Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №274/9314/23 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/9314/23

Провадження № 2/0274/240/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"01" червня 2026 р. м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,

за участі секретаря - Айрапетян А.А.,

учасники справи, присутні в судовому засіданні:

представник позивачка - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представник відповідача адвокат Грицик А.В., (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог - Комунальний заклад «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

28.12.2023 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2021 року по 07 листопада 2023 року в сумі 536 293 грн 34 коп. та судові витрати. Просила також допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Короткий виклад доводів позову

Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що з 01 вересня 2009 року до 09 квітня 2021 року вона працювала на посаді директора Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Розпорядженням сільського голови від 09 квітня 2021 року її було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 274/2930/21 позивачку поновлено на посаді директора Комунального закладу «Іванопільський ліцей» з 10 квітня 2021 року, а також стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 162 969 грн 16 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн та судовий збір.

Під час ухвалення постанови апеляційним судом було встановлено, що середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 07 листопада 2023 року становить 699 262 грн 50 коп., однак у зв`язку з межами заявлених позовних вимог суд стягнув 162 969 грн 16 коп.

З огляду на це вважає, що має право на стягнення різниці між визначеним апеляційним судом середнім заробітком за весь час вимушеного прогулу та вже присудженою сумою, а саме 536 293,34 грн.

Наведений розрахунок підтверджується довідкою про її заробітну плату, де зазначено, що в лютому 2021 року їй нараховано 20744,08 грн, а в березні 2021 року 29457,11 грн.

Посилаючись на положення статті 235 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, а також на преюдиційність обставин, встановлених постановою Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року та те, що питання виплати середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу не було вирішено судом у повному обсязі позивачка просить стягнути з Краснопільської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2021 року по 07.11.2023 року у сумі 536 293 грн 34 коп.

Короткий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача - Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2021 по 07.11.2023 у сумі 536 293,34 грн, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Наполягає на тому, що вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 10.04.2021 по 10.04.2022 є такими, що вже були предметом судового розгляду між тими самими сторонами та з тих самих підстав у справі №274/2930/21, вирішеній постановою Житомирського апеляційного суду від 07.11.2023, у зв`язку з чим провадження в цій частині підлягає закриттю.

Крім того, відповідач заперечив проти застосування преюдиційності постанови Житомирського апеляційного суду від 07.11.2023 у справі №274/2930/21, оскільки постанова суду не містить належного дослідження та оцінки доказів щодо розміру середнього заробітку позивачки, не містить посилань на конкретні докази, на підставі яких судом було здійснено відповідні розрахунки, а тому висновки апеляційного суду щодо розміру середнього заробітку не можуть вважатися преюдиційними обставинами у розумінні статті 82 ЦПК України.

Відповідач зазначав, що перед звільненням позивачка одночасно працювала на посаді директора КЗ «Іванопільський ліцей» та на посаді вчителя української мови та літератури, отримуючи заробітну плату за двома посадами. На підтвердження цього посилався на довідку Краснопільської сільської ради №365 від 27.04.2022, заяву позивачки про звільнення з посади вчителя від 07.09.2022, наказ про звільнення від 08.09.2022, штатний розпис ліцею, тарифікаційні списки, табелі обліку робочого часу, наказ про розподіл педагогічного навантаження, довідку №157 від 07.05.2025 щодо заробітної плати позивачки та відомості Пенсійного фонду України за формою ОК-5.

Довідка №194 від 21.04.2021, на яку посилається позивачка, містила сукупний дохід, отриманий нею як директором і як учителем, тому не може бути використана для визначення середнього заробітку виключно за посадою директора ліцею. Відповідач стверджував, що позивачка була обізнана про ці обставини, однак подала позов із розрахунком, який є неправильним.

Також відповідач зазначав, що питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже було вирішене постановою Житомирського апеляційного суду від 07.11.2023 під час розгляду спору про поновлення на роботі. Наполягає на тому, що вимоги про стягнення середнього заробітку за той самий період не допускається.

Крім того, зауважив, що тривалий розгляд справи №274/2930/21 був зумовлений діями самої позивачки, яка звернулася з позовом не до того суду, подавала заяви про зміну позовних вимог, клопотання про відкладення розгляду справи, заяви про відвід судді, неодноразово не з`являлася у судові засідання та ініціювала перенесення їх розгляду. У зв`язку з цим відповідач вважає, що навіть за умови вирішення питання про виплату середнього заробітку за період понад один рік підстав для такого стягнення не було, оскільки розгляд справи тривав більше року саме з вини позивачки.

З огляду на наведене представник Краснопільської сільської ради просив суд відмовити у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2021 по 07.11.2023 у сумі 536 293,34 грн у повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакової Т.Б. від 02.01.2024 у відкритті провадження справі 274/9314/23 за позовом ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, Комунального закладу «Іванопільськнй ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці у Житомирській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09.04.2024 ухвалу судді 02.01.2024 про відмову у відкритті провадження скасовано.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакової Т.Б. від 25.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.05.2024 у цивільній справі № 274/9314/23 задоволено заяву позивачки та її представника про відвід судді Большакової Т.Б.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.05.2024 задоволено заяву про самовідвід судді Вдовиченко Т.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024, вказану справу № 274/9314/23 передано на розгляд судді Хуторній І.Ю.

Ухвалою судді Хуторної І.Ю. від 03.06.2024 дану справу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 05.08.2024, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 10.04.2021 до 10.04.2022.

Протокольною ухвалою суду від 05.08.2024 у справі закрито підготовче провадження.

18.08.2025 судом постановлено ухвалу, якою у задоволенні клопотання представника позивачки Іванцова О.В. про заміну відповідача на належного відмовлено через те, що заяву про заміну відповідача подано із порушенням визначеного процесуальним законом строку та обґрунтованість доводів заяви.

28.08.2025 представником позивачки Іванцова О.В. було подано заяву про відвід судді Хуторної І.Ю., у задоволенні якої відмовлено.

Ухвалою від 16.09.2025 суд задовольнив клопотання представника позивачки та повернувся до стадії підготовчого провадження у цій справі.

15.10.2025 ОСОБА_2 подала заяву про зміну підстав позову, подавши позовну заяву в новій редакції до відповідача Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, у якому просить стягнути з Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2021 року до 07 листопада 2023 року в сумі 536 293, 34 грн.

Протокольною ухвалою від 17.11.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 , в новій редакції та встановив відповідачеві - Краснопільській сільській раді Бердичівського району Житомирської області строк для подання відзиву.

Краснопільська сільська рада Бердичівського району Житомирської області подала відзив на позовну заяву, до якого долучено докази.

Ухвалою суду від 27.01.2026, яка сторонами не оскаржена, закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 10.04.2021 до 10.04.2022.

Протокольно ухвалою суду від 27.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивачки про заміну відповідача Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району на Краснопільську сільську раду Бердичівського району Житомирської області, оскільки позивачка змінила предмет спору, подавши позовну заяву в новій редакції із позовними вимогами лише до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, а якій Комунальний заклад «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району був залучений до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав позов із підстав, наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Грицик А.В. проти задоволення позову заперечив із підстав, наведених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

23.04.2026 до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Хуторної І.Ю.

Ухвалою суду від 29.04.2026 у задоволенні заяви про відвід відмовлено.

Фактичні обставини встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що розпорядженням Краснопільської сільської ради від 09.04.2021 позивачку було звільнено з посади директора КЗ «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Не погодившись із звільненням, позивачка звернулася до суду із позовом до Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та моральної шкоди.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 13.04.2023 року у справі № 274/2930/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до у задоволенні позову відмовлено (а.с. 197-198, том 1 ).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07.11.2023 року рішення суду Романівського районного суду Житомирської області від 13.04.2023 року у справі № 274/2930/21 скасовано та ухвалено нове судове рішення. Апеляційний суд визнав незаконним та скасувати розпорядження голови Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області № 92-к/06-04 від 9 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області; поновив ОСОБА_2 на посаді директора Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області з 10 квітня 2021 року.

Також апеляційний суд стягнув з Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 162969 грн. 16 коп., 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 275 грн. 60 коп. судового збору.

Вирішуючи спір в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Житомирський апеляційний суд вказав наступне:

«Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 незаконно звільнено з посади директора ліцею, вона вправі ставити питання про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заробіток позивачки за два місяці перед звільненням становив: у лютому 2021 року 20744 грн. 08 коп., у березні 2021 року 24930 грн. 80 коп.

Тоді її середньоденний заробіток становитиме 1087 грн. 50 коп. ( 20744,08 грн. +24930,80 грн.) : 42 роб. дн.)

Термін вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 7 листопада 2023 року становить 643 роб. дн.

Отже, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу обчислюється у сумі 699262 грн. 50 коп. ( 1087,50 грн. х 643 роб.дн).

Однак, враховуючи межі позовних вимог, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 162969 грн. 16 коп.»

Відповідачем надано суду довідку Краснопільської сільської ради №365 від 27.04.2022 року, довідку №157 від 07.05.2025 року, тарифікаційний список станом на 04.01.2021 року, штатний розпис КЗ «Іванопільський ліцей» на 2021 рік, табелі обліку використання робочого часу за січень-квітень 2021 року наказ про розподіл педагогічного навантаження, заяву позивачки про звільнення з посади вчителя від 07.09.2022 року, наказ №75-к від 08.09.2022 року про її звільнення з посади вчителя української мови та літератури, а також відомості Пенсійного фонду України за формою ОК-5 (а.с.26-39, том 5).

Із зазначених документів вбачається, що на момент звільнення з посади директора ліцею позивачка одночасно виконувала трудові обов`язки за посадою вчителя української мови та літератури, отримуючи заробітну плату за двома посадами. Відповідно до довідки форми ОК-5 та наказу №75-к від 08.09.2022 року, після звільнення з посади директора ліцею позивачка продовжувала перебувати у трудових відносинах із КЗ «Іванопільський ліцей» як учитель до 08.09.2022 року.

Із наданою представником позивачки копії заяви про зміну предмета позову у справі № 274/2930/21, вбачається, що ОСОБА_2 заявила вимоги про стягнення з Комунального закладу "Іванопільський ліцей" Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної робити за період в один рік з моменту звільнення в розмірі 162969,16 грн ( том 1, а.с. 28-32)

Застосовані норми права, аналіз доводів сторін, висновки суду

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 травня 2026 року у справі № 561/69/25, Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: - обставина встановлена судовим рішенням; - судове рішення набрало законної сили; - у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Преюдиційне значення мають саме фактичні обставини, які належали до предмета доказування, були безпосередньо досліджені судом та відображені у мотивувальній частині судового рішення. Водночас правова оцінка таких обставин преюдиційного значення не має. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19.

Судом встановлено, що постановою Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 274/2930/21 встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_2 становив 1087 грн 50 коп.; тривалість вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року до 07 листопада 2023 року становила 643 робочих дні; середній заробіток за весь період вимушеного прогулу складав 699 262 грн 50 коп.

Також апеляційним судом встановлено, що на користь позивачки підлягає стягненню 162 969 грн 16 коп. середнього заробітку, оскільки саме таким був розмір заявлених позовних вимог.

Наведені обставини є преюдиційними для даної справи та повторному доказуванню не підлягають.

Звертаючись із даним позовом, ОСОБА_2 фактично просить стягнути різницю між сумою середнього заробітку, яку апеляційний суд розрахував за весь період вимушеного прогулу, та сумою, яка була присуджена постановою Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилається на те, що питання виплати середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу не було вирішено судом у повному обсязі.

Однак із такими доводами суд погодитися не може.

На час розгляду справи № 274/2930/21 підлягали застосуванню положення частини другої статті 235 КЗпП України, відповідно до яких при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, питання про наявність чи відсутність підстав для виплати середнього заробітку понад один рік нерозривно пов`язане із вирішенням спору про поновлення на роботі та входить до предмета доказування у такій справі.

Саме суд, який розглядає спір про поновлення на роботі, з урахуванням усіх встановлених обставин справи повинен визначити як наявність підстав для поновлення працівника, так і обсяг належних йому виплат за час вимушеного прогулу.

Як убачається з постанови Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, суд апеляційної інстанції встановив тривалість вимушеного прогулу до дня ухвалення рішення та здійснив розрахунок середнього заробітку за весь відповідний період.

Таким чином, питання застосування частини другої статті 235 КЗпП України вже перебувало у межах предмета судового розгляду справи № 274/2930/21 та було вирішене судом під час ухвалення остаточного рішення.

Під час розгляду справи № 274/2930/21 позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог від 20 березня 2023 року, в якій просила стягнути середній заробіток за весь період вимушеного прогулу з дня звільнення до дня фактичного поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 20 березня 2023 року зазначену заяву було повернуто та залишено без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку для вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, судом встановлено, що позивачка була обізнана про своє право на заявлення вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та фактично намагалася реалізувати таке право у межах справи про поновлення на роботі.

Однак відповідна вимога не стала предметом судового розгляду саме через недотримання позивачкою процесуального порядку реалізації свого права.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Принцип диспозитивності не лише гарантує стороні право визначати межі судового розгляду, а й покладає на неї обов`язок нести наслідки власних процесуальних рішень. Тому незаявлення певної вимоги або її несвоєчасне заявлення не створює самостійної підстави для подальшого пред`явлення нового позову з метою усунення наслідків власної процесуальної поведінки.

Суд звертає увагу, що процесуальні наслідки ухвали про повернення заяви щодо збільшення позовних вимог є обов`язковими для учасників справи та не можуть бути усунуті шляхом пред`явлення нового позову щодо тих самих правовідносин.

Інше тлумачення фактично дозволяло б стороні обійти наслідки процесуального рішення суду, яке набрало законної сили, та отримати в іншому провадженні розгляд вимоги, яка не була прийнята судом до розгляду через недотримання вимог процесуального закону.

Крім того, ухвалою суду у даній справі вже закрито провадження в частині вимог про стягнення середнього заробітку за період з 10 квітня 2021 року по 10 квітня 2022 року, оскільки спір у цій частині між тими самими сторонами вже був остаточно вирішений судовим рішенням, що набрало законної сили.

Після закриття провадження у зазначеній частині предметом розгляду фактично залишилися вимоги про стягнення середнього заробітку за період понад один рік.

Водночас відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України право працівника на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу понад один рік виникає лише за умови встановлення обставини, що заява про поновлення на роботі розглядалася понад один рік не з вини працівника.

Проте суд зазначає, що така обставина входить до предмета доказування саме у спорі про поновлення на роботі, оскільки безпосередньо впливає на визначення обсягу належних працівнику виплат.

Отже, питання про наявність чи відсутність підстав для застосування частини другої статті 235 КЗпП України мало бути предметом дослідження та оцінки саме під час розгляду справи № 274/2930/21.

Натомість встановлення у межах даної справи причин тривалості розгляду справи про поновлення на роботі та з`ясування питання щодо наявності чи відсутності вини позивачки у такому розгляді фактично означало б повторний розгляд обставин, які належали до предмета доказування у попередній справі.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду принцип правової визначеності є складовою верховенства права та передбачає обов`язковість остаточного судового рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів шляхом ініціювання нового судового провадження з метою досягнення результату, який не було отримано під час первісного розгляду справи.

Фактично заявлені у цій справі вимоги спрямовані на отримання частини середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який уже був предметом судового розгляду, а також на усунення процесуальних наслідків незаявлення та несвоєчасного заявлення відповідних вимог у справі про поновлення на роботі.

Допущення можливості такого судового захисту означало б фактичний перегляд правових наслідків постанови Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року поза встановленими законом процедурами апеляційного, касаційного перегляду або перегляду судових рішень за нововиявленими чи виключними обставинами.

Суд першої інстанції не наділений повноваженнями переглядати, змінювати чи ставити під сумнів висновки, покладені в основу постанови суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, а також нівелювати процесуальні наслідки ухвали про повернення заяви щодо збільшення позовних вимог.

Суд враховує, що вимушений прогул позивачки виник внаслідок одного юридичного факту - незаконного звільнення з посади директора Комунального закладу «Іванопільський ліцей». Зазначене порушення трудових прав має єдиний та триваючий характер, а тому право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідним від одного й того самого матеріального правовідношення.

Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи № 274/2930/21 позивачка самостійно визначила обсяг своїх вимог та просила стягнути середній заробіток у розмірі 162 969 грн 16 коп., що відповідало згідно із її позовом виплаті за один рік вимушеного прогулу.

Відповідно, саме такий обсяг майнової вимоги був визначений самою позивачкою в межах реалізації належних їй процесуальних прав.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не спрямовані на захист нового або самостійного порушеного права, а фактично є спробою повторного вирішення питання про обсяг середнього заробітку, належного до виплати у зв`язку з тим самим незаконним звільненням, яке вже було предметом судового розгляду.

У зв`язку з викладеним підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд у задоволенні позову відмовив, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 141, 259, 244, 263–265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог - Комунальний заклад «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Відповідач - Краснопільська сільська рада Бердичівського району Житомирської області, місцезнаходження за адресою: вул. Центральна,1, с. Краснопіль, Бердичівського району Житомирської області, 13264, Код ЄДРПОУ: 04345078;

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, місцезнаходження за адресою: вул. Незалежності,134, с-ще Іванопіль Бердичівського району Житомирської області, Код ЄДРПОУ 22067737.

Повний текст рішення суду складено 10.06.2026 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді із 05.06.2026 до 08.06.2026.

Суддя І.Ю. Хуторна