Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №466/9664/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9664/25

Провадження № 2/466/753/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.,

секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Львівської міської ради, Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

17.10.2025 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сукмановська Наталія Степанівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач, на підставі Ордеру на житлове приміщення БО№023394 від 27.07.1988 року, є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 . Даний ордер був виданий на ім`я чоловіка позивача, ОСОБА_5 та членів його сім`ї – дружину, ОСОБА_1 (позивач по справі). Згодом у квартиру були прописані донька ОСОБА_2 та її діти (онуки Позивача): ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У 2018 році помер чоловік Позивача, ОСОБА_5 . Вказує, що більше 7 років тому, Відповідачі виїхали до Ізраїлю. Донька ОСОБА_6 та внучка ОСОБА_7 мають посвідку на тимчасове проживання, а внук ОСОБА_8 – вже має ізраїльське громадянство. Окрім того, донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила ще одну дитину, доньку ОСОБА_9 (внучку позивачки), яка з народження є громадянкою Ізраїлю. Це стало перешкодою для неї приїхати в Україну і вирішити питання з реєстрацією. З 2022 року з моменту повномасштабного вторгнення рф на Україну, приїзд в Україну для них став неможливий через війну. Оформити заяву про їх бажання знятися з реєстрації у консульстві України в Ізраїлі чи звернутись у відповідні органи Ізраїлю щоб надіслати в Україну ці документи – теж є неможливим. Зазначає, що Відповідачі бажають знятися з реєстрації добровільно (в Україну повертатися не бажають, а своє подальше життя планують в іншій державі), однак офіційно оформити це не в змозі. Описані вище обставини не дають можливості оформити зняття з реєстрації Відповідачів офіційно через державні органи, а тому Позивач змушена своє право захищати через суд. Таким чином, Відповідачі не проживають в даній квартирі без поважних причин, не сплачують комунальні платежі та в утриманні житла участі не беруть; особистих речей в квартирі не мають і взагалі квартирою не цікавляться; перешкод в користуванні жилим приміщенням Позивач відповідачам не чинила. Зазначена квартира є неприватизованою, а відповідно, Позивач не може реалізувати своє законне право на приватизацію житла, оскільки є зареєстровані інші особи.

Ухвалою суду від 31.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд якої визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у справі з викликом сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи міститься клопотання її представника про розгляд справи без їх участі, позов підтримала та просила такий задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи міститься її заява про визнання позову у повному обсязі. У поданій до суду заяві зазначає, що понад 8 років тому вона вирішила виїхати на постійне місце проживання в Ізраїль, в Україну повертатись вони не планують. Зазначає, що у квартирі вони не проживають, комунальних та інших послуг не сплачують, допомагати матері на даний час не мають змоги. В інший спосіб оформити заяву чи довіреність через консульські установи не має можливості.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи міститься її заява про визнання позову у повному обсязі. У поданій до суду заяві зазначає, що іншої можливості здійснити зняття з реєстрації, перебуваючи в Ізраїлі, не має можливості.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча й належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, щодо задоволення позову не заперечив.

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши показання свідків, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що 27.07.1988 року Бюро по обміну житлової площі Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів видано Ордер на житлове приміщення серії БО №023394, відповідно до якого позивачка ОСОБА_1 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Даний ордер був виданий на ім`я чоловіка позивача, ОСОБА_5 та членів його сім`ї – дружину ОСОБА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №413.

Відповідно до Довідки ЛКП «Балатон-409» № 977 від 15.10.2025 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 4 осіб – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – мешканець, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – внучка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – внук.

Факт не проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 впродовж більш, як семи років у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 стверджується актом комісії ЛКП «Балатон-409» від 22.09.2025 року, який затверджено директором ЛКП «Балатон-409» Моравським А.О..

Також факт не проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 впродовж більш, як семи років у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ствердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є сусідами позивачки. Останні повідомили суду, що відповідачі виїхали приблизно у 2017-2018 році в Їзраїль та з цього часу в Україну не приїжджали.

Окрім цього, суд враховує також й подані до суду власноруч написані заяви відповідачів про визнання позову, в яких останні також підтвердили факт не проживання впродовж більш, як 8 років у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 753/72/17 (провадження № 61-18178св20) Верховний Суд зазначив, що вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у разі її задоволення має фактичним наслідком позбавлення відповідачів права на житло та, відповідно, виселення їх. Проте таке позбавлення права має ґрунтуватися не лише на вимогах закону, але й бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та співмірним із тим тягарем, який у зв`язку із втратою житла покладається на сторону відповідача, оскільки позбавлення житла будь-якої особи є крайнім заходом втручання у права на житло.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2020, справа № 571/1292/17 виходить з того, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 Житлового кодексу України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, встановлено, що відповідачі не проживають у спірній квартирі понад встановлений законом строк збереження права користування нею, доказів щодо чинення їм перешкод у користуванні такою, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 не проживають понад 8 років, не беруть участі в утриманні житла, не цікавляться його станом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення. Відтак слід визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житлом - квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 02.06.2026.

Суддя І. В. Торська