Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №561/630/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

с-ще Зарічне

11 червня 2026 року Справа № 561/630/26

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Дідика А. В., за участю потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, направлені від ВП №2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 753815 від 24.05.2026 року, ОСОБА_2 , 23.05.2026 близько 23:30 год. за місцем свого проживання вчинив відносно своєї дружини домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкоюта вдарив долонею в область ключиці, чим міг завдати шкоду її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З урахуванням вимог ст. 268 КУпАП наявні підстави для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 23.05. 2026 у неї з чоловіком стався конфлікт на побутовому грунті, який на цей час є вичерпаним. Жодної шкоди їй заподіяно не було. Вказала, що її чоловік не може прибути в судове засідання за станом здоров`я.

Суд, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідність до п. 3 ч. 1ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Психологічне насильство в сім`ї насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченогост. 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї уЗаконі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

При цьому, домашнє насильство характеризується такими ознаками і відмежовується від побутових суперечок чи сімейних конфліктів за такими критеріями: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Відповідно до рапорту від 23.05.2026 об 23.55 надійшло повідомлення зі служби “102” від ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 про те, що за цією адресою чоловік вчиняє щодо неї домашнє насильство із застосуванням фізичної сили в присутності неповнолітньої доньки, медичної допомоги не потребує. Висловлюється нецензурною лайкою.

Прибувши за вказаною адресою, поліцейські виявили, що між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувається конфлікт. Дружина емоційно висловлюється на адресу чоловіка на грунті вирішення побутових питань.

Під час спілкування було встановлено, що між подружжям виникла словесна суперечка. З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_1 (а. с. 5) вбачається, що дитина під час конфлікту була відсутня в будинку. Фактна несення тілесних ушкоджень потерпілій не підтверджується матеріалами справи. Оскільки в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки психологічного насильства, поліцейськими було складено протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статтіКУпАП, за якою складено протокол).

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого.

Відтак, беручи до уваги пояснення, матеріали, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з таких вбачається відсутність доказів на підтвердження факту, який би свідчив про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, так як сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства, в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”.

З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 23.05.2026 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мала місце сварка на побутовому ґрунті, з відсутністю наведених ознак домашнього насильства.

Згідно зіст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи і не може бути єдиним доказом винуватості особи.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 року у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17.

Відповідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

З наведених обставин вбачається, що в матеріалах справи відсутні достатні докази підтвердження вчинення ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на переконання судді можуть лише свідчити про недоведеність вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на наведене провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАПза відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 173-2, 247, 268, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст.173-2КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області з дня її винесення постанови.

Суддя А. В. Дідик