Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №642/1268/22 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 642/1268/22

Провадження №2/552/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого – судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання – Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Бардін Ілля Сергійович,

відповідач – ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - адвокат Бєлінський Олексій Вікторович,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із спільного майна подружжя для звернення стягнення на неї, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

В позовній заяві посилався на те, що 20 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 117000,00 доларів США на строк до 20 грудня 2019 року, а останній зобов`язався повернути вказані грошові суми до 20 грудня 2019 року.

Свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області по справі №635/877/20 від 05.05.2021, яке набрало законної сили 15.06.2021, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2975442,47 грн.

За виконавчими документами, виданими за вказаним рішенням приватним виконавцем Ярмоленко Олександром Валентиновичем 29 вересня 2021 року відкрито виконавчі провадження № 66974116 та № 66974070.

Під час виконання рішення Харківського районного суду Харківської області по справі №635/877/20 від 05.05.2021 встановлено відсутність майна у ОСОБА_2 , на яке можна було б звернути стягнення для задоволення вимог позивача.

Разом з тим у період з 1997 року по 2020 рік ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

За час шлюбу відповідачами придбано наступне спільне майно, яке було зареєстровано за ОСОБА_3 :

1/2 частина нежитлових приміщень підвалу № 1, № 2, № 3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 ,

нежитлові приміщення 1 поверху №5-1-5-5 загальною площею 115,4 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 ,

квартира за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 ,

квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

Тому, у зв`язку з недостатністю у відповідача ОСОБА_2 іншого майна, на яке може бути звернено стягнення для повного погашення заборгованості перед позивачем в сумі 2975442,00 грн, позивач просив суд виділити в натурі частку (для звернення ОСОБА_1 стягнення на таку частку для виконання рішення Харківського районного суду Харківської області по справі №635/877/20) що належить ОСОБА_2 із сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме виділити в натурі та визнати з ОСОБА_2 право власності на:

1/2 частину нежитлових приміщень 1/2 підвалу № 1, № 2, № 3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 ,

1/2 частину нежитлових приміщень 1 поверху №5-1-5-5 загальною площею 115,4 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 ,

1/2 частину квартири за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 ,

1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_2 продати свою частку у праві спільної часткової власності на вказані об`єкти з направленням суми виторгу на погашення боргу перед ОСОБА_1 за рішенням Харківського районного суду Харківської області по справі №635/877/20 від 05.05.2021.

Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Харкова від 21 лютого 2022 року позов залишено без руху, а позивачу надано строк для виправлення зазначених судом недоліків.

Також ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2022 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бардіна І.С. про забезпечення позову та накладено арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження, на нерухоме майно:

- нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина № 1, № 2, № 3 загальною площею 37.8 кв.м. в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 літ. "А-2" загальною площею 115,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 :

- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Заборонено відчуження вказаного майна будь-яким способом.

Також до вирішення справи по суті заборонено будь-яким державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна (т. 1 а.с. 160-161):

Розпорядженням голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даного Розпорядження, справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Справа №642/1268/22 також передана на розгляд до Київського районного суду м.Полтави.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 08 червня 2023 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 10 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Бєлінського Олексія Вікторовича про закриття провадження у справі (т. 1 а.с. 231-232).

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року провадження уданій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі №642/4300/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (т.2 а.с. 9).

Ухвалою від 03 січня 2025 року провадження у справі відновлено (т.2 а.с.18).

Ухвалою суду від 01.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про передачу справи на розгляд за підсудністю до суду, до якого раніше була подана позовна заява (т.2 а.с. 100).

Також ухвалою суду від 01.12.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с. 101-102).

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду.

Крім того, ухвалами суду задоволено клопотання представників сторін про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Інші клопотання та заяви від учасників справи до суду не надходили.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бардін І.С. в судове засідання не з`явились. При цьому представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача (т. 2 а.с. 78).

Відповідач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Бєлінський О.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Судове засідання в даній справі, в яке не з`явились сторони, судом було призначено на 01.06.2026 року.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення в даній справі складено 05 червня 2026 року.

Тому датою ухвалення даного рішення судом зазначено 05 червня 2026 року.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 14 лютого 1997 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 06 січня 2022 року №00034501328 (т. 1 а.с.25-27).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2020 року у справі №635/6597/19 шлюб між ними розірвано.

У період перебування у шлюбі відповідачами було придбано наступне нерухоме майно:

- квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу квартири у будинку готельного типу, посвідченого Тихоновою І.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 13 травня 2010 р., зареєстрованого в реєстрі за № 646. Як зазначено у п. 5.3. вказаного договору, цей договір укладено за згодою чоловіка покупця – ОСОБА_2 , яка посвідчена 13 травня 2010 року Тихоновою І.В. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим номером 645 (т. 1 а.с.33-37);

- квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м. Дана квартира оформлена на ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу квартири у будинку готельного типу, посвідченого Тихоновою І.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 08 вересня 2010 р., зареєстрованого в реєстрі за №941. Як зазначено у п. 5.3. вказаного договору, цей договір укладено за згодою чоловіка покупця – ОСОБА_2 , яка посвідчена 08.09.2010 року Тихоновою І.В. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим номером 940 (т. 1 а.с.42-48);

- нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 в літ. «А-2» загальною площею 115,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Дані нежитлові приміщення оформлені на ОСОБА_3 на підставі Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.05.2011 року у справі №2-1622/11 (т. 1 а.с. 53-55);

- нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина №1, №2, №3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Дані нежитлові приміщення оформлені на ОСОБА_3 на підставі рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 24.11.2006р. у справі № 6/5-06; ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2006р. у справі № 01.18-187/06, виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова (т. 2 а.с.115-121).

Вирішуючи питання щодо правового статусу даного майна, суд виходить з наступного.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно частин першої, другої, третьої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц, провадження № 14-712 цс 19 звернула увагу на наступне.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Будь-яких доказів, якими б підтверджувалось придбання вказаного майна за особисті кошти одного з подружжя, до матеріалів справи сторонами не додано.

Тому, розглядаючи справу на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вказане вище майно є спільним сумісним майном відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судом також вставлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області по справі №635/877/20 від 05.05.2021 частково задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2975442,47 грн (т. 1 а.с. 10-18).

Зазначене рішення набрало законної сили 15.06.2021.

Згідно інформації приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 06.01.2022 року № 4, 29.09.2021 приватним виконавцем Ярмоленком О.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчими провадженнями ВП № 66974070 та ВП № 66974116. Виконавчий лист № 635/877/20, виданий 30.08.2021 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20.12.2018 року в загальному розмірі 2975442,47 грн. та виконавчий лист № 635/877/20 виданий 30.08.2021 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору 10930 грн (т. 1 а.с. 23-24).

29.09.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано для виконання до банківських установ.

Як вбачається з загальнодоступних даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на час розгляду даної справи виконавчі провадження № 66982853 та № 66974116 перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця Ярмоленка О.В.

Інші відомості про виконання відповідачем ОСОБА_2 рішення у справі №635/877/20 від 05.05.2021 відсутні.

Як вбачається зі змісту постанови Харківського апеляційного суду у справі № 642/4300/23, провадження № 22-ц/818/252/24 від 24 січня 2024 року, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року у справі №642/4300/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та здійснено поділ майна подружжя, а саме: визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м. Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 в літ. «А-2» загальною площею 115,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина № НОМЕР_1 , №2, №3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 14,5 кв.м. Повернуто ОСОБА_3 , і.п.н. НОМЕР_2 з державного бюджету судовий збір у розмірі 4026 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , і.п.н. НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 , і.п.н. НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 4026 грн.

Колегія суддів зазначила, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (провадження № 61-30545св18), від 09 лютого 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18), від 04 березня 2020 року у справі № 753/15957/18 (провадження № 61-11376св19).

Колегія суддів також зазначила, що оскільки рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2 975 442 (два мільйони дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 47 копійок, наявні постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчими провадженнями ВП № 66974070 та ВП № 66974116, постанова про арешт майна боржника ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 20 грудня 2018 року в загальному розмірі 2975442 (два мільйони дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 47 копійок, тобто це майно могло бути реалізованим з метою задоволення вимог стягувача.

Зокрема, спірні правовідносини свідчать про те, що поділ майна подружжя у даній справі використовується позивачкою та відповідачем для уникнення сплати боргу відповідачем, як боржником за вимогами про стягнення боргу та виконання судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги. Скасувала рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовила (т. 2 а.с.13-16).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки із спільного майна подружжя для звернення стягнення на неї.

Відповідно до ст. 371 Цивільного кодексу України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Статтею 366 ЦК України, в свою чергу, передбачено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

При цьому будь-які докази, якими б підтверджувалась можливість виділу в натурі частки боржника в спільному майні, сторони до матеріалів справи не додали.

Позивач звертався до суду з клопотанням про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для підготовки висновку з питань можливості виділу в натурі та щодо вартості спірного майна. Але вказане клопотання судом залишено без задоволення з процесуальних питань.

Тому, розглядаючи справу на підставі наявних у справі доказів, суд виходить з того, що відсутні докази, які б свідчили про наявність можливості виділу частки боржника із спільного майна в натурі.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, провадження № 14-529 цс 19 (пункти 24- 29) за змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.

Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

На підставі викладеного, за відсутності доказів, якими підтверджується можливість виділу частки боржника в натурі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. А саме, суд вважає за необхідне визначити частку відповідача ОСОБА_2 у спільному майні, в розмірі 1/2 частки, оскільки підстави для відходження від рівності часток співвласників судом не встановлено.

Зазначене не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки при вирішенні позовних вимог про виділ частки в натурі суд має встановити таку частку, та при наявності технічної можливості, виділити цю частку в натурі.

Крім того, визначення частки божника у спільному майні є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки забезпечить можливість звернення стягнення на визначену частку боржника з метою задоволення прав стягувача.

Оскільки титульним володільцем спірного майна є ОСОБА_3 , з метою забезпечення реєстраційних дій щодо визначеного за ОСОБА_2 майна, суд вважає за необхідне визнати за ним право власності на це майно.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12405,00 грн, оскільки ним заявлено позовні вимоги майнового характеру з ціною позову 1398300,00 грн.

Позов судом задоволено частково, а саме визначено частки відповідачів у праві власності на чотири об`єкти нерухомого майна та визнано право власності за відповідачем на визначені частки.

Тому позов задоволено на 50%.

Пропорційно до задоволених відносно них вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору: 12405,00 грн х 50% = 6202,50 грн, тобто по 3101,25 грн з кожного (6202,50 грн / 2 = 3101,25 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради виготовило та надало суду копії з матеріалів інвентаризаційної справи.

Витрати КП «Харківське МБТІ» ХМР, пов`язані з наданням витребуваного судом доказу становлять 850 грн, що підтверджується рахунком на оплату №Р0000004708 від 17 грудня 2025 року (т. 2 а.с. 122).

Тому з відповідачів на користь КП «Харківське МБТІ» ХМР підлягають до стягнення по 425 грн. на відшкодування понесених ним витрат згідно рахунку №Р0000004708 від 17 грудня 2025 року.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визначити частку ОСОБА_2 у праві спільної власності на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 33,2 кв.м. у розмірі 1/2 та визнати за ним право власності на цю частку, залишивши частку ОСОБА_3 у розмірі 1/2.

Визначити частку ОСОБА_2 у праві спільної власності на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м. у розмірі 1/2 та визнати за ним право власності на цю частку, залишивши частку ОСОБА_3 1/2.

Визначити частку ОСОБА_2 у праві спільної власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху №5-1-5-5 в літ. «А-2» загальною площею 115,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34418716, у розмірі 1/2 та визнати за ним право власності на цю частку, залишивши частку ОСОБА_3 1/2.

Визначити частку ОСОБА_2 у праві спільної власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення підвалу: 1/2 частина №1, №2, №3 загальною площею 37,8 кв.м. в літ. «А-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 17737346, у розмірі 1/2 та визнати за ним право власності на цю частку, залишивши частку ОСОБА_3 1/2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3101,25 грн (три тисячі сто одна гривня двадцять п`ять копійок) на відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3101,25 грн (три тисячі сто одна гривня двадцять п`ять копійок) на відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради (п/р НОМЕР_4 , банк АТ КБ «ПриватБанк», МФО305299, 61003, м. Харків, майдан Павлівський, буд 4, код ЄДРПОУ 03355056, ІПН 033550520393) 425,00 грн (чотириста двадцять п`ять гривень нуль копійок) на відшкодування витрат згідно рахунку №Р0000004708 від 17 грудня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради (п/р НОМЕР_4 , банк АТ КБ «ПриватБанк», МФО305299, 61003, м. Харків, майдан Павлівський, буд 4, код ЄДРПОУ 03355056, ІПН 033550520393) 425,00 грн (чотириста двадцять п`ять гривень нуль копійок) на відшкодування витрат згідно рахунку №Р0000004708 від 17 грудня 2025 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,

відповідач – ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

відповідач - ОСОБА_3 , проживаюча: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 05.06.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова