Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №446/1398/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1398/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді ОСОБА_1 ;

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисниці ОСОБА_5 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2026 за №12026141420000071, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Батятичі Кам`янка-Бузького району Львівської області, з професійно-технічною освітою, комірника ТзОВ «Профіцентр «Квітка», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні якого є особа похилого віку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 07.04.2026 близько 12 години 50 годин, перебуваючи на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою трактора марки «Т25А» реєстраційний номер НОМЕР_2 в складі з причепом-цистерною, використовуючи систему закачування рідин вказаного причепа, викачав та розмістив у цистерні увесь вміст відходів (стічних вод, нечистот) з вигрібної ями та вирішив реалізувати свій протиправний умисел направлений на забруднення земель відходами шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля.

Реалізуючи свій протиправний умисел, 07.04.2026 близько 13 години 20 хвилин, ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, в порушення ст. 13 Закону України «Про управління відходами», згідно якої відходи збираються, перевозяться та оброблюються залежно від їх виду, складу і властивостей у спосіб, що є безпечним для здоров`я людини та не завдає шкоди навколишньому природному середовищу, у тому числі: не становить загрози забруднення води, атмосферного повітря, ґрунту, для рослин і тварин, не спричиняє негативного впливу (незручностей) через шум і запах; не спричиняє негативного впливу на землі сільськогосподарського призначення, природні території та об`єкти, що підлягають особливій охороні; ст. 15 Закону України «Про управління відходами» згідно якої громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища; ст.46 Закону України «Про охорону земель», яка зобов`язує громадян забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення; ч. 3 ст. 29 Закону України «Про систему громадського здоров`я України», яка визначає що відходи виробництва та споживання підлягають збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації, видаленню, знешкодженню та захороненню, умови і способи яких повинні бути безпечними для здоров`я і життя людини згідно з вимогами державних медико-санітарних нормативів та правил, використовуючи вище вказаний трактор марки «Т25А» реєстраційний номер НОМЕР_2 в складі з причепом-цистерною вивіз та злив увесь вищезазначений вміст відходів (стічних вод, нечистот) на несформовану земельну ділянку комунальної власності, розташовану в селі Батятичі Львівського району Львівської області, в межах координат системи SK-63: 5 543 473, 335; 1 355 176, 830; 5 543 473, 946; 1 355 173, 402 5 543 479, 705; 1 355 175, 462 5 543 479, 024; 1 355 177, 464, тим самим спричинив забруднення ґрунтів площею 0,0016 га відходами, шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, а саме шкідливими речовинами (амонію, фосфатів), які містилися у злитих на ґрунт відходах, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 239 КК України, а саме забруднення земель відходами шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав у повному обсязі та пояснив, що він власними силами за допомогою належного йому трактора викачав у цистерну нечистоти з вигрібної ями, а потім злив на відкритій місцевості. Пояснив, що він намагався знайти таку місцевість, яка була б далеко від житлової забудови, в полі, щоб не спричинити нікому шкоди. Разом з тим, у судовому засіданні вказав, що на даний час усвідомив свою вину та обіцяє більше такого не вчиняти. Обвинувачений щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Представник потерпілого надав суду заяву про розгляд справи без його участі і при призначенні покарання поклався на розсуд суду.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та речових доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 239 КК України, як забруднення земель відходами шкідливими для життя, здоров`я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для життя, здоров`я людей та довкілля.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 307 КК України є нетяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд бере до уваги, що він є раніше не судимим, офіційно працевлаштований, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні недієздатну матір 1934 р.н..

Відтак, з урахуванням усіх обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу, що є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Запобіжний захід не обирався і підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов заявлено не було.

Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Причому вирішуючи питання долі такого речового доказу як трактор марки «Т24А», реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом-цистерною без реєстраційного номера, до якого прокурор просив застосувати спеціальну конфіскацію, суд виходив з такого.

Судом встановлено, що загальний розмір завданого даним кримінальним правопорушенням збитку становить 49,14 грн., який обвинуваченим відшкодовано у повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів вартості трактора марки «Т24А», реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом-цистерною, однак суд погоджується з доводами обвинуваченого та його захисниці, що така вартість очевидно значно перевищує вартість завданого збитку.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Встановлені судом обставини щодо вартості транспортного засобу та обсягу завданого збитку кримінальним правопорушенням, у своїй сукупності свідчать, що застосування спеціальної конфіскації в даному випадку становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 20.08.2025 по справі № 444/4125/24.

Тому, суд вважає, що такий транспортний засіб необхідно повернути його власнику.

Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

Арешт, накладений згідно ухвали слідчої судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09.04.2026- скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КК України.

Речові докази:

- трактор марки «Т24А» реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом-цистерною без реєстраційного номера – повернути ОСОБА_4 ;

- оптичний диск із відеозаписом – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 11.06.2026.

Суддя ОСОБА_1