії ЕР № 212421957, застрахована відповідачем (а.с. 45, 45зворот).

Статтею 108 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 з причепом «Eurolohr 1.21E1», д.н.з. НОМЕР_3 встановлена постановою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 04.10.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 204/11838/23.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 з причепом «Eurolohr 1.21E1», д.н.з. НОМЕР_3 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі договорів (полісів) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 211990934 та серії ЕР № 212421957.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі Закон № 1961-IV, який діяв станом на дату спірних правовідносин - примітка суду) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

В силу приписів статті 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Таким чином, відповідач як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має обов`язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів вказаного закону, тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством), за мінусом франшизи.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідачем позивачу за наслідками спірної ДТП здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 81 979,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 104941 від 06.11.2023 (а.с. 51).

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач заперечує проти визначеної позивачем суми збитку, завданого власнику транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , вказуючи на те, що:

- у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, проте позивачем не надано жодних доказів того, що сума позовних вимог відповідає вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу;

- оскільки страхове відшкодування було виплачено безпосередньо ОСОБА_1 , тобто особі, яка не є платником ПДВ, підстави для включення до суми страхового відшкодування ПДВ відсутні.

Колегія суддів вважає правомірними посилання відповідача на те, що враховуючи, що позивачем страхове відшкодування було виплачено безпосередньо ОСОБА_1 , тобто особі, яка не є платником ПДВ, підстави для включення до суми страхового відшкодування ПДВ відсутні.

З вказаного приводу колегія суддів зазначає про таке.

За змістом положень ст. 36.2 Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

У листі Верховного суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» зазначено, що нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 826/7454/17:

- якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах;

- водночас, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість;

- відтак, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суд у справах № 565/1210/19 від 22.12.2020 та № 911/286/20 від 21.12.2020.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у спірному випадку у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу мають бути відшкодовані витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Так, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с. 25) слідує, що транспортний засіб «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 випущений у 2022 році.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі Методика) значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ.

Водночас положення п. 7.39 Методики встановлюють, що винятками стосовно використання вимог п. 7.38 Методики є:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;

ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

Матеріали справи не містять доказів наявності випадків, визначених п. 7.39 Методики.

За таких обставин, враховуючи положення Методики, те, що транспортний засіб «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 випущений у 2022 та те, що станом на дату спірної ДТП (28.07.2023) строк експлуатації такого автомобіля не перевищував ані 5, ані 7 років, значення коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля є таким, що дорівнює нулю.

З наданого позивачем розрахунку страхового відшкодування (а.с. 12) вбачається, що при визначені вартості відновлювального ремонту позивач виходив з даних, які встановлені в рахунку ТОВ «Сателіт Мотор» № 4026 від 07.08.2023.

В свою чергу зі змісту рахунку на оплату ТОВ «Сателіт Мотор» № 4026 від 07.08.2023 (а.с. 13) вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 становить 158 268,00 грн., у тому числі знижка - 17 585,33 грн., у тому числі ПДВ - 26 378,00 грн.

Отже, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 без врахування суми ПДВ та з урахуванням, передбаченої договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 51226Га2д від 02.08.2022 франшизи (0 грн.) становить 131 890,00 грн. (158 268,00-26 378,00-0,00 грн.).

В свою чергу, як встановлено вище, позивачем ОСОБА_1 за наслідками спірної ДТП виплачено 126 614,40 грн., тобто суму, меншу за вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 без врахування суми ПДВ та з урахуванням, передбаченої договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 51226Га2д від 02.08.2022 франшизи (0 грн.) (131 890,00 грн.).

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вірно встановив, що беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, ліміту відповідальності, за вирахуванням суми франшизи встановленої полісом (0,00 грн.), та ліміту відповідальності (160 000,00 грн.) встановленої полісом, а також часткової сплати відповідачем страхового відшкодування позивачеві (81 979,82 грн.), сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача складає 44 634,58 грн. (126 614,40-81 979,82).

Доказів сплати вказаної частини у розмірі 44 634,58 грн. страхового відшкодування відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позов про стягнення 44 634,58 грн. страхового відшкодування є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 910/15418/25

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 10.06.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

О.О. Хрипун