Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №910/3597/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Справа№ 910/3597/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026,

про повернення заяви про забезпечення позову

у справі № 910/3597/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

2) Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ «АКБ «Конкорд»

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про забезпечення позову у справі 910/3597/26 повернуто заявнику.

В обгрунтування ухвали суд зазначив, що Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина 3 статті 95 ЦК України).

Згідно з п. 21 ч.3 Положення "Про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків", затверджене Наказом Державної податкової служби України 12.11.2020 № 643 зі змінами, Управління звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Суд першої інстанції зазначив, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не може бути самостійною стороною у справі, однак може пред`явити позов в особі юридичної особи - Державної податкової служби України, оскільки відповідне право передбачене положенням або іншим документом юридичної особи.

Суд першої інстанції зазначив, що позовна заява та відповідно заява про забезпечення позову не містить посилання на подання позову в особі Державної податкової служби України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 139 Кодексу заява про забезпечення позову повинна містити: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Також суд першої інстанції зазначив, що не сплачено судовий збір за опдання заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд зазначив, що прохальна частина позовної заяви містить 7 пунктів, які розділені крапкою з комою, однак не визначено, який саме пункт/пункти є заходом забезпечення позову, який належить застосувати, а які є вимогами позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 скасувати та направити заяву про забезпечення позову до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що відокремлений підрозділ ДПС є органом виконавчої влади й може бути стороною в судовому процесі (зокрема, кредитором у справах про банкрутство), оскільки функціонально саме він виконує завдання, покладені на податкову службу в конкретному регіоні.

Скаржник вважає, що суд підійшов до питання розгляду заяви про забезпечення позову занадто формально (надмірний формалізм). Адже, як вбачається із матеріалів справи, скаржнику 13.03.2026 стало відомо, що Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.03.2026 було затверджено ліквідаційний баланс АТ «АКБ «КОНКОРД». Згідно зі ст. 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», затвердження балансу є фінальним етапом, після якого ліквідатор подає документи державному реєстратору для припинення юридичної особи. Тому, на думку скаржника, враховуючи значний обсяг заборгованості, що становить 1 192 618,00 грн, невжиття заходів забезпечення позову створить реальну загрозу національній економічній безпеці в частині недоотримання податкових надходжень у великих розмірах.

Крім того, апелянт зауважує, що кожен з 7 пунктів безпосередньо пов`язаний з предметом спору. Якщо суд вважає, що вимоги не конкретизовані, це є підставою для залишення заяви без руху (щоб ви могли уточнити, який пункт є заходом), а не для повної відмови, оскільки це обмежує право на доступ до правосуддя.

Таким чином апелянт зазначає, що вимоги про забезпечення позову викладені ним чітко та послідовно. Наявність кількох пунктів у прохальній частині зумовлена необхідністю комплексного захисту, а їх перерахування через крапку з комою є стандартним правилом юридичної техніки й не заважає суду встановити суть заходу; висновок суду про неможливість ЦМУ ДПС бути самостійною стороною суперечить статусу Управління як суб`єкта владних повноважень, якому державою делеговано право на судовий захист інтересів бюджету; посилання суду першої інстанції на ст. 95 ЦК України є релевантним для цивільних правовідносин, проте не враховує специфіку адміністративної та процесуальної правосуб`єктності державних органів.

Підсумовуючи апелянт вважає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції було грубо порушено ст. 41 Податкового кодексу України та невірно надано оцінку ст. 95 ЦК України, що у свою чергу призвело до ухвалення не обґрунтованого та незаконного судового рішення у справі, яке підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав до Північного апеляційного господарського суду відзив 06.05.2026 в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Згідно з ч. 7 ст. 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. Таким чином, Фонд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява про забезпечення позову не подана окремим документом, а її зміст викладений у позовній заяві, поданій в електронній формі, тому вказана заява подана без додержання вимог статті 139 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 справу №910/3597/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Крижний О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26 залишено без руху.

17.04.2026 від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшла заява про усунення недоліків з доказами оплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

23.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1625/25.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету сторін, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/3597/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" з позовною заявою до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2) уповноваженої особи фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "АКБ "Конкорд", в якій просило:

1. Прийняти позовну заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та клопотання про забезпечення позову до розгляду та відкрити провадження у справі;

2. Задовольнити клопотання про забезпечення позову;

3. Заборонити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженій особі Фонду Федорченко Андрію Володимировичу подавати документи державним реєстраторам для проведення державної реєстрації припинення АТ "АКБ "КОНКОРД" до набрання законної сили рішенням у цій справі;

4. Заборонити Міністерству юстиції України та будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації вносити до Єдиного державного реєстру (ЄДР) запис про припинення АТ "АКБ "КОНКОРД" (код 34514392);

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 242 від 09.03.2026 року;

6. Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб привести ліквідаційний баланс у відповідність до фактичних зобов`язань, відображених у податковій звітності;

7. Здійснювати розгляд позовної заяви за участю представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів позову вбачається, що в тексті позовної заяви викладено заяву про забезпечення позову з наведенням її обґрунтування.

Водночас суд зазначив, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не є юридичною особою, а відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України.

Відповідно до частини 1-2 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина 3 статті 95 ЦК України).

Згідно п. 21 ч.3 Положення "Про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків", затверджене Наказом Державної податкової служби України 12.11.2020 № 643 зі змінами, Управління звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Отже, суд зазначив, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не може бути самостійною стороною у справі, однак може пред`явити позов в особі юридичної особи - Державної податкової служби України, оскільки відповідне право передбачене положенням або іншим документом юридичної особи.

Проте, як зазначено судом першої інстанції, позовна заява та відповідно заява про забезпечення позову не містить посилання на подання позову в особі Державної податкової служби України.

Також суд зазначив, що прохальна частина позовної заяви містить 7 пунктів, які розділені крапкою з комою, однак не визначено, який саме пункт/пункти є заходом забезпечення позову, який належить застосувати, а які є вимогами позову.

Крім того судом встановлено, що за подання заяви про забезпечення позову у даній справі підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, однак позивачем не надано доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про забезпечення позову підлягає поверненню.

Також суд зазначив, що заява про забезпечення позову не подана окремим документом, а їх зміст викладений у позовній заяві, поданій в електронній формі, а тому фізично заява про забезпечення позову не повертається, суд приймає лише процесуальне рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 заяву Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про забезпечення позову у справі 910/3597/26 повернуто заявнику.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Сторони користуються рівними процесуальними правами (ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачені права та обов`язки учасників справи, серед яких зокрема, учасники справи мають право: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункт 1, пункт 3 частини 1 статті 42); учасники справи зобов`язані зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 2 статті 42).

Податкові органи мають особливий статус «органів державної влади», який відрізняється від класичних філій приватних компаній.

Так, згідно з Господарським процесуальним кодексом (ГПК) України, здатність мати процесуальні права та обов`язки (процесуальна правоздатність) мають не лише фізичні та юридичні особи, а й органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші державні органи, яким законом надано право звертатися до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 893 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів переліку. До переліку ліквідованих територіальних органів Державної податкової служби увійшов і Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471).

На базі ліквідованого Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471, юридична адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11 Г) та його територіальних управлінь утворено нові управління по роботі з великими платниками податків, та відповідні структурні підрозділи Державної податкової Служби України зокрема й Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ: 44082145, юридична адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3), яке було утворено 30.09.2020, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстраційним №1000741030008085321.

Наказ Державної податкової служби України 12.11.2020 № 643 (далі -

Положення № 643) затверджено Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Вказаним вище положенням зазначено, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу, але він наділений функціями суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів наголошує, що статус податкових органів регулюється Податковим кодексом України (ст. 41) та постановами Кабінету Міністрів України.

У п. 21 ч. 3 Положення № 643 прямо вказано, що Управління звертається до суду у випадках передбачених законом. Якщо Положення дає право звертатися до суду саме Управлінню, то воно діє як самостійний учасник справи в межах своїх повноважень, а не від імені ДПС України, як технічний представник.

Ключова позиція полягає в тому, що відсутність статусу юридичної особи у територіального органу (ГУ ДПС) не позбавляє його статусу суб`єкта владних повноважень та, відповідно, здатності бути самостійною стороною (позивачем чи відповідачем) в адміністративному та господарському процесах.

Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 921/574/20 зазначено, що ГУ ДПС в області, як відокремлений підрозділ ДПС України, хоч і утворений без статусу юридичної особи, є органом державної влади (податковим органом, органом стягнення).

Згідно з положеннями КУзПБ та податкового законодавства, саме ці органи здійснюють адміністрування та стягнення податків. Суд визнав помилковими висновки нижчих інстанцій про те, що відокремлений підрозділ не може бути стороною у справі.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 910/11267/20 вказано на те, що відокремлений підрозділ ДПС є органом виконавчої влади й може бути стороною в судовому процесі (зокрема, кредитором у справах про банкрутство), оскільки функціонально саме він виконує завдання, покладені на податкову службу в конкретному регіоні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок суду про неможливість Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків бути самостійною стороною суперечить статусу Управління, як суб`єкта владних повноважень, якому державою делеговано право на судовий захист інтересів бюджету, тому висновок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, шляхом його виключення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову не подана окремим документом, а її зміст викладений у позовній заяві, прохальна частина позовної заяви містить 7 пунктів, які розділені крапкою з комою, однак не визначено, який саме пункт/пункти є заходом забезпечення позову, який належить застосувати, а які є вимогами позову.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що за подання заяви про забезпечення позову у даній справі підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, однак позивачем не надано доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Відповідно до частини 7 ст.140 ГПК України, суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додердання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявником при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову не дотримано вимог ст.139 ГПК України, зокрема, п 4.ч.1 та ч.5 цього Кодексу, що є достатньою підставою для повернення вказаної заяви.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції про неможливість Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків бути самостійною стороною у справі є помилковим, однак вказаний висновок, ніяким чином не вплинув на рішення суду першої інстанції про повернення заяви.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26 про повернення заяви Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнята з дотриманням вимог процесуального законодавства, проте мотивувальна її частина підлягає зміні шляхом викладення в редакції даної постанови, тому апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26 підлягає частковому задоволенню, а в іншій частині дана ухвала підлягає залишенню без змін.

Cудові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26 задовольноти частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. В іншій частині апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/3597/26 залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/3597/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім