Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №567/477/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/477/26

Провадження №2/567/510/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка з 19.08.2023р. перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі, в якому у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якого вона записана матір`ю, а відповідач - батьком. У встановленому законом порядку відповідач своє батьківство не оспорював та на даний час не оспорює.

Вказала, що відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, а вона самотужки утримувати малолітню дитину не має змоги.

Вказує, що відповідач має добрий стан здоров`я, інших утриманців він не має, тому має можливість та зобов`язаний надавати матеріальну допомогу їхній дитині. Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків як батька, в добровільному порядку аліменти не сплачує, хоча зобов`язаний це робити за приписами Сімейного кодексу України.

Вказує, що вона самостійно не має можливості надати для дитини належне матеріальне утримання, достатнє для її віку, так як вона ніде не працює, інші джерела та грошові заощадження, дивіденди у неї відсутні.

Вказує, що на даний час відповідач повністю самоусунувся від матеріального утримання дитини, будь-яку матеріальну участь у її утриманні не приймає, хоча має всі можливості брати достатню, належну та регулярну участь в матеріальному утриманні малолітнього сина, оскільки є працездатною особою.

Вказує, що домовленість між ними щодо утримання їхнього спільного малолітнього сина відсутня та відповідач свій обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття належним чином не виконує. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, в добровільному порядку кошти на утримання сина не надає, що й спонукало її звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 25.03.2026р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, визначено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті спору, роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Правом подати відзив відповідач ОСОБА_2 не скористався.

У судове засідання позивачка не з`явилася, в поданій на адресу суду заяві просить здійснювати розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані сторонами докази, з`ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.4 ЦПК України та ст.184 СК України право звернення до суду про стягнення аліментів має той із батьків, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Позивачка, звертаючись до суду, на власний розсуд обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинна переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених нею вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, який був зареєстрований 19.08.2023р., під час якого у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.11.2023 (актовий запис № 226).

У встановленому законом порядку відповідач своє батьківство не оспорював та в матеріалах справи відсутні докази про існування на даний час спору щодо батьківства відповідача. відносно малолітнього ОСОБА_3 .

З матеріалів справи та доводів позивачки судом встановлено, що малолітній син проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні та повному матеріальному забезпеченні, відповідач регулярної участі в утриманні дитини не приймає та наведені обставини відповідачем не спростовані та не заперечуються.

Отже, з доводів позивачки та досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що між батьками дитини не було досягнуто домовленості щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в утриманні сина.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.

У відповідності до ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини та розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у розмірі 2817 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , будучи батьком малолітнього ОСОБА_3 , належним чином участі в його утриманні не приймає, доводів які б спростовували зазначені обставини суду не навів та відповідні докази відсутні і в матеріалах справи, що свідчить про неналежну участь відповідача у його матеріальному забезпеченні.

При цьому суд виходить з того, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивачки, якими вона обґрунтовує заявлені позовні вимоги, та які б водночас підтверджували, що він належним чином приймає участь в утриманні сина, а відтак існують фактичні та правові підстави для стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання дитини.

При вирішенні спору суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує доводів, наведених позивачкою та не надав доказів на спростування позовних вимог у заявленому позивачкою розмірі.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.12.2019р. у справі № 344/10971/16-ц, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для його нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму, та враховуючи зростаючі потреби дитини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.03.2026 р. та до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов`язку батька забезпечити умови життя та розвитку його малолітнього сина, а також визначеному законодавцем способу, який обрала позивачка.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших осіб та відповідач таких доказів суду не надав.

Позов про стягнення аліментів був поданий 17.03.2026 року, а відтак за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 57, 60, 88, 212 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 (останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.03.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.