Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №376/10/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/10/26

Провадження № 3/376/94/2026

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Батовріної І.Г., розглянувши матеріали, що надійшли з полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, інваліда ІІ групи, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року о 20.34 год. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Mazda 5, д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Карла Болсуновського 25 в м.Сквира Білоцерківського району Київської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння( різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, запах алкоголю с порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в найближчому медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Своїми діями порушив п.2,5 ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав, зазначив, що 25.12.2025 між ним з дружиною стався конфлікт, в ході якого вона викликала швидку допомогу та поліцію. По приїзду на місце, працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, які він не заперечував, проте зазначив, що вживав алкогольні напої вдома після сварки з дружиною, заперечував керування транспортним засобом. Оскільки він не керував транспортним засобом, тому відмовився від проходження медичного огляду. Просив провадження по справі закрити.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності- адвокат Соболь Б.В. в судовому засіданні підтримав свого довірителя, зазначивши, що дії працівників поліції були неправомірними, оскільки останні не зупиняли ОСОБА_1 за порушення ПДР України, відсутні належні докази керування ним транспортним засобом. Провадження по справі просив закрити на підставі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його адвоката, дослідивши матеріали справи, переглянувши відео, дійшов до наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для її правильного вирішення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог п. 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись. ОСОБА_1 у своїх поясненнях в судових засіданнях заперечував керування належним йому транспортним засобом Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_3 , проте переглянути в судовому засіданні відеозаписом зафіксовано рух зазначеного транспортного засобу, а саме заїзд до гаража будинку №25 по вул.Карла Болсуновського в м.Сквира Білоцерківського району Київської області (clip 12), ввімкнені габарити транспортного засобу Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_3 та вихід з гаража ОСОБА_1 (clip 0).Більш того, в судовому засіданні на питання головуючого щодо переглянутих відеозаписі, пояснив, що він виїхав на зустріч швидкій допомозі, яка була викликана для дружини, щоб показати дорогу

Також, в ході перегляду відеозапису зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та відмова особи від ознайомлення та підпису з матеріалами про адміністративні правопорушення.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і будь-яким чином намагається уникнути відповідальності за скоєне.

Долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №550610 від 25.12.2025, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення; довідкою про отримання посвідчення водія; лситом КНП СМР «Сквирської центральної міської лікарні»; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння; відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції №477050 та №477666 від 25.12.2025.

Так, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Зокрема у цьому протоколі вказані ознаки алкогольного сп`яніння, що були встановлені патрульним поліцейським, серед інших – різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, що узгоджується з п. 3 розділу 1 Інструкції №1413/27858.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Зазначені в протоколі обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних бодікамер поліцейських.

Суд відзначає, що ці відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.

Також додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

На переконання судді, усі надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є належними, допустимими та достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння

Доводи адвоката щодо невідповідності дій працівників поліції вимогам діючого законодавства, оскільки ОСОБА_1 не зупинили за порушення ПДР України, не є підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним доказом та закриття провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, тапк як п. 2.5 ПДР України зобов`язує водія пройти відповідний огляд незалежно від причин зупинки транспортного засобу.

Отже, доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його адвоката про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП нічим не підтверджені та спростовуються вищевикладеними доказами.

Відповідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства суд дійшов висновку про призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно положення п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_4 від 21.08.2024 року, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, тому підлягає звільнення від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 266, 280, 283- 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 коп (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом десяти днів.

Строк пред`явлення до виконання – три місяці з дня набрання постанови законної сили.

Суддя І. Г. Батовріна