Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №926/1958/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/1958/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради №01/02-18/3015 від 21.11.2025

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025, суддя Тинок О.С., м. Чернівці, повний текст рішення складено 12.11.2025

у справі № 926/1958/25

за позовом Чернівецької міської ради

до відповідача фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266 405, 39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позивача

13.06.2025 Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 266 405,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем зареєстровано право власності нерухомого майна (нежитлова будівля: майстерня літ. Д, площею 174,90 кв.м.) розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Білоруська, 10.

Позивач вказує, що первісно спірна територія землі становила більшу за розміром земельну ділянку. Однак, у результаті проведеної інвентаризації було здійснено формування нової земельної ділянки. Так, нерухоме майно відповідача розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,1908 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0033.

У зв`язку із не оформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання у період з 15 листопада 2023 року по 10 квітня 2025 року, та з огляду на несплату відповідачем в добровільному порядку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 266405,39 грн позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

В наступному, внаслідок встановлених обставин, суд частково задовольнив заяву фізичної особи-підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про закриття провадження (вх.3689 від 10 вересня 2025 року) та закрив провадження у справі №926/1958/25 в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що під час розгляду справи, реалізуючи завдання підготовчого провадження, судом була встановлена суперечливість наявних у матеріалах справи доказів місця розташовування належного відповідачу нерухомого майна. Так, згідно з договором купівлі-продажу від 04 липня 2017 року та поданих разом з позовом витягів з державного реєстру речових прав Абзалєєвій Ірині Іванівні належить на праві власності нежитлова будівля: майстерня літ. Д, площею 174,90 кв.м., яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Білоруська, 10, площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006. Водночас, за твердженнями позивача, спір виник щодо безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,1908 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0033 за адресою: м. Чернівці, вул. Білоруська, 10. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7310136600:27:003:0033 та 7310136600:27:003:0006 зареєстровані за однією адресою: м. Чернівці, вул. Білоруській, 10.

Отже, місцевий господарський суд, зазначив, що сукупний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд буде змушений ухвалювати рішення з посиланням на докази розміщення спірного нерухомого майна відповідача з урахуванням топографічних матеріалів. Водночас, суд не володіє спеціальними знаннями відмінними від права. Ухвалення рішення на основі візуальних переконань суду порушить основні принципи та завдання господарського судочинства. Адже на противагу офіційним даним Державного реєстру речового права та технічної документації первинної площі земельної ділянки суд керуватиметься візуальним оглядом топографічних карт і з посиланням на інформаційну довідку КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради, наданої Чернівецькій міській раді після відкриття провадження у справі за наслідками встановленої невідповідності доказів у матеріалах справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача

24.11.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Чернівецької міської ради №01/02-18/3015 від 21.11.2025 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 у справі № 926/1958/25, у якій скаржник просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги Чернівецької міської ради задоволити.

Скаржник вказує про те, що з урахуванням матеріалів справи, зокрема, відповідно до наявної інвентарної справи, первісно спірна територія становила більшу за розміром земельну ділянку. Однак, у результаті проведеної інвентаризації було здійснено формування нової земельної ділянки площею 0,1908 га, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу. На підтвердження вищевикладеного Чернівецькою міською радою додано викопіювання з топографічного плану м. Чернівці (масштаб 1:1000), на якому відображена новосформована внаслідок інвентаризації земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 7310136600:27:003:0033, витяг з Державного земельного кадастру на кадастровому плані земельної ділянки якої нанесена будівля - майстерня літ. Д площею 174,90 кв.м.,

На думку позивача, реєстрація права власності на цілий майновий комплекс за кадастровим номером 7310136600:27:003:0006 є технічною помилкою та не відповідає фактичному розташуванню об`єкта нерухомого майна. Вказані висновки підтверджуються аналізом технічної документації та графічних матеріалів, зокрема й той факт, що будівля - майстерня літ. «Д» загальною площею 174,90 кв.м. розташовувалась на земельній ділянці площею 1,3164 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0007, яка існувала на відповідний момент, а не на земельній ділянці площею 0,3449 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006, як зазначено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Такий висновок вбачається з технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку по вул. Білоруській, 10, а саме підтверджується планом кадастровим земельної ділянки по вул. Білоруській (нині - вул. Українських добровольців), 10, на якому відображено, що будівля літ. «Д» знаходиться в межах земельної ділянки площею 1,3164 га якій відповідав кадастровий номер 7310136600:27:003:0007 і не була розташована на ділянці площею 0,3449 га якій відповідає кадастровий номер 7310136600:27:003:0006.

Отже, позивач вважає, що вказані аргументи спростовують інформацію, викладену в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав щодо розташування об`єкта нерухомого майна Відповідача - майстерні літ. «Д» площе 174,90 кв.м. на земельній ділянці площею 0,3449 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006.

Також, позивач зазначає, що з метою підтвердження фактичного розміщення майстерні Чернівецькою міською радою було також отримано довідку КП «Бюро технічної інвентаризації» №1238 від 08.07.2025 року, яка, з урахуванням наявних технічних та інвентаризаційних матеріалів, містить інформацію про те, що будівля - майстерня літ. «Д» загальною площею 174,90 кв.м. розташована на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, за адресою: м. Чернівці, вул. Українських добровольців, 10 (колишня назва - вул. Білоруська). Таким чином, наявні джерела узгоджуються між собою і свідчать, що саме на цій земельній ділянці - кадастровий номер 7310136600:27:003:0033 фактично розміщена майстерня, яка перебуває у власності відповідача.

Отже, скаржник вважає, що зіставлення технічної документації, топографічних матеріалів та відомостей ДЗК свідчить про відсутність на ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006 нерухомого майна відповідачки та вказує на фактичне розміщення її будівлі на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033. Проте, на думку позивача, суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, фактично проігнорував ці докази та взяв за основу лише інформаційну довідку з ДРРП, не надавши оцінки витягу з Державного земельного кадастру, технічній документації, кадастровим планам, довідці БТІ та топографічним матеріалам. Здійснивши оцінку лише одного доказу та повністю залишивши поза увагою інші, суд допустив однобічність та неповноту дослідження матеріалів справи, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин i ухвалення необґрунтованого рішення.

Додатково позивач звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача та зазначає, що 14.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» її представником було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 926/1958/25. У цьому клопотанні представник відповідачки прямо зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького районного суду з позовом про скасування державної реєстрації тієї самої земельної ділянки площею 0,1908 га (кадастровий номер: 7310136600:27:003:0033), і вказав, що саме формування та державна реєстрація цієї земельної ділянки є підставою для пред`явлення позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. Таким чином, у рамках цього ж господарського процесу представник відповідачки фактично визнав, що предмет спору у справі №926/1958/25 безпосередньо пов`язаний із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, і що у відповідачки виникли майнові претензії саме у зв`язку з розміщенням її будівлі на цій ділянці. Подання клопотання про зупинення провадження з таких мотивів підтверджує фактичний зв`язок відповідачки з цією земельною ділянкою та повністю спростовує її подальші твердження про те, що її майно нібито розміщене на іншій земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 справу №926/1958/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради №01/02-18/3015 від 21.11.2025 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 у справі № 926/1958/25. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

04 липня 2017 року між ОСОБА_2 (далі-продавець) та ОСОБА_3 (далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір).

Згідно з пунктом 1. договору продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) 10/100 часток поділеного в натурі нерухомого майна, що складають нежитлову будівлю – майстерня, літ. Д, цегла, загальною площею 174,90 кв.м., знаходиться в АДРЕСА_1 , та сплатила за неї гроші у сумі, обумовленій цим договором, до підписання цього договору.

На земельній ділянці, площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006, знаходиться поділене в натурі нерухоме майно – нежитлові будівлі: майстерня, літ. Д, загальною площею 174,90 кв.м; газопр. ГРП, літ. К, площею 8,7 кв.м; кахельний цех, літ. Р-і, площею 1294,9 кв.м.; адмінбудівля, літ. У-1, площею 457,1 кв.м.; будівля столової, літ. У-2, загальною площею 171,40 кв.м.

Відповідно до пункту 3 договору згідно довідки, виданої Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації 26 червня 2017 року, за №1059, нежитлова будівля-майстерня, літ. Д, цегла, загальною площею 174,90 кв.м., складає 10/100 ідеальних часток нежитлових будівель, що належать продавцю за адресою: місто Чернівці, вулиця Білоруська, під номером 10.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №428108641 від 22 травня 2025 року нежитлова будівля – майстерня, літ. Д, площею 174,90 кв.м. розміщена за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 7310136600:27:003:0006, площею 0,3449 га. знаходиться у власності ОСОБА_3 з 04 липня 2017 року.

У матеріалах справи відсутні докази скасування чи внесення змін до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35973350 від 04 липня 2017 року. Матеріали справи також не містять доказів визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна від 04 липня 2017 року у судовому порядку.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1400200732023 від 23 листопада 2023 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га і цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі зареєстрована – 15 листопада 2023 року. Спірна земельна ділянка містить безстрокові обмеження у її використанні.

04 лютого 2025 року сформовано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9925854662025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 становить 6958182,58 грн.

06 вересня 2024 року Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направив на адресу власника нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, лист №24/01-08/3-07/539 в якому департаментом було запропоновано у 20-денний термін подати у ЦНАП заяву щодо укладення договору оренди земельної ділянки.

10 квітня 2025 року Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на адресу відповідача направив лист №24/01-08/3-07/539 в якому повідомлялось про необхідність сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 15 листопада 2023 року до 10 квітня 2025 року у розмірі орендної плати на загальну суму 266405,39 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено докази направлення вказаних листів на адресу фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни.

На підставі сформованого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9925854662025 від 04 лютого 2025 року Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 11 квітня 2025 року проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власника об`єкта нерухомого майна за користування без належних на те правових підстав за період з 15 листопада 2023 року до 10 квітня 2025 року на суму 266405,39 грн земельною ділянкою, розташованою за адресою вул. Українських Добровольців (вул. Білоруська), 10, площею 0,1908 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0033, землекористувач: Абзалєєва Ірина Іванівна.

Первісним предметом позовних вимог було стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з Фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни у період з 15 листопада 2023 року по 10 квітня 2025 року в сумі 266405,39 грн.

Водночас, ухвалою суду від 15 вересня 2025 року у даній справі було встановлено, що відповідач набула статусу фізичної особи – підприємця лише 29 березня 2024 року.

У наслідок встановлених обставин, суд частково задовольнив заяву фізичної особи-підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни про закриття провадження (вх.3689 від 10 вересня 2025 року) та закрив провадження у справі №926/1958/25 в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 у цій справі оскаржується позивачем у повному обсязі.

Апеляційний суд, розглянув апеляційну скаргу позивача, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Предметом позовних вимог (з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 15 листопада 2023 року по 28 березня 2024 року в сумі 67647,65 грн) є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з фізичної особи - підприємця Абзалєєвої Ірини Іванівни у період з 29 березня 2024 року по 10 квітня 2025 року в сумі 198 757,74 грн.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За умовами ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ст. 4 ЗК України).

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Імперативними приписами статті 1166 Цивільного кодексу передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом д частини 1 статті 156 Земельного кодексу України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

В цьому випадку позовні вимоги спрямовані на стягнення з власника нерухомого майна коштів, які були безпідставно збережені як орендна плата за фактичне користування земельною ділянкою без належних правових підстав, на якій розташований відповідний об`єкт.

Відповідно до норм чинного законодавства та усталеної судової практики, позивач як власник земельної ділянки, встановивши факт її використання без належно оформлених правовстановлюючих документів, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів. Такий спосіб захисту є належним і ефективним за умови доведення факту використання земельної ділянки, що належить позивачу.

Згідно з договором купівлі-продажу від 04 липня 2017 року та поданих разом з позовом витягів з державного реєстру речових прав Абзалєєвій Ірині Іванівні належить на праві власності нежитлова будівля: майстерня літ. Д, площею 174,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006.

Водночас, за твердженнями позивача, спір виник щодо безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,1908 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0033 за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, під час розгляду справи судами встановлено, що спір у даній справі стосується земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га. Водночас у матеріалах справи містяться докази, у яких вказано, що належне відповідачу нерухоме майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:27:003:0006, площею 0,3449 га. Земельні ділянки з кадастровими номерами 7310136600:27:003:0033 та 7310136600:27:003:0006 зареєстровані за однією адресою: м. Чернівці, вул. Білоруській, 10.

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням того, що позовні вимоги обґрунтовуються, зокрема, планом земельної ділянки, топографічними матеріалами та технічною документацією, а у суду відсутні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, місцевим господарським судом було запропоновано сторонам по справі було надати позиції щодо можливості провести у справі земельно-технічної експертизи.

Позивач заперечив проти проведення судової експертизи у даній справі і вказав у судовому засіданні, що у матеріалах справи міститься довідка КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради від 08 липня 2025 року, відомості з Державного реєстру речових прав, технічна документація та топографічні матеріали, які узгоджують між собою і підтверджуються ту обставину, що саме на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 фактично розміщене нерухоме майно відповідача.

Після відкриття провадження у справі №926/1958/25, Чернівецька міська рада звернулась до КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради з листом вих. №01/05-18/427 від 08 липня 2025 року про надання інформації про місце розташування нерухомого майна відповідача у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 за адресою: м. Чернівці, вул. Українських Добровольців, 10.

У той же день, 08 липня 2025 року КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради надала довідку Чернівецькій міській раді у якій вказується, що майстерня літ. Д, загальною площею 174,90 кв.м., розташована на земельній ділянці площею 0,1908 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033 на вул. Українських Добровольців (колишня вул. Білоруська №10 в м.Чернівцях.

Апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що довідка не є нормативним актом, а має виключно технічний та інформаційний характер і не встановлює правових норм.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, з наявної в матеріалах справи технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку від 2004 року, виготовленої на замовлення ПП ВКФ «Кераміка-Буковина», вбачається таке.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №291/7 від 13 квітня 2004 року, земельну ділянку вирішено розділити на окремі будинковолодіння з присвоєнням їм окремих поштових адрес, зокрема: 2.2.1. вул. Білоруська, 10 – кахельному цеху літ.Б, площею 108300 кв.м.; складу літ. В, площею 54,80 кв.м.; майстерні літ.Д, площею 174,00 кв.м.; будівлі газо пр.ГРП літ. К, площею 8,70 кв.м; котельні літ З-1, площею 270,70 кв.м.; майстерні-складу літ Н-1, площею 1072,30 кв.м.; кахельному цеху літ. Р-і, площею 1294,9 кв.м.; гаражу літ Т-1, площею 50,40 кв.м.; адмінбудівлі літ. У-1, площею 457,1 кв.м.; будівлі столової літ. У-2, площею 171,40 кв.м.. Пунктами 2.2.2. та 2.2.3. іншому нерухомому майну присвоєно адреси вул. Узбецька, 2-А та вул. Узбецька, 2-Б

Відповідно до плану земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки, яка надається в оренду ПП ВКФ «Кераміка-Буковина» становить 6,5822 га, з них: для обслуговування виробничих будівель по вул. Білоруській, 10: 0,3449 га та 1,3164 га, по вул. Узбецька, 2-А – 1,1010 га, по Узбецька, 2-Б – 3,8199 га.

Згідно з кадастровим планом, земельні ділянки: площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006 (відповідає площі присвоєній адресі: вул. Білоруська, 10), по вул. Білоруській, 10, площею 1,3164 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0007 (відповідає площі присвоєній адресі: вул. Білоруська, 10), площею 4,9209 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0008 (відповідає сукупній площі присвоєним адресам: вул. Узбецька, 2-А та вул. Узбецька, 2-Б).

Отже, якщо враховувати позицію позивача про те, що спірне нерухоме майно відповідача не розміщене на земельній ділянці площею 0,3449 га, кадастровий номер 7310136600:27:003:0006, то згідно з технічною документацію спірне нерухоме майно відноситься до земельної ділянки площею 1,3164 га з кадастровим номером 7310136600:27:003:0007.

Одночасно, у матеріалах справи містяться докази формування земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Білоруська, буд. 10 з кадастровим номером 7310136600:27:003:0033, площею 0,1908 га від 23 листопада 2023 року.

Суд не володіє спеціальними знаннями відмінними від права. Ухвалення рішення на основі візуальних переконань суду порушить основні принципи та завдання господарського судочинства. Адже на противагу офіційним даним Державного реєстру речового права та технічної документації первинної площі земельної ділянки суд керуватиметься візуальним оглядом топографічних карт і з посиланням на інформаційну довідку КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради, наданої Чернівецькій міській раді після відкриття провадження у справі за наслідками встановленої невідповідності доказів у матеріалах справи.

Таким чином, під час здійснення апеляційного провадження у справі доводи скаржника в апеляційній скарзі не знайшли своє підтвердження.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають з`ясованим апеляційним судом обставинам по справі, доказам та вимогам норм матеріального права, а тому враховані апеляційним судом.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/1

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів це віднайдення відповіді на питання, чи може певна інформація слугувати доказом у справі, а також чи переконують докази кожен окремо та у своїй сукупності у наявності чи відсутності певної обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 у справі №926/1958/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Чернівецької міської ради №01/02-18/3015 від 21.11.2025– залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.11.2025 –залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець