Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №909/149/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/149/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 24.04.2026

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026, суддя Горпинюк Ф.Є., м. Івано-Франківськ

у справі № 909/149/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі – ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»)

до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей та сімей «Теплий дім» Івано-Франківської обласної ради

про стягнення 40 875,34 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позивача

06.02.2026 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» подала на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області позовну заяву до Долинського обласного центру соціальної підтримки дітей та сімей «Теплий дім» Івано-Франківської обласної ради про стягнення боргу у загальній сумі 40 875,34 грн, в тому числі: 34358,26 грн основний борг, 5463,64 грн пені, 571,10 грн 3% річних та 482,34 грн інфляційних втрат.

Дані позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 08-8168/24-БО-Т постачання природного газу від 02 січня 2025 року в частині сплати за отриманий природний газ, відповідно до чого утворилась заборгованість за січень-квітень 2025 року в сумі 34 358,26 грн. Керуючись п.7.2. договору за прострочення споживачем строку остаточного розрахунку нараховано інфляційні, 3% річних та пеню.

В обґрунтування даного позивач послався на положення ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей та сімей «Теплий дім» Івано-Франківської обласної ради у відзиві на позов вказав про те, що заперечує факту споживання природного газу у відповідні розрахункові періоди, при цьому позов визнає частково, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 28 316,09 грн, оскільки вважає що борг в сумі 6042,17 грн безпідставно не зарахований позивачем, оскільки обліковувався як переплата за договорами №08-1168/21-БО-Т від 12.11.2021 та № 08-4168/23-БО-Т від 03.10.2023. При цьому вказує, що не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, просить врахувати, що відповідач є неприбутковою комунальною установою та закладом системи соціального захисту, що призначений для надання комплексу послуг дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітям з інвалідністю та особливими потребами, та їх сім`ям, які проживають на території Івано-Франківської області. Відтак покликаючись на положення ст. 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення неустойки просив врахувати відсутність у позивача будь-яких збитків внаслідок прострочення оплати природного газу а також зазначає що позивач тривалий час користувався коштами відповідача за іншими договорами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 07.04.2026 у справі №909/149/26 позов задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей та сімей «Теплий дім» Івано-Франківської обласної ради на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 34358,26 грн основного боргу, 2185,46 грн пені, 571,10 грн 3% річних, 482,34 грн інфляційних втрат та 2662, 40 грн витрат на оплату судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 3 278,18 грн.

Рішення суду в частині стягнення 34 358,26 грн. боргу обґрунтоване здійсненням позивачем поставки на користь відповідача та відповідно прийняття позивачем газу, фактичний обсяг та вартість поставки якого підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період січень-квітень 2025 року. Крім цього, встановлено, що обсяг та вартість фактично спожитого відповідачем газу за вказаний період підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем у відзиві на позов.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 571,10 грн та інфляційних втрат в сумі 482,34 грн суд вказує, що такі передбачені положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання, носять компенсаційний характер, а відтак відсутніми є правові підстави для відмови в їх стягненні.

В частині вимог про стягнення пені у розмірі 5463,64 грн нарахованої на борг, суд зменшив розмір такої на 60%, врахувавши при цьому, що відповідача є неприбутковою комунальною установою та закладом системи соціального захисту яка повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів та проводить свою діяльність в межах затверджених бюджетних асигнувань у відповідний бюджетний рік до Бюджетного кодексу України, також те, що вартість та об`єми споживання природного газу перевищували договірні, що теж вплинуло на своєчасність розрахунків відповідно до виділених бюджетних асигнувань і позивач не зазнав збитків оскільки доказів такого не подано. Врахувавши при цьому, постанови ВС від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №926/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 та правові висновки викладені ВПВС у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанову ОП КГС ВС від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

В обґрунтування даного суд послався на положення ст. ст. 11, 13,14, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 612, 625, 625, 626, 530, 638, 692, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13 Закону України «Про ринок природного газу». Також, врахував практику Верховного Суду, а саме: постанови ВП ВС від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646,/14523/15-ц, від 02.07.2025 у справі №903/602/24, постанови КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19, від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 23.11.2023 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23, від 24.01.2024 у справі №917/991/22.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача

Не погодившись частково з винесеним рішення місцевого господарського суду ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» подав на розгляд Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій посилається на те, що рішення в частині відмови в стягнення з відповідача 3 278,18 грн прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, відтак просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 3278,18 грн та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3278,18 грн пені. Судові витрати за подання позовної заяви до суду та за розгляд апеляційної скарги просить покласти на відповідача у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що посилання відповідача на неприбутковість не є виключною обставиною , яка в розумінні закону є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору. Звертає увагу на те, що фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації у вигляді банківських довідок про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання відзиву на позов, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відзиву, а також інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника. Такі докази, як вказує скаржник не подавались.

Щодо винятковості обставин, то скаржник, звертає увагу на те, що судом не зазначив, у чому саме полягає «винятковість» даного випадку, окрім загального посилання на воєнний стан та неприбутковість, однак , звертає увагу на те, що воєнний стан діє для обох сторін , а позивач, як постачальник газу несе критичне навантаження в енергетичній системі України. Крім цього вказує, що підприємство відповідача не знаходилось і не знаходиться на території ведення бойових дій чи на окупованій території.

Звертає увагу скаржник на порушення принципу рівності сторін , оскільки вважає, що зменшення пені на 60% є надмірним та нівелює стимулюючу функцію неустойки, оскільки такий розмір зменшення фактично легітимізує безоплатне користування коштами позивача протягом тривалого часу . Вказує, що нарахована позивачем пеня відповідає умовам договору , підписаного відповідачем без зауважень та не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей сімей «Теплий дім» Івано-Франківської обласної ради у відзиві від 07.05.2026 заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що судом першої інстанції вірно оцінено обставини справи, досліджено усі докази та надано їм правове обґрунтування та оцінку, що відображено в оспорюваному рішенні. Зазначає, що за наявності переплати за спожитий природний газ за попередні періоди позивач протягом тривалого часу користувався грошовими коштами відповідача в сумі 34 319,97 грн , які були зараховані як взаємозалік по оплаті гагу у спірний період. Отже, вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення достатньо врахував інтереси позивача, зокрема, що його інтереси захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені (частково). А також враховано те, що позивачем не надано доказів наявності негативних наслідків порушення зобов`язання , у тому числі, збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання. Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 60% від заявленої суми, вважає, що суд врахував доводи сторін та загальні засади цивільного законодавства , передбачені ст. 3 ЦК України , а також необхідність збереження балансу інтересів сторін. Відповідно просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу №909/149/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Орищин Г.Г., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 24.04.2026 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі №909/149/26. Постановлено здійснювати розгляд справи №909/149/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалою суду від 29.04.2026, докази чого містяться в матеріалах справи.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2025 у цій справі оскаржується відповідачем частково в частині відмови у стягненні з відповідача ена користь позивача пені в сумі 3278,18 грн.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

02 січня 2025 року між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Долинським обласним центром соціальної підтримки дітей та сімей "Теплий дім" Івано-Франківської обласної ради (споживач) укладено договір постачання природного газу №08-8168/24-БО-Т (а.с.24-29), згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Споживач згідно з умовами договору ідентифікується на ринку природного газу за ЕІС-кодом: 56XS00017ІU3F001.

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2025 по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 22,00000 тис. куб. метрів з розбивкою замовленого обсягу по місяцях з січня 2025 по квітень 2025.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.1.).

13.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Долинським обласним центром соціальної підтримки дітей та сімей "Теплий дім" Івано-Франківської обласної ради підписано додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №08-8168/24-БО-Т від 02.01.2025 (а.с.30), за змістом якої сторони враховуючи положення підпункту 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, та набрання чинності з 01.01.2025 постановою НКРЕКП №2387 від 30.12.2024 «Про встановлення тарифів для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 років", вирішили викласти пункт 4.1 Розділу 4 "Ціна та вартість природного газу" Договору в наступній редакції: "ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,167 грн, крім того ПДВ 20% 110,433 грн, всього з ПДВ 662,60 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн".

Також сторони погодили викласти пункт 4.3 розділу 4 "Ціна та вартість природного газу" Договору в наступній редакції: "загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 312 631,00 грн, крім того ПДВ 62 526,20 грн, разом з ПДВ 375 157,20 грн".

В подальшому сторонами 13.01.2025 підписано додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу № 08-8168/24-БО-Т від 02.01.2025 (а.с.31), за змістом якої вирішили викласти пункт 2.1 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" в наступній редакції: постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 26.02744 тис. куб. метрів.

Між тим, згідно означеної додаткової угоди №2, сторони також погодили викласти пункт 4.3 Розділу 4 "Ціна та вартість природного газу" Договору в наступній редакції: "загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 369 862,86 грн, крім того ПДВ 73 972,57 грн, разом з ПДВ 443 835,43 грн".

Як встановлено, з обставин справи, на виконання умов договору, постачальник у період з січня 2025 по квітень 2025 здійснив постачання природного газу споживачу на загальну суму 443 835,43 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу відповідачу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 12.02.2025 за січень 2025 на загальну суму 115575,68 грн; актом приймання-передачі природного газу від 11.03.2025 за лютий 2025 на загальну суму 154670,81 грн; актом приймання-передачі природного газу від 11.04.2025 за березень 2025 на загальну суму 109602,14 грн; актом приймання-передачі природного газу від 12.05.2025 за квітень 2025 на загальну суму 63986,80 грн.

На виконання пп. 3.5.2 п. 3.5 договору, позивачем направлялися відповідачу примірники актів приймання-передачі природного газу за період січень 2025 - квітень 2025, позивач зазначає, що акти за період січень-березень 2025 року були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печаткою підприємства. Водночас, за період - квітень 2025 року відповідач не повернув позивачу підписаний акт приймання-передачі природного газу.

Обсяг поставленого позивачем природного газу відповідачу за період з січня по квітень 2025 року підтверджується витягом з Інформаційної платформи Оператора ГТС стосовно періоду перебування відповідача в Реєстрі споживачів (комерційному портфелі) ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" із зазначенням фактичного обсягу спожитого природного газу за вказаний період та листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-26-123 від 05.01.2026 (а.с.19-21).

Як вказує позивач, відповідач оплату за переданий природний газ здійснив частково, а саме на загальну суму 409 477,17 грн, (грошовими коштами що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до матеріалів справи (а.с.32-34) та шляхом зарахування оплат по інших договорах, що відображено в розрахунку позивача). Враховуючи неповну оплату відповідач порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються відповідачем лише в сумі 28 315,09 грн, відповідач стверджує, що звертався до позивача із листом № 270/01/20/01 від 16.06.2025 з проханням зарахувати переплату в сумі 17 187,36 грн за договором № 08-1168/21-БО-Т від 12.11.2021 та переплату в сумі 23 174,78 грн за договором № 08-4168/23-БО-Т (загалом 40 362,14 грн) у рахунок погашення заборгованості за спірним договором, однак позивачем вказану переплату зараховано лише в частині 34 319,97 грн, тобто безпідставно не враховано 6042,17 грн.

Позивач у відповіді на позов у спростування даного аргументу вказав, що оплата в сумі 6042,17 грн зарахована в оплату по іншому договору - №08-7168/24-БО-Т від 28.10.2024, на підставі його ж листа №269/02-20/01 від 16.06.2025(а.с. 70).

Також, згідно з листом відповідача №269/02-20/01 від 16.06.2025, відповідач просив оплату в сумі 6042,17 грн за платіжним дорученням № 29 від 20.01.2025 вважати оплатою за природний газ по договору № 08-7168/24-БО-Т від 28.10.2024.

Відтак, з врахуванням наведеного, сума заборгованості відповідача за природний газ за договором з урахуванням часткових оплат вартості поставленого газу становить 34 358,26 грн.

У зв`язку з порушенням строку оплати поставленого газу позивач додатково нарахував відповідачу 5463,64 грн - пені, 571,10 грн - три проценти річних, 482,34 грн - інфляційних втрат.

В зв`язку з добровільною несплатою заборгованості відповідачем, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Апеляційний суд, розглянув апеляційну скаргу позивача, дійшов висновку про залишення її без задоволення з таких підстав

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з рішенням суду першої інстанції частині відмови у стягненні пені в розмірі 3278,18 грн.

Отже, предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції інстанцій у частині розгляду позовних вимог щодо стягнення пені, а саме вирішення питання про її зменшення. В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 269 ГПК в апеляційному порядку не переглядаються.

Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Як встановлено з обставин справи між сторонами існували правовідносини на підставі договору №08-8168/24-БО-Т від 02.01.2025.

Згідно з умовами п.7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1. та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції констатував його обґрунтованість та арифметичну правильність у заявленому позивачем до стягнення розмірі 5463,64 грн.

Однак суд першої інстанції врахувавши матеріали та обставини справи зменшив розмір пені на 60% до суми 2185,46 грн. з чим не погоджується позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 233 ГК України, який був чинним на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України ).

Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

У постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/17 Верховний Суд зауважив, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі (пункт 8.22).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків (пункт 8.23).

Водночас у пункті 8.24 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24 тощо.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, покликається в аспекті цитування змісту частини першої статті 233 ГК України, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Наявними в матеріалах справи наданим позивачем розрахунком суми основного боргу підтверджується оплата суми заборгованості за спожитий природний газ за укладеним договором в розмірі 92,26%, що в період виникнення боргу є незначним, а також те, що в розрахунковому періоді була проведена оплата за спожитий природний газ заліком за рахунок коштів, переплачених за спожитий природний газ за попередній період згідно договору №08-1168/21-БО-Т від 12.11.2021 та договору №098-4168/23-БО-Т від 03.10.2023, що свідчить про те, що відповідачем були вжиті заходи для виконання договірних зобов`язань. Як вказує відповідач , у зв`язку з переплатою, що склалася за вказаним договором, ним 16.06.2025 надіслано ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» листа за №270/01-20/01 (а.с.36), згідно якого просив переплату по договору №08-1168/21-БО-Т від 12.11.2021 та по договору №098-4168/23-БО-Т від 03.10.2023 зарахувати в оплату по договору №08-8168/24-БО-Т від 02.01.2025. Відтак, відповідач стверджує, що за наявності переплати за спожитий природний газ за попередній період позивач протягом тривалого часу користувався грошовими коштами відповідача в сумі 34 319,97 грн, які були зараховані як взаємозалік по оплаті за газ у вказаний період.

Отже, як встановлено з обставин справи наявним є ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором та те, що відповідачем сплачено 92,26 % заборгованості за договором. Заборгованість, що залишилась не оплаченою 34358,26 грн, не є значною порівняно з виконаним за договором зобов`язанням, а також враховано те, що інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних в сумі 571,10 грн та інфляційних втрат в сумі 482,34 грн. Позивачем в свою чергу не надано доказів наявності негативних наслідків порушення зобов`язання, у тому числі збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання та їх розміру.

Крім цього, в матеріалах справи наявним є Положення про Долинський обласний центр соціальної підтримки дітей та сімей "Теплий дім" Івано-Франківської обласної ради, затвердженого 12.11.2021 рішенням обласної ради №294-10/2021, №294-10/2001 (а.с.55-61), ІНФОРМАЦІЯ_2 дітей та сімей "Теплий дім" Івано-Франківської обласної ради є неприбутковою комунальною установою та закладом системи соціального захисту, що призначений для надання комплексу послуг дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітям з інвалідністю та особливими потребами, та їх сім`ям, які проживають на території Івано-Франківської області.

Також, судом першої інстанції вірно враховано, те що бюджетна установа що повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів та проводить свою діяльність в межах затверджених бюджетних асигнувань у відповідний бюджетний рік та відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно, виконання відповідачем зобов`язань залежить від наявності бюджетного фінансування. При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що вартість та об`єми споживання природного газу перевищували договірні, що теж впливало на своєчасність розрахунків відповідно до виділених бюджетних асигнувань.

В матеріалах справи є відсутніми докази про те, що позивач зазнав збитків від порушення відповідачем умов договору.

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що стягнення з відповідача неустойки у повному обсязі становитиме непомірний тягар та не сприятиме належному виконанню покладених на нього функцій в умовах воєнного стану.

Слід відмітити, що поряд з пенею позивачем реалізовано своє право на компенсацію майнових втрат у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання за рахунок заявлення до стягнення відсотків річних та інфляційних, які суд задоволив. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 12.02.2020 у справі №924/414/19 зазначив, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, що дає підстави для висновку про можливість зменшення розміру пені.

Доводи скаржника про те, що фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації у вигляді про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника, то суд апеляційної інстанції не вважає належним доказом такого в сукупності з обставинами справи враховуючи при цьому те, що відповідач є неприбутковою комунальною установою та закладом системи соціального захисту.

Отже,з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з врахуванням сукупності встановлених судом обставини та доказів, які містяться у матеріалах справи, та врахувавши засади справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 60 % з 5463,64 грн до 2185,46 грн, а в решті суми 3 278,18 грн правомірно відмовлено.

Таким чином, під час здійснення апеляційного провадження у справі, доводи скаржника в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі №909/149/26 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 24.04.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2026 у справі №909/149/26–залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко

Судді Г.В. Орищин

Г.Г. Якімець