Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №910/10015/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Справа№ 910/10015/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від ТОВ «Азімут Юг»: Проскурня Т.В. (в залі суду);

від АТ «Гарантований покупець»: Фартушна В.Л. (в залі суду);

розглянувши розглянувши апеляційні скарги

Акціонерного товариства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Юг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 (повний текст складено 06.11.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 (повний текст складено 25.11.2025)

у справі № 910/10015/25 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Юг»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 1 825 799,18 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азімут Юг» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) 1 825 799,18 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на порушення Гарантованим покупцем обов`язків за договором №14903/01 від 27.02.2018 в частині своєчасної оплати поставленої у жовтні 2021 року та у період з 01.02.2022 по 31.12.2023 електричної енергії, обставини чого було встановлено судовим рішенням у справі №910/8607/24.

Позиції учасників справи.

Гарантований покупець у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що його обов`язок з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії щодо кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з нижче наведених обставин: отримання Гарантованим покупцем підписаного продавцем акта купівлі-продажу електроенергії; оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Гарантований покупець наголосив на наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у періодах жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року.

Відповідач вказав на відсутність у матеріалах справи первинних документів, що підтверджували би обставини наявності заборгованості, а також відзначив невірність застосованої Товариством методології нарахування інфляційних втрат.

Товариство у відповіді на відзив навів доводи на спростування доводів відзиву відповідача. Відповідач, у свою чергу, надав заперечення на відповідь на відзив.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 позовні вимоги Товариства до Гарантованого покупця про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 825 799,18 грн задоволено частково. Стягнуто з Гарантованого покупця на користь Товариства 1 774 317,17 грн інфляційних втрат та 21 291,81 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/8607/24 закрито провадження в частині стягнення 2093553,68 грн боргу; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 20211751,51 грн боргу, 1043577,65 грн 3% річних, 2641922,99 грн інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми за період з 24.09.2024 до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення : 365 (366) : 100, 286767,02 грн судового збору. У справі №910/8607/24 предметом спору у справі було в т. ч. стягнення інфляційних втрат, що були нараховані до 24.09.2024. Рішення у справі №910/8607/24 відповідач виконав у добровільному порядку і станом на 01.05.2025 у межах виконавчого провадження було погашено залишковий розмір основного боргу в розмірі 16 584 519,52 грн, а також судового збору за рішенням суду у розмірі 286 767,02 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 24.09.2024 по 30.04.2025, суд, здійснивши власний перерахунок, встановив, що обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат на загальну суму 1 774 317,17 грн. Посилання відповідача на невірну методологію нарахування позивачем суми інфляційних втрат, за висновком суду, не узгоджуються із чинною практикою Верховного Суду, а також не спростовують висновку щодо обґрунтованості розрахунку позивача в частині 1 774 317,17 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Гарантованого покупця та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, Гарантований покупець звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував обставини, що мають значення для справи, а саме настання строків виконання зобов`язання та внесення змін до Порядку №641, зокрема, до п. 11.4 Порядку №641 щодо розрахунку обсягу зобов`язання, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів (документів первісного бухгалтерського обліку), зазначає про неправильність розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, а також про обставини дії непереборної сили.

На виконання протокольної ухвали суду від 18.03.2026 Гарантований покупець надав власний розрахунок інфляційних втрат з обґрунтуванням методики їх нарахування. У цих же поясненнях Гарантований покупець зазначив, що не визнає вимоги Товариства про стягнення інфляційного збільшення суми боргу.

Позиції учасників справи.

Від Товариства відзив на апеляційну скаргу Гарантованого покупця не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10015/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/10015/25.

22.12.2025 матеріали справи №910/10015/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Гарантованого покупця про відстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/10015/25 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/10015/25.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства та узагальнення її доводів.

Також не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову Товариства на суму 51 482,01 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову Товариства у повному обсязі.

Апелянт не погоджується з розрахунком інфляційних нарахувань, здійснених судом першої інстанції, та вважає, що вважає, що суд порушив свій процесуальний обов`язок щодо ухвалення обґрунтованого судового рішення у розумінні статті 236 ГПК України, не з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, та не надавши оцінки відповідним аргументам.

Також Товариство надало додаткові пояснення у справі, у яких навело розрахунок інфляційних нарахувань з урахуванням заявлених підстав апеляційного оскарження.

Позиції учасників справи.

Від Гарантованого покупця відзив на апеляційну скаргу Товариства не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.11.2025 апеляційну скаргу Товариства передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10015/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/10015/25.

22.12.2025 матеріали справи №910/10015/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/10015/25. Розгляд справи призначено на 11.02.2026.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 стягнуто з Гарантованого покупця на користь Товариства витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 29 154,03 грн.

Суд зазначив, що у позовній заяві позивач заявив, що докази на підтвердження розміру його судових витрат, пов`язаних із розглядом позовної заяви у суді першої інстанції, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Одночасно суд врахував, що рішення у справі було ухвалено 05.11.2025, а отже останнім строком подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу було 10.12.2025, тоді як заява була подана позивачем 11.12.2025. У заяві позивач заявив клопотання про поновлення строку на подання відповідних доказів. Враховуючи мету впровадження інституту відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги клопотання позивача та необхідність недопущення надлишкового формалізму, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для залишення заяви Товариства про розподіл судових витрат без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення в частині відмови в задоволенні заяви Товариства від 11.11.2025 про розподіл судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви Товариства від 11.11.2025 про розподіл судових витрат.

Апелянт вважає додаткове рішення в оскаржуваній частині таким, що було прийняте без з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Товариство зазначає, що додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, а тому, ураховуючи оскарження Товариством в апеляційній скарзі рішення від 05.11.2025 та вимогу скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні позову на суму 51 482,01 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, за доводами скаржника, є обґрунтованим також скасування додаткового рішення у відповідній частині.

За доводами апелянта, провівши хибні розрахунки інфляційних витрат, суд помилково дійшов висновку про те, що витрачений адвокатом Товариства час на: подання позовної заяви, розрахунку боргу та додаткових матеріалів для пред`явлення позову до суду; підготовку відповіді на відзив; підготовку та подання пояснень на заперечення відповідача; підготовку та подання заперечень на клопотання про зупинення провадження є надмірно великим та неспівмірним.

Позиції учасників справи.

Від Гарантованого покупця відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 03.12.2025 апеляційну скаргу Товариства передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10015/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/10015/25.

22.12.2025 матеріали справи №910/10015/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/10015/25. Розгляд справи призначено на 11.02.2026.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Гарантованого покупця та узагальнення її доводів.

Також не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2025, Гарантований покупець звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення, співмірність та складність розгляду справи, поточного регулювання на ринку електричної енергії.

Зокрема, Гарантований покупець вказує на недотримання Товариством вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки Товариство подало заяву до суду з пропуском встановленого строку.

Також апелянт відзначає неспівмірність заявленої суми гонорару та складності справи і вказує на те, що виконаний представником Товариства обсяг робіт не потребував значного часу.

Позиції учасників справи.

Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 15.12.2025 апеляційну скаргу Гарантованого покупця передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10015/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Гарантованого покупця на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/10015/25.

22.12.2025 матеріали справи №910/10015/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/10015/25.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційних скарг Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025, а також апеляційної скарги Гарантованого покупця на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/10015/25 буде здійснюватися в одному апеляційному провадженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/10015/25, повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційних скарг Гарантованого покупця та Товариства на рішення від 05.11.2025 та на додаткове рішення від 25.11.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/10015/25 буде здійснюватися в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 11.02.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справа №910/10015/25 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 прийнято апеляційні скарги Гарантованого покупця та Товариства на рішення від 05.11.2025 та на додаткове рішення від 25.11.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/10015/25 до провадження у визначеному складі суду.

Колегія суддів у судових засіданнях 11.02.2026, 18.03.2026, 15.04.2026 протокольно оголошувала перерви у судових засіданнях на підставі с. 216 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 на задоволення відповідного клопотання Гарантованого покупця замінено учасника справи №910/10015/25 - Державне підприємство "Гарантований покупець" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець".

У судовому засіданні 20.06.2026 суд повідомив, що проголошення вступної та резолютивної частин постанови відбудеться 27.05.2026.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Щодо рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/10015/25.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

27.02.2018 Товариство (ВАД) та Державне підприємство «Енергоринок» (ДПЕ) уклали договір №14903/01 (далі - договір), за умовами якого ВАД продає, а ДПЕ купує електроенергію, вироблену ВАД, та сплачує за неї.

Згідно з додатковою угодою №269/1 від 30.06.2019 до договору в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок», що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від №18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» змінено на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».

У додатковій угоді від 08.04.2020 до договору сторони замінили в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим тарифом» на слова «продавець за «зеленим тарифом» та виклали статті 1-7 договору в новій редакції.

Згідно з п. 1.1 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т. ч. Порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 за №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 договору).

Додатковою угодою від 26.02.2021 до договору сторони доповнили договір новим пунктом 1.2 в такій редакції: «За цим договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу електричної енергії споживачами».

Згідно з п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди від 26.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 10.4 Порядку №641 (у редакції, що діяла до 26.01.2024) було встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Відповідно до п. 3.3 договору (у редакції додаткової угоди № 478/07/2424 від 25.01.2024) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 641 від 26.04.2019.

Згідно з п. 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 №178) Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Товариство вказує на те, що Гарантований покупець зобов`язання за договором в частині своєчасної та повної оплати поставленої у жовтні 2021 року та у період з 01.02.2022 по 31.12.2023 електричної енергії виконав неналежним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

З метою стягнення цієї заборгованості Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Гарантованого покупця про стягнення 26 140 826,03 грн, у т. ч. 23 182 773,68 грн боргу, 906 692,91 грн 3% річних, 2 051 359,14 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/8607/24 закрито провадження в частині стягнення 2 093 553,68 грн боргу; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 20 211 751,51 грн боргу, 1 043 577,65 грн 3% річних, 2 641 922,99 грн інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми за період з 24.09.2024 до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення : 365 (366) : 100, 286767,02 грн судового збору.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/8607/24 свідчить, що предметом спору у справі було, в т. ч. стягнення інфляційних втрат, нарахованих до 24.09.2024.

Постановою від 1203.2025 Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Гарантованого покупця залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8607/24 - без змін.

Товариство повідомляє, що рішення у справі №910/8607/24 Гарантований покупець виконав у добровільному порядку, на підтвердження чого надав до матеріалів справи наступні платіжні інструкції: №435 294 від 26.12.2024 на суму 21 750,38 грн; №436 036 від 26.12.2024 на суму 755 310,72 грн; №440 441 від 31.12.2024 на суму 765 493,88 грн; №437 952 від 31.12.2024 на суму 16 763,71 грн; №446 038 від 31.01.2025 на суму 119 075,08 грн; №446 873 від 31.01.2025 на суму 1 118 681,23 грн; №449 392 від 31.01.2025 на суму 497 653,30 грн; №448 507 від 31.01.2025 на суму 332 503,69 грн.

Позивач зазначив, що станом на 01.05.2025 у межах виконавчого провадження було погашено залишковий розмір основного боргу в розмірі 16 584 519,52 грн, до якої включено також погашення Гарантованим покупцем сум судового збору за рішенням суду у розмірі 286 767,02 грн.

З огляду на вказані обставини Товариство нарахувало та заявило до стягнення інфляційні втрати за період з 24.09.2024 по 30.04.2025.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. І ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/8607/24 закрито провадження в частині стягнення 2093553,68 грн боргу; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 20 211 751,51 грн боргу, 1043577,65 грн 3% річних, 2641922,99 грн інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми за період з 24.09.2024 до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума боргу х 3 х кількість днів прострочення : 365 (366) : 100, 286767,02 грн судового збору.

Зміст рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі №910/8607/24 свідчить, що предметом спору у справі було, в т.ч. стягнення інфляційних втрат, нарахованих до 24.09.2024.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (висновки Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т. ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 21.11.2024 у справі №910/8607/24 обставини є преюдицією та повторного доведення не потребують.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги Гарантованого покупця в частині, що стосується наявності заборгованості, строків виконання зобов`язання, відсутності документів бухгалтерського обліку тощо.

За таких підстав апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування за період прострочення оплати в т. ч. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Апеляційний суд зазначає, що обидва скаржники не погоджуються з розрахунком суду першої інстанції. Так, за доводами Гарантованого покупця, позивач у здійсненні розрахунків не враховує правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 (п. 34) в т. ч. щодо заокруглення індексу інфляції до одного десяткового числа. За доводами Товариства, суд безпідставно зменшив розмір інфляційних нарахувань та порушив нарахування даної форми матеріальної відповідальності у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Колегія суддів здійснила перевірку наданого Товариством та здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних нарахувань з використанням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) та встановила, що наданий позивачем розрахунок є помилковим, а тому погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 774 317,17 грн інфляційних нарахувань.

Апеляційний суд зауважує, що здійснив власний перерахунок заявлених позивачем нарахувань у межах заявленого періоду, дати платежу за договором та дат, коли така оплата була здійснена відповідачем фактично, і за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" (розрахунок долучено до матеріалів справи), що є усталеною практикою, зокрема, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21, від 26.03.2026 у справі №910/13499/24.

Щодо додаткового рішення від 25.11.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/10015/25.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Гарантованого покупця про стягнення 1 825 799,18 грн інфляційних втрат. У позовній заяві Товариство на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України повідомило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 91 909,59 грн, з яких: витрати зі сплати судового збору - 21 909,59 грн; підготовка позовної заяви, розрахунку боргу та додаткових матеріалів для пред`явлення позову до суду - 50 000,00 грн; участь адвоката в судових засіданнях - 20 000,00 грн.

Товариство у позовній заяві зазначило, що докази на підтвердження розміру судових витрат, пов`язаних із розглядом позовної заяви у суді першої інстанції, будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, вступну та резолютивну частини якого було проголошено у судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача, позовні вимоги Товариства задоволено частково, стягнуто з Гарантованого покупця 1 774 317,17 грн інфляційних втрат та 21 291,81 грн судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11.11.2025 Товариство сформувало у системі «Електронний суд» заяву про розподіл судових витрат, у якій просило визнати поважними причини пропуску ним процесуального строку для подання заяви про розподіл судових витрат та поновити цей строк; ухвалити додаткове рішення у справі №910/10015/25 про стягнення з Гарантованого покупця 81 631,20 грн судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Заявник просив суд поновити строк для подання заяви про розподіл судових витрат, у зв`язку з тим, що повний текст рішення надійшов через підсистему «Електронний суд» 06.11.2025 о 18.53, а представник Позивача адвокат Проскурня Т.В. уже знаходилась у відрядженні у місті Кривий Ріг з 06.11.2025 по 08.11.2025, а 10.11.2025 адвокат зранку була задіяна у судах під час розгляду справ, отже підписати акти виконаних робіт у позивача вчасно та підготувати заяву про розподіл судових витрат не було можливості.

Заявник зазначає, що прийняття позивачем витрат на правову допомогу, надану АО «БІ ПІ ДЖІ» у межах судової справи №910/10015/25, підтверджується: договором про надання правової допомоги №250/2024 від 14.05.2024; рахунком №286 від 10.11.2025; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.11.2025. Загальна сума судових витрат Товариства у справі №910/10015/25 становить 84 000,00 грн; ураховуючи те, що судом позовні вимоги Товариства задоволено частково (97,18%), судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються за правилами ч. 4 ст.129 ГПК України на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Гарантований покупець у запереченні проти задоволення заяви Товариства зазначив про наявність підстав для залишення заяви без розгляду, оскільки позивач не зробив заяву про те, що докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат, будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідна заява відсутня як у текстах заяв по суті, поданих позивачем (позовна заява, відповідь на відзив), так і у текстах інших процесуальних документів, поданих позивачем.

Гарантований покупець вказав на те, що рішення у справі було ухвалене 05.11.2025, тобто 5-денний термін на подання відповідних доказів закінчився 10.11.2025, але заява до суду була подана 11.11.2025 - з пропуском встановленого строку.

Крім того, з огляду на очевидно надмірний розмір витрат на правничу допомогу, неспівмірність розміру таких вимог категорії справи, незазначення позивачем в заяві кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу, участь представника позивача в аналогічних спорах з ідентичним правовим регулюванням, відповідач просив відмовити в покладенні на нього витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні позивача, в повному обсязі.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час прийняття постанови.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т. ч. якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував, що:

- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України);

- отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, (1) заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та (2) повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України.

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів;

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні;

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 4 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Щодо поновлення законодавчо встановленого процесуального строку, то законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично та безумовно поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує з огляду на поважність причин пропуску процесуального строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений за обґрунтованою заявою учасника провадження і лише за наявності об`єктивних, а не суб`єктивних причин, визнаних поважними судом шляхом наведення мотивованого висновку.

Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд бере до уваги, що представник позивача, який був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення, повинен був усвідомлювати, що резолютивна частина рішення не містить розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, а норми ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачають обов`язок сторони надати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто вчинення відповідних процесуальних дій залежало від волі позивача.

Колегія суддів тут відзначає, що заявник просив суд визнати поважними причини пропуску ним процесуального строку для подання заяви про розподіл судових витрат та поновити цей строк, однак не заявляє клопотання про поновлення строку на подання доказів, хоч і долучає їх до заяви, що розглядається. Суд у цьому випадку вважає за можливе уникнути надмірного формалізму та розглядає заявлене клопотання як таке, що стосується також і доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Однак у будь-якому разі зазначені на обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про розподіл судових витрат доводи заявника не підтверджують його (заявника) неспроможність подати відповідну заяву у встановлені ГПК України строки, оскільки ці обставини відносяться до волевиявлення заявника, а тому не можуть самі по собі бути розцінені судом як поважні причини для поновлення строку на подання доказів згідно із встановленими ГПК України строками, оскільки ці обставини відносяться до волевиявлення заявника, а тому не можуть самі по собі бути розцінені судом як поважні причини для поновлення строку на подання доказів.

Заявник на обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат, зазначає, що представник Товариства адвокат Проскурня Т.В. перебувала у відрядженні у м. Кривий Ріг з 06.11.2025 по 08.11.2025, а 10.11.2025 адвокат з ранку була задіяна у судах під час розгляду справ, тому підписати акти виконаних робіт у Товариства вчасно та підготувати заяву про розподіл судових витрат не було можливості.

Колегія суддів відзначає, що Товариство уклало договір №250/2024 від 14.05.2024 про надання правової допомоги (далі - договір) не безпосередньо з адвокатом Проскурнею Т.В., а з АО «Група Бізнес Партнерів» і за умовами цього договору зобов`язання з надання правової допомогу Товариству взяло на себе АО «Група Бізнес Партнерів» (п. 1.1 договору), а не виключно адвокат Проскурня Т.В.

Так, за умовами п. 2.1.4 договору АО «Група Бізнес Партнерів» представляє через партнерів Адвокатського об`єднання та / або його адвокатів (помічників адвокатів), залучених Адвокатським об`єднанням адвокатів у встановленому порядку інтереси клієнта (Товариства).

Більше того, умови п. 2.5 договору надають Адвокатському об`єднанню право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою Адвокатське об`єднання може укладати окремий договір без погодження з клієнтом; у такому випадку Адвокатське об`єднання залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення цього договору.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчили би про те, що інтереси Товариства має представляти виключно адвокат Проскурня Т.В., а також про неможливість вчинення відповідних дій на виконання договору іншими партнерами / адвокатами / залученими особами.

Отже, саме по собі перебування адвоката Проскурні Т.В. у іншому місті не свідчить про неможливість АО «Група Бізнес Партнерів» підписати акти виконаних робіт, подати заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України тощо.

Крім того, до заяви не додано будь-яких доказів, які підтверджували б перебування адвоката Проскурні Т.В. як у відрядженні з 06.11.2025 по 08.11.2025, так і її участь у судових засіданнях в інших справах 10.11.2025.

Оскільки заявник не довів обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів витрат на правничу допомогу в межах 5 днів), апеляційний суд дійшов висновку про відмову у поновленні строку на подання таких доказів.

Ураховуючи, що неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України, має своїм процесуальним наслідком залишення заяви без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку необхідність вчинення саме такої процесуальної дії - залишити заяву Товариства про розподіл судових витрат без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 витрати за їх подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Оскільки за подання апеляційних скарг на додаткове рішення судовий збір не сплачується, апеляційний суд не здійснює розподілу таких судових витрат за подання скаржниками апеляційних скарг на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Юг» на рішення від 05.11.2025 у справі №910/10015/25 залишити без задоволення.

2. Рішення від 05.11.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/10015/25 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Юг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/10015/25 залишити без задоволення.

4. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/10015/25 задовольнити частково.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/10015/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Юг» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

6. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційних скарг, покласти на скаржників.

7. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2026.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак