Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №910/2902/18 (910/10381/20) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. м.Київ Справа№ 910/2902/18 (910/10381/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.06.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Київської міської ради, Громадської організації "Екопарк Осокорки", ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025

у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) - ( суддя - Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс"

до 1. Київської міської ради

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки,

в межах справи № 910/2902/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ Інвестментс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (ідентифікаційний код 32962703)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рух справи та зміст позовних вимог

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/2902/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ Інвестментс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2018.

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки - укладеною.

Позов обґрунтований порушенням Відповідачем-1 вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" через його бездіяльність з розгляду протягом одного місяця звернення Позивача щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки з поверненням підписаного примірнику додаткової угоди до нього, що порушує переважне право Позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.

Короткий зміст заперечень проти позову

Заперечення відповідача-2 викладені у відзиві та відповідача-1 викладені у письмових поясненнях зводяться до того, що позивач неналежним чином виконує умови договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в повному обсязі.

Також, відзначено про неналежне користування позивачем земельною ділянкою відповідно до умов договору та цільового призначення про що складено акти обстеження земельної ділянки № 18-1574-02 від 20.12.2018 та № 20-0498-02 від 19.08.2020, в яких за результатами проведеного обстеження було зафіксовано, що на земельній ділянці ростуть зелені насадження та знаходиться затока водойми, будівництво не ведеться, земельна ділянка вільна від забудови.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеною між Київською міською радою та ТОВ "КонтактБудСервіс" Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим № 17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.09.2005 за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, у запропонованій ТОВ "КонтактБудСервіс". Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "КонтактБудСервіс" 2 102,00 грн витрат по оплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/10381/20 скасовано, справу № 910/10381/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №910/2902/18 (910/10381/20) позов задоволено повністю. Вказане рішення було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2024 касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі №910/2902/18 (910/10381/20) задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі №910/2902/18 (910/10381/20) скасовано. Справу №910/2902/18 (910/10381/20) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд відправляючи справу № 910/2902/18 (910/10381/20) на новий розгляд, у постанові від 26.11.2024 вказав наступне:

"7.15. Таким чином суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували та не застосували відповідні положення КУзПБ (пункти 7.10, 7.11), внаслідок чого не дослідили та не надали оцінку обставинам та відповідним доказам у зв`язку із вимогами позивача щодо вчинення заявленого у цій справі правочину після відкриття та під час здійснення провадження у справі про банкрутство боржника у процедурі розпорядження майном, у якій законодавець, попри відсутність заборони на продовження здійснення боржником господарської діяльності, встановлює особливості щодо розпорядження майном боржника, а вчинення правочинів боржником мають особливості за спеціальними положеннями абзацу шостого частини сьомої статті 44 КУзПБ. Так, суди:

- не надали оцінку доказам у справі, а саме умовам в запропонованому позивачем проєкті додаткової угоди про поновлення договору (оренди земельної ділянки) та безпосередньо в договорі, на предмет узгодженості витрат боржника, пов`язаних з укладенням ним такої угоди, з тими наслідками та обмеженнями, що настали у зв`язку із запровадженням щодо боржника процедури розпорядження майна у справі № 910/2902/18 про банкрутство;

- не надали оцінку умовам, викладеним в проєкті додаткової угоди про поновлення договору та в договорі (пункт 3.3) на предмет належності (неналежності) такого правочину до значних у розумінні абзацу шостого частини сьомої статті 44 КУзПБ;

- не надали оцінку обставинам та доказам, чи підлягає оспорюваний правочин погодженню за правилами абзацу шостого частини сьомої статті 44 КУзПБ та чи погоджував позивач (боржник) вчинення оспорюваного правочину з комітетом кредиторів Боржника (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів).

7.16. Наведені порушення та недоліки, зокрема у вигляді незастосування судами у спірних правовідносинах зазначених спеціальних положень КУзПБ та нездійснення дослідження та оцінки зібраних у справі доказів призвели до передчасних висновків судів в оскаржуваних судових рішеннях про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання укладеною між позивачем та відповідачем-1 додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції, відповідно до якої договір поновлений на 15 років.".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" - задоволено. Визнано укладеною між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 38; ідентифікаційний код 32962703) додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 26199097), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, у запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" редакції:

"Додаткова угода

про поновлення договору оренди земельної ділянки

місто Київ, _______________ року.

Київська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36 - далі у тексті - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", ідентифікаційний код юридичної особи 32962703, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 8/10 - далі у тексті - "Орендар", в особі Директора Виноградова Олександра Йосиповича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони,

на підставі статі 33 Закону України "Про оренду землі" уклали цю Додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки (далі у тексті - Додаткова угода) про таке:

1. Поновити на 15 (п`ятнадцять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між Орендодавцем та Орендарем, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. 05.09.2005р. за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від "08" вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі у тексті - Договір оренди).

2. Умови Договору оренди, за винятком строку дії Договору оренди, залишаються без змін.

3. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди.

4. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цієї Додаткової угоди, сплачує Орендар.

5. Ця Додаткова угода укладена у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), один - для Першої київської державної нотаріальної контори.

Підписи сторін

"Орендодавець"

Київський міський голова ________________ В.В.Кличко

"Орендар"

Директор ТОВ "Контактбудсервіс" ________________ О.Й.Виноградов".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивач до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки (тобто, до 08.09.2020) повідомив орендодавця, в установлений п. 11.7 договору оренди земельної ділянки строк, про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк (поновлення договору оренди землі), що підтверджується листом-повідомленням позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.04.2020 № 14;

- ні відповідач-1, ні відповідач -2 протягом місяця не розглянули надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, не повідомили орендаря про наявність заперечень та про своє рішення;

- позивачем вчинено всі необхідні дії для використання земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, за цільовим призначенням;

- орендар (позивач) здійснював сплату орендних платежів належним чином, у визначеному законом розмірі;

- доводи відповідачів про порушення умов договору в частині належної сплати орендних платежів та наявності заборгованості з орендної плати у позивача- є необгрунтованими;

- встановлено, що на час вирішення даного спору, в матеріалах справи наявні: лист-згода розпорядника майна ТОВ "Контактбудсервіс" Шмуйла Андрія Дмитровича від 07.03.2025 №02-12/56 на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010; протокол засідання комітету кредиторів у справі №910/2902/18 про банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" від 06.03.2025 про надання згоди та уповноваження банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010; рішення учасника №10-03/25 ТОВ "Контактбудсервіс" від 10.03.2025 про надання згоди та уповноваження банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010;

- суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" та визнання укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" додаткової угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 26199097), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, у запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" редакції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Київської міської ради та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить постановити рішення про скасування Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20). Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначав в обгрунтування доводів апеляційної скарги про те, що:

- Київська міська рада послідовно наполягала на системному порушенні позивачем умов договору в частині повноти сплати орендних платежів, що було встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили;

- поза увагою суду першої інстанції та без належної оцінки залишилися доводи та твердження представника Київської міської ради про недобросовісну поведінку позивача, що полягає у системній неповній сплаті орендних платежів протягом строку дії договору оренди, про що беззастережно свідчать податкові декларації позивача, який навмисно занизив, зокрема, але не виключно, свої податкові зобов`язання на 2020 рік, заначивши розмір зобов`язання (річну орендну плату) в сумі 1390215,12 грн, натомість розмір річної орендної плати становив таку суму: 185362016,29 грн (НГО) *1,5% (розмір орендної плати, на якому наполягає позивач) = 2780430,25 грн, тобто позивач тільки у 2020 році сплатив лише половину від суми орендної плати за укладеним договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:96:001:0008 (так само зменшивши податкові грошові зобов`язання і за земельними ділянками: 8000000000:96:001:0008, 8000000000:96:001:0009, 8000000000:96:001:0011, 8000000000:96:001:0013), про поновлення дії якого наполягає позивач;

- суд самоусунувся від дослідження доказів, що свідчать про недобросовісну поведінку позивача з огляду на інформацію, викладену у листі ГУ Держгеокадастру від 21.05.2024;

- позивач не надав жодних належних та допустимих доказів виконання договірних зобов`язань, з огляду на що позивач не належним чином виконував свої зобов`язання та не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язань, а тому втратив переважне право на поновлення договору оренди;

- суд залишив без розгляду недотримання одного з договірних зобов`язань, передбачених у пункт 8.4 Договору, згідно з яким позивач був зобов`язаний, зокрема, «передбачити проектом будівництва житлових будинків місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цих будинках», проте, Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва (орієнтовні техніко-економічні показники відповідно до намірів замовника (ТОВ "Контактбудсервіс"): кількість квартир - 6 684; середній розмір квартири - 57 м.кв.; кількість машино-місць для постійного зберігання автомобілів - 2 560; кількість гостьових машино-місць - 501;

- зменшення позивачем більше, ніж в два рази кількості машино-місць, що є односторонньою зміною договірного зобов`язання без погодження з орендодавцем, що свідчить про недобросовісну поведінку орендаря-позивача;

- поновлення договору оренди земельної ділянки неможливе без ухвалення відповідного рішення Київської міської ради;

- суд першої інстанції наполягаючи на застосуванні приписів частин першої-п`ятої статті 33 Закону в редакції, чинній на момент виникнення спору, не надав належної оцінки доводу відповідача, що орендар звернувся з позовною заявою наприкінці липня 2020 року (31.07.2020), тобто, у той час, як його право не було порушеним; питання щодо можливості поновлення дії Договору, з яким звернувся позивач, було розглянуто відповідачем у попередньому році, результатом якого стало рішення про розірвання договорів оренди, з огляду на що твердження позивача про ненадання відповіді на його звернення лист- повідомлення щодо поновлення Договору є помилковим, адже на час звернення позивача було чинним рішення Київської міської ради від 31.01.2019 № 3/6659 про розірвання договорів оренди, що, у свою чергу, виключало будь-яку можливість поновити Договір, адже поновленню підлягає лише чинний (не припинений) договір (оренди);

- захист порушеного права орендаря мав здійснюватися за приписами частини шостої статті 33 Закону, натомість позовні вимоги ґрунтуються на приписах частин першої-п`ятої статті 33 Закону, що свідчить про порушення судом норм процесуального права (приписів частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України), адже суд вийшов за межі позовних вимог, а також задовільнив позов з інших підстав, ніж передбачені позовною заявою.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на апеляційну скаргу Київської міської ради

24.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Київської міської ради, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на наступне:

- суд першої інстанції розглянув позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2024 та в межах заявлених позовних вимог, з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності, судом надано належну оцінку доказам у їх сукупності та співставленні, встановлено усі юридично значимі обставини, ухвалено законне та обґрунтоване рішення;

- ТОВ «Контактбудсервіс» належно виконує свої обов`язки за договором та сплачує орендну плату за землю, докази чого наявні в матеріалах справи, а доводи Київської міської ради про порушення умов договору в частині належної сплати орендних платежів та наявності заборгованості з орендної плати у позивача - є безпідставними;

- питання належного виконання ТОВ «Контактбудсервіс» умов договору оренди було предметом розгляду у справі № 910/1424/19, яке набрало законної сили;

- щодо позиції відповідача -1 про те, позивачем не було передбачено у проекті будівництва забезпечення такого параметру будівництва, як належна кількість машино-місць, то позивач зазначає, що предметом позовних вимог є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки; вказаний договір регулює правовідносини з приводу площі, кадастрового номеру земельної ділянки, цільового призначення, строку користування, орендної плати, тощо, і договір оренди не встановлює кількість машиномісць як договірне зобов`язання перед орендодавцем; посилання на неналежну кількість машино-місць не є істотною умовою договору оренди землі, не визначає обсяг речового права оренди та не впливає на сам факт поновлення договору;

- позивач вказує на безпідставність та необгрунтованість доводів скаржника стосовно відсутності підстав для розгляду листа-повідомлення позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки (від 30.04.2020р. вих. № 14), з огляду на ч. 2 ст. 144 Конституції України та відсутності законодавчих обмежень стосовно розгляду відповідного листа - повідомлення позивача, і внаслідок не розгляду якого право позивача було порушеним і внаслідок чого він звернувся до суду з відповідним позовом;

- приписи статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка набула чинності 16.07.2020, не застосовують до спірних правовідносин у даній справі, і на вказане вже звертав увагу Верховний Суду у даній справі №910/10381/20, у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року зазначивши, що правове регулювання поновлення договору оренди землі, визначено положеннями статті 33 Закону № 161-XIV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - до 16.07.2020);

- на дату звернення до суду з позовною заявою (17.07.2020) права ТОВ «Контактбудсервіс» були порушені, адже положеннями п. 11.7. Договору сторони визначили, що орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, тобто не пізніше ніж до 08.06.2020; в свою чергу, позивач звернувся до відповідача 30.04.2020, в повному обсязі дотримавшись умов договору, який в силу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами; вказані обставини були предметом дослідження в судовому порядку, в тому числі Верховним Судом у даній справі, при цьому жодних порушень з наведених обставин про які зазначає відповідач, судом не встановлені;

- на час вирішення даного спору, в матеріалах справи наявні: лист-згода розпорядника майна ТОВ "Контактбудсервіс" Шмуйла Андрія Дмитровича від 07.03.2025 №02-12/56 на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010; протокол засідання комітету кредиторів у справі №910/2902/18 про банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" від 06.03.2025 про надання згоди та уповноваження банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010; рішення учасника №10-03/25 ТОВ "Контактбудсервіс" від 10.03.2025 про надання згоди та уповноваження банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Громадської організації "Екопарк Осокорки" та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийняти рішенням, Громадська організація "Екопарк Осокорки" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсевіс" у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

При цьому, скаржник вказував, що суд першої інстанції, відмовляючи зокрема у залученні ГО «Екопарк Осокорки» для участі у розгляді справи, безпідставно не враховано наступного:

- ГО «Екопарк Осокорки» зареєстрована у формі громадської організації;

- у відповідності до пункту 2.1. Статуту ГО «Екопарк Осокорки», основною метою його діяльності є створення та забезпечення функціонування ландшафтного природного парку «ЕКОПАРК ОСОКОРКИ» в м. Києві; захист прав мешканців міста Києва на безпечну екологію; сприяння захисту водно-болотних угідь міста Києва та Київської області; участь в роботі органів влади з питань контролю за екологією та безпекою довкілля; участь у створенні органів контролю за діяльністю органів влади; участь в громадських радах при органах державної влади та місцевого самоврядування;

- після державної реєстрації вказаної організації, почався рух за збереження цінної природної території, відомої наразі під загальною назвою «Екопарк Осокорки»;

- учасниками Організації було створено Петицію № 713 від 18.11.2015 (вхідний Київської міської ради № 08/К0-1134(п) від 09.02.2016) «Ландшафтний природний парк замість забудови південних Осокорків», згідно з якою заявники вимагали від місцевої влади облаштування ландшафтного парку на південь від вулиці Колекторної до каналу від Бортничівської станції аерації (який би включав в себе мережу озер Небреж, Тягле, Мартишів, Святаш боліт та каналів, якими ці озера і болота між собою сполучаються); до складу заказника передбачалося включення й земельних ділянок, які станом на 2015 рік перебували в оренді ТОВ «Контактбудсервіс», проте десятиліттям не освоювалися орендарем, у тому числі й земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010; вказана Петиція зібрала достатні 11156 підписів, була підтримана Постійною комісією Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин, Постійною комісією Київської міської ради з питань екологічної політики, і наразі перебуває на стадії реалізації;

- 11.04.2019 року Київською міською радою було прийнято Рішення № 522/7178 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Осокорківські луки»;

- саме скаржник є суб`єктом, який забезпечив розробку наукового обґрунтування та ініціював створення ландшафтного заказнику місцевого значення «Осокорківські луки», оголошеного природною територією у відповідності до Рішення № 522/7178;

- ландшафтний заказник «Осокорківські луки» - є об`єктом природно-заповідного фонду, в розумні положень закону України «Про природно-заповідний фонд»;

- позивач ставить перед судом питання про поновлення договору оренди Земельної ділянки, яка безпосередньо межує із територію Заказника, що підтверджується картографічними матеріалами;

- таким чином, у 2019 році через чотирнадцять років бездіяльності позивача щодо освоєння ряду земельних ділянок, в тому ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010, у встановленому законом порядку, із залученням фахівців було оголошено створення об`єкту природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника, який, з урахуванням преамбули до закону України «Про природно- заповідний фонд», є об`єктом, який має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділений з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища;

- продовження орендних правовідносин за участі недобросовісного орендаря, яким є ТОВ «Контактбудсервіс», а також забудова Земельної ділянки неминуче призведе до значного негативного антропогенного навантаження на сусідню територію Заказника, що матиме наслідком деградацію природоохоронної території;

- водночас, продовження Договору оренди з недобросовісним орендарем унеможливлює розширення територій об`єктів природно-заповідного фонду за рахунок спірної Земельної ділянки, що передбачалося частково реалізованою Петицією № 713 від 18.11.2015 року та належить до статутної діяльності Організації;

- оскаржуваним рішенням у даній судовій справі, серед іншого, вирішено питання про права та законні інтереси ГО «ЕКОПАРК ОСОКОРКИ» як суб`єкта, який ініціював та належним чином обґрунтував необхідність створення ландшафтного заказника «Осокорківські луки», а також як громадської організації, що відповідно до свого статуту має право здійснювати представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів;

- згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013, громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (п. 2.6 Рішення);

- наслідком задоволення позову стане поновлення договору оренди земельної ділянки за недобросовісним орендарем, реалізація якого спричинить істотну шкоду громадським та суспільним інтересам, оскільки створить можливість забудови особливо цінних природних озеленених територій із заплавними луками та озерами, що містять середовище існування цінних видів флори і фауни, занесених до Червоної книги України, та є складовою єдиної екосистеми з двома об`єктами природно-заповідного фонду;

- суд першої інстанції вказані доводи скаржника фактично проігнорував, обмежившись формальним посиланням на відсутність вказівок Верховного Суду щодо необхідності залучення до участі у справі третіх осіб, зокрема скаржника;

- у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/61065/24 за позовом ТОВ «Контактбудсервіс» до Київської міської ради та Київської міської військової адміністрації за участю третьої особи - ГО «Екопарк Осокорки», і у межах вказаної справи позивач просить визнати протиправними та нечинними рішення і розпорядження, зокрема Рішення Київської міської ради № 522/7178 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Осокорківські луки»;

- зазначені обставини свідчать про те, що судове рішення у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) може безпосередньо вплинути на права та обов`язки ГО «Екопарк Осокорки» як у відносинах із ТОВ «Контактбудсервіс», так і з Київською міською радою - як власником спірної Земельної ділянки та суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на прийняття рішень щодо оголошення об`єктів природно- заповідного фонду місцевого значення.

Крім того, скаржник вказував на порушенні позивачем умов договору в частині повноти сплати орендних платежів, виконання визначених обов?язків та неможливості визнання укладеною додаткової угоди в силу допущених позивачем порушень.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на апеляційну скаргу ГО «Екопарк Осокорки»

04.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу ГО «Екопарк Осокорки», який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, посилаючись зокрема на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу Київської міської ради, та додатково наголошуючи, що:

- предметом спірних правовідносин є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010, сторонами якого є ТОВ "Контактбудсервіс" та Київська міська рада; договір оренди земельної ділянки укладено 05.09.2005;

- ГО «Екопарк Осокорки» не брала участі у справі про поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:96:001:0010, яка перебуває на розгляді в судах з 2020 року.;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 року вирішено виключно договірні земельні правовідносини між Київською міською радою та ТОВ «Контактбудсервіс», в оскаржуваному рішенні суду не міститься жодного судження про права та обов`язки ГО «Екопарк Осокорки» у спірних правовідносинах, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 13.11.2025 року також відсутні жодні висновки про права, обов`язки чи інтереси ГО «Екопарк Осокорки»;

- заявником не наведено жодного доказу, який би підтверджував, що спірна земельна ділянка входить до меж ландшафтного заказника;

- ГО «Екопарк Осокорки» не доведено обставин того, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про їхні права, інтереси чи обов`язки, які мають бути очевидними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та узагальнення її доводів

Не погоджуючись ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушують права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , як учасника відповідної територіальної громади, яка і є дійсним власником спірної земельної ділянки. Зокрема, ОСОБА_1 вказував, що спірна земельна ділянка призначена для задоволення оздоровчих, екологічних і культурно-естетичних потреб, які порушуються позивачем.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на апеляційну скаргу ОСОБА_1

13.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, посилаючись зокрема на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу Київської міської ради, та додатково наголошуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 року вирішено виключно договірні земельні правовідносини між Київською міською радою та ТОВ «Контактбудсервіс», в оскаржуваному рішенні суду не міститься жодного судження про права та обов`язки ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 13.11.2025 року також відсутні жодні висновки про права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_1 .

Короткий зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ГО «Екопарк Осокорки» та ОСОБА_1 та заперечень на неї

16.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" через систему «Електронний суд» надійшла заява про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ГО «Екопарк Осокорки» та ОСОБА_1 з огляду на п.3 ч.1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи в обгрунтування поданої заяви на те, що ГО «Екопарк Осокорки» та ОСОБА_1 не доведено обставин того, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про їхні права, інтереси чи обов`язки, які мають бути очевидними.

17.03.2026 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ГО «Екопарк Осокорки» та ОСОБА_1 з огляду на п.3 ч.1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, в якій ОСОБА_1 заперечував проти задоволення поданої заяви, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025, справу №910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційною скаргою Київської міської ради передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва справу № 910/2902/18 (910/10381/20), відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 клопотання Київської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) - задоволено, поновлено Київській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20), відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025, судове засідання призначено на 17.03.2026.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) справу № 910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційною скаргою Громадської організації "Екопарк Осокорки" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 клопотання Громадської організації "Екопарк Осокорки" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 (повний текст рішення складено 24.11.2026) у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) - задоволено, поновлено Громадській організації "Екопарк Осокорки" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Екопарк Осокорки" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20), об`єднано апеляційні скарги Київської міської ради та Громадської організації "Екопарк Осокорки" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) для спільного розгляду, розгляд справи № 910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційними скаргами Київської міської ради та Громадської організації "Екопарк Осокорки" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 призначено на 17.03.2026.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) справу № 910/2902/18 (910/10381/20) від 19.12.2025 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 та поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20), задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2025, об?єднано апеляційні скарги Київської міської ради, Громадської організації "Екопарк Осокорки" та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 для спільного розгляду в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 відкладено розгляд справи № 910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційною скаргою Київської міської ради, ГО "Екопарк Осокорки", ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 до 07.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 задоволено клопотання ТОВ "Контактбудсервіс" про відкладення розгляду справи на іншу дату та відкладено розгляд справи № 910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційною скаргою Київської міської ради, ГО "Екопарк Осокорки", ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 до 28.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 оголошено перерву в розгляді справи № 910/2902/18 (910/10381/20) за апеляційними скаргами Київської міської ради, ГО "Екопарк Осокорки", ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 до 02 червня 2026 року.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого та діючого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.06.2026 з?явились:

- представник скаржника - Київської міської ради (Перепеліцин К.М.), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ГО «Екопарк Осокорки»;

- представник ТОВ «Контактбудсервіс» (Мороз Н.В.), який проти доводів апеляційної скарги Київської міської ради заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін; крім того, вказував про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ГО «Екопарк Осокорки»;

- ОСОБА_1. (особисто), який підтримав доводи як своєї апеляційної скарги, так і Київської міської ради, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю;

- представник ГО «Екопарк Осокорки» (Рибіцька Ю.Б.), який підтримав доводи як своєї апеляційної скарги, так і Київської міської ради, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Інші учасники справи в судове засідання представників не направили.

Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін, а також засобами поштового відправлення.

У випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційних скарг - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, і що вірно встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, 05.09.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (орендар, позивач) та Київською міською радою (відповідач 1, орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. за № 17-4327, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 63-6-00285 від 08.09.2005, про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 774/3349 від 14.07.2005, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором.

Згідно п. 1.2. договору, об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: - місце розташування - ж/м Осокорки-Центральні (4 мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва; - розмір - 21,8966 га; - цільове призначення - для забудови об`єктами житлового і соціально-побутового призначення; - кадастровий номер - 8000000000:96:001:0010.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельної ділянки від 08.09.2005 відповідно до якого відповідач-1 передав, а позивач прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку.

Крім того, сторонами договору оренди було складено та підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18.08.2005.

Договір укладено на 15 років (на період будівництва) (п. 3.1 вказаного договору), та, з урахуванням його державної реєстрації, яку проведено 08.09.2005, строк дії договору встановлено до 08.09.2020.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що визначена ним орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки.

У пункті 4.3 договору сторони домовились, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Пунктом 8.4. договору оренди передбачено, що завершення забудови Земельної ділянки необхідно здійснити в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.

Згідно п. 11.7. договору, після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

30.04.2020 позивач звернувся до відповідача-1 із листом-повідомленням за вих. № 14 про поновлення договору оренди земельної ділянки до якого долучив проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря, довідку Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби України від 23.04.2020 про відсутність заборгованості з орендної плати та відсутність податкового боргу по орендній платі за землю станом на 17.04.2020, документи, в підтвердження виконання умов договору щодо будівництва об`єкта або які обґрунтовують необхідність поновлення договору оренди земельної ділянки для завершення такого будівництва, зокрема, проект організації будівництва "Нове будівництво комплексу об`єктів житлового і соціально-побутового призначення (4 мікрорайон) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва", копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати № 17-03-4/138 від 16.03.2020 та №1703-4/525 від 06.12.2019 про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договору в зазначений термін, а також обґрунтування необхідності поновлення договору оренди земельної ділянки та інформація про сплату пайової участі на розвиток інфраструктури міста, в якому наведено посилання на те, що тривалість забудови зумовлена наявністю форс-мажорних обставин, тривалістю процедур, які передують початку виконання будівельних робіт, тривалістю отримання дозвільної документації.

Зазначений вище лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки та додані документи згідно переліку направлено відповідачу-1 у строк, визначений п. 11.7 договору оренди земельної ділянки, що підтверджується накладною Укрпошти 0100179633595, фіскальним чеком від 30.04.2020, описом вкладення з відбитком поштового штемпеля про прийняття до пересилання документів, і отримано відповідачем 1 06.05.2020, що підтверджується інформацією з сайту відстежень поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" щодо відповідного поштового відправлення.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що на переконання позивача, орендодавець (в тому числі за участі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради і Київської міської державної адміністрації - відповідач-2) в порушення частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не розглянув у місячний строк надісланий позивачем лист-повідомлення від 30.04.2020 з проектом додаткової угоди, рішення з цього приводу не прийняв, додаткову угоду про поновлення договору оренди землі з позивачем не уклав, а тому, з посиланням на те, що орендар належним чином виконує зобов`язання за договором оренди, позивач просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки на той же строк та на тих же умовах.

Верховний Суд відправляючи справу № 910/2902/18 (910/10381/20) на новий розгляд, у постанові від 26.11.2024 вказав наступне:

"7.15. Таким чином суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували та не застосували відповідні положення КУзПБ (пункти 7.10, 7.11), внаслідок чого не дослідили та не надали оцінку обставинам та відповідним доказам у зв`язку із вимогами позивача щодо вчинення заявленого у цій справі правочину після відкриття та під час здійснення провадження у справі про банкрутство боржника у процедурі розпорядження майном, у якій законодавець, попри відсутність заборони на продовження здійснення боржником господарської діяльності, встановлює особливості щодо розпорядження майном боржника, а вчинення правочинів боржником мають особливості за спеціальними положеннями абзацу шостого частини сьомої статті 44 КУзПБ. Так, суди:

- не надали оцінку доказам у справі, а саме умовам в запропонованому позивачем проєкті додаткової угоди про поновлення договору (оренди земельної ділянки) та безпосередньо в договорі, на предмет узгодженості витрат боржника, пов`язаних з укладенням ним такої угоди, з тими наслідками та обмеженнями, що настали у зв`язку із запровадженням щодо боржника процедури розпорядження майна у справі № 910/2902/18 про банкрутство;

- не надали оцінку умовам, викладеним в проєкті додаткової угоди про поновлення договору та в договорі (пункт 3.3) на предмет належності (неналежності) такого правочину до значних у розумінні абзацу шостого частини сьомої статті 44 КУзПБ;

- не надали оцінку обставинам та доказам, чи підлягає оспорюваний правочин погодженню за правилами абзацу шостого частини сьомої статті 44 КУзПБ та чи погоджував позивач (боржник) вчинення оспорюваного правочину з комітетом кредиторів Боржника (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів).

7.16. Наведені порушення та недоліки, зокрема у вигляді незастосування судами у спірних правовідносинах зазначених спеціальних положень КУзПБ та нездійснення дослідження та оцінки зібраних у справі доказів призвели до передчасних висновків судів в оскаржуваних судових рішеннях про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання укладеною між позивачем та відповідачем-1 додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції, відповідно до якої договір поновлений на 15 років.".

Ч 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Додатково суд fgtkzwsqyj] sycnfyws] при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно абзацу третього частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства - господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, які стосуються майна боржника (щодо майна боржника) у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (провадження №12-160гс19).

Отже, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем) і це вимоги до боржника або позови самого боржника.

Стосовно апеляційної скарги ГО «Екопарк Осокорки» та апеляційної скарги ОСОБА_1 , та заяви ТОВ «Контактбудсервіс» щодо закриття апеляційного провадження за вказаними апеляційними скаргами та заперечень ОСОБА_1 на таку, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як зазначалось вище, не погоджуючись ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушують права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , як учасника відповідної територіальної громади, яка і є дійсним власником спірної земельної ділянки. Зокрема, ОСОБА_1 вказував, що спірна земельна ділянка призначена для задоволення оздоровчих, екологічних і культурно-естетичних потреб, які порушуються позивачем.

Також, не погодившись з прийняти рішенням, Громадська організація "Екопарк Осокорки" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсевіс" у повному обсязі, зокрема обгрунтовуючи підстави звернення тим, що судове рішення у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) може безпосередньо вплинути на права та обов`язки ГО «Екопарк Осокорки» як у відносинах із ТОВ «Контактбудсервіс», так і з Київською міською радою - як власником спірної Земельної ділянки та суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на прийняття рішень щодо оголошення об`єктів природно- заповідного фонду місцевого значення.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вказаному висновку колегія суддів звертається до відповідної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 21 вересня 2018 у справі №909/68/18, від 18 грудня 2018 року у справі №911/1316/17.

Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і, яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 920/691/18.

Звертаючись з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та наголошує на тому, що вказаним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, зокрема, права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , як мешканця міста Києва та учасника територіальної громади, яка є дійсним власником спірної земельної ділянки.

Звертаючись з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, ГО «Екопарк Осокорки» зазначав, що позивач ставить перед судом питання про поновлення договору оренди Земельної ділянки, яка безпосередньо межує із територію Заказника, що підтверджується картографічними матеріалами, а продовження орендних правовідносин за участі недобросовісного орендаря, яким є ТОВ «Контактбудсервіс», а також забудова Земельної ділянки неминуче призведе до значного негативного антропогенного навантаження на сусідню територію Заказника, що матиме наслідком деградацію природоохоронної території. Водночас, продовження Договору оренди з недобросовісним орендарем унеможливлює розширення територій об`єктів природно-заповідного фонду за рахунок спірної Земельної ділянки, що передбачалося частково реалізованою Петицією № 713 від 18.11.2015 року та належить до статутної діяльності Організації. Таким чином, як стверджує заявник, оскаржуваним рішенням у даній судовій справі, серед іншого, вирішено питання про права та законні інтереси ГО «ЕКОПАРК ОСОКОРКИ» як суб`єкта, який ініціював та належним чином обґрунтував необхідність створення ландшафтного заказника «Осокорківські луки», а також як громадської організації, що відповідно до свого статуту має право здійснювати представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції у даній справі стосувалось спірних правовідносин між позивачем та відповідачами щодо визнання укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 26199097), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, у запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" редакції, тобто стосується орендних правовідносин між позивачем та відповідачами.

Відповідно, враховуючи, вищевказане рішення немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ОСОБА_1 та ГО «Екопарк Осокорки», а спір у справі вирішено виключно в межах правовідносин між позивачем і відповідачами.

Оскаржуване рішення (мотивувальна чи резолютивна його частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 та ГО «Екопарк Осокорки», рішення з цього приводу судом також не приймалося в контексті ініційованого спору.

Посилання ГО «Екопарк Осокорки» на те, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/61065/24 за позовом ТОВ «Контактбудсервіс» до Київської міської ради та Київської міської військової адміністрації за участю третьої особи - ГО «Екопарк Осокорки», і у межах вказаної справи позивач просить визнати протиправними та нечинними рішення і розпорядження, зокрема Рішення Київської міської ради № 522/7178 «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Осокорківські луки», і що свідчить, зокрема, про те, що судове рішення у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) може безпосередньо вплинути на права та обов`язки ГО «Екопарк Осокорки» як у відносинах із ТОВ «Контактбудсервіс», так і з Київською міською радою - як власником спірної земельної ділянки та суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на прийняття рішень щодо оголошення об`єктів природно- заповідного фонду місцевого значення - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для висновку щодо порушення прав ГО «Екопарк Осокорки». До того ж, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, спір у адміністративній справі № 320/61065/24 - не вирішено і на даний час триває відповідний судовий розгляд.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 та ГО «Екопарк Осокорки» судом першої інстанції не вирішувались, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ГО "Екопарк Осокорки", з огляду на п.3 ч.1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. У зв?язку з наведеним, заперечення ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції проти закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ГО «Екопарк Осокорки» та ОСОБА_1 - відхиляються, а заява позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ГО «Екопарк Осокорки» - є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно апеляційної скарги Київської міської ради, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами а, в ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, яка була чинною на час звернення з відповідним листом - пропозицією і виникнення спірних правовідносин).

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що повноваження щодо розпорядження земельними ділянками в межах міста Києва належать виключно Київській міській раді, що узгоджується з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", якою визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У відповідності до ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Згідно ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування вищенаведених приписів закону до спірних правовідносин, та відхиляє доводи скаржника в цій частині, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, позивач до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки (тобто, до 08.09.2020) повідомив орендодавця, в установлений п. 11.7 договору оренди земельної ділянки строк, про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк (поновлення договору оренди землі), що підтверджується листом-повідомленням позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.04.2020 № 14.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, і що вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, до листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.04.2020 № 14 позивач долучив проект додаткової угоди та документи, передбачені Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 241/2463, а надіслання вказаного листа разом з доданими до нього документами підтверджується належними доказами: накладною Укрпошти 0100179633595, фіскальним чеком від 30.04.2020, описом вкладень з відбитком поштового штемпеля про прийняття до пересилання документів, і які отримано Київською міською радою 06.05.2020, що підтверджується інформацією з сайту відстежень поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" щодо відповідного поштового відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що ні відповідач-1, ні відповідач -2 протягом місяця не розглянули надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, не повідомили орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

При цьому, доводи скаржника про те, що права позивача не були порушені, оскільки позивач передчасно звернувся до суду з відповідним позовом про укладення додаткової угоди - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки на дату звернення до суду з позовною заявою (17.07.2020) права ТОВ «Контактбудсервіс» були порушені, адже положеннями п. 11.7. Договору сторони визначили, що орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, тобто не пізніше ніж до 08.06.2020. В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою 30.04.2020, в повному обсязі дотримавшись умов договору, який в силу ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо неналежного користування позивачем спірною земельною ділянкою відповідно до умов договору та цільового призначення, обґрунтовували актами обстеження земельної ділянки № 18-1574-02 від 20.12.2018, № 20-0498-02 від 19.08.2020 та № 19-0826-06 від 05.12.2019.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зазначені акти свідчать про те, що за результатами проведеного обстеження було зафіксовано стан земельної ділянки, стан будівельного майданчика, розташування тимчасових будівельних споруд, розташування зелених насаджень. Однак, наведені акти не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та не є доказом недотримання позивачем умов договору оренди.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що питання належного виконання позивачем умов договору оренди було предметом розгляду у справі № 910/1424/19 та рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019, яке набрало законної сили, були встановлені наступні обставини, що:

- протягом 2006-2009 років на замовлення ТОВ "Контактбудсервіс" розроблявся детальний план території району Осокорки та вчинялися дії, які були необхідні для його затвердження Київською міською радою (виконання проектних робіт з розроблення Детального плану території району Осокорки, отримання висновків, проходження архітектурно-містобудівної ради, громадське обговорення містобудівної документації, проходження державної екологічної експертизи - вказані докази містяться в матеріалах справи);

- затвердження Детального плану території району Осокорки відбулось у 2009 році (рішення Київради від 27.11.2009 №695/2764);

- 2013-2014 роки - підготовка містобудівного розрахунку та отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, які відповідно до ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є вихідними даними для проектування об`єкту будівництва;

- 2014 рік - отримання містобудівних умов і обмежень забудови Земельних ділянок;

- 2014-2017 роки - розроблення проектної документації, проходження експертизи проекту будівництва на виконання вимог ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- 26.03.2015 року - отримання дозволу на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва. Перша черга будівництва. Будівництво підстанції ПС 110/10 кВ "ТЕЦ-5- Аркада";

- 27.04.2018 року отримання дозволу на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва. 2 черга будівництва. Коригування.";

- 2015-2018 роки виконання підготовчих та будівельних робіт по реалізації Комплексної забудови території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва;

- як вбачається з наданих позивачем календарних планів будівництва, кінцевими строками будівництва житлового масиву є 2021-2025 роки, а п. 8.4. договорів оренди передбачено, що завершення забудови земельної ділянки необхідно здійснити в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку.

- за таких умов, з огляду на проведені позивачем роботи з підготовки та проходження всіх вище перелічених етапів будівництва, які є вичерпними та обов`язковими, згідно норм чинного законодавства, та не можуть передувати одна другій, твердження відповідача щодо порушення позивачем строків забудови повністю спростовуються матеріалами справи.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що ані договором оренди, ані Законом України "Про забудову та планування території" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не було встановлено обов`язку землекористувача отримати відповідні документи у визначені строки, а під час розгляду справи № 910/1424/19 встановлено обставини виконання позивачем ряду умов щодо отримання містобудівної документації.

Таким чином, вказані вище обставини в сукупності з дослідженими доказами, на переконання суду апеляційної інстанції свідчать про здійснення позивачем всіх необхідних дій для використання земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, за цільовим призначенням, а тому, відповідні доводи відповідачів щодо того, що позивачем не було виконано зобов`язань, що визначені у п. 8.4 договору оренди землі, зокрема, щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням та строків забудови, - є необгрунтованими та відхиляються у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано Київською міською радою в апеляційній скарзі.

Щодо обставин наявності/відсутності заборгованості з орендної плати, з урахуванням того, що судові рішення першої та апеляційної інстанції у справі № 640/12591/19 було скасовано постановою Верховного Суду від 27.05.2021, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.02.2019 № 0045140305 - відмовлено, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.02.2019 № 0045140305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 у справі № 640/12591/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020, позовні вимоги задоволено.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 640/12591/19 задоволено касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 скасовано та прийнято рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс".

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/2902/18 (910/20011/21) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на користь Головного управління ДПС у м. Києві заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 27 002 368,65 грн., судовий збір в розмірі 405 035,52 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" наявна заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб у загальному розмірі 27 002 368,65 грн., з яких: 17 960 573,28 грн. - основний борг, 4 490 143,32 грн. - штраф, 4 551 652,05 грн. - пеня, що виникла на підставі податкового повідомлення рішення № 0045140305 від 04.02.2019.

29.05.2023 Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорським Ю.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71903814 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на користь Головного управління ДПС у м. Києві 405 035,52 грн. (судовий збір), а також виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 40 503,55 грн.

Підставою для відкриття виконавчого провадження був наказ Господарського суду м. Києва від 09.01.2023 у справі № 910/2902/18 (910/20011/21).

08.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" погасило, в рамках виконавчого провадження №71903814, суму заборгованості у 445 857,07 грн.

11.12.2023 Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорським Ю.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №71903 814.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/2902/18 (910/15569/21) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на користь Головного управління ДПС у м. Києві заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 2 158 772,67 грн., судовий збір в розмірі 32 381,59 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" наявна заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб у розмірі 2 158 772,67 грн. - основний борг, що виникли на підставі податкових розрахунків земельного податку № 9027609086 від 17.02.2020 в розмірі 163 153,41 грн. та № 9372308227 від 17.02.2021 в розмірі 1 995 619,26 грн.

28.12.2022 Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорським Ю.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70620415 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" на користь Головного управління ДПС у м. Києві 2 191 154,26 грн., а також виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 219 115,42грн.

Підставою для відкриття виконавчого провадження був наказ Господарського суду м. Києва від 20.10.2022 у справі № 910/2902/18 (910/15569/21).

08.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" погасило, в рамках виконавчого провадження № 70620415, суму заборгованості у розмірі 2 410 587,68 грн.

11.12.2023 Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Загорським Ю.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70620415.

В подальшому, як підтверджується наявними у справі доказами, позивач в повному обсязі погасив податковий борг по орендній платі, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: № 3612/26-15-13-04-26 від 11.12.2023 на суму 3 146 052,07 грн., № 3615/26-15-13-04-26 від 14.12.2023 на суму 25 000 000,00 грн., № 8 від 15.12.2023 на суму 1 497 737,16 грн., № 7 від 18.12.2023 на суму 489,00 грн., № 8 від 19.12.2023 на суму 32 381,59 грн.

Крім того, позивачем також долучено до матеріалів справи лист Головного управління ДПС у м. Києві № 113095/6/26-15-13-01-08 від 20.12.2023 в якому повідомлено, що станом на 19.12.2023 згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (податковий номер 32962703) заборгованість по земельному податку та орендній платі з юридичних осіб не обліковується.

Натомість, долучені відповідачем-1 до матеріалів справи копії листів Головного управління ДПС у м. Києві № 766/ЗПІ/26-15-02-10 від 10.10.2023 та № 24228/6/26-15-04-02-08 від 18.03.2024 з додатками, наведені вище обставини не спростовують, що обгрунтовано встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути: меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Виходячи з наведених положень чинного законодавства, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Пунктами 4.1, 4.2 договору оренди передбачено, що визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. У пункті 4.3 договору сторони домовились, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Зокрема, рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 були внесені зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі 3% відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та визначено орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. У додатку до цього рішення, серед інших, був зазначений також договір оренди землі від 05.09.2005, однак, відповідних змін сторони договору не внесли та не збільшили розмір орендної плати.

Так, з 2013 року відповідно до пп. 288.5.1 Податкового кодексу України ставка орендної плати за землю становила на рівні 3 % і платники податків були зобов`язані сплачувати орендну плату за землю за цією ставкою незалежно від розміру ставки, яка була вказана у договорі. Але у подальшому підпункт 288.5.1 ПК України був викладений у новій редакції, що набрала чинності з 01.01.2017, згідно з якою розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, визначеного для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території. Земельний податок згідно зі ст. 247 ПКУ встановлений в розмірі не більше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, з 2017 року відповідно до оновленого податкового законодавства правило, згідно з яким орендна плата за землю не може бути менше 3% від нормативної грошової оцінки, було скасоване і орендарі земельних ділянок з 01.01.2017 стали керуватися ставками податку, визначеними в укладених договорах оренди. При цьому єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а рішення Київської міської ради щодо зміни ставки орендної плати, до моменту внесення в основний договір змін за погодженням обох сторін, не може бути підставою зміни розміру орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 02.08.2022 у справі № 910/2902/18 (910/20964/20).

Таку позицію підтримав й Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21.

Зокрема, Верховний Суд зазначив: "61. З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена додатками до рішень Міськради про бюджет міста Києва на певний рік, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас, зазначені рішення Міськради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 ЦК України.

Подібну правову позицію викладено у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17:

70. У даному випадку рішення Міськради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24, яким встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки), не є законодавчою зміною орендної плати.

71. Договором оренди земельної ділянки від 26.06.2015 не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.

72. Верховний Суд вважає, що рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку Міськради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.

Близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування зазначеного висновку, оскільки наведену постанову офіційно оприлюднено 01.12.2021, тобто після подання касаційної скарги у цій справі (09.09.2021).

73. Про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 21.11.2018 у справі № 911/3627/17, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 19.02.2019 у справі № 910/21590/17, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19.".

За таких обставин, враховуючи, що відповідних змін до договору оренди земельної ділянки сторони не внесли, позивач здійснював сплату річних орендних платежів з 2013 року до 01.01.2017 у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а з 01.01.2017 - в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Отже, як обгрунтовано встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі, орендар (позивач) здійснював сплату орендних платежів належним чином, у визначеному законом розмірі, про що також свідчив лист Головного управління ДФС у м. Києві № 76965/10/26-15-51-07-19 від 05.10.2018 про відсутність заборгованості позивача зі сплати орендної плати за землю станом на момент прийняття Київрадою рішення № 3/6659 від 31.01.2019 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об`єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 №63-6-00283, №63-6-00286, № 63-6-00285, №63-6-00284, №63-6-00283", у тому числі договору, об`єктом якого є земельна ділянка номер: 8000000000:96:001:0010.

Відсутність заборгованості позивача зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, зокрема за договором оренди підтверджено також у справі № 910/1424/19 (рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" до Київської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Київської міської ради від 31.01.2019 № 3/6659 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об`єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283".

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.01.2024 № 05703-437, в якому зазначено, що враховуючи положення договорів оренди земельних ділянок у Дарницькому районі міста Києва, зареєстрованих Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.09.2005 за №№ 63-6-00282, 63-6-00283, 63-6-00284, 63-6-00285, 63-6-00286, а також висновки Верховного Суду, річна орендна плата за договорами оренди земельних ділянок (кадастрові номери: 8000000000:96:001:0008, 8000000000:96:001:0009, 8000000000:96:001:0010, 8000000000:96:001:0011, 8000000000:96:001:0013), укладені між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" становить 1,5% від нормативної грошової оцінки.".

Також, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано також належної оцінки тим обставинам, що позивачем не було передбачено у проекті будівництва забезпечення такого параметру будівництва, як належна кількість машино-місць згідно, виходячи з загальної площі будівництва, а незабезпечення вказаного параметру свідчить про допущені порушення умов договору оренди - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи стосуються відповідності проектної документації певним законодавчо визначеним нормативам щодо забудови, що не входить до предмету дослідження в контексті спірних правовідносин. Крім того, ні позивач, ні відповідачі не позбавлені права ініціювати внесення відповідних змін до проектної документації з огляду на встановлені нормативи щодо забудови.

Таким чином, доводи скаржника про порушення умов договору в частині належної сплати орендних платежів та наявності заборгованості з орендної плати у позивача, - суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи скаржника про те, що поза увагою суду першої інстанції та без належної оцінки залишилися доводи та твердження представника Київської міської ради про недобросовісну поведінку позивача - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, не доведені в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими на підставі їх обставинами.

Згідно ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 26.11.2024, зокрема, у п. 7.15 та 7.16, суд апеляційної інстанції враховує також наступне.

Враховуючи передачу цієї справи згідно з ухвалою від 17.10.2022 на розгляд в межах справи № 910/2902/18 про банкрутство боржника (позивача), провадження в якій було відкрито ухвалою від 04.04.2018 (пункт 1.1), то за таких обставин, позовні вимоги у цій справі згідно із заявою, поданою 14.07.2020, є такими, що заявлені після відкриття та під час здійснення провадження у справі про банкрутство щодо боржника (позивача), який перебуває в процедурі розпорядження майном.

Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

Відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведені положення кореспондуються з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Тобто з огляду на викладені положення законодавства у межах справи про банкрутство мають розглядатися будь-які спори, стороною яких є боржник, адже наслідком задоволення заявлених у таких спорах вимог (як правило, майнових) може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі", ініціатива укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) належить орендарю, яким у спірних правовідносинах є позивач.

Разом з тим, щодо вчинення боржником правочину, зокрема з оренди земельної ділянки, у межах передбачених КУзПБ судових процедур, які застосовуються до боржника, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Відповідно до частини третьої цієї статті КУзПБ розпорядник майна боржника зобов`язаний, зокрема вживати заходів для захисту майна боржника.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення, зокрема про участь боржника в об`єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об`єднаннях юридичних осіб; передачу майна в оренду; одержання та надання позик (кредитів); задоволення вимог поточних кредиторів (частина сьома статті 44 КУЗпБ).

Крім цього у процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом (абзац шостий частини сьомої статті 44 КУзПБ).

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту обрання комітету кредиторів) здійснювати продаж істотних активів боржника (частина восьма статті 44 КУзПБ).

З аналізу наведених положень КУзПБ вбачається, що підприємство, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство та яке знаходиться в процедурі розпорядження майном, не має права приймати рішення щодо відчуження нерухомого майна, вчиняти значні правочини та здійснювати продаж істотних активів боржника без згоди на це розпорядника майна та комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів), а режим збереження належного боржнику майна повною мірою забезпечується в силу прямих норм КУзПБ.

Отже, сама процедура розпорядження майном включає в себе певні обмеження розпорядження майном боржника. Такі заборони і обмеження діють в силу закону та, за загальним правилом, не потребують реалізації (установлення) у судових рішеннях, а наслідком їх недотримання є недійсність/нікчемність рішення, правочину чи майнової дії боржника.

У цих висновках суд апеляційної інстанції також звертається до висновків, сформульованих Верховним Судом в постанові від 27.03.2024 у справі № 910/8776/21 (910/5996/23).

Отже, у вирішенні спорів у межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ суди мають враховувати визначені КУзПБ наслідки та обмеження, що настають у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство. А тому, вирішуючи у межах справи про банкрутство відповідні спори, належить застосовувати відповідні норми закону, якими врегульовані спірні правовідносини з урахуванням особливостей, застережень та обмежень щодо боржника, його майна, корпоративних та інших прав тощо, що передбачені спеціальними нормами КУзПБ.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач листом від 10.02.2025 №10/02-25 звернувся до розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" арбітражного керуючого Шмуйла Андрія Дмитровича, в якому просив:

- надати згоду (схвалити дії) на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", в тому числі шляхом звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання укладеною такої додаткової угоди.

- скликати засідання Комітету кредиторів у справі № 910/2902/18 про банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" (ідентифікаційний код 32962703) на вирішення якого винести наступні питання:

1) Про надання згоди Комітетом кредиторів на укладання ТОВ "Контактбудсервіс" (ідентифікаційний код 32962703) з Київською міською радою додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс".

2) Про уповноваження (схвалення дій) директора Товариства (з правом визначення усіх умов додаткової угоди на власний розсуд) на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", в тому числі шляхом звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання укладеною такої додаткової угоди.

Листом від 07.03.2025 № 02-12/56 арбітражний керуючий Шмуйло Андрій Дмитрович повідомив, що не заперечує проти укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010.

Крім того, арбітражний керуючий Шмуйло Андрій Дмитрович зазначив: "Згідно до ч. 7 ст. 44 КУзПБ керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення, зокрема про участь боржника в об`єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово_фінансових групах чи інших об`єднаннях юридичних осіб; передачу майна в оренду; одержання та надання позик (кредитів); задоволення вимог поточних кредиторів.

Тобто згода розпорядника майна, яка стосується поновлення договору оренди земельної ділянки, де боржник бере в оренду таку земельну ділянку, в силу діючих положень КУзПБ від розпорядника майна не вимагається.".

06.03.2025 відбулось засідання комітету кредиторів у справі № 910/2902/18 про банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" (оформлено протоколом засідання комітету кредиторів у справі №910/2902/18 про банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс"від 06.03.2025), на якому було прийнято наступні рішення:

1. Надати згоду директору ТОВ "Контактбудсервіс" (з правом визначення усіх умов договору на власний розсуд) на укладання з Київською міською радою додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс".

2. Уповноважити (схвалити дії) директора Товариства (з правом визначення усіх умов додаткової угоди на власний розсуд) на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", в тому числі шляхом звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання укладеною такої додаткової угоди.

Крім того, директором ТОВ "Контактбудсервіс" скликано загальні збори учасників, які відбудуться 10.03.2025. До порядку денного вказаних Загальних зборів учасників ТОВ "Контактбудсервіс" включено наступні питання:

1) Питання про укладання з Київською міською радою додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс".

2) Питання про уповноваження (схвалення дій) директора Товариства (з правом визначення усіх умов додаткової угоди на власний розсуд) на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", в тому числі шляхом звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання укладеною такої додаткової угоди.

10.03.2025 учасником ТОВ "Контактбудсервіс" було прийнято наступні рішення (оформлено рішенням учасника №10-03/25 ТОВ "Контактбудсервіс" від 10.03.2025):

1. Укласти з Київською міською радою додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс".

2. Уповноважити (схвалити дії) директора Товариства (з правом визначення усіх умов додаткової угоди на власний розсуд) на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", в тому числі шляхом звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання укладеною такої додаткової угоди.

Таким чином, судом встановлено, що на час вирішення даного спору, в матеріалах справи наявні: лист-згода розпорядника майна ТОВ "Контактбудсервіс" Шмуйла Андрія Дмитровича від 07.03.2025 №02-12/56 на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010; протокол засідання комітету кредиторів у справі №910/2902/18 про банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" від 06.03.2025 про надання згоди та уповноваження банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010; рішення учасника №10-03/25 ТОВ "Контактбудсервіс" від 10.03.2025 про надання згоди та уповноваження банкрутство ТОВ "Контактбудсервіс" на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010.

Також, окремо слід звернути увагу на те, що основним видом діяльності ТОВ "Контактбудсервіс" є будівництво житлових і нежитлових будівель. У 2015-2018 роках відбулось виконання підготовчих та будівельних робіт по реалізації "Комплексної забудови території об`єктами житлового і соціально_побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву Осокорки_Центральні у Дарницькому районі м. Києва"; після завершення будівництва інженерних мереж та об`єктів транспортної інфраструктури на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 ТОВ "Контактбудсервіс" продовжить забудову земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:96:001:0010. Зазначене підтверджується матеріалами даної справи, а також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1424/19 від 02.07.2019 залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020.

Так, Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010 (4-ий мікрорайон житлового масиву Осокорки-Центральні у Дарницькому районі м. Києва) передбачають:

- Назва об`єкта забудови: Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (4-ий мікрорайон).

- Наміри забудови: Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально_побутового призначення (4-ий мікрорайон), відповідно до детального плану території району Осокорки, затвердженого рішенням Київської міської ради №695/2764 від 27.11.2009.

- Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва (орієнтовні техніко-економічні показники відповідно до намірів замовника (ТОВ "Контактбудсервіс"): кількість квартир - 6 684; середній розмір квартири - 57 м.кв.; кількість машино-місць для постійного зберігання автомобілів - 2 560; кількість гостьових машино-місць - 501; дитячі дошкільні заклади - 2 на 440 місць; загальноосвітні заклади - 2 на 990,990 місць.

Відтак, внаслідок забудови даної земельної ділянки, ТОВ "Контактбудсервіс" зможе отримати дохід, необхідний для покриття поточних витрат та відновлення платоспроможності.

З урахуванням наведеного, наявність у ТОВ "Контактбудсервіс" права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:96:001:0010, на якій воно здійснює свою основну господарську діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель, прямо залежить та впливає на можливість відновлення його платоспроможності та задоволення вимог кредиторів, які є основною метою судових процедур, передбачених Кодексом України з питань банкрутства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок укладення додаткової угоди про поновлення договору (оренди земельної ділянки) є набуття ТОВ "Контактбудсервіс" як орендарем такого активу як право оренди земельної ділянки загальною площею 21,8966 га, яка розташована - ж/м Осокорки-Центральні (4 мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва, та на переконання суду, укладення ТОВ "Контактбудсервіс" з Київською міською радою додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів є вкрай важливим для відновлення платоспроможності боржника (позивача).

Разом з тим, позивач зазначав також, що фінансування витрат, пов`язаних з укладенням додаткової угоди, здійснюватиметься за рахунок коштів власника ТОВ "Контактбудсервіс" та коштів залучених від інвесторів майбутнього будівництва.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" та визнання укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" додаткової угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., 05.09.2005 за реєстровим №17-4327, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код 26199097), про що зроблено запис від 8 вересня 2005 р. за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації договорів, у запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" редакції. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником (Київською міською радою) в апеляційній скарзі.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника - Київської міської ради, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником - Київською міською радою - в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника - Київської міської ради - викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин справи, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 та ГО «Екопарк Осокорки» судом першої інстанції не вирішувались, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ГО "Екопарк Осокорки" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20).

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Апеляційне провадження за апеляційними скаргами Громадської організації «Екопарк Осокорки» та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі № 910/2902/18 (910/10381/20) - закрити.

5. Матеріали справи № 910/2902/18 (910/10381/20) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 11.06.2026.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх