Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №748/3433/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/3433/25

Головуючий у першій інстанції – Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1398/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Любчика О.В.,

суддів Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

сторони: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чікової Тетяни Анатоліївни на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив:

- зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2025 року у справі № 748/4243/24 про стягнення з позивача, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання 30 червня 2028 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років;

- зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2025 року у справі № 748/2546/25 про стягнення з позивача, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття;

- вирішити питання щодо судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що на підставі судового наказу від 01 серпня 2025 року, прийнятого Чернігівським районним судом Чернігівської області у справі № 748/2546/25, з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини його доходу. Крім того, рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2025 року у справі № 748/4243/24 з позивача стягуються аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходу. Позивач наголошує на тому, що загалом з його заробітної плати утримується 1/2 частини доходу (1/4 + 1/4), що істотно впливає на його матеріальне становище та можливість забезпечувати власні потреби. У зв`язку з цим позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь обох дітей, з 1/4 до 1/6 частини доходу на кожну дитину, вважаючи такий розмір більш обґрунтованим і таким, що відповідає його матеріальному стану, а чинний розмір стягнення є для нього надмірним і потребує перегляду.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що з серпня 2025 року позивач сплачує половину заробітної плати на утримання дітей, що погіршує його матеріальне становище.

Наявність судового наказу про стягнення аліментів створює загрозу стягнення максимального розміру аліментів у будь-який момент. Також вказує на не звернення судом уваги, що при прийнятті судового наказу судом не було враховано наявність у позивача повнолітньої дитини, а також на те, що відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги про зменшення розміру аліментів на доньку ОСОБА_5 .

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається із матеріалів справи, позивач та відповідачка ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.01.2012 (а.с.7).

Також, позивач та відповідачка ОСОБА_3 є батьками повнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується сторонами по справі.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2025 року, справа № 748/4243/24, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову та до закінчення навчання 30 червня 2028 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років (а.с.4-5).

Крім того, судовим наказом Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2025 року, справа № 748/2546/25, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 липня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.6).

Згідно із результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП, дата та час пошуку: 17.12.2025 15:24, вбачається відкрите виконавче провадження № АСВП: 78024964 від 27.05.2025, де боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а стягувачем фізична особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.44).

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною сьомою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. До цього відноситься належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача про сплату ним 1/2 частини доходу як аліментів на утримання двох дітей є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки матеріали справи не містять відомостей про фактичне примусове виконання судового наказу щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 . Крім того, позивач не навів та не довів наявність обставин, передбачених ст. 182 СК України, зокрема щодо стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у нього інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, а також інших істотних обставин, що могли б свідчити про зміну його матеріального чи сімейного стану, обмежившись лише формальним посиланням на можливий розмір відрахувань.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які узгоджується з матеріалами справи та проаналізованими нормами законодавства, оскільки належними та допустимими доказами позивач не довів зміну (погіршення) його майнового стану після визначення судовим наказом розміру аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та рішенням суду розміру аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання.

Доводи позивача про те, що наявність судового наказу про стягнення аліментів створює загрозу стягнення максимального розміру аліментів у будь-який момент, не є слушними та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки судовий наказ не було пред`явлено ОСОБА_2 до примусового виконання (а.с.50) і відповідач підтвердив про добровільну сплату ним аліментів на доньку ОСОБА_5 , а тому, не є обставиною, яка може свідчити про зміну матеріального стану платника аліментів у бік погіршення.

Інших доказів, якими б доводилось те, що внаслідок зміни обставин позивач не в змозі сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі, визначеному судовими рішеннями, позивачем не надано та не наведено обґрунтованих підстав для їх зменшення.

Водночас, з відповіді №2840578 від 04.06.2026 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, наданої на запит Чернігівського апеляційного суду установлено, що загальний розмір доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 30.09.2025 становив 354 892,35 грн, що свідчить про можливість сплачувати визначений судовими рішеннями розмір аліментів на дітей.

Разом із тим, з наданих відповідачем ОСОБА_3 копій пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.08.2025 (пенсія за віком, інвалід 3 групи), копії виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №11288 від 03.01.2025 щодо захворювання на рак лівої молочної залози та платіжної квитанції на придбання ліків (а.с. 41-43), убачається погіршення стану здоров`я отримувача аліментів, що беззаперечно свідчить про збільшення матеріальних витрат на лікування такої хвороби, а отже й про погіршення матеріального стану в цілому.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2025 року про стягнення аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_4 , який продовжує навчання, позивачем не було оскаржено, що свідчить про його згоду із встановленим розміром відрахувань із всіх видів доходів у розмірі 1/4 частини.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що як на час ухвалення Чернігівським районним судом Чернігівської області рішення від 08.01.2025 року про стягнення аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_4 , який продовжує навчання, так і на час звернення позивача до суду із позовом про зменшення розміру аліментів 14.10.2025, сімейний стан позивача не змінився, тобто кількість утриманців не збільшилось.

Стосовно доводів представника позивача про визнання відповідачем ОСОБА_6 позову, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Законних підстав для задоволення позовних вимог, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено не було, як і не встановлено судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: