Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №907/386/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/386/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Орищин Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від стягувача – Ільтьо І.І.

від боржника (скаржника) – Левицький А.О. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від органу ДВС – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦІМ, ЛТД” від 20 квітня 2026 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року (повний текст підписано 09.04.2026), суддя Худенко А.А.

про відмову в задоволенні скарги на рішення/дії ВДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі № 907/386/25

за позовом Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Закарпатська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦІМ, ЛТД”, м. Мукачево, Закарпатська область

про стягнення орендної плати у розмірі 725 081,89 грн за період з 01.01.2022 по 31.12.2024

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» звернулося до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою на дії (бездіяльність) органу ДВС та просить суд:

-визнати протиправним дії заступника начальника ВДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федорова О.М. щодо відкриття виконавчого провадження № 80244834 від 12.02.2026;

-визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника ВДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федорова О.М. щодо відкриття виконавчого провадження № 80244834 від 12.02.2026;

-визнати протиправними та скасувати всі похідні постанови, винесені в межах виконавчого провадження № 80244834, зокрема: про стягнення виконавчого збору, про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника;

-зобов`язати ВДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати виконавче провадження, у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що боржником було виконано рішення суду ще до моменту відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року у справі № 907/386/25 відмовлено у задоволенні скарги боржника.

Ухвала суду мотивована тим, що боржником не доведено належними та допустимими доказами факту виконання рішення суду в цій справі в повному обсязі. Суд визнав довідку №012 від 12.02.2026 року не належним доказом підтвердження добровільного виконання рішення суду у цій справі, оскільки така не містить призначення платежів та не містить даних про сплату інших сум, ніж зазначених у фільтрованій виписці за період з 01.08.2024 по 11.02.2026, яка поряд з платіжними інструкціями дозволяє встановити суму сплачених коштів боржником на користь стягувача, дату сплати коштів та призначення платежу. Так, суд встановив, що 4 платежі (на суму 65 455,76 грн кожен), здійснені боржником на користь стягувача із зазначенням призначення платежу «орендна плата за земельну ділянку згідно рішення суду вiд 01.10.2025 по справі №907/386/25» свідчить про перерахування вказаних коштів в загальній сумі 261 823,04 грн на виконання рішення суду у цій справі; залишок заборгованості станом на 31.03.2026 становив 327 278,88 грн. Суд погодився з доводами стягувача та представника органу ДВС, що 17 платежів із цільовим призначенням «орендна плата за земельну ділянку за липень 2024» свідчать не про сплату на виконання рішення суду у цій справі, оскільки у призначенні чітко вказано, що це плата за земельну ділянку за відповідні місяці (з липня 2024 по листопад 2025) та частина цих платежів здійснена до ухвалення рішення у цій справі, а частина ще до подачі позовної заяви. Щодо оплати боржником суми судового збору, то такий сплачено в дохід державного бюджету, що є відміним від місцевого бюджету. Судом встановлено, що відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження про стягнення 8780,18 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору, стягувач просив зарахувати такі на номер рахунка UA488201720344260004000053652, отримувач виконавчий комітет Мукачівської міської ради. Відтак, враховуючи невиконання боржником рішення суду в повному обсязі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги боржника.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року у справі № 907/386/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити скаргу боржника. Зокрема, зазначає, що суд встановивши часткове виконання боржником рішення суду повинен був задоволити скаргу боржника у відповідній частині. Водночас вважає безпідставним відхилення судом інших доказів, що підтверджують сплату ним орендної плати на виконання рішення суду, оскільки укладений сторонами договір оренди припинив свою дію 06.07.2024, а між сторонами не існувало будь-яких інших правовідносин з оренди, відтак, сплачені платежі підтверджують виконання ним рішення суду. Також зазначає, що суд не дослідив до якого бюджету (державного чи місцевого) боржником сплачено відшкодування судового збору і не надано оцінку безпосередньому доказу такої сплати (платіжній інструкції № 1124 від 29.01.2026 року), загальнодоступній інформації щодо реквізитів рахунків для обліку доходів місцевого бюджету Закарпатської області, розміщеним на офіційному сайті Державної казначейської служби України (https://www.treasury.gov.ua/rekvizyty-dokhidnykh-rakhunkiv-v-rozrizioblastei/zakarpatska-oblast-rek), Головного управління ДПС у Закарпатській області (https://zak.tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv) та поясненням скаржника щодо належності рахунку отримувача UA288999980313070115000007383 безпосередньо Мукачівській ОТГ.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач – Мукачівська міська рада просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено невиконання боржником рішення суду у цій справі в повному обсязі; залишок заборгованості з виконання рішення суду становить 372 278,88 грн та на цей час є не виконаним. Також вважає, що рішення суду в цій справі щодо відшкодування судового збору є не виконаним, оскільки боржником сплачено такий на рахунок для обліку доходів державного бюджету по Мукачівській міській територіальній громаді Закарпатської області, який є відмінним від рахунків місцевого бюджету.

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги проводилося в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за клопотанням представника боржника та на підставі відповідної ухвали суду.

Представник боржника (апелянта) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року у справі № 907/386/25 та ухвалити нове рішення, яким скаргу задоволити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник стягувача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник органу ДВС в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника органу ДВС не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2025 у справі № 907/386/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» на користь Мукачівської міської ради 589 101,92 грн - заборгованості по сплаті орендної плати та 8 780,18 грн - на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволені решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 907/386/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2025 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2025 у справі № 907/386/25.

21 січня 2026 року на виконання рішення суду у цій справі Господарським судом Закарпатської області видано наказ № 907/386/25.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року у справі № 907/386/25 залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2025 у справі № 907/386/25.

12 лютого 2026 року заступником начальника ВДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоровим О.М. відкрито виконавче провадження № 80244834 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/386/25 від 21.01.2026.

Поряд з цим, 12 лютого 2026 року винесено постанови про арешт коштів боржника та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

16 лютого 2026 року боржник звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ведмідь І.М. з заявою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 80244834 та припинення вчинення будь-яких виконавчих дій у межах вказаного виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. До заяви боржник долучив, зокрема: довідку про сплачені платежі № 012 від 12.02.2026; фільтровану виписку за період з 01.08.2024 по 31.01.2026; платіжні доручення (інструкції) за період з 06.07.2024 по 12.02.2026 з відмітками банку №№ 851, 865, 880, 899, 920, 939, 955, 970, 993, 1005, 1022, 1035, 1050, 1060, 1072, 1076, 1092, 1102, 1103, 1115, 1117, 1121; платіжне доручення (інструкція) № 1124 від 29.01.2026.

17 лютого 2026 року державний виконавець звернувся до стягувача з запитом за вих. № 6-80244834/26, в якому просив повідомити чи дійсно боржником погашено суму боргу згідно з виконавчим провадженням, а в разі наявності боргу – повідомити залишок такого.

23 лютого 2026 року боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» звернулося до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою на дії (бездіяльність) органу ДВС, зазначаючи про сплату заборгованості за рішенням суду у цій справі в повному обсязі.

Листом за вих.№ 1316/01-32/2382/42-26 від 03.04.2026 стягувач повідомив орган ДВС про сплату боржником на виконання рішення суду 261 823 грн за період з жовтня 2025 по 31.03.2026, у зв`язку з чим, залишок заборгованості станом на 31.03.2026 становить 327 278,88 грн.

Згідно з ст.339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст.326 ГПК України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (ч.ч.1,3 ст.327 ГПК України).

В силу положень ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження»).

В силу ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

В силу ч.1 ст.19 вказаного Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч.4 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Пунктом 1 ч.1 ст.26 вказаного Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В силу ч.3 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Як вбачається з заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження вих.№ 420/01-32/42-26 від 05.02.2026, останній просив орган ДВС відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/386/25 від 21.01.2026; суму заборгованості по орендній платі в розмірі 589 101,92 грн – зарахувати на рахунок: «UA748999980334129812000007383…..», а суму судового збору 8 780,18 грн – на рахунок: «UA488201720344260004000053652…..». Поряд з тим, стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження не повідомив будь-якої інформації щодо виконання (часткового) виконання боржником рішення суду в добровільному порядку.

Відповідно до ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів ч.5 ст.26, ч.4 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» заступником начальника ВДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоровим О.М. правомірно відкрито виконавче провадження № 80244834 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/386/25 від 21.01.2026; зобов`язано боржника протягом 5-ти робочих днів подати декларацію про доходи та майно, а також стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 59 788,21 грн.

В силу положень ч.ч.1, 2 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.ч.1, 2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.42 вказаного Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

У відповідності до п.2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 за № 489/20802, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

На виконання вказаних вище норм, 12 лютого 2026 року виконавцем правомірно винесено постанови про арешт коштів боржника та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума – 150 грн, в тому числі 69 грн – за користування автоматизованою системою виконавчого провадження).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях заступника начальника ВДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федорова О.М. порушень норм ЗУ «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області № 907/386/25 від 21.01.2026 (ВП № 80244834). Ним правомірно відкрито виконавче провадження та винесено відповідні постанови (про відкриття ВП, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження).

Щодо доводів боржника про фактичне повне виконання рішення суду в цій справі, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що таке (рішення) не виконане в повному обсязі, станом на час розгляду скарги боржника, заборгованість останнього становила 327 278,88 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду у цій справі боржником сплачено 261 823,04 грн (з яких: 65 455,76 грн – 27.10.2025; 65 455,76 грн – 19.12.2025; 65 455,76 грн – 20.01.2026 та 65 455,76 грн – 27.01.2026), що підтверджується фільтрованою випискою за період з 01.08.2024 по 11.02.2026 та не заперечується стягувачем.

Разом з тим, враховуючи те, що стягувач не повідомив вказану інформацію у заяві про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає дії виконавця правомірними та такими, що відповідають вимогам закону, виходячи із вимог поданої стягувачем заяви, у зв`язку з чим, відсутні підстави для скасування оскаржуваних боржником постанов та визнання дій виконавця неправомірними.

В силу п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, судом встановлено, що рішення суду у цій справі не виконане боржником в повному обсязі, станом на час розгляду скарги боржника, заборгованість останнього становила 327 278,88 грн.

При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилено посилання боржника на докази сплати орендної плати, що містять призначення платежу: «орендна плата за земельну ділянку за … (місяць) ... (рік)», оскільки як встановлено судом, після закінчення дії договору відповідачем не була повернута позивачу земельна ділянка, яка була об`єктом оренди, доказів протилежного боржник суду не надав. Водночас, частина таких платежів здійснена ще до ухвалення рішення суду у цій справі, а частина – до подання позову. Відтак, вказані докази не підтверджують виконання боржником рішення суду у цій справі.

Щодо тверджень боржника про сплату ним 29.01.2026 на виконання рішення суду у цій справі суми судового збору (8 780,18 грн), колегія суддів звертає увагу, що докази наведеного у матеріалах справи відсутні та боржником суду не надано. Поряд з тим, така інформація відсутня і в фільтрованій виписці за період з 01.08.2024 по 11.02.2026.

У листі щодо надання відповіді на запит державного виконавця стягувач повідомив, що суму відшкодування витрат по сплаті судового збору (8780,18 грн) сплачено боржником в дохід державного бюджету, що є відмінним від місцевого бюджету. При цьому, у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив зарахувати відшкодування по сплаті судового збору на відповідний рахунок: UA488201720344260004000053652, отримувач виконавчий комітет Мукачівської міської ради, код отримувача

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати боржником судового збору на виконання рішення суду у цій справі, а стягувачем така обставина заперечується, відтак, суд не може визнати встановленою таку обставину, поряд з тим, не вбачається за можливе перевірити інформацію щодо належності спрямування таких коштів до місцевого бюджету, у звязку з відсутністю доказів такої сплати.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог скарги боржника щодо визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанов останнього та зобов`язання ВДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати виконавче провадження.

Частиною 1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця (п.25).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст.236 ГПК України).

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги боржника – без задоволення.

Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09 квітня 2026 року у справі № 907/386/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІМ, ЛТД» – без задоволення.

Матеріали справи № 907/386/25 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 11 червня 2026 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Орищин Г.В.